ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.02.2016Справа №910/28521/15
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем груп організатор подій"
про стягнення 32 827, 43 грн.
За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем груп організатор подій"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про визнання договору недійсним
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін:
від позивача (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1, ОСОБА_3 (за дов), ОСОБА_4 (за дов.)
від відповідача (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_5 - директор, Чубко В.В. (за дов. )
В судовому засіданні 15.02.2016 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем груп організатор подій" та просить суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості у розмірі 24000,00 грн., суму штрафних санкцій у розмірі 8827,43 грн. за договором № 15/5/01 від 15.05.2015;
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 15/5/01 від 15.05.2015 щодо реалізації та розповсюдження квитків фізичним та юридичним особам в рамках діючої виставки "Україна Європейська".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/28521/15 та призначено справу до розгляду на 30.11.2015.
27.11.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем груп організатор подій" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання Договору №15/5/01 від 15.05.2015 недійсним.
Ухвалою від 30.11.2015 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем груп організатор подій" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання Договору №15/5/01 від 15.05.2015 недійсним, прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.
Клопотання про призначення експертизи судом розглянуто та відмовлено в його задоволенні з урахуванням наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення, як зазначено у п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи».
Предметом зустрічного позову є визнання недійсним договору №15/5/01 від 15.05.2015 та акту №1 від 14.03.2015 з підстав відсутності волі та волевиявлення позивача за зустрічним позовом при його укладенні.
Відповідно до норм статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами в господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У цій дефініції слід вирізнити два аспекти. По-перше, доказами є будь-які відомості про певні факти. По-друге, це - відомості про певні обставини, які поділяються на дві групи: 1) обставини, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення; 2) інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 р. N 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції" зазначається, що при судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи (причини пропуску строку позовної давності та ін.) і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.
До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.
Отже, заявляючи клопотання про проведення експертизи з питань встановлення належності підпису на договорі №15/5/01 від 15.05.2015 та акті №1 від 14.03.2015 ОСОБА_5, позивач за зустрічним позовом не навів жодної з обставин, з якою пов'язувалось би заперечливість належності підпису на протоколі саме ОСОБА_5
Тому, клопотання ТОВ "Тандем груп Організатор подій" судом визнане необґрунтованим та таки, що не підлягає задоволенню.
30.11.2015 від ТОВ "Тандем груп Організатор подій" надійшло клопотання про витребування доказів у позивача за первісним позовом, що необхідні для проведення експертизи, у задоволенні якого відмовлено судом з наступних підстав.
В силу положень ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.
Обов'язок по доведенню обставин покладено положеннями Господарського процесуального кодексу України на сторін у справі, а судом надається оцінка доводам сторін з урахуванням представлених ними доказів.
При зверненні з клопотанням про витребування доказів, сторона має довести перед судом обставини на які зроблені посилання в обґрунтування необхідності вчинення відповідних дій, а не стверджувати про можливе підтвердження отриманими відомостями своїх припущень.
Оскільки судом відмовлено в задоволенні клопотання про призначення експертизи, тому відсутні підстави для витребування оригіналів документів.
При цьому, під час розгляду справи, судом були досліджені оригінали договору та акту, касових ордерів та встановлено їх відповідність належних чином засвідченим копіям, які містяться в матеріалах справи.
30.11.2015 відповідачем за первісним позовом заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 з метою встановлення існування договору №15/5/01 від 13.05.2015.
Враховуючи норму ст.27 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011.).
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що рішення у даній справі не може вплинути на права або обов'язки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, тому клопотання позивача суд визнав необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Ухвалою суду від 30.11.2015 розгляд справи відкладено на 14.12.2015.
В судовому засіданні 14.12.2015 представник ТОВ "Тандем груп організатор подій" подав документи (копію акту здачі-приймання робіт та копію видаткової накладної).
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала письмовий відзив на зустрічну позовну заяву, в якому вона зазначила, що подані позивачем за зустрічним позовом документи (договори) не відповідають вимогам діловодства.
В судовому засіданні 14.12.2015 суд оголосив перерву до 28.12.2015.
Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 28.12.2015 представник ТОВ "Тандем груп організатор подій" повторно подав клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, пояснення та додаткові документи.
