Провадження № 2/641/1357/2013 Справа № 641/2851/13-ц
06 червня 2013 року Комінтернівський районний суд міста Харкова
головуючого - судді Боговського Д.Є.
за участю секретаря - Бєлової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Шахназар, Публічного акціонерного товариства “AICE Україна” про визнання договору недійсним, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсною угоди (договір) № 174803, укладеної 31.08.2007 між ЗАТ “AICE Україна” та ОСОБА_2 Шахназар; застосувати наслідки недійсності угоди (договору) № 174803, укладеної 31.08.2007 між ЗАТ “AICE Україна” та ОСОБА_2 Шахназар, стягнути з ПАТ “AICE Україна” на користь ОСОБА_2 суму 24597,72 грн., посилаючись на те, що її чоловік укладав зазначену угоду без її відома та дозволу, що суперечить вимогам діючого законодавства.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги в повному обсязі.
Від представника відповідача ПАТ «АІСЕ Україна» до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та письмові заперечення по суті позовних вимог. Також представник ПАТ «АІСЕ Україна» зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, давши добутому правової оцінки, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
31.08.2007 між ЗАТ «АІСЕ Україна», правонаступником якого є ПАТ «АІСЕ Україна», та ОСОБА_2 укладено угоду № 174803. Даною угодою визначені права та обов'язки сторін, ОСОБА_2 угоду підписав власноруч.
Відповідно до п.1 Угоди предметом угоди є надання учаснику послуг системи «Автоплан», спрямованих на придбання автомобіля. Згідно додатку № 1 до Угоди визначено марку автомобіля «ЗАЗ Ланос»; вступний внесок сплачений ОСОБА_2 в розмірі 1704,06 грн.
Посилаючись на недійсність угоди, позивач в позовній заяві зазначала, що її згоди на укладення такої угоди як другого подружжя не було.
Згідно ст.. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості (ст.. 627 ЦК України). Зміст договору, згідно ст.. 628 ЦК України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 ст. 6 ЦК України передбачає, що сторони мають право укладати договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства України.
Відповідно до ст.. 65 Сімейного Кодексу України, дружина, чоловік розпоряджаються майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим з подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Як встановлено судом, предметом оспорюваної угоди, укладеної між ОСОБА_2 та ЗАТ «АІСЕ Україна», є надання системи послуг, спрямованих на придбання автомобіля; тобто відповідач ПАТ «АІСЕ Україна» в даному випадку виступає не продавцем автомобілів, а лише надає послуги з їх придбання, як посередник між продавцем автомобілів та кінцевим споживачем, а тому спірна угода не виходить за межі побутової.
Згідно ч. 3 ст. 65 СК України для укладення одним з подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово
Угода № 174803, укладена 31.08.2007 між ОСОБА_2 та ЗАТ «АІСЕ Україна», не підлягає нотаріальному посвідченню та реєстрації у держаному органі, є угодою про надання послуг, а тому під час її укладення письмової згоди другого з подружжя не потребується.
Водночас, відповідно до ст.. 257 ЦК України, позовна давність встановлюється терміном три роки, перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.. 261 ЦК України).
Статті 10, 60 Цивільно-процесуального кодексу України передбачають, що сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказом можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Позивачем ОСОБА_1 не надано суду доказів того, що про укладення її чоловіком оспорюваної угоди вона дізналась лише нещодавно, а тому відсутні підстави вважати, що їй не було повідомлено відповідачем ОСОБА_2 31 серпня 2007 року про укладення ним відповідної угоди, а тому строк для звернення до суду ОСОБА_1 про оспорювання правочину пропущений, однак враховуючи необґрунтованість заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог по суті.
Керуючись ст.ст. 10,11,60, 209,212,214, 215, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: ОСОБА_3