18 лютого 2016 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Лисака І. Н.
суддів: Височанської Н.К., Міцнея В.Ф.,
секретар Шерівська Ю.А.
за участю: представника апелянта ОСОБА_1, ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення упущеної вигоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 грудня 2015 року,-
У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулася в суд із позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення упущеної вигоди. Посилалась на те, що вона є власником земельних ділянок площею 1,2002 га та 2,2838 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в урочищі «Грушавка» с. Рідківці Новоселицького району Чернівецької області. Зазначала, що ОСОБА_2 самовільно без будь-якого дозволу в травні місяці засіяв зернову культуру сою та незважаючи на неодноразові прохання не захоплювати ділянки і не здійснювати на них будь-яких сільськогосподарських робіт продовжував чинити позивачу перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні її власністю. Вказувала, що 27.05.2015 року нею було надіслано відповідачу письмову претензію щодо усунення перешкод у користуванні ділянками, яку він отримав 29.05.2015 року, проте вона була проігнорована.
Актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12.06.2015 року встановлено, що ОСОБА_2 самовільно зайнято вищезазначені земельні ділянки ОСОБА_4 шляхом проведення весняно-польових робіт - посів сої. Приписами від 12.06.2015 року № 00014 та № 00015 зобов'язано відповідача в 30-ти денний термін усунути вказані правопорушення земельного законодавства шляхом звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок та постановами Державної Інспекції сільського господарства в Чернівецькій області від 15.06.2015 № 11 та № 12 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП й накладено адміністративний штраф. Проте, порушення ОСОБА_2 так і не було усунуто.
Зазначала, що наведеними діями відповідача їй було завдано значних збитків, оскільки вона не могла посіяти свою сою, що призвело до неотримання доходу, а саме згідно розрахунку втраченої вигоди, здійсненої оцінювачем ОСОБА_5 за висновком № 62/15 від 28.07.2015 року, збитки (втрачена вигода) складають 102325 грн. Проте, крім матеріальних збитків їй була завдана моральна шкода, оскільки для неї було великим стресом те, що її сім'я не зможе цього року посіяти сою, яку вже купила, отримати заробіток і буде важко матеріально себе утримувати.
Саме тому, просила зобов'язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкод у користуванні земельними ділянками площею 1,2002 га та 2,2838 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в урочищі «Грушавка» с. Рідківці Новоселицького району Чернівецької області шляхом звільнення їх від насаджень сільськогосподарських культур (сої) та не чинити будь-які перешкоди в майбутньому; стягнути з ОСОБА_2 на її користь упущену вигоду в розмірі 102325 грн. та моральні збитки в розмірі 5000 грн.
Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення упущеної вигоди задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, не чинити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканці с. Рідківці Новоселицького району Чернівецької області, вул. Зелена, 58, перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 1,2002 га (кадастровий номер 7323086300:02:002:0024) та земельною ділянкою площею 2,2838 га (кадастровий номер 7323086300:02:002:0084), призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території с. Рідківці Новоселицького району Чернівецької області, шляхом звільнення їх від насаджень сільськогосподарських культур (сої) та не чинити будь-які перешкоди в майбутньому. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму завданої моральної шкоди в розмірі 2000 грн. В частині інших вимог позову відмовлену.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить вищезазначене рішення суду в частині відмови у стягненні з ОСОБА_2 на її користь упущеної вигоди в розмірі 102325 грн. скасувати та ухвалити нове, яким цю вимогу задовольнити. Вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині є незаконним, прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що посилання суду на лист Управління агропромислового комплексу Новоселицької РДА від 16.12.2015 року як на повне спростування висновку оцінювача № 62/15 є неправомірним, оскільки в останньому дано тільки показник середньої урожайності сої в Новоселицькому регіоні в 2015 році. Суд в рішенні однобічно і не в повній мірі дослідив пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо купівлі сої, сільськогосподарської техніки, звернення до відповідача не перешкоджати їм у посіві сільськогосподарських культур. В обґрунтування своїх вимог посилається на п. «д» ч. 1 ст. 156 ЗК України, ч.1, п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 22 ЦК України, ч. 1 ст. 1166 ЦК України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
В силу п.д) ч.1 ст.156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Згідно ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Пункт 2) ч.2 цієї статті до збитків також відносить доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Ч.3 ст.22 цього Кодексу встановлює, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На підставі частин 1 та 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, обов'язок спростування наявності вини покладено на відповідача.
В силу ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно постанов про накладення адміністративного стягнення №11 та №12 від 15 червня 2015 року (а.с.19-20) ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері земельного законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок загальною площею 3,484га, які належать ОСОБА_4
З матеріалів справи вбачається (а.с.7-10), що ОСОБА_4 є інвалідом першої «А» групи довічно, разом з членами сім'ї придбала сою та супутні допоміжні засоби для її вирощування, але була позбавлена такої можливості через неправомірні дії відповідача, та абстракція цих намірів не спростована.
Визначаючи розмір завданих збитків, які підлягають відшкодуванню відповідачем, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно довідки управління АПК Новоселицької РДА Чернівецької області №01-1/4-584 від 16.12.2015 року (а.с.88), на території якої знаходиться земельна ділянка, середня урожайність сої на 1га по Новоселицькому району в 2015 року складала 15,0 центнерів, що через погодні умови, місце розташування земельної ділянки відносно кліматичних зон має переважну мотивацію для прийняття у розрахунок, ніж середня урожайність сорту сої згідно патенту на сорт рослини.
За вартість сої приймаються відомості з ринків Аграрного Союзу України за жовтень 2015 року, викладені в таблиці 6 на офіційному сайті цієї установи, що складає 8000 грн. за 1т. Вказана вартість є найбільш наближена до визначення збитків за втрату заробітку від урожаю 2015 року, ніж наданий позивачем висновок спеціаліста, в якому досліджена середня ціна за урожай сої 2014 року та не враховано витрати на її вирощування.
Визначаючи витрати по вирощуванні сої на ділянці 3.484га у сумі 18743,92 грн. колегія вважає за можливе взяти за основу інформацію ТзОВ «Брусницька земля» від 12.02.2016 року за №21-02, профілюючою господарською діяльністю якої є саме вирощування сої на території Чернівецької області, наближеної в межах 30-40 км до розташування спірної земельної ділянки, що не спростовано відповідачем іншими засобами доказування.
Таким чином, за формулою 3,484га х 1.5т/га х 8000грн./т - 18743,92 грн. = 23064,08 грн., що є фактичною упущеною вигодою, яка підлягала стягненню.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, крім іншого є: невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 грудня 2015 року в частині відмови в стягненні упущеної вигоди підлягає скасуванню з ухваленням нового в цій частині згідно вище викладених підстав.
Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України та підпункту 6 пункту 1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» розмір судових витрат, які підлягають відшкодуванню відповідачем на користь держави відносно частково задоволених вимог про стягнення 23064,08 грн., становить 22.54 % від заявлених102325 грн., та складає 22,54 % від 1023,25 грн. при подані позову та 22,54% від 1125,58 грн. за апеляційний перегляд.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 грудня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення упущеної вигоди скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги про стягнення завданих збитків задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 23064 (двадцять три тисячі шістдесят чотири) грн. 08 коп. завданих збитків.
Стягнути з ОСОБА_8 до спеціального фонду Державного бюджету України 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 35 коп. судового збору.
В решта частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: