Номер провадження: 22-ц/785/200/16
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: Ісаєва Н. В.
10.02.2016 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого-судді: Ісаєвої Н.В.,
суддів: Журавльова О.Г, ОСОБА_2,
при секретарі - Ліснік Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 районної державної лікарні ветеринарної медицини на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до КОТОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ ЛІКАРНІ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ, ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ КОТОВСЬКОЇ ОСОБА_5, ОСОБА_3 міської ради, ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЯНТАРЬ-ЛТД" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.11.1995 р. , свідоцтва про право власності від 5 березня 1996 року № 28, видане на ТОВ «Янтарь - ЛТД», скасування реєстрації права власності об'єкту нерухомості від 03.08.1998 на ТОВ «Янтарь -ЛТД», визнання недійсним рішення виконкому ОСОБА_3 міської ради народних депутатів від 28.11.1996р. №469, витребування майна із чужого незаконного володіння та усунення перешкод в користуванні власністю шляхом звільнення об'єкту нерухомості,-
Позивачка ОСОБА_4 звернулася до Котовського міськрайонного суду Одеської області з позовом, який в ході судового розгляду уточнила та просила визнати недійсним договір купівлі-продажу від 29.11.1995 р. та свідоцтво про право власності від 5 березня 1996 року № 28, видане ТОВ «Янтарь - ЛТД», скасувати реєстрацію права власності об'єкту нерухомості від 03.08.1998 на ТОВ «Янтарь - ЛТД», визнати недійсним рішення виконкому ОСОБА_3 міської ради народних депутатів від 28.11.1996 р. №469, витребувати майно із чужого незаконного володіння та усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом звільнення об'єкту нерухомості.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі рішення ОСОБА_3 міської ради № 375 від 18.09.1996 року, вона орендувала майновий комплекс торгово-виробничого об'єднання Україна, що розташований по вул. 50 років Жовтня, 82 в складі: кафе «Кондитерське» з цехом, магазин «Кулінар», продовольчий склад та адміністративне приміщення. А на підставі договорів купівлі-продажу від 29.11.1996 року нею були придбані оборотні матеріальні засоби при передачі в оренду цілісного майнового комплексу ТВО «Україна».
Згодом, на підставі договорів купівлі - продажу державного майна при викупі в порядку приватизації від 10 грудня 1996 року, рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради № 482 від 05.12.1996 року, наказів представництва фонду держмайна України, в місті ОСОБА_3 № 116-127 від 28.11.1996 року, вона придбала у власність вказаний цілісний майновий комплекс, який знаходиться за адресою м. Котовськ. вул. 50 років Жовтня, 82.
У 2002 році до позивачки, як до власника вказаних нежитлових приміщень, звернувся директор ОСОБА_3 районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_6 з
пропозицією надати на безоплатній основі та у безстрокове користування нежиле приміщення, яке згідно плану відноситься до приміщення продуктового складу та зазначено на плані літ. «Т», з якою позивачка погодилась. При цьому, було обумовлено, що при першій необхідності, на її завчасну вимогу, відповідач звільнить спірне приміщення.
Однак, коли вона звернулася до ОСОБА_6 з вимогою щодо звільнення наданого в користування спірного нежитлового приміщення, то останній повідомив їй, що вона не має такого права, оскільки він придбав це приміщення на підставі договору купівлі - продажу від 05.11.2002 року та є його власником.
Під час судового розгляду, з заперечень відповідача позивачці стало відомо, що нібито спірну будівлю на підставі договору купівлі продажу від 29 листопада 1995 року ТОВ «Янтарь - ЛТД» придбало у Представництва Фонду державного майна України у м. Котовську. Після скасування державної реєстрації ТОВ «Янтарь - ЛТД», виконавчим комітетом ОСОБА_3 міської ради було видано свідоцтво про право власності на дану будівлю на ім'я ОСОБА_7, а 5 листопада 2002 року, між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 районною державною лікарнею ветеринарної медицини було укладено договір купівлі - продажу, відповідно до якого ветлікарня придбала кам'яну адміністративну будівлю загальною площею 181, 9 кв.м., зазначену в схематичному плані літером «Т,. яка знаходиться в м. Котовську, Одеської області, провулок Вокзальний, № 2.
Таким чином, позивачка ОСОБА_4 просить поновити їй строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом та задовольнити її позовні вимоги.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_4 та її представники позовні вимоги підтримали з мотивів викладених в уточненій позовній заяві, просили їх задовольнити.
Представник відповідача - ОСОБА_3 районної державної лікарні ветеринарної медицини позовні вимоги не визнала, в своїх запереченнях вказувала, що 29 листопада 1995 року спірну будівлю Представництвом Фонду державного майна України у м. Котовську було відчужено ТОВ «Янтарь - ЛТД» за Договором купівлі - продажу державного майна при викупі приміщення колишнього комбінату громадського харчування, розташованого по вулиці 50 років Жовтня, 82, посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_3 міської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 1-3236. 04 березня 1996 року відбулася передача Представництвом Фонду державного майна України у м. Котовську будівлі колишнього комбінату громадського харчування (двоповерховий будинок) ТОВ «Янтарь - ЛТД», згідно договору купівлі - продажу від 29 листопада 1995 року, про що між сторонами було підписано акт передачі державного майна приміщення колишнього комбінату громадського харчування, розташованого по вул. 50 років Жовтня, 82 та в зв'язку з чим, ТОВ «Янтарь - ЛТД» стало власником двоповерхової будівлі літ. «Т», що також підтверджується поверховим планом на будівлю «Т» по пров. Вокзальному,2 від 12.09.1994 року.
Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради народних депутатів №469 від 28.11.1996 року «Про припинення права користування та надання в постійне користування земельних ділянок підприємства міста» було припинено право користування частиною земельної ділянки розміром 126 кв.м, за ТВО «Україна» та передано її в постійне користування ТОВ «Янтарь - ЛТД». 11 серпня 1998 року за заявою ОСОБА_9М. було прийнято рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради № 419 «Про оформлення права власності», та 12 серпня 1998 року ОСОБА_7 було видано свідоцтво про право власності, зареєстроване в ОСОБА_3 БТІ № 7533. а 5 листопада 2002 року, між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 районною державною лікарнею ветеринарної медицини було укладено договір купівлі - продажу адміністративної будівлі, відповідно до якого покупець купив кам'яну адміністративну будівлю загальною площею 181,9 кв.м.. зазначену в схематичному плані літером «Т», яка знаходиться в м. Котовську, Одеської області, провулок Вокзальний, № 2, на земельній ділянці площею 126 кв.м.
Представник відповідачів - виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради та ОСОБА_3 міської ради Одеської області в судових засіданнях при вирішенні питання щодо задоволення позовних вимог покладалася на розсуд суду.
Відповідач ТОВ «Янтарь - ЛТД» в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявний витяг із протоколу № 10 зібрання засновників ТОВ «Янтарь - ЛТД» від 03.12.1996 року про ліквідацію ТОВ «Янтарь - ЛТД», дане також підтверджується довідкою ОСОБА_3 міської ради про зняття ТОВ «Янтарь - ЛТД» з державної реєстрації.
Відповідач - представництво Фонду державного майна України у м. Котовську в судове засідання не з'явився, згідно відповіді регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, представництво Фонду державного майна України у м. Котовську ліквідовано наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 26.06.1998 року № 01-61/1 -К з передачею всієї документації ОСОБА_3 міській раді.
На підставі даного факту та за клопотанням представника позивача, судом в порядку ст. 33 ЦПК було замінено відповідача- представництво Фонду державного майна України у м. Котовську на ОСОБА_3 міську раду Одеської області.
Рішенням суду позов задоволено.
На рішення суду представник ОСОБА_3 районної державної лікарні ветеринарної медицини приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Згідно п.3 ст.10 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як по зверненню фізичних або юридичних осіб, поданому відповідно до даного Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами й іншими особами доказів, що беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: підприємства (цехи, виробництва, дільниці, інші підрозділи, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, із структури якого вони виділяються) як єдині майнові комплекси, до складу яких входять усі види майна, призначені для їх діяльності, що визначені Цивільним кодексом України, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані.
Будівлі (споруди, приміщення) за бажанням покупця приватизуються разом з об'єктами приватизації, що в них розташовані, якщо па це немає прямої заборони відповідно Фонду державного майна України, Верховної ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим. За наявності такої заборони зазначені будівлі (споруди, приміщення) передаються власникам приватизованих об'єктів за їх бажанням в оренду на строк не менш як 10 років.
