ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
15 лютого 2016 року Справа № 913/18/16
Провадження №1/913/18/16
Розглянувши матеріали позовної заяви
Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогідравліка", м. Донецьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит", м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 171 699 грн. 05 коп.
Суддя господарського суду Луганської області Іноземцева Л.В.
Секретар судового засідання Ткаченко Д.І.
У судовому засіданні на підставі статті 77 ГПК України оголошувалась перерва з 27.01.2015 по 15.02.2016.
У засіданні брали участь:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № б/н від 05.01.2016;
від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № РА15/16 від 01.02.2016.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрогідравліка" звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" про стягнення боргу за договором поставки № 187/14-1РА від 10.02.2014 в розмірі 175 486 грн. 99 коп., який складається із:
- 106 312 грн. 09 коп. - заборгованості за поставлену продукцію;
- 8 827 грн. 56 коп. - пені за несвоєчасну оплату продукції;
- 4 397 грн. 11 коп. - 3% річних за період з 27.08.2014 по 23.12.2015, що нараховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення оплати одержаного товару;
- 55 950 грн. 23 коп. - втрат від інфляції за період з 27.08.2014 по 30.06.2015, що нараховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення оплати одержаного товару.
Позовні вимоги з посиланням на статті 526, 612, 625, 655, 712 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), статтю 193 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань з оплати одержаного товару у строк, встановлений договором поставки № 187/14-1РА від 10.02.2014, що укладений між сторонами цієї справи.
У судове засідання 15.02.2016 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, за змістом якої позивач зменшив період нарахування пені за прострочення оплати відповідачем одержаного товару і перерахував заявлену до стягнення суму втрат від інфляції відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 171 699 грн. 05 коп., з яких:
- 106 312 грн. 09 коп. - заборгованість за поставлену продукцію;
- 5 755 грн. 71 коп. - пеня за несвоєчасну оплату продукції за період з 26.12.2014 по 10.05.2015;
- 4 397 грн. 11 коп. - 3% річних за період з 27.08.2014 по 23.12.2015, що нараховані на підставі статті 625 ЦК України;
- 55 234 грн. 14 коп. - втрати від інфляції за період з 27.08.2014 по 30.06.2015, що нараховані на підставі статті 625 ЦК України.
Копія заяви про зменшення позовних вимог вручена представнику відповідача у судовому засіданні.
Відповідно до статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.
Заява позивача від 15.02.2016 відповідає статті 22 ГПК України і приймається судом, спір вирішується з новою ціною позову в загальній сумі 171 699 грн. 05 коп.
Відповідач проти позову заперечує, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. У відзиві від 27.01.2016 на позовну заяву вказує, що за змістом пункту 4.5 договору поставки датою поставки вважається дата, вказана представником відповідача на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на видатковій накладній.
У видаткових накладних № 142 від 23.07.2014 та № 168 від 11.09.2014 представником відповідача, як покупцем, дата одержання товару не проставлена, тож строк оплати товару за цими накладними не настав, позивач неправомірно обчислив строк для оплати товару від дати видаткової накладної, яка є лише реквізитом документу. (а.с. 44-47)
Відповідач також посилається на те, що реєстраційною адресою позивача є м. Донецьк, вул. Лівобережна, 57, розрахунковий рахунок має у ДРУ ПАТ КБ "Приватбанк" м. Донецька, постановою правління Національного банку України від 23.07.2014 № 436 призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою, що унеможливило проведення розрахунків. Пропозиції про внесення змін до договору відносно зміни установи банку для перерахування грошових коштів за одержану продукцію від позивача на адресу відповідача
не надходило.
У судове засідання 15.02.2016 представник відповідача подав:
- заяву про сплив позовної давності щодо вимог про стягнення пені, про що також заявлялось у відзиві на позовну заяву;
- клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 905/378/16 господарським судом Донецької області за позовом ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" до ТОВ "Електрогідравліка" про тлумачення умов договору № 187/14-1РА від 10.02.2014 з тих підстав, що між сторонами існує спір щодо визначення дати поставки продукції.
