Справа № 760/9182/15-ц
Провадження № 2-4392/15
(заочне)
04 грудня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді - Лазаренко В.В.
при секретарі - Кучерині Ю.С..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення та усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням,
08.05.2015 року позивач ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення порядку користування житловим приміщенням та усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням.
10.11.2015 року позивач подав заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої просить суд вселити позивача ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 не чинити в будь який спосіб перешкод ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, судові витрати покласти на відповідачів.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що йому на праві власності належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_1. Інші 2/3 частини спірної квартири належать відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Спірна квартира складається з трьох ізольованих житлових кімнат, загальною житловою площею 42,8 кв.м, та підсобних приміщень: кухні, ванної кімнати, туалету, коридору, вбудови шафи, балкону, загальною площею 57,43 кв.м.
У відповідності до довідки форми №3 Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані і проживають ОСОБА_4, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_1.
Позивач посилається на те, що відповідачі не дають йому змоги ні користуватися, ні розпорядитися своєю частиною власності, зокрема: не надають можливості проживати в спірній квартирі, уникають зустрічей, не впускають його до квартири, чим порушує права і законні інтереси позивача як співвласника.
Виходячи з наведеного позивач просить поновити його права власника спірної квартири і задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі і просили їх задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 не з'явились в судове засідання, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень ст.ст. 169, 224 ЦПК України та думки учасників судового розгляду судом постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати, про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1 від 09 березня 1998 року, виданого Відділом приватизації державного житла Залізничного району м. Києва ОСОБА_6 та члени його сім'ї стали власниками в рівних долях квартири АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер і відкрилась спадщина на частку квартири АДРЕСА_1.
Після смерті ОСОБА_6, право спільної сумісної власності існує відносно членів його сім'ї, а саме ОСОБА_2, ОСОБА_3 та позивача ОСОБА_1, в рівних частинах.
У відповідності до довідки форми №3 Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_1, ОСОБА_4.
06.11.2015 року, позивач ОСОБА_1 успадкував від свого батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, 1/8 частину спірної квартири за адресою, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за НОМЕР_2 від 06.11.2015 року позивач ОСОБА_1 володіє на праві приватної спільної часткової власності 2/6 частки квартири АДРЕСА_1 (1/3).
Таким чином судом встановлено, що позивач в установленому законом порядку набув право власності, яке включає і право користування, спірним житловим приміщенням.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ст. 382 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати своє помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно ст. 150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
З огляду на викладене, враховуючи, що позивач є власником 1/3 частин квартири АДРЕСА_1, його право користування частиною спірної квартири порушується з боку відповідачів, суд дійшов висновку про те, що порушене право позивача на користування належним йому майном, зокрема 1/3 частиною спірної квартири підлягає захисту шляхом вселення позивача в спірну квартиру та зобов'язання відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 не чинити перешкод в користуванні нею та надання ОСОБА_1 можливості щоденного безперешкодного доступу до всіх приміщень даної квартири.
Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 р. квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
До того ж, відмова в задоволенні позову в частині вселення позивача в спірну квартиру, частина якої належить позивачу на праві спільної часткової власності призведе до порушення прав позивача, який є власником 1/3 частини спірної квартири, і як власник має право користуватися спірною квартирою для особистого проживання і проживання членів своєї сім'ї, а також має право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
З огляду на висновок суду про задоволення позову відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню у рівних частинах витрати на оплату судового збору в сумі 730,80 грн., а саме по 365 гривень 40 коп. з кожного відповідача.
Враховуюче викладене вище, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57-60, 79, 88, 208, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 344, 358, 382, 386, 391, 392 ЦК України, ст. 150 ЖК України, суд,-
Позов задовольнити.
Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.
Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 730, 80 грн., а саме по 365 гривень 40 коп. з кожного відповідача.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглягуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом десяти днів з дня отримання відповідачем копії рішення.
Суддя: