Справа № 22-ц/793/342/16Головуючий по 1 інстанції
Категорія : скарга на ухвалу ОСОБА_1
Доповідач в апеляційній інстанції
ОСОБА_2
16 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретаріОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2015 року по справі за заявою ОСОБА_8 до ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_9 державна нотаріальна контора про забезпечення позову,
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7, який підтримав апеляційну скаргу; представника ОСОБА_8 - ОСОБА_10, яка просила апеляційну скаргу відхилити, колегія суддів,-
У листопаді 2015 року ОСОБА_8 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою до ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_9 нотаріальна контора про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на квартиру №50, що розташована за адресою: м. Черкаси, вул. Г. Дніпра, 29, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6, а також просив заборонити Другій ОСОБА_9 державній нотаріальній конторі знімати заборону відчуження з квартири АДРЕСА_1, яка станом на 16 листопада 2015 року на праві приватної власності належить ОСОБА_6
Заявник зазначає, що 14 листопада 2012 року ОСОБА_6 на підставі договору довічного утримання №2-3117 від 13 листопада 2012 року, зареєструвала право власності на вищевказану квартиру.
ОСОБА_8 вважає, що договір довічного утримання підлягає визнанню недійсним, як такий, що не відповідає вимогам закону та реальному волевиявленню однієї із його сторін, оскільки під час спілкування з батьком про жодні договори довічного утримання він йому не повідомляв, про те, що його утримують ні йому, ні іншим родичам відомо також не було.
Оскільки, вказує ОСОБА_8, він має намір оскаржити договір довічного утримання №2-3117 від 13 листопада 2012 року, квартиру, яка в даний час зареєстрована за ОСОБА_6, можливо переоформити на інших осіб шляхом відчуження, а тому ОСОБА_8 вимушений звернутися із даною заявою до Придніпровського районного суду м. Черкаси.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2015 року заяву ОСОБА_8 про забезпечення позову - задоволено.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6
Заборонено Другій ОСОБА_9 державній нотаріальній конторі знімати заборону відчуження з квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2015 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви ОСОБА_8 про забезпечення позову відмовити.
Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7, підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно вимог статті 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
Задовольняючи заяву ОСОБА_8 про забезпечення позову у даній справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що є всі підстави для задоволення заяви та забезпечення позову, оскільки в заяві про забезпечення позову вказано на обставини існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Однак, прийшовши до такого висновку, суд першої інстанції не звернув належної уваги на наступне.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.
Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що за змістом ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Частиною 5 ст. 151 ЦПК зазначено що, якщо заява про забезпечення позову була подана до подання позовної заяви, заявник повинен подати останню протягом трьох днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Проте, така умова стосується лише позовів, поданих з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності.
Оскільки заява ОСОБА_8 не стосується питань захисту права інтелектуальної власності, правом на подачу заяви про забезпечення позову заявник міг скористатися тільки після подання ним до суду позовної заяви про визнання договору довічного утримання недійсним і відкриття провадження у вказаній справі.
Як вбачається із матеріалів справи, провадження у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6; третя особа: ОСОБА_9 нотаріальна контора про визнання договору довічного утримання недійсним було відкрито 13 січня 2016 року, а із заявою про забезпечення позову ОСОБА_8 звернувся до суду 16 листопада 2015 року, тобто за 2 місяці до подачі позовної заяви, що не узгоджується із вимогами статті 151 ЦПК України.
Оскільки ухвала Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2015 року постановлена із порушенням вимог процесуального закону, вона не може залишатися в законній силі і підлягає до скасування із постановленням нової про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_8 про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 154, 307, 311, 312 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2015 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_8 до ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_9 державна нотаріальна контора про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий :
Судді :