Представник позивача заперечує проти зупинення провадження у справі, оскільки на його думку, спору між сторонами договору щодо змісту пункту 4.5 договору не існує, текст зазначеного пункту викладений зрозуміло та додаткового роз'яснення не потребує.
Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення справи про тлумачення договору № 187/14-1РА від 10.02.2014 судом відхиляється з підстав, що будуть наведені у мотивувальній частині цього рішення.
Дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази в підтвердження заявлених вимог і заперечень проти них, вислухавши представників сторін, суд
10.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електрогідравліка" (ТОВ "Електрогідравліка") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" (ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит") укладений договір поставки № 187/14-1РА, за умовами якого ТОВ "Електрогідравліка" - позивач у справі, за договором постачальник, зобов'язався поставити у власність покупця продукцію та (або) устаткування виробничо-технічного призначення (далі - продукція) в асортименті, кількості, строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі і специфікаціях, а ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" - відповідач у справі, за договором покупець, зобов'язався прийняти та оплатити поставлену в порядку та строки, визначені договором. (а.с. 11- 16)
Відповідно до пункту 4.1 договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в строки, узгоджені сторонами в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.
Умови поставки продукції DDР, згідно "Інкотермс-2000", з урахуванням умов і застережень, що містяться в договорі та/або відповідних специфікаціях до нього. Узгоджене місто поставки вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Постачальник несе всі витрати, пов'язані з поставкою продукції, до моменту її поставки в узгоджене специфікаціями місце поставки. (пункт 4.2 договору)
У відповідності до пункту 5.3 договору поставки розрахунки за продукцію, що поставляється постачальником здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати поставки відповідної продукції, якщо інший строк і порядок оплати не обумовлені сторонами в специфікаціях до договору.
Згідно із пунктом 4.5 договору датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупроводжуючих документах. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на видатковій накладній.
За змістом пункту 4.6 договору зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в узгоджене місце призначення поставки в асортименті, кількості, в строки та з якісними показниками, узгодженими сторонами в договорі і специфікаціях до нього. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції.
Договором передбачена відповідальність покупця у разі несвоєчасної оплати продукції, зокрема, згідно пункту 6.8 договору покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції, але не більше 5% від вартості своєчасно не оплаченої продукції. (а.с. 11-16)
У спеціфікаціях, які є невід'ємною частиною договору поставки від 10.02.2014 № 187/14-1РА, сторони дійшли згоди щодо поставки наступної продукції:
- специфікація № 4/1 від 25.06.2014 - набір ремонтний РН-3 по ціні 1 072 грн. 11 коп. у кількості 47 штук, набір ремонтний РН-5 по ціні 383 грн. 90 коп. у кількості 150 штук, муфта МКМ - 2002 по ціні 2 232 грн. 62 коп. у кількості 2 штуки, загальна вартість товару за специфікацією - 134 927 грн. 29 коп. Строк поставки 20 календарних днів з моменту підписання специфікації. Умови поставки продукції: DDP склад покупця (м. Ровеньки, вул. Єнгельса, 8). Умови оплати - розрахунки здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з моменту прийняття відповідної партії продукції на складі;
- специфікація № 5/1 від 23.07.2014 - муфта МКМ - 2002/70/П/8 по ціні 3 520 грн. 00 коп. у кількості 7 штук, набір ремонтний РН-3 по ціні 1 072 грн. 11 коп. у кількості 4 штуки, набір ремонтний РН-5 по ціні 383 грн. 90 коп. у кількості 15 штук, загальна вартість товару за специфікацією - 41 624 грн. 33 коп. Строк поставки 30 календарних днів з моменту підписання Специфікації. Умови поставки продукції: DDP склад покупця (м. Ровеньки, вул. Енгельса, 8). Умови оплати - розрахунки здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з моменту прийняття відповідної партії продукції на складі. (а.с. 17-18)
Договір № 187/14-1РА від 10.02.2014 прийнятий сторонами до виконання.
