Провадження № 2/641/1955/2013 Справа № 641/4935/13-ц
12 листопада 2013 року
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Боговського Д.Є.
за участю секретаря - Манжос М.В.
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» в особі філії «Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» у Комінтернівському районі м. Харкова, ОСОБА_1 Володяєвича про стягнення заборгованості за договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 Володяєвича до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» в особі філії «Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» у Комінтернівському районі м. Харкова, третя особа - Національний банк України, про стягнення моральної шкоди, -
ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором б/н від 15.09.2008 в сумі 27055,84 грн., солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» в особі філії «Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» у Комінтернівському районі м. Харкова та ОСОБА_1 суму 200,00 грн., відшкодувати судові витрати.
В обґрунтування своїх позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» зазначав, що 15.09.2008 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір б/н, відповідно до умов якого останньому надано в розпорядження кредитні кошти в розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором забезпечено порукою, а саме Договором поруки від 22.03.2011, укладеним банком із поручителем - ТОВ «УФА «Верус». Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_1 вчасно не виконував, внаслідок чого станом на 31.01.2013 виникла заборгованість в розмірі 27255,84 грн., з яких 9329,80 грн. - заборгованість за кредитом, 12008,07 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4143,88 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, нарахований штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 11274,09 грн.
ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ « УФА «Верус» солідарно в порядку відшкодування моральної шкоди у зв'язку із порушенням зобов'язань за договором в розмірі 30000,00 грн. та відшкодувати судові витрати, посилаючись на те, що при укладенні договору поруки із ТОВ «УФА «Верус» 22.03.2011 ПАТ КБ «Приватбанк» порушив положення Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.. 1076 ЦК України щодо збереження банківської таємниці та надав поручителю інформацію про ОСОБА_1 як клієнта банку, що має відповідний картковий рахунок, про розмір наданого йому кредиту, а також інформацію про ОСОБА_1 як боржника, тим самим розповсюдив інформацію про ОСОБА_1, яка є негативною. З 22.03.2011 усі співробітники ТОВ «УФА «Верус» мали доступ до такої інформації, тим самим порушуючи особисті немайнові права ОСОБА_1 на таємницю його фінансового стану більш ніж два роки. Розповсюдження інформації про фінансовий стан ОСОБА_1 підірвало його довіру до національної банківської системи та її регулятора її діяльності - Національного банку України, що в свою чергу спричинило психологічний дискомфорт, тобто порушило стійкий сформований психологічний стан ОСОБА_1, сформований на принципах порядності, справедливості, взаємоповаги, що є формою моральної шкоди, відшкодування якої проводиться у вигляді грошової компенсації за втрати немайнового характеру. З урахуванням тривалості протиправної поведінки по відношенню до ОСОБА_1, останній вважає достатньою компенсацію моральної шкоди в розмірі 30 тис. грн.., виходячи з того, що засобом для усунення психологічного та психічного дискомфорту є відновлення душевної рівноваги або усунення душевних страждань, є поява відчуття задоволення. Позивач вважає, що саме вказана сума є тим розумним розміром моральної шкоди, якого буде достатньо для появи цього відчуття, поновлення його репутації в сім'ї та в колі осіб, з якими він спілкується. Менша сума не викличе відчуття задоволення, а відповідно і не поновить душевну рівновагу, створить враження про зневагу до нього в порушення вимог Конституції України щодо того, що людина є найвищою соціальною цінністю.
В судовому засіданні представник позивача - ПАТ КБ «Приватбанк» підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі, додатково пояснивши, що кредитний договір, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 складається з Заяви позичальника та умов і правил надання банківських послуг. На виконання умов кредитного договору банк видав ОСОБА_1 картку та пін-код до неї, яку останній отримав 07.10.2008, на платіжній картці банком встановлений кредитний ліміт в розмірі 10000,00 грн., яким ОСОБА_1 користується за власним бажанням та розумінням, на теперішній час даний кредитний договір є діючим, оскільки жодна із сторін не виявила бажання щодо його розірвання. Заперечував проти заявлених зустрічних позовних вимог, посилаючись на те, що в ПАТ КБ «Приватбанк» як кредитора відсутня необхідність погодження із боржником особу поручителя, при цьому після укладення договору поруки на ТОВ «УФА «Верус» покладається обов'язок щодо збереження відомостей, що містять банківську таємницю. Однак, представник позивача зазначив, що при укладенні договору поруки ТОВ «УФА «Верус» від ПАТ КБ «Приватбанк» не надавались відомості про фінансовий стан боржника ОСОБА_1, а тому відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначав, що ПАТ КБ «Приватбанк» не надав суду належних доказів на підтвердження заявлених вимог, а саме платіжних документів, що підтверджували отримання ОСОБА_1 грошових коштів, роздруківки руху грошових коштів на розрахункових рахунках зі вказівкою дат проведення розрахунків, не надані оригінали документів, що підтверджують банківські операції по списанню конкретних сум, що є підставою для нарахування процентів, банком пропущено строк позовної давності щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом. Також представник відповідача вважає, що укладений договір поруки між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «УФА «Верус» є нікчемним, при цьому банком розголошені відомості про фінансовий стан ОСОБА_1, що є банківською таємницею. За таких обставин представник відповідача вважає, що в задоволенні вимог ПАТ «КБ «Приватбанк» щодо стягнення штрафів належить відмовити, в інший частині позовних вимог слід залишити позов без розгляду, оскільки відсутні будь-які докази, зустрічні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди просить задовольнити, а провадження у справі закрити.
