ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.02.2016Справа №910/44/16
За позовом корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України
до товариства з обмеженою відповідальністю "МІК МЕГА"
про стягнення 2 755 187,26 грн
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від позивача - Луковенко Р.Ю.(за довіреністю)
Від відповідача: не з"явився
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 755 187,26 грн. по несплаченому відсотковому доходу за другий відсотковий період по іменних відсоткових облігаціях серії В ТОВ "Мік Мега".
Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.01.2016 порушено провадження у справі №910/44/16 та призначено до розгляду на 26.01.2016.
Представник відповідача в судове засідання 26.01.2016 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
В судове засідання 26.01.2016 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.
Розгляд справи відкладено на 11.02.2016.
Представник позивача з'явився в судове засідання 11.02.2016, надав пояснення по суті справи, позовні вимоги позивач підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 11.02.2016 вдруге не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Ухвала суду від 26.01.2016 отримана відповідачем 03.02.2016, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 07443 0036869 6(в матеріалах справи).
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представника позивача, Господарський суд міста Києва -
Корпоративним недержавним пенсійним фондом Національного банку України (далі - позивач) було придбано відповідно до виписок електронного реєстру Фондової біржі «Перспектива» 9 990 шт. іменних відсоткових облігацій серії В ТОВ «Мік Мега» (далі - відповідач) на загальну номінальну вартість 9 990 000 гривень, що підтверджується виписками з реєстру договорів: №1686;2544/2012-БВ від 24.12.12; №1689;2549/2012-БВ від 25.12.12; №1690;2568/2012-БВ від 26.12.12; №1697;26/2013-БВ від 10.01.13; №1698;29/2013-БВ від 14.01.13; №1715;№226/2013-БВ від 01.02.13; №118669;5365 БВ;660/2013-БВ від 04.03.13; №118670;5366 БВ;661/2013-БВ від 04.03.13; №118668;5364 БВ;650/2013-БВ від 04.03.13; №123096;БВ-90/180513/10;1414/2013-БВ від 18.05.13; №123101; БВ-0/180513/15;1416/2013-БВ від 18.05.13; №123100;БВ-90/180513/14;1415/2013-БВ від 18.05.13(копії в матеріалах справи).
Відповідно до пункту 3 статті 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», встановлено, що відсоткові облігації - облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів.
Частиною другою статті 194 Цивільного кодексу України та пунктом 1 статті 4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначається, що до особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.
Підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу відповідно до пункту 1 статті 8 Закону України «Про депозитарну систему» є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі.
Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.
Отже, підтвердженням прав позивача на іменні відсоткові облігації серії В ТОВ «Мік Мега» (далі - облігації) у кількості 10 000 шт. є виписка про стан рахунку в цінних паперах позивача станом на 19.12.2014 (станом на початок виплати відсоткового доходу за другий відсотковий період), що додана позивачем до позовної заяви.
Відповідач зобов'язаний відповідно до вимог законодавства та Проспекту емісії іменних відсоткових забезпечених облігацій ТОВ «Мік Мега» (Серія В), зареєстрованого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку 07.12.2012 (далі - Проспект емісії облігацій) сплачувати власникам облігацій відсоткові доходи. Цей обов'язок закріплений нормою пункту 1 статті 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», а саме: облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).
Також, підпунктом 2 пункту 5 Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств, облігацій міжнародних фінансових організацій та їх обігу, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27.12.2013 №2998, передбачено, що емітент відсоткових облігацій повинен виплачувати відсотковий дохід за облігаціями в розмірі та в строк, що встановлені рішенням про розміщення таких облігацій та проспектом їх емісії.
Суд зазначає, що вказані облігації емітовані відповідачем відповідно до Проспекту емісії облігацій.
Пунктом 3.8. Проспекту емісії облігацій встановлено порядок виплати емітентом (відповідачем) відсоткового доходу за облігаціями. Згідно з цим пунктом виплата емітентом (відповідачем) відсоткового доходу за другий відсотковий період здійснюються у період з 20.12.2014 по 19.01.2015.
Відповідно до пункту 3.8.2 Проспекту емісії облігацій, протягом першого відсоткового періоду встановлюється фіксована ставка в розмірі 20% річних, яка сплачується один раз на рік. Рішення щодо встановлення розміру відсоткової ставки на 2-й-10-й відсоткові періоди приймається Зборами учасників Емітента за ЗО (тридцять) календарних днів до початку другого-десятого відсоткового періоду, виходячи з ринкової кон'юнктури. Рішення про зміну розміру відсоткової ставки повинно бути оформлено Протоколом Зборів учасників ТОВ «Мік Мега». Емітент зобов'язується оголосити нову відсоткову ставку та повідомити власників облігацій шляхом опублікування інформації про встановлення нової або підтвердження старої відсоткової ставки відсоткового доходу на кожен наступний відсотковий період не пізніше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до початку відсоткового періоду шляхом розміщення в офіційному друкованому виданні Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, де був опублікований зареєстрований Проспект емісії облігацій. У разі, якщо розмір нової ставки не було оголошено на наступні 2-й-ІО-й відсоткові періоди в вищезазначені терміни, чинним залишається попередній розмір відсоткової ставки.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не здійснювалась зміна відсоткової ставки за другий відсотковий період, у зв'язку із чим чинним є попередній розмір відсоткової ставки - 20% річних.
Таким чином, відповідач згідно із вимогами, встановленими Проспектом емісії облігацій та вищезазначеними нормами законодавства, за другий відсотковий період - 20.12.2013 по 19.12.2014 (кінцева дата виплати відсоткового доходу - 19.01.2015) повинен був сплатити позивачу відсотковий дохід за відсотковою ставкою 20% річних: в період з 20.12.2014 по 19.01.2015(період виконання зобов'язання) - 1 998 000,00 грн.
Проте, відповідач, всупереч вимогам Проспекту емісії облігацій та законодавства, у визначений Проспектом емісії облігацій строк, не виконує своїх обов'язків щодо виплати відсоткових доходів перед позивачем, тим самим порушує його законні права за цінними паперами.
Станом на день подання цієї заяви зобов'язання відповідача за облігаціями перед позивачем не виконані, що підтверджується наступним:
Позивачем було направлено відповідачу претензію про виконання зобов'язань щодо виплати відсоткового доходу по облігаціях від 30.04.2015 №19-00013/29623 (далі - претензія) з вимогою виконати зобов'язання за облігаціями та виплатити позивачу відсотковий дохід по облігаціям за другий відсотковий період у сумі 1 998 000,00 (один мільйон дев'ятсот дев'яносто) гривень.
Спроба врегулювати спір у досудовому порядку не закінчилася успіхом, відповідач направлену до нього претензію проігнорував. Письмової відповіді щодо розгляду цієї претензії у визначений законодавством строк відповідач не надав.
Отже, відповідачем не було виконано зобов'язання перед позивачем щодо виплати відсоткового доходу за другий відсотковий період у сумі 1 998 000,00 (один мільйон дев'ятсот дев'яносто) гривень.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по несплаченому відсотковому доходу за другий відсотковий період по іменних відсоткових облігаціях серії В ТОВ "Мік Мега" в сумі 1 998 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 51 893,26 грн. та інфляційні збитки в розмірі 705 294,00 грн.
Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Крім того, оскільки інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань. Вищенаведене відповідає судовій практиці Верховного суду України (зокрема постанова від 10.06.2003 по справі № 3/350).
Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.
Судом встановлено, що згідно розрахунку позивача 3% річних становлять 51 893,26 грн., а інфляційні збитки - 705 294,00 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МІК МЕГА" (03056, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 37(КПІ 4030, корпус № 28), код ЄДРПОУ 37593864) на користь корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, код ЄДРПОУ 34880663) суму несплаченого відсоткового доходу за другий відсотковий період у розмірі 1 998 000 (один мільйон дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 51 893(п'ятдесят одна тисяча вісімсот дев'яносто три) грн. 26 коп., інфляційні збитки в сумі 705 294(сімсот п'ять тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. та суму судового збору у розмірі 41 327(сорок одна тисяча триста двадцять сім) грн. 81 коп.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання повного тексту рішення - 17.02.2016