На підтвердження виконання зобов'язань з поставки продукції позивачем представлені:
1) видаткові накладні:
- № 124 від 26.06.2014 на суму поставки 70 843 грн. 56 коп., продукція отримана без зауважень представником покупця ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності № 1528 від 24.06.2014;
- № 142 від 23.07.2014 на суму поставки 64 083 грн. 73 коп., продукція отримана без зауважень представником покупця ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності № 1735 від 21.07.2014;
- № 168 від 11.09.2014 на суму 41 624 грн. 33 коп., продукція отримана без зауважень представником покупця ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності № 1884 від 11.09.2014.
На всіх накладних проставлений штамп ВП "Управління матеріально-технічного постачання" ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" склад №9, на накладній № 124 від 26.06.2014 з зазначенням дати - 27.06.2014. (а.с. 19-21)
2) довіреності на ім'я ОСОБА_4 № 1528 від 24.06.2014, № 1735 від 21.07.2014, № 1884 від 11.09.2014;
3) податкові накладні від 26.06.2014 № 20 на суму 70 843 грн. 56 коп., від 23.07.2014 № 16 на суму 64 083 грн. 73 коп., від 11.09.2014 № 6 на суму 41 624 грн. 33 коп. (а.с. 75-77)
Відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію в загальній сумі 70 239 грн. 53 коп., про що свідчать платіжні доручення:
- № НОМЕР_1 від 21.10.2014 на суму 20 239 грн. 53 коп., призначення платежу - оплата товару за видатковою накладною № 142 від 23.07.2014;
- № НОМЕР_2 від 13.11.2014 на суму 20 000 грн. 00 коп., призначення платежу - оплата товару за видатковою накладною № 124 від 26.06.2014;
- № НОМЕР_3 від 14.01.2015 на суму 30 000 грн. 00 коп., призначення платежу - оплата товару за видатковою накладною № 124 від 26.06.2014. (а.с. 25-27)
12.11.2015 позивач на ім'я головного бухгалтера відповідача надіслав повідомлення за № 10/11-15 від 09.11.2015 про наявність непогашеної заборгованості в сумі 106 312 грн. 09 коп. за договором поставки № 187/14-1РА від 10.02.2014. (а.с. 29)
03.12.2015 позивач пред'явив відповідачу претензію у зв'язку з невиконанням останнім прийнятих грошових зобов'язань за договором поставки № 187/14-1РА, в якій вимагає сплатити заборгованість, пеню, відсотки річних та втрати від інфляції в загальній сумі 175 415 грн. 09 коп. (а.с. 31-36)
Одержана 08.12.2015 відповідачем претензія залишена ним без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивачем з цим позовом до суду про стягнення 171 699 грн. 05 коп., з яких:
- 106 312 грн. 09 коп. - заборгованість за поставлену продукцію;
- 5 755 грн. 71 коп. - пеня за несвоєчасну оплату продукції за період з 26.12.2014 по 10.05.2015;
- 4 397 грн. 11 коп. - 3% річних за період з 27.08.2014 по 23.12.2015;
- 55 234 грн. 14 коп. - втрати від інфляції за період з 27.08.2014 по 30.06.2015.
Доказів погашення заборгованості або часткової оплати сум, заявлених до стягнення, відповідач суду не подав.
Розглянувши обставини справи в їх сукупності, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.
Спір між сторонами цієї справи виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань з оплати одержаного товару за договором № 187/14-1РА від 10.02.2014, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За правилами статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно пункту 5.3 договору та відповідних специфікацій розрахунки за одержану продукцію здійснюються покупцем протягом 60 календарних днів з дати поставки продукції. А датою поставки згідно пункту 4.5 договору вважається дата, що вказана представником покупця на відповідних товаросупроводжуючих документах, наданих постачальником.
Наведений зміст пункту 4.5 договору не потребує тлумачення, оскільки є зрозумілим, буквальним та точним, будь-яких розбіжностей або непорозумінь у трактуванні цієї умови договору не виникає.
За правилами частини 1 статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Наявність ініційованої відповідачем судової справи про тлумачення пункту 4.5 договору не тільки не неуможливлює, а взагалі не перешкоджає вирішенню цієї справи, оскільки всі обставини справи, необхідні і достатні для вирішення спору, можуть бути з'ясовані та встановлені судом в межах цього судового провадження.
А тому не підлягає задоволенню клопотання відповідача про зупинення розгляду цієї справи до вирішення справи про тлумачення умов договору № 187/14-1РА від 10.02.2014 іншим судом.
Як свідчать фактичні обставини справи, спірні питання виникли між сторонами не у зв'язку із різним розумінням пункту 4.5 договору, а з підстав невиконання відповідачем цієї умови договору в частині проставлення дати одержання продукції (товару), як зазначалось вище на двох видаткових накладних № 142 від 23.07.2014, № 168 від 11.09.2014 представник відповідача, що діяв на підставі відповідних довіреностей, прийняв продукцію, що підтвердив власним підписом та штампом про одержання продукції, але не вказав відповідну дату. Проте зазначена обставина не спростовує факту одержання відповідачем продукції і не є порушенням договору зі сторони позивача.
За цих обставин суд виходить з такого, оскільки видаткові накладні містять всі необхідні реквізити первинного документа, встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у тому числі дату здійснення господарської операції щодо поставки, і оскільки відповідачем не проставлена інша дата одержання продукції, саме від дати складання видаткових накладних повинен обчислюватися 60-денний строк для оплати одержаної продукції. Зазначене узгоджується з договором поставки, відповідає правилам статті 692 ЦК України та загальним засадам цивільного законодавства, як-то добросовісність, розумність та справедливість.
Отже, матеріалами справи, враховуючи часткові оплати, підтверджений і не спростований відповідачем факт прострочення виконання ним грошових зобов'язань з оплати одержаного товару в загальній сумі 106 312 грн. 09 коп., у тому числі за видатковими накладними:
- № 124 від 26.06.2014 з 27.08.2014 в сумі 70 843 грн. 56 коп., з 13.11.2014 в сумі 50 843 грн. 56 коп., з 14.01.2015 в сумі 20 843 грн. 56 коп.;
- № 142 від 23.07.2014 з 22.09.2014 в сумі 64 083 грн. 73 коп., з 21 10.2014 в сумі 43 844 грн. 20 коп.;
- № 168 від 11.09.2014 з 11.11.2014 в сумі 41 624 грн. 33 коп.
За цих обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 106 312 грн. 09 коп. є обґрунтованими і такими що підлягають до задоволення в заявленій сумі.
За правилами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При обчисленні процентів річних та втрат від інфляції позивач неправомірно зарахував часткову оплату продукції, здійснену відповідачем платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 21.10.2014 на суму 20 239 грн. 53 коп. в рахунок оплати товару по накладній № 124 від 26.06.2014, оскільки згідно призначення платежу оплата за цим платіжним документом здійснена за накладною № 142 від 23.07.2014 (а.с. 25)
Враховуючи наведені дати виникнення прострочення, суми прострочених платежів та заявлені позивачем періоди прострочення, проценти річних підлягають задоволенню в сумі 3 683 грн. 47 коп., у задоволенні решти вимог в сумі 713 грн. 64 коп. слід відмовити.