Від відповідача ТОВ «УФА «Верус» в особі філії «ТОВ «УФА «Верус» у Комінтернівському районі м. Харкова надійшла до суду заява про розгляд справи за відсутності його представника, визнання позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі та ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів.
Від представника третьої особи - Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області до суду надійшли заперечення проти зустрічних позовних вимог із зазначенням, що предмет позовної заяви ОСОБА_1 не стосується інтересів та не впливає на права та обов'язки Національного банку України.
Суд, заслухавши прояснення сторін, вивчивши матеріали справи, давши добутому правової оцінки, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
15.09.2008 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, який складається з Заяви позичальника та умов і правил надання банківських послуг, відповідно до умов якого останньому надано в розпорядження кредитні кошти в розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
22.03.2011 між ПАТ КБ «Приватбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» в особі філії «Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» у Комінтернівському районі м. Харкова укладено договір поруки. Предметом цього договору є надання поруки ТОВ «УФА «Верус» перед ПАТ КБ «Приватбанк» за виконання боржником - ОСОБА_1 всіх своїх зобов'язань за кредитним договором б/н від 15.09.2008, розмір відповідальності обмеженою сумою, зазначеною в Додатку № 1 до Договору поруки від 22.03.2011 та становить 200,00 грн.
Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» виконав своєчасно та повністю, надавши ОСОБА_1 грошові кошти за договором.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
В порушення умов договору ОСОБА_1 зобов'язання належним чином не виконав.
Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.
З наданого суду представником позивача ПАТ КБ «Приватбанк» розрахунку станом на 31.01.2013 ОСОБА_1 має заборгованість за кредитом в сумі 9329,80 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 12008,07 грн., заборгованість по комісії в сумі 4143,88 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 1274,09 грн., а всього 27255,84 грн.
Статті 10, 60 Цивільно-процесуального кодексу України передбачають, що сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказом можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст.. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 не підтвердив, однак і не заперечував щодо отримання ОСОБА_1 кредитних коштів від банку, однак укладений правочин не оскаржений у встановленому законом порядку, а тому відсутні сумніви в тому, що ОСОБА_1 реалізував своє право за кредитним договором та користувався кредитними коштами, наданими йому банком.
Суд не погоджується із позицією представника відповідача ОСОБА_1 щодо пропуску банком строку позовної давності з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Статтею 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Однак, стаття 259 ЦК України передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Пунктом 9.12 кредитного договору встановлено, що цей договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання, якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про його розірвання, він автоматично лонгується на той же строк.
Згідно зі ст.. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості
Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Суду не надано жодних відомостей щодо бажання ОСОБА_1 розірвати кредитний договір, а тому він діє і по теперішній час.
Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у зв'язку із поширенням негативних відомостей про нього, що становить банківську таємницю, то вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Інформація, що становить банківську таємницю, визначається ст.. 1076 ЦК України та ст. 60 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», відповідно до якої Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надає роз'яснення щодо застосування таких актів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 ЗУ «Про банки та банківську діяльність2, а також п. 3.1 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 за № 267, інформація щодо фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками з письмового дозволу власника такої інформації.
Згідно п. 5.4, п. 5.5 розділу 5 Умов та правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» , клієнт - ОСОБА_1 дає згоду на передачу та отримання банком від бюро кредитних історій інформації про себе, а саме доступ до своєї кредитної історії, як для укладення договору про надання банківських послуг, так і на період його дії, факт згоди підтверджується підписом у заяві, банк має право будь-яким способом доводити до відома третіх осіб інформацію про заборгованість за цим договором, про наявність або відсутність та стан майна, переданого в забезпечення виконання зобов'язань, у випадку порушення будь-якого з зобов'язань за цим договором.
Враховуючи, що ані ОСОБА_1, ані його представником не надані суду належні та допустимі докази розповсюдження ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «УФА «Верус» інформації, що є банківською таємницею, а також негативної інформації відносно ОСОБА_1 невизначеному колу осіб, тому відсутні підстави для стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.
Також відсутні підстави вважати договір поруки від 22.03.2011, укладений між ПАТ «КБ «Приватбанк» та ТОВ «УФА «Верус», нікчемним, оскільки на його укладення відсутня необхідність в отримання від ОСОБА_1 дозволу.
Відповідно до положень ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 Володяєвича на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 15.09.2008 в розмірі 27055,84 грн.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» в особі філії «Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» у Комінтернівському районі м. Харкова та ОСОБА_1 Володяєвича на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» суму 200 грн.
Стягнути в рівних частинах з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» в особі філії «Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» у Комінтернівському районі м. Харкова та ОСОБА_1 Володяєвича на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в сумі 272,56 грн.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 Володяєвича про стягнення заборгованості за договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 Володяєвича до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» в особі філії «Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» у Комінтернівському районі м. Харкова, третя особа - Національний банк України, про стягнення моральної шкоди, залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у 10-ти денний строк з моменту проголошення рішення.
Суддя: ОСОБА_3