Справа № 2-427/16
760/14999/15-ц
11 лютого 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Кізюн Л.І.,
при секретарі: Слепусі О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит» про стягнення коштів, -
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму банківського вкладу в розмірі 8 000,00 доларів США в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ - 171 120,00 грн., 1 731,39 доларів США невиплачених процентів (еквівалент 37 034,43 грн.), 154,52 доларів США 3% річних (еквівалент 3 305,18 грн.).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначила, що 10 грудня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №16852/370-12 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 370 днів в іноземній валюті, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в управління грошові кошти в розмірі 8 000,00 доларів США, строком з 10 грудня 2012 року по 15 грудня 2013 року включно під 10,25% річних.
У відповідності до п. 4.1 Договору №16852/370-12 строк розміщення депозитного вкладу позивача був продовжений на строк 370 днів, а саме з 16 грудня 2013 року по 21 грудня 2014 року з процентною ставкою 11,1 % річних.
18 грудня 2014 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій повідомила про закінчення строку дії договору та просила повернути суму вкладу та нарахованих процентів по ньому.
Проте станом на день звернення до суду з даним позовом грошові кошти позивачу повернуті не були.
Представник позивача просила розгляд справи проводити за відсутності позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти позову та просив у його задоволенні відмовити в повному обсязі, оскільки при запровадженні у банку тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, а також примусове стягнення коштів та майна банку.
Суд, врахувавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.
Згідно з вимогами статті 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Судом встановлено, що 10 грудня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №16852/370-12 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 370 днів в іноземній валюті, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в управління грошові кошти в розмірі 8 000,00 доларів США, строком з 10 грудня 2012 року по 15 грудня 2013 року включно під 10,25% річних.
У відповідності до п. 4.1 Договору №16852/370-12 строк розміщення депозитного вкладу позивача був продовжений на строк 370 днів, а саме з 16 грудня 2013 року по 21 грудня 2014 року з процентною ставкою 11,1 % річних.
18 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою, в якій повідомила про закінчення строку дії договору та просила повернути суму вкладу та нарахованих процентів по ньому, яка банком залишена без відповіді.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 171 від 17 вересня 2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «фінанси та кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку, розпочато процедуру виведення АТ «Банк «Фінанси та кредит» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на три місяці з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року з призначенням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації і ліквідації банків регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
У зв'язку із застосуванням спеціальних механізмів врегулювання правовідносин та прав позивача із банком, щодо подальшої діяльності якого прийнято рішення про виведення його з ринку, застосуванню підлягає Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Інші правові норми, зокрема положення ЦК України про зобов'язання, можуть бути застосовані, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Статтею 36 зазначеного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації, зокрема, під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку).
Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації задоволення вимог кредиторів відбувається в особливому, передбаченому зазначеним спеціальним законом порядку з дотриманням принципу черговості.
При цьому, незалежно від того, звертався позивач до чи після запровадження тимчасової адміністрації банку, повернення вкладу здійснюється за зазначеною даним Законом процедурою.
За таких обставин підстав для задоволення вимог позивача про повернення депозиту, відсотків та стягнення 3% річних відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1058, 1060 ЦК України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст.ст. 10, 11, 27, 31, 57-60, 88, 209, 214, 215ЦПК України, суд, -
У позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит» про стягнення коштів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Л.І. Кізюн