19.02.2016 Справа № 756/11658/15-ц
Справа № 756/11658/15-ц
Провадження № 2/756/923/16
11 лютого 2016 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Шумейко О.І.,
при секретарі - Алфьоровій С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, Оболонського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України м. Києві, треті особи: ОСОБА_4, Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_4, Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про вселення до квартири,
У вересні 2015 року позивач звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, Оболонського РВ ГУ ДМС України м. Києві, треті особи: ОСОБА_4, Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є співвласником квартири АДРЕСА_1 У спірній квартирі зареєстровані позивач, її неповнолітній син, відповідач, її неповнолітня дочка. Відповідач ОСОБА_2 та її неповнолітня дочка ОСОБА_3 зареєстровані в квартирі без доказу родинних стосунків з власником особового рахунку. Відповідач та її дочка у спірній квартирі ніколи не проживали, оскільки мешкають вони у м. Миколаїв. Відтак, позивач вважає, що відповідачі втратили право користування зазначеної квартирою.
За таких обставин, позивач просить визнати ОСОБА_2 та неповнолітню ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1, усунути перешкоди права власності на 1/2 частину вказаної квартири шляхом виселення відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зобов'язати Оболонського РВ ГУ ДМС України м. Києві зняти з реєстрації відповідачів за адресою: АДРЕСА_1.
До початку розгляду справи по суті відповідач скористалася своїм право, передбаченим ст. 31 ЦПК України, заявила зустрічний позов про вселення до квартири.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_4, співвласника спірної квартири. Позивач разом з неповнолітньою дочкою були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 за згодою власника квартири ОСОБА_4 Відповідач ОСОБА_1 зверталася до адміністративного суду з приводу скасування реєстрації позивачів за зустрічним позовом у вказаній квартири. Однак судовими рішеннями у задоволенні таких вимог відповідача було відмовлено. Позивач зазначає, що не проживає за місцем своєї реєстрації з поважних причин, оскільки її разом з дитиною до квартири не допускають, відповідач чинить перешкоди у користуванні спірною квартирою. У зв'язку з наведеним, позивач за зустрічним позовом просить вселити ОСОБА_2 та її неповнолітню дочку ОСОБА_3 до квартири АДРЕСА_1.
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав первісні позовні вимоги, заперечував проти зустрічного позову. Зазначив, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спірній квартири не проживають з часу своєї реєстрації. ОСОБА_1 категорично заперечує проти проживання відповідачів у вказаній квартирі, оскільки відповідачі не є членами родини позивача, сторони стосунки не підтримують.
Відповідач ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, у судове засідання не з'явилася, просила розглянути справу за її відсутності, підтримала зустрічні позовні вимоги. Зазначила у своїх запереченнях на позов, що позивач чинити перешкоди у користуванні спірною квартирою їй та її дитині.
Відповідач - Оболонський РВ ГУ ДМС України м. Києві у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник Служби у справах дітей Оболонської РДА у судовому засіданні просив суд ухвалити рішення з урахуванням інтересів дитини.
Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 що підтверджується рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 липня 2013 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 листопада 2013 року. (а.с.12,13, 16)
Відповідно до довідки за формою № 3, виданої 12 серпня 2015 року ТОВ «Експлуатаційна компанія», у вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, - власник, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, - син власника, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5. (а.с. 11)
Згідно з ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За приписами ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
У відповідності до положень ст. 9 Житлового кодексу Української РСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
За ст. 150 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно з ст. 156 ЖК Української РСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
За приписами ст. 64 ЖК Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
Відповідно до ст. 71 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Положеннями статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_4 мають у спільній частковій власності квартиру, розташовану в Оболонському районі м. Києва.
Спірна квартира складається з однієї житлової кімнати, площею 27 кв.м., загальна площа квартири становить 57,30 кв.м.
У квартирі фактично проживають позивач та її неповнолітній син.
Відповідач ОСОБА_2 та її неповнолітня дочка ОСОБА_3 у вказаній квартирі мають зареєстроване місце проживання. Законність реєстрації місця проживання відповідачів підтверджена постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року. (а.с. 43-48)
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на листи Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 17 серпня 2015 року та КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Оболонського району м. Києва від 06 серпня 2015 року, за змістом яких відповідач ОСОБА_2 не зверталася до правоохоронних органів з приводу чинення їй перешкод у користуванні спірною квартирою та за медичною допомогою за період з липня 2014 року по липень 2015 року. (а.с. 24, 25)
Разом з тим, представник позивача у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_1 категорично заперечує проти проживання у спірній квартирі відповідачів, оскільки вважає останніх чужими для себе особами, які не входять до складу родини позивача.
Згідно з листом Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 04 листопада 2015 року співвласник квартири ОСОБА_4 звертався до управління із заявою про перешкоджання у користуванні спірною квартирою.
Судом встановлено, що співвласники спірної квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_4 після розлучення та поділу майна подружжя перебувають у неприязних стосунках. Відповідач ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_4 та відповідно членом родини співвласника квартири. ОСОБА_2 та її неповнолітня дочка набули право користування житловим приміщенням у спірній квартирі на підставі закону, що було встановлено судовими рішеннями, які набули законної сили.
Приймаючи до уваги категоричну позицію позивача з приводу неможливості проживання у зазначеній квартирі відповідача та її неповнолітньої дитини, а також звернення співвласника квартири до правоохоронних органів щодо чинення перешкод у користуванні житловим приміщенням, суд доходить висновку, що відсутність відповідачів за адресою своєї реєстрації пов'язана з поважними причинами.
За таких обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 в частині визнання відповідачів такими, що втратили право користування позовними вимогами, є незаконним та необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про виселення відповідачів з квартири та зобов'язання Оболонського РВ ГУ ДМС України в м. Києві зняти відповідачів з реєстраційного обліку такі вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що відповідачі не можуть користуватися житловим приміщенням за адресою своєї реєстрації за наведених вище причин. Отже, позовні вимоги про виселення відповідачів суперечать обставинам, якими позивач обґрунтовує свій позов, оскільки виселити можливо лише особу, яка проживає в квартирі. Крім того, обов'язок органу державної влади вчинити дії щодо зняття особи з реєстраційного обліку прямо передбачений Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зокрема, підставою для вчинення таких дій може бути рішення суду про виселення або визнання особи такою, що втратила право користування. Отже, відсутня необхідність зобов'язувати відповідача вчиняти такі дії у судовому порядку.
Разом з тим, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про вселення до спірної квартири є обґрунтованими, оскільки суд дійшов висновку, що позивач за зустрічним позовом та її дочка у спірній квартирі не проживають з незалежних від їхньої волі причин, право користування житловим приміщенням не втратили.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 судовий збір у сумі 487,20 грн.
Керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, Оболонського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України м. Києві, треті особи: ОСОБА_4, Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Зустрічний позов ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_4, Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про вселення до квартири - задовольнити.
Вселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, до квартири АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.І. Шумейко