ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
18.02.2016
Справа № 910/2614/16
Суддя Селівон А.М., розглянувши
позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі"
про стягнення 65 202,94 грн. та виселення з орендованого приміщення
Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" 65202,94 грн. заборгованості, за неналежне виконання умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5119 від 27.02.10 р., та виселення відповідача з державного нерухомого майна.
Частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.
В порушення вимог вказаної статті позивачем не надано доказів сплати судового збору, натомість, як свідчать матеріали позовної заяви, останні містять клопотання позивача про звільнення РВ ФДМУ по м. Києву від сплати судового збору.
При цьому в обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву є бюджетною установою та утримується за рахунок Державного бюджету України. В свою чергу, тимчасовим кошторисом на І квартал 2016 р. закладено 1400,00 грн. (інші поточні видатки) на сплату, зокрема, судового збору. Оскільки передбачені кошторисом видатки не надійшли, у позивача відсутні грошові кошти на сплату судового збору за подання даної позовної заяви до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі".
Статтею 2 Закону України “Про судовий збір” визначено, що платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1378,00 гривень.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з позовними вимогами майнового та немайнового характеру, а саме про стягнення з відповідача 65202,94 грн. та виселення останнього з нежилого приміщення, отже, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" мав сплатити судовий збір у розмірі 2756,00 грн. (1378,00 грн.*2).
Розглядаючи клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору суд виходить з того, що відповідно до статті 8 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з пунктом 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати (стаття 8 Закону) і застосуванням приписів Закону щодо пільг зі сплати судового збору (стаття 5 Закону) господарським судам слід враховувати, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.
Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й державних установ та організацій, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та наявністю або відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Враховуючий даний принцип, а також положення ст. 5 Закону України "Про судовий збір" господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь - якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору.
Також судом не приймаються до уваги посилання позивача в клопотанні як на підставу його задоволення на факти неодноразового задоволення ухвалами Господарського суду міста Києва аналогічних клопотань про звільнення від сплати судового збору, як таке, що суперечить принципу об"єктивної (судової) істини, який полягає в обов"язку суду з"ясувати усі дійсні обставини справ, пов"язані із спірними правовідносинами, і на їх основі вирішити питання про права та обов"язки сторін спору. Зокрема, за приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
При цьому, оскільки наведені в клопотанні обставини не є підставою для звільнення від сплати судового збору в розумінні ст. 8 Закону України “Про судовий збір”, суд прийшов до висновку про відмову в задоволені клопотання ФДМУ по м. Києву про звільнення від сплати судового збору за подачу позову.
Згідно ч. 2 вказаної статті Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
У відповідності до п.3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачу роз'яснюється, що відповідно до ч.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.
Суддя А.М. Селівон