Представник позивача за первісним позовом в судове засідання 28.12.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.
Розгляд клопотання про призначення експертизи перенесено.
Ухвалою суду від 28.12.2015 розгляд справи відкладено на 20.01.2016, в зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.
15.01.2016 та 20.01.2016 представник ТОВ "Тандем груп організатор подій" подав документи на виконання вимог ухвали суду через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва.
В судовому засіданні 20.01.2016 представник ТОВ "Тандем груп організатор подій" подав клопотання про продовження строку розгляду спору.
Клопотання судом задоволено, ухвалою суду від 20.01.2016 строк розгляду спору продовжено на 15 днів.
В судовому засіданні 20.01.2016 оголошено перерву до 01.02.2016, в зв'язку з необхідністю витребування оригіналів документів.
В судовому 01.02.2016 засіданні представник ФОП ОСОБА_1 надав копії платіжних доручень, договорів та звітності.
Представник ТОВ "Тандем груп організатор подій" подав клопотання про відкладення розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.
Представник позивача за первісним позовом проти задоволення клопотання про відкладення не заперечувала.
Ухвалою суду від 01.02.2016 розгляд справи відкладено на 15.02.2016 за клопотанням сторони.
В судовому засідання 15.02.2016 представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, а у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.
Представник відповідача за первісним позовом проти позову заперечував, просив у позові відмовити, позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити в повному обсязі.
Судом розглянуто клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи.
Відповідач за первісним позовом обґрунтовує своє клопотання тим, що він ставить під сумнів належність підпису директору ТОВ "Тандем груп організатор подій" ОСОБА_5, на поданому ФОП ОСОБА_1 договорі. В клопотання зазначено, що для з'ясування цього питання потрібні спеціальні знання.
В судовому засіданні директор ТОВ "Тандем груп організатор подій" надала пояснення, що оскільки ОСОБА_1 надавала послуги з адміністрування товариству, то мала доступ і до печатки ТОВ "Тандем груп організатор подій" і давала на підпис ОСОБА_5 (директор) документи, в тому числі договори. При цьому ОСОБА_5 не може достовірно сказати, що особисто не підписувала вказаний договір, що ймовірно на ньому може стояти її підпис, що вона підписувала все, що їй надавали на підпис та чисті аркуші тощо.
Однак, директором ТОВ "Тандем груп організатор подій являється саме ОСОБА_5, а тому відповідальність за здійснення господарських операцій та ведення бухгалтерського обліку покладено саме на неї. Відповідачем за зустрічним позовом не надано жодного доказу в підтвердження тих обставин, що на позивача був покладений обов'язок з ведення бухгалтерського обліку, щодо оприбуткування готівкових коштів, укладання договорів тощо, або в підтвердження тих обставин, що позивач мав доступ до печаток товариства, фіксування або здійснення господарських операцій або складання первинних документів товариства. Крім того директор ТОВ «Тандем груп організатор подій» наполягає виключно на необізнаності щодо господарської операції саме з позивачем, стосовно всіх інших господарських операцій, їх здійснення та підписання директор відповідача не заперечує свою обізнаність, щодо фактів їх укладання та виконання тощо.
Будь-якими належними та допустимими доказами відповідач за первісним позовом не доводить факт підписання спірного договору іншою особою. При цьому сторона просить призначити експертизу з метою доведення відсутності волі та волевиявлення на вчинення правочину з боку ТОВ "Тандем груп організатор подій". В такому разі результати експертизи не можуть вплинути на оцінені у сукупності всі докази, що містяться в матеріалах справи, а тому відсутня необхідність в експертизі. В даному випадку висновок експерта замінюють інші засоби доказування.
За таких умов суд не вбачає підстав для призначення судово-почеркознавчої експертизи, а тому відмовляє у задоволенні клопотання, як необґрунтованому.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
15.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тандем Груп організатор подій" (замовник за договором) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець за договором) укладений договір №15/5/01 від 15.05.2015 (далі - договір), за умовами якого, виконавець зобов'язується протягом терміну дії договору надати за плату послуги з реалізації та розповсюдження квитків фізичним та юридичним особам в рамках діючої виставки "Україна Європейська", що діє на території Печерського ландшафтного парку за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 33, на протязі терміну дії виставки з 16 травня по 14 червня 2015 року, за це він отримує платню (винагороду) згідно п. 3.1. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги згідно умов договору (п.2.2. договору).
За надання передбачених договором послуг Замовник виплачує виконавцю 800,00 грн. без ПДВ за кожний день надання послуг. Загальна сума договору складається із сукупності наданих і оплачених послуг згідно цього договору (п.3.1, п.3.2 договору). Пунктом 3.3. договору встановлений строк розрахунків за надані послуги, протягом 7 банківських днів з моменту підписання сторонами акту наданих послуг. Надання послуг та приймання їх оформлюється актом наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного закінчення заходу. Підписання акту представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку (п.3.5, п.3.6 договору).
За умовами договору виконавець зобов'язався своєчасно, у строки передбачені в заявці замовника, особисто чи з залученням осіб організовувати розповсюдження та реалізацію квитків на відвідування заходу номіналом згідно додатку №___ до договору; забезпечити реалізацію квитків шляхом їх продажу на території Печерського ландшафтного парку у строки, передбачені в заявках Замовника, а також у власних точках продажу та через мережу інтернет; квитки, що передаються на реалізацію виконавцю та кошти отримані від реалізації не переходять у власність виконавця, а залишаються власністю замовника; протягом п'яти днів після фактичного закінчення надавати замовнику звіт про кількість та вартість розповсюджених квитків для відображення цих даних у податковому та бухгалтерському обліку; вносити в повному обсязі в касу замовника грошові кошти, отримані від відвідувачів заходу, як плату за квиток (п.4.1.1. - п.4.1.2, п.4.1.3, п.4.1.4 договору).
Замовник зобов'язується забезпечити необхідну кількість робочих місць для працівників виконавця, призначити свого представника, відповідального за виконання умов цього договору; своєчасно надати виконавцеві усю інформацію, необхідно для виконання договору; здійснювати оплату виконавцеві в термін та на умовах, що зазначені в договорі (п.п. 4.3.1 - п.4.3.4. договору). Пунктом 4.4.1. договору передбачене право замовника відмовитись від прийняття результатів наданих послуг, якщо надані послуги не відповідають умовам цього договору, та вимагати від виконавця відшкодування збитків, якщо вони виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання виконавцем взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 15 червня 2015 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань - до повного виконання ними зобов'язань за цим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 названого кодексу).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем Груп організатор подій" оспорює дійсність цього договору шляхом звернення до суду із зустрічним позовом.
Так, позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним договір №15/5/01 від 15.05.2015 та акт №1 від 14.03.2015 з посиланням на відсутність єдності волі та волевиявлення.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач вказує на відсутність його волі та волевиявлення на вчинення оспорюваного договору у будь-якій формі, і вважає, що ці обставини підтверджуються журналом реєстрації договорів та номенклатурою реєстрації договорів, а також відсутністю документів у справі, які б підтверджували виконання договору відповідачем, тому ТОВ "Тандем груп організатор подій" вважає, що відповідачем підроблено спірний договір, акти та касові ордери.
Однак, з такими доводами позивача за зустрічним позовом суд не погоджується з огляду на наступне.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (абзац 3, 4 п. 2.1 постанови пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013).
У силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.
Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).
У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо).
Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним (п. 2.6 постанови пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013).
Згідно з пунктами 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в надані ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача за зустрічним позовом, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В статті 627 Цивільного кодексу України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що сторони при укладенні спірного Договору були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов Договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови і підписали Договір №15/5/01 від 15.05.2015, а відтак можна зробити висновок, що всі умови спірного Договору суттєві та з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. В свою чергу, у суду відсутні підстави вважати, що при укладенні Договору, волевиявлення позивача за зустрічним позовом не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.
Судом встановлено, що договір №15/5/01 від 15.05.2015 підписаний збоку ТОВ "Тандем Груп організатор подій" директором ОСОБА_5, на підставі Статуту, з боку виконавця - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. Підпис директора ТОВ "Тандем Груп організатор подій" ОСОБА_5 скріплений печаткою підприємства.
Крім цього, сторонами були вчинені дії з виконання договору, про що свідчить підписаний ними акт про надання послуг №1 в якому сторони підтвердили, що з 16 травня по 14 червня 2015 року виконавець належним чином надав послуги з реалізації та розповсюдження квитків фізичним та юридичним особам в рамка та на умовах договору №15/5/1 від 15 травня 2015 року, загальна вартість коштів, що підлягають оплаті виконавцеві складає: ціна за відпрацьований день - 800 грн., кількість відпрацьованих днів - 30, сума до виплати за відпрацьовані дня 24000 грн.
Дійсно, зазначений акт №1 містить назву «про надання послуг до договору №15/5/1 від 15 березня 2015» та дату складання 14.03.2015 року. Однак за змістом акт підсумовує вартість наданих послуг з 16.05.2015 по 14 червня 2015 року, ціна за відпрацьований день співпадає з ціною визначеному в договорі №15/5/01 - 80 грн., кількість відпрацьованих днів - 30 співпадає з кількістю днів проведеного заходу, крім того сам Акт підписаний ФОП ОСОБА_1, яка діяла на підставі виписки з ЄДРПОУ, виданої 20.04.2015 №2710000000018965 від 20.04.2015 року, саме 20.04.2015 року ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як ФОП та взята на облік як платник податку и платник єдиного внеску (виписка отримана 22.04.2015 року). Таким чином суд погоджується з доводами позивача, що в акті №1 містяться описки щодо дати складання та номеру договору.
Також між позивачем та відповідачем були складені акти прийому-передачі вхідних квитків на виставку "Україна Європейська":
№1 від 15.05.2015 року до договору №15/5/01 від 15.05.2015 року за яким позивач за первісним позовом отримав від відповідача вхідні квитки на виставку «Україна Європейська», яка діє на території Печерського ландшафтного парку у місті Києві з 16 травня по 14 червня 2015 року для реалізації всього 15000 квитків по ціні 30,00 грн. на суму 450000,00 грн.;
№ 2 від 10.06.2015 до договору №15/5/01 від 15.05.2015 року за яким позивач за первісним позовом отримав від відповідача вхідні квитки на виставку «Україна Європейська», яка діє на території Печерського ландшафтного парку у місті Києві з 16 травня по 14 червня 2015 року для реалізації всього 1000 квитків по ціні 30,00 грн. на суму 30000,00 грн.;
№3 від 16.06.2015 (повернення нереалізованих вхідних квитків) за яким позивач за первісним позовом повернув відповідачу нереалізовані вхідні квитки на виставку «Україна Європейська», яка діє на території Печерського ландшафтного парку у місті Києві з 16 травня по 14 червня 2015 року для реалізації всього 848 квитків по ціні 30,00 грн. на суму 25440,00 грн.
Також позивачем подані квитанції до прибуткових касових ордерів за якими ТОВ «Тандем груп організатор подій» прийняті кошти від реалізації вхідних квитків:
№1 від 18.05.2015 на суму 185400,00 грн. за 18 травня; №2 від 20.05.2015 на суму 20940,00 грн. за 18-19 травня; №3 від 21.05.2015 на суму 13740,00 грн. за 20 травня; №4 від 25.05.2015 на суму 105240,00 грн. за 21-24 травня; №5 від 02.06.2015 на суму 56670,00 грн. за 25-29 травня; №6 від 08.06.2015 на суму 44190,00 грн. за 2-7 червня; №7 від 15.06.2015 на суму 28380,00 грн. за 8-14 травня.
Надані первинні документи та вчинені дії на виконання договору в свою чергу вказують про його спрямованість на реальне настання правових наслідків.
Крім того позивачем за первісним позовом надані суду цивільно-правові угоди між працівниками - касирами, укладені на строк з 16.05.по 14.06.2015 року на виконання обов'язків касира за адресою м. Київ, вул. Лаврська, 33 «Співоче поле» щодо продажу квитків, договору про повну матеріальну відповідальність касирів, звіти про суми нарахованої заробітної плати з відомостями про трудові відносини осіб, відомості про нарахування та виплату заробітної плати касирам за травень - червень 2015 року.
З урахуванням вищенаведеного, твердження ТОВ "Тандем Груп організатор подій" про те, що договір №15/5/01 від 15.05.2015 не укладався з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, враховуючи існування договору №15/5/01 від 13.05.2015 з іншим контрагентом, судом визнані необґрунтованими та такі, що спростовуються матеріалами справи. А посилання позивача за зустрічним позовом на договір №15/5/01 від 13.05.2015, що укладений з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, не спростовує та не виключає договірних відносин у позивача та відповідача за договором №15/5/01 від 15.05.2015.
ТОВ «Тандем Груп Організатор подій» на підставі договору №1/05-06 від 28.04.2015 року зобов'язалося надати послуги Київському комунальному об'єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень «Київзеленбуд» на території Печерського ландшафтного парку в м.Києві з 16 травня по 14 червня 2015 року. За умовами договору товариство отримує за надані послуги винагороду в розмірі 40% від отриманих коштів за проведення заходу. Інші кошти перераховуються комунальному об'єднанню. В розрахунку до акту №247 від 18.06.2015 року до договору №1/05-06 від 28.04.2015 року дохід від проведення заходу складає 786900 грн. Розрахунок містить доходи сторін та витрати на проведення заходу, серед яких і витрати на адмінпослуги сплачені позивачу в сумі 8000 грн. Однак, серед витрат на проведення заходу відсутні будь-які посилання на виплачену винагороду за договорами укладеними між товариством та реалізаторами квитків та на суми виплаченої винагороди за цими договорами.
Таким чином є безпідставними посилання відповідача за первісним позовом на зазначений доказ в підтвердження тих обставини, що договір з позивачем не укладався та не виконувався. Крім того розрахунок до акту не є допустимим доказом, що підтверджує або спростовує укладання та виконання ТОВ «Тандем груп організатор подій» будь-яких інших угод, з позивачем тощо.
Також є безпідставними посилання ТОВ «Тандем груп організатор подій» на ті обставини, що позивачу за первісним позовом були сплачені 8000 грн. за надання адміністративних послуг, а за таких обставин відсутні підстави для стягнення боргу за спірним договором. Позивач за первісним позовом не заперечує факт отримання коштів у сумі 8000 грн. за адміністративні послуги, сторони не заперечують, що оплата здійснена на підставі рахунку-фактури без укладання договору.
Щодо посилань відповідача за первісним позовом на ті обставини, що здійснюючи послуги з адміністрування позивач мала доступ до печаток ТОВ «Тандем груп організатор подій» і директор товариства, повністю довіряючи позивачу підписував документи, однак, що підписував з документів не пам'ятає, та ставив свій підпис на порожніх листах, та підписував все, що йому давала на підпис позивач за первісним позовом, та скріплював їх печаткою слід зауважити наступне.
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку,
зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства (ст. 8 Закону).
Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.
Як вбачається з наданих суду доказів ОСОБА_5 є директором, бухгалтером, касиром ТОВ «Тандем Груп організатор подій» та засновником з внеском 18000 грн. (75%). Підприємством самостійно обрана форма організації бухгалтерського обліку. І саме на засновника та керівника підприємства покладений обов'язок створення необхідних умов для правильного ведення бухгалтерського обліку. Відповідачем за зустрічним позовом не надано жодного доказу в підтвердження тих обставин, що на позивача був покладений обов'язок з ведення бухгалтерського обліку, щодо оприбуткування готівкових коштів, укладання договорів тощо, або в підтвердження тих обставин, що позивач мав доступ до печаток товариства, фіксування або здійснення господарських операцій або складання первинних документів товариства. Крім того директор ТОВ «Тандем груп організатор подій» наполягає виключно на необізнаності господарської операції саме з позивачем, стосовно всіх інших господарських операцій, їх здійснення та підписання директор відповідача не заперечує свою обізнаність, щодо фактів їх укладання та виконання тощо.
Крім того в рахунку-фактурі №14-06 від 14.06.2016 року на підставі якого відповідачем за первісним позовом були сплачені 8000 грн. 22.06.2015 року зазначена назва наданої послуги: послуги з організації торгових місць з 16.05 по 14.06.2015 (послуги адміністратора). До матеріалів справи надано роздруківку вказаного рахунку-фактури без підписів та печаток.
Зазначеним Законом (ст.9 ) визначено, що єдиною підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення
господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Всі подані позивачем за первісним позовом документи мають підпис директора ТОВ «Тандем груп організатор подій» та печатку підприємства, та відповідають ст. 9 зазначеного Закону. Ті обставини, що відповідач за зустрічним позовом не пам'ятає чи підписував він документи надані позивачем, і міг підписати порожні аркуші, які потім заповнював позивач, не заперечують та не спростовують ті обставини, що саме підпис директора та печатка підприємства стоїть на поданих суду документах, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні, як і не спростовують факт надання самих послуг.
Подані відповідачем суду квитанції до прибуткових касових ордерів (оприбуткування коштів за реалізовані квитки від ФОП ОСОБА_7 на ті ж суми, що і надані позивачем), видаткових касових ордерів, касова книга (перша операція з 18.05.2015), в яких не відображені первинні операції щодо отримання готівки від позивача не спростовують факт укладання та виконання договору №15/5/01 від 15.05.2015 року з позивачем ФОП ОСОБА_1 у тому числі щодо отримання та реалізації квитків.
Крім того, як вбачається в наданих суду банківських виписок, що підтверджують внесення готівки відповідачем за первісним позовом на свій рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.05.2015 року на рахунку ТОВ «Тандем груп організатор подій» знаходилось 0,00 грн. Відповідачем через директора ОСОБА_5 були внесені надходження торгівельної виручки від продажу товарів, вхідних квитків:
20.05.2015 торгівельна виручка від 18.05.2015 -8490 грн., та від 19.05.2015 грн. 12450 грн.;
21.05.2015 торгівельна виручка за 20.05.2015 - 13740 грн.;
25.05.2015 торгівельна виручка за 23.05.2015 - 47370 грн., за 24.05.2015 - 39420 грн., за 22.05.2015 - 10290 грн., за 21.05.2015 - 14160 грн.;
02.06.2015 торгівельна виручка за 26.05.2015 - 4590 грн., за 25.05.2015 - 4800 грн., за 29.05.2015 - 1960 грн., за 28.05.2015 - 2250 грн., за 27.05.2015 - 4890 грн., за 01.06.2015 - 38280 грн.;
08.06.2015 торгівельна виручка за 06.06.2015 - 14520 грн., за 04.06.2015 - 4290 грн., 3360 грн., за 07.06.2015 - 14709 грн., за 05.06.2015 - 3660 грн., за 03.06.2015 -3660 грн.;
15.06.2015 торгівельна виручка за 11.06.2015 - 1920 грн., за 10.06.2015 - 2220 грн., за 13.06.2015 - 9960 грн., за 09.06.2015 - 2160 грн., за 14.06.2015 - 7590 грн., за 08.06.2015 - 2130 грн., 12.06.2015 - 2400 грн.
Директор відповідача особисто вносив кошти до банківської установи та визначав призначення платежу під час оприбуткування готівки в банк. Прибуткові касові ордери, касова книга, подана відповідачем за первісним позовом не містять сум та дат торгівельної виручки від реалізації квитків, що зазначені в призначеннях платежів в банківській виписці з рахунку відповідача ТОВ «Тандем груп організатор подій».
Постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 N 637
(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320) затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Відповідно до положення: готівкова виручка (виручка) - сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження; журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів - документ, що застосовується для реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів та інших касових
документів; касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі; касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси; касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку. Оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Відповідно до п.2.6, п.3.3, п.3.11, положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового
касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником та реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями.
Відповідач за первісним позовом не надав суду журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів, квитанції до касових ордерів подані ФОП ОСОБА_1 містять підпис директора та печатку підприємства (оригінали оглянуті). Банківські виписки, враховуючи призначення платежу , суми та дати отриманої та внесеної від реалізації квитків готівки, що на рахунок в банківській установі спростовують правильність ведення касового обліку на підприємстві відповідача і не спростовують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог.
Таким чином, правочин був здійснений за волевиявленням обох сторін, і в даному випадку, усі твердження позивача за зустрічним позовом свідчать про незгоду з раніше досягнутими домовленостями по договору, що не може бути підставою визнання договору недійсним, а згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд приходить до висновку, що позивач не довів та не надав суду жодних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, тобто не довів підстави, в силу яких договір №15/5/01 від 15.05.2015 має бути визнаний недійсним. Більше того, судом встановлено та враховано, що спірний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а обставини, наведені позивачем за зустрічним позовом в обґрунтування позовних вимог не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.
Таким чином, ТОВ "Тандем Груп організатор подій" не доведено, а судом не встановлено обставин з якими положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України пов'язують можливість визнання договору недійсним.
Отже, недійсність договору №15/5/01 від 15.05.2015 судом не встановлена, тому суд розглядає позовні вимоги первісного позову щодо стягнення заборгованості за ним.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю 800,00 грн. без ПДВ за кожен день надання послуг (п. 3.1).
Відповідно до п. 3.2 договору, загальна сума договору складається із сукупності наданих та оплачених послуг згідно цього договору.
В порядку положень п. 3.3 цього Договору, розрахунки здійснюються замовником протягом 7 банківських днів з моменту підписання сторонами акту надання послуг.
Надання послуг та прийняття їх оформлюється актом наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного закінчення заходу (п. 3.5 договору). Підписання акту представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку (п. 3.6).
В матеріалах справи містяться акти №1 від 15.05.2015 та №2 від 10.06.2015, що підписані сторонами договору №15/5/01 від 15.05.2015 та які свідчать про приймання-передачу вхідних квитків на виставку "Україна Європейська" для реалізації згідно договору №15/5/01 від 15.05.2015.
Так, за актом №1 від 15.05.2015 замовник передав виконавцю для реалізації вхідні квитки у кількості 15 000 по ціні 30,00 грн., на загальну суму 450 000,00 грн., за актом №2 від 10.06.2015 - 1 000 квитків по ціні 30,00 грн., на загальну суму 30 000,00 грн.
На підставі акту №3 від 16.06.2015 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 передала ТОВ "Тандем груп організатор подій" залишок нереалізованих вхідних квитків на виставку "Україна Європейська" , яка проводилась на території Печерського ландшафтного парку в місті Києві з 16 травня по 14 червня 2015 - 848 квитків по ціні 30,00 грн., на загальну суму 25 440,00 грн.
Всього передано на реалізацію 16 000 квитків, з них 848 квитків повернуто замовнику як нереалізовані, тобто виконавець реалізував 15 152 квитків на загальну суму 454 560, 00 грн.
Відповідно до п. 4.1.6 договору, виконавець зобов'язується вносити в повному обсязі в касу замовника грошові кошти, отримані від відвідувачів заходу, як плату за квиток.
Наступні квитанції до прибуткового касового ордеру свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договору, зокрема п. 4.1.6: №1 від 18.05.2015 на суму 185 400,00 грн., №2 від 20.05.2015 - 20 940,00 грн., №3 від 21.05.2015 - 13 740,00 грн., №4 від 25.05.2015 - 105 240,00 грн., № 5 від 02.06.2015 - 56 670,00 грн., №6 від 08.06.2015 - 44 190,00 грн., №7 від 15.06.2015 - 28 380,00 грн., тобто всього в касу відповідача позивачем внесено коштів у розмірі 454 560,00 грн. за 15 152 реалізованих квитків.
Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.
Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником (п.3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджене постановою Національного банку України, від 15.12.2004 № 637).
Таким чином, судом встановлено факт належного виконання позивачем договору щодо надання послуг відповідачу, які ним прийняті в обсязі зазначеному в акті №1 без зауважень, тому в порядку п. 2.2 договору, замовник зобов'язується оплатити надані послуги у розмірі 24 000,00 грн.
На підтвердження належного виконання умов договору №15/5/01 від 15.05.2015, позивач надав суду акт №1 від 14.03.2015, який підписаний сторонами без зауважень.
Відповідач за первісним позовом підписав акт №1, чим підтвердив, що з 16 травня по 14 червня 2015 виконавець належним чином надав йому послуги з реалізації та розповсюдження квитків фізичним та юридичним особам в рамках діючої виставки "Україна Європейська", що діяла на території Печерського ландшафтного парку за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 33, на умовах визначених у договорі №15/5/1 від 15.05.2015.
