18 лютого 2016 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Міцнея В.Ф.
суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.
секретаря Шерівської Ю.А.
за участю: прокурора Балицької Р.С., представника ОСОБА_1- ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Новоселицького району Чернівецької області в інтересах ОСОБА_3 до Ванчиковецької сільської ради Новоселицького району, ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача - ОСОБА_1, про скасування рішення виконавчого комітету сільської ради, свідоцтва про права особистої власності на житловий будинок та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Чернівецької області на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 9 грудня 2015 року,
У червні 2015 року прокурор Новоселицького району Чернівецької області звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_3 до Ванчиковецької сільської ради Новоселицького району, ОСОБА_4 про скасування рішення виконавчого комітету сільської ради, свідоцтва про права особистої власності на житловий будинок та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами.
22ц - 211/16 головуючий у 1-й інстанції Вівчар Г.А.
категорія 2/5 суддя-доповідач: ОСОБА_5
Вказував на те, що рішенням виконкому Ванчиковецької сільської ради від 9 листопада 1995 року № 40 за ОСОБА_6 визнано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по вулиці Ворошилова № 38 у с. Ванчиківці Новоселицького району, і на підставі цього рішення їй було видано свідоцтво про право особистої власності на вказане майно.
21 грудня 1995 року ОСОБА_6 склала заповіт на користь своєї внучки - ОСОБА_7, яка після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_4.
16 березня 1999 року ОСОБА_6 померла, після смерті якої відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по вулиці Ворошилова № 38 у с. Ванчиківці Новоселицького району.
2 квітня 2008 року Новоселицькою державною нотаріальною конторою було видано ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказане нерухоме майно.
Однак зазначений житловий будинок станом на 15 квітня 1991 року належав колгоспному двору, членами якого були ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище Агапій).
Вважаючи, що рішення виконкому сільської ради від 9 листопада 1995 року № 40, свідоцтво про право особистої власності ОСОБА_6 на житловий будинок № 38 по вулиці Ворошилова у с.Ванчиківці Новоселицького району та свідоцтво про право на спадщину за заповітом на цей будинок порушують право ОСОБА_3 на частку в майні колгоспного двору, прокурор просив скасувати рішення виконкому, визнати недійсними ці свідоцтва та визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину спірного будинку.
Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 9 грудня 2015 року відмовлено у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Чернівецької області просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.
Як вбачається з витягу з погосподарської книги Ванчиковецької сільської ради Новоселицького району за 1991-1995 роки, довідок Ванчиковецької сільської ради Новоселицького району від 11 грудня 2014
року № 1365 та № 1366 господарство по вулиці Ворошилова № 38 у с.Ванчиківці Новоселицького району відносилось до суспільної групи господарств - колгоспний двір, членами якого станом на 1991 рік були ОСОБА_6 - голова господарства, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (а.с.11-13).
Відповідно до ч.1 ст.120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Згідно із ч.2 ст.123 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Однак при вирішенні судами спору про право власності на майно колишнього колгоспного двору застосування норм статей 120, 123 Цивільного кодексу Української РСР без належного з'ясування питання щодо правильності зарахування будинку до суспільної групи господарств - колгоспний двір, яка визначалася відповідно до Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69, є помилковим.
Така правова позиція висловлена в Верховним Судом України у постанові № 6 -192 цс14 від 24 грудня 2014 року.
Зазначеними Вказівками передбачено, що визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі, відомостей щодо членів та майна колгоспного двору було покладено на сільські ради. Суспільна група господарства визначалась сільською радою залежно від роду занять голови господарства (сім'ї).
Судом встановлено, що ОСОБА_6 працювала в колгоспі і у вересні 1979 року вийшла на пенсію.
За змістом п.20 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів від 25 травня 1990 року № 69 господарства пенсіонерів, які не мають працюючих членів сім'ї, відносяться до тієї суспільної групи, до якої вони відносились до переходу на пенсію.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, в господарстві пенсіонерки ОСОБА_9 був працюючий член сім'ї - ОСОБА_1, який з 1965 року по 1998 рік працював на різних підприємствах у м.Чернівцях. ОСОБА_3 з 1979 року по 1988 рік, тобто до виходу на пенсії, працювала в об'єднанні „Восход” м. Чернівці.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що господарство по вулиці Ворошилова №38 у с.Ванчиківці
Новоселицького району помилково було віднесено до суспільної групи - колгоспний двір.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Чернівецької області відхилити.
Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 9 грудня 2015 рок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: