Справа № 760/15145/15-ц
Провадження № 2-2054/16
04 лютого 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді - Лазаренко В.В.
при секретарі - Кучерині Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про стягнення суми, -
14.08.2015 позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ПрАТ «УОСК», в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 23.11.2015 року, просить стягнути з останнього на свою користь компенсацію витрат, понесених нею на лікування потерпілої від ДТП особи, в сумі 15 892,34 грн. та судовий збір у розмірі 243,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 10.01.2013 між ОСОБА_3 та відповідачем ПрАТ «УОСК» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс № АС/0441736), відповідно до якого забезпечиним танпортним засобом є автомобіль «Infiniti fX-35», д.н.з. НОМЕР_1, на строк з 21.01.2013 року по 20.01.2014 р.
22.11.2013 року приблизно о 10.44 год. по вул. Р.Окіпної, 4 в м. Києві вона, ОСОБА_1, керуючи забезпеченим транспортним засобом, здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_4, внаслідок якого останній завдано тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Відразу після ДТП та доставлення потерпілої до лікувального закладу і на протязі всього часу лікування потерпілої ОСОБА_4, нею в повному обсязі було відшкодовано понесені матеріальні затрати на лікування потерпілої особи та відновлення стану її здоров'я.
Про настання страхового випадку, на виконання умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та наявного у неї Полісу № АС/0441736, вона своєчасно повідомила АТ «УОКС», а також про те, що вона з першого дня оплачує лікування потерпілої, яку було доставлено з місця ДТП до КМЛШД.
21.05.2015 року вона звернулася до відповідача з заявою про виплату їй страхового відшкодування (компенсації) в рахунок понесених нею витрат на лікування потерпілої ОСОБА_4 в розмірі 4 795,96 грн., на придбання медичних препаратів, які було придбано за її особисті кошти, на суму 8 403,18 грн., а також за проведення діагностичних досліджень та медичних консультацій спеціалістів в сумі 2 693,20 грн.. Загальна сума витрат складає 15 892, 34 грн..
Між тим, відповідач не надав ніякої відповіді чи заперечень на її заяву.
На підставі викладеного, відповідно до вимог п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просить стягнути з відповідача на свою користь компенсаційні витрати, які було понесено позивачем для лікування потерпілої від дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4.
В судовому засіданні представники позивачки підтримали її позовні вимоги і просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову ОСОБА_1, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 10.01.2013 між ОСОБА_3 та відповідачем ПрАТ «УОСК» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс № АС/0441736), відповідно до якого застраховано відповідальність вланика автомобіля «Infiniti fX-35», д.н.з. НОМЕР_1, на строк з 21.01.2013 року по 20.01.2014 р.
22.11.2013 року приблизно о 10.44 год. по вул. Раїси Окіпної, 4 в м. Києві позивачка ОСОБА_1, керуючи забезпеченим транспортним засобом, здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_4, внаслідок якого останній завдано тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Відповідно до вироку Дніпровського районного суду м. Києві від 13.03.2014 року ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
21.05.2015 року ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «УОСК» з заявою про виплати їй компенсації витрат, понесених на лікування потерпілої ОСОБА_4, в загальному розмірі 15 892 грн. 34 коп., на підставі ст. 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яку відповідач отримав 23.05.2015 року. Відповіді на своє звернення ОСОБА_1 не отримала.
Згідно п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 1 липня 2004 року N 1961-IV, відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до ст. 3 Закону України N 1961-IV, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Положеннями ст. 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 6 Закону України N 1961-IV визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України N 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 24 Закону України N 1961-IV визначено особливості відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого.
Пунктом 24.1 даної статті передбачено, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Згідно положень п. 36.1 ст. 36 Закону України N 1961-IV, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
За змістом п. 36.2 ст. 36 Закону України N 1961-IV, рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) має бути прийняте страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Згідно п. 36.4 ст. 36 Закону України N 1961-IV, страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, а МТСБУ компенсує витрати особи, звільненої від цього виду обов'язкового страхування на підставі пункту 13.1 статті 13 цього Закону або відповідальність якої застрахована іноземною страховою компанією відповідно до умов Міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика (МТСБУ). У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком (МТСБУ).
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частина 4 статті 59 ЦПК України передбачає, що доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Крім того, ч. 2 постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 29.12.11976 року "Про судове рішення" /з наступним змінами/ передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.
Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Разом з цим, суд вважає, що обставини на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, з огляду на наступне.
Позивачка стверджує, що вона усно повідомила відповідача АТ «УОКС» про настання страхової події та про те, що вона з першого дня оплачує лікуванні потерпілої від ДТП.
Відповідач вказані обставини заперечує.
При цьому, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона повідомляла відповідча про ДТП, а також, що нею зі страховиком були попередньо погоджені витрати здійснені на лікування потерпілої від ДТП особи.
До того ж, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме нею фактично були понесені витрати в загальному розмірі 15 892,34 грн. на лікування потерпілої ОСОБА_4, яка отримала травми внаслідок ДТП, що сталася 22.11.2013 року.
Так, фіскальні чеки (а.с. 46-49), додані до позовної заяви на підтвердження вказаних обставин не містять даних про особу, яка здійснювала їх оплату. Товарний чек від 01.10.2013 на суму 6700 грн., квитанція від 25.11.2013 року на 293,20 грн. (а.с. 50), дві квитанції від 19.04.2014 року на загальну суму 760 грн. (а.с. 52) містять дані про те, що платником за цими документами є ОСОБА_4, а не позивачка ОСОБА_1.
Єдиним доказом того, що позивачкою фактично були понесені витрати на лікування потерпілої, є квитанція до прибуткового касового ордеру № 668 від 13.03.2014 року на суму 4 795,96 грн. та лист Київської міської клінічної лікарні швидкої допомоги від 06.02.2014 року (а.с. 50, 51). Разом з цим, вказані витрати не підлягають компенсації позивачеві за рахунок відповідача, оскільки ці витрати не були погоджені зі страховиком.
До того ж, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено права страхувальника після виплати ним страхового відшкодування звертатися з регрес ним позовом до страховика.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про стягнення суми - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: