Номер провадження: 22-ц/785/688/16
Головуючий у першій інстанції Галич О. П.
Доповідач Цюра Т. В.
09.02.2016 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого: Цюри Т.В.,
Суддів: Сидоренко І.П., Погорєлової С.О.,
при секретарі: Колмакові В.І.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 08 липня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 третя особа - орган опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації про визнання місця проживання дитини та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5 третя особа - орган опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини,-
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 08 липня 2015 року відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 (третя особа - орган опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації) про визначення місця проживання дитини.
Задоволено зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5 (третя особа - орган опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації) про визначення місця проживання дитини.
Визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Біляївського районного суду Одеської області від 08 липня 2015 року та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_2 (третя особа орган опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації) про визначення місця проживання дітей та задоволити позовні вимоги ОСОБА_2.
Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , виходячи з наступних підстав.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам в повному обсязі, з огляду на наступне.
Відповідно встановлених обставин справи сторони зареєстрували шлюб 06 вересня 2003 року у Дачненській сільській раді Біляївського району Одеської області, актовий запис №28.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 20 січня 2009 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 23), про що 21 квітня 2010 року було видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 актовий запис 26 .
За час сумісного проживання у зареєстрованому шлюбі у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим Дачненською сільською радою Біляївського району Одеської області, актовий запис № 15 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданим Дачненською сільською радою Біляївського району Одеської області, актовий запис №81 (а.с. 10,11).
Згідно висновку органу опіки та піклування районної державної адміністрації №01/01-08/1204 від 25 квітня 2013 року, місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, вважається за доцільне визначити за місцем проживання їх батька ОСОБА_4 (а.с. 63).
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 та визначаючи місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком, суд першої інстанції виходив лише з висновку органу опіки та піклування Біляївської Районної державої адміністрації, який в свою чергу базується на тому, що дітям при переїзді буде важко адаптуватися в нових умовах.
Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та через порушення судом норм матеріального права.
Згідно ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 19 СК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько, мають рівні права та обов'язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ст. 150 СК України).
Батьки мають рівні права на виховання дитини та спілкування з нею, батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні та має право на спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватись з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.
Згідно ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Частиною 4 ст. 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року , в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ст. 161 СК України у випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Так, в суді апеляційної інстанції було встановлено, що доньки сторін по справі ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 в перших числах вересня 2015 року самостійно сівши на маршрутне таксі прибули в м.Одесу до своєї матері та залишилися з нею проживати надалі. Діти були влаштовані в Новодолинську загальноосвітню школу 1-111 ступенів Овідіопольського району Одеської області.
Відповідно характеристики на ученицю 6-А класу Новодолинської загальноосвітньої школи 1-111 ступенів Овідіопольського району Одеської області ОСОБА_6 , яка була повністю підтверджена класним керівником ОСОБА_9 в суді апеляційної інстанції , ОСОБА_6 зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована та працелюбна учениця, бере активну участь у громадському житті класу, товариська, має багато друзів, що повністю спростовує висновок органу опіки та піклування Біляївської Районної державної адміністрації про важкість її адаптування в нових умовах.
В своїх поясненнях, наданих в суді апеляційної інстанції на вимоги ст. 160 СК України в присутності класного керівника ОСОБА_9, ОСОБА_6 підтвердила своє бажання проживати надалі разом з матір'ю, пояснивши при цьому, що вони з сестрою вимушені були втекти від батька, через образи з боку бабусі-матері батька, з якою вони проживали більшість часу.
Згідно вищеназваного висновку органу опіки та піклування Біляївської Районної державної адміністрації як за місцем проживання батька так і за місцем проживання матері створено задовільні умови для проживання виховання та розвитку дітей.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Відповідно до принципів 2 та 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особисті потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові й моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Враховуючи , що ОСОБА_2 за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, займається вихованням доньок, має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дітей, має тісний контакт з дітьми, піклується ними, зважуючи на вік дітей, їх жіночу стать, прихильність до матері, колегією суддів не встановлено виключних обставин, які б давали підстави дійти висновку про можливість розлучення дитини з матір'ю.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
За таких обставин, колегія приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 08 липня 2015 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 третя особа - орган опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації про визнання місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю ОСОБА_2.
В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_5 третя особа - орган опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Т.В. Цюра
Судді: І.П. Сидоренко
С.О. Погорєлова