В наведеному акті сторони погодили, що загальна вартість коштів, що підлягає оплаті виконавцеві становить 24 000,00 грн. без ПДВ (800,00 грн. ціна за відпрацьований день * 30 кількість відпрацьованих днів). Актом сторони підтвердили факт надання послуг, їх вартість, ті відсутність претензій одна до одної щодо наданих послуг. Одночасно судом встановлено, що в даті складання акту №1 існує описка, тому встановити дату складання акту неможливо. У той же час обов'язок відповідача сплатити вартість послуг здійснюється на протязі 7 банківських днів саме з дати підписання акту про надання послуг.
Матеріали справи свідчать, що 11.09.2015 позивач звернувся до відповідача за первісним позовом з письмовою вимогою №11/9 про погашення заборгованості у розмірі 24 00,00 грн. у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Опис вкладення у цінний лист, який долучений до матеріалів справи, свідчить, що направлення вимоги на адресу відповідача відбулось 12.09.2015. Вимога залишена без задоволення.
Доказів сплати коштів на користь позивача, відповідач не надав суду, що свідчить про виникнення заборгованості перед позивачем.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Як встановлено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.
При цьому, у відповідності до "Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень", затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.13., нормативними строками пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку місцевої є Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єктів поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2,3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази із зазначенням конкретної дати отримання відповідачем претензії, суд, до встановленого строку - сім днів для оплати наданих послуг вважає за доцільне додати три днів, встановлені для пересилання рекомендованої письмової кореспонденції.
Таким чином, судом встановлено, що прострочення відповідачем по виконанню свого обов'язку зі сплати грошових коштів за надані послуги настала з 22.09.15.
Отже, враховуючи відсутність належних доказів погашення заборгованості у розмірі 24 000,00 грн., позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є такими, що підлягають задоволенню як такі, що документально доведені та обгрунтовані.
Позивач за первісним позовом також заявив до стягнення пені у розмірі 2 544,00 грн. (відповідно до ст. 231 ГК України), 3 % річних - 208, 80 грн., штраф - 1 680,00 грн., інфляційні - 672,00 грн. та пеня згідно п. 5.5 договору - 3 650, 63 грн.
При дослідженні розрахунку пені, судом встановлено, що позивач помилково посилається на п. 5.5 договору, адже сплата пені від суми заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення у виплаті виконавцю передбачених коштів, визначена п. 5.4 договору.
У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Нормами ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пеня передбачена умовами договору розрахована за період з 21.06.2015 по 04.11.2015 на суму 3 650,63 грн. Як було вже встановлено судом, першим днем прострочення виконання зобов'язання слід вважати 22.09.2015, тому судом здійснено перерахунок пені, в результаті якого розмір останньої підлягає задоволенню в сумі 1 292,71 грн.
Господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п.2.2 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).
В даному випадку має місце прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідальність за що передбачена п. 5.4 договору, тому в задоволенні вимоги про стягнення пені та штрафу відповідно до ст. 231 ГК України є безпідставним та задоволенню не підлягає.
Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бізнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п.3.2 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).
Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.
Встановивши правомірність здійснення нарахування та перевіривши розрахунок позивача суми інфляційних втрат, суд зауважує, що у період з 22.09.2015 - 04.11.2015 відбувалась дефляція, з огляду на що суд відмовляє у задоволенні даної вимоги.
За здійсненим перерахунком суду за період з 22.09.2015 по 04.11.2015 розмір 3 % річних підлягає задоволенню у розмірі 86,79 грн.
Таким чином, позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню у розмірі суми основного боргу - 24 000,00 грн., пені за договором - 1292,71 грн. та 3 % річних - 86,79 грн. В іншій частині позовних вимог слід відмовити, враховуючи їх безпідставність.
В задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.
В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання первісного позову покласти на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, за звернення із зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1.Первісні позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем Груп організатор подій" (01133, м. Київ, бульвар Лихачова, будинок 1 А, код 33103100) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04123, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) суму основного боргу у розмірі 24 000,00 грн. (двадцять чотири тисячі гривень 00 коп.), пеню за договором - 1 292, 71 грн. (одна тисяча двісті дев'яносто дві гривні 71 коп.), 3 % річних - 86,79 грн. (вісімдесят шість гривень 79 коп.), судовий збір - 941, 66 грн. (дев'ятсот сорок одна гривня 66 коп.).
3.В іншій частині первісних позовних вимог відмовити.
4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5.У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 19.02.2016
Суддя І.В.Усатенко