Розразунок 3% річних, здійснений судом, додається до матеріалів справи. (а.с. 106)
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Державною службою статистики України і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
Як зазначено у п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Втрати від інфляції, враховуючи вищенаведений порядок обчислення, прострочені суми, заявлений позивачем період прострочення, по накладній № 124 обчислюються з вересня 2014 року по червень 2015 року, по накладній № 142 - з жовтня 2014 року по червень 2015 року, по накладній № 168 - з грудня 2014 року по червень 2015 року і становлять 46 654 грн. 24 коп., ця сума підлягає стягненню з відповідача, у стягненні 8 579 грн. 90 коп. за цією вимогою слід відмовити.
Розрахнок втрат від інфляції, здійснений судом, додається до матеріалів справи. (а.с. 107)
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Договором (пункт 6.8) сторони встановили, що у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати від вартості своєчасно неоплаченої продукції, але не більше 5% її вартості.
При нарахуванні пені позивач врахував правила частини 6 статті 232 ГК України, за змістом якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, нарахування пені за всіма накладними здійснено з 26.12.2014. А тому заява відповідача про застосування позовної давності не вирішуються, оскільки пеня заявлена в межах строку позовної давності. До стягнення з відповідача підлягає пеня в загальній сумі 5 755 грн. 71 коп., у тому числі за прострочення виконання грошових зобов'язань по накладним:
- № 124 від 26.06.2014 за період з 26.12.2014 по 26.02.2015 в сумі 470 грн. 32 коп.;
- № 142 від 23.07.2014 за період з 26.12.2014 по 21.03.2015 в сумі 3 204 грн. 18 коп. (обмежена 5% вартості неоплаченої продукції);
- № 168 від 11.09.2014 за період з 26.12.2014 по 10.05.2015 в сумі 2 081 грн. 21 коп. (обмежена 5% вартості неоплаченої продукції).
Заперечення відповідача проти позову судом відхиляється за необґрунтованістю з підстав, викладених вище. Визнаються необгрунтованими також доводи відповідача стосовно неможливості проведення розрахунків у зв'язку з тим, що адресою реєстрації позивача як і банківської установи, що обслуговує позивача, є м. Донецьк - територія проведення антитерористичної операції. Зазначена обставина не припиняє виконання договірних зобов'язань, позивач як і відповідач на цей час визначилися з адресою перебування на територіях, що контролюються українською владою, розрахунково-касове обслуговування позивача здійснює ПАТ КБ "Приватбанк", який надає банківські послуги на підставі ліцензії НБУ на підконтрольній Україні території.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ "Електрогідравліка" до ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" про стягнення 171 699 грн. 05 коп. підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача стягується заборгованість в сумі 162 405 грн. 51 коп., з якої:
- заборгованість за поставлену продукцію в сумі 106 312 грн. 09 коп.;
- пеня за несвоєчасну оплату продукції за період з 26.12.2014 по 10.05.2015 в сумі 5 755 грн. 71 коп.;
- 3% річних за період з 27.08.2014 по 23.12.2015 в сумі 3 683 грн. 47 коп.;
- втрати від інфляції за період з вересня 2014 року по червень 2015 року в сумі 46 654 грн. 24 коп.
Відповідно до статей 44, 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 436 грн. 08 коп.
У судовому засіданні відповідно до статті 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогідравліка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" про стягнення 175 486 грн. 99 коп. задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит", 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр-т Гвардійський, 30/1, ідентифікаційний код 37713861 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогідравліка", 83058, м. Донецьк, вул. Лівобережна, 57, ідентифікаційний код 30847608 заборгованість за поставлену продукцію в сумі 106 312 грн. 09 коп., пеню за несвоєчасну оплату продукції в сумі 5 755 грн. 71 коп., 3% річних в сумі 3 683 грн. 47 коп., втрати від інфляції в сумі 46 654 грн. 24 коп., судовий збір в сумі 2 436 грн. 08 коп., наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 713 грн. 64 коп. та втрат від інфляції в сумі 8 579 грн. 90 коп . відмовити.
4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
5.Повний текст рішення складено і підписано - 19.02.2016.
Суддя Л.В. Іноземцева