Якщо в нежилих приміщеннях будинку, що є державною власністю, розміщується два чи більше державних або заснованих на оренді державного майна підприємств, то в разі прийняття рішення про приватизацію одного чи кількох з них займані ними приміщення, за відсутності заборони на приватизацію цього будинку, приватизуються разом з іншим майном підприємства після закріплення за названими співкористувачами займаних ними приміщень на праві повного господарського відання, оперативного управління або на договірних засадах.
Ст. 1 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» передбачено, що сферою застосування Закону є галузі, які підлягають першочерговій приватизації: переробна і місцева промисловість, промисловість будівельних матеріалів, легка і харчова промисловість, будівництво, окремі види транспорту, торгівля і громадське харчування, побутове обслуговування населення, житлово-експлуатаційне і ремонтне господарство.
Як встановлено із ст. 2 вказаного Закону, об'єктами малої приватизації є: єдині майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, які можуть бути виділені в самостійні суб'єкти господарювання - юридичні особи (у тому числі ті, що передані в оренду, перебувають у процесі реструктуризації), на яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 100 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за такий період не перевищує 70 мільйонів гривень та/або вартості майна яких недостатньо для формування статутного капіталу акціонерного товариства, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані (група А).
Відповідно до ст. З Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс), а відповідно ст. 5 покупцями об'єктів малої приватизації можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна".
Як встановлено із матеріалів справи, на підставі згаданих Законів, на підставі договорів купівлі - продажу державного майна при викупі в порядку приватизації від 10 грудня 1996 року, посвідчених державним нотаріусом ОСОБА_3 міської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 за реєстровим № 11-2714 та № 11-2715. та відповідно до рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради № 482 від 05.12.1996 року і наказів представництва фонду держмайна України, в місті ОСОБА_3 № 116-127 від 28.1 1.1996 року ОСОБА_4 придбала у власність вказаний цілісний майновий комплекс (комплекс приміщень, туалет і огорожа, обладнання і другі основні фонди) на земельній ділянці 4019.6 м. кв., в тому числі під будівлями 1463,1 м. кв., приміщення продуктового складу (склад овочесховища, тарний склад) обладнання і другі основні фонди ТВО «Україна» на земельній ділянці 916,4 м. кв., в тому числі під будівлями 916,4 м. кв. (овочесховище 796.7 кв.м.. позн. літ. «О» та склад 119,7 кв.м., позн. літ. «Т»), які знаходяться за адресою м. Котовськ. вул. 50 років Жовтня, 82. (а.с. 5-19).
Дане також підтверджується довідкою - характеристикою, виданою ОСОБА_3 міжміським бюро технічної інвентаризації від 23.04.2002 року за № 355, згідно якої майновий комплекс та приміщення продуктового складу площею 916,4 кв.м., що розташоване за адресою: м. Котовськ, вул. 50 років Жовтня, 82 зареєстровані ОСОБА_3 МБТІ в реєстраційній книзі № 50 стор. 12 під реєстровим № 7596 на праві приватної власності за ОСОБА_4, (а.с.59).
Таким чином, на момент укладення вищевказаних договорів купівлі-продажу державного майна при викупі в порядку приватизації від 10 грудня 1996 року овочесховище під літерою «О», та склад під літерою «Т» знаходились на обліку у ТОВ «Україна», що підтверджує той факт, що до грудня 1996 р. спірна будівля під літерою «Т» нікому не відчужувалася.
Дане також підтверджується п.п. 9.1 та 9.2 договору купівлі-продажу від 10.12.1996. де вказано, що продавець гарантує, що об'єкт приватизації не є проданим та перелік проданого майна повинен відповідати акту інвентаризації.
В рішенні Виконкому ОСОБА_3 міської ради № 375 від 18.09.1996 р. та № 452 від
13.17.1996 р. вказано: виділити зі складу ТОВ «Україна» майновий комплекс та продовольчий склад для передачі ОСОБА_4, в оренду, (а.с. 158).
З наявних в матеріалах справи експлікації плану будівлі літер «Т». журналу зовнішніх обмірів, зведеного акту вартості будівель, вбачається, що дійсно овочесховище «О» та склад «Т» знаходились на обліку у ТОВ «Україна» до грудня 1996 р. (а.с. 149-157).
Представник відповідача- Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини на підтвердження своїх доказів надала суду копію договору купівлі продажу державного майна при викупі від 29 листопада 1995 року, посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_3 міської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 1-3236, згідно якого спірну будівлю приміщення колишнього комбінату громадського харчування, розташованого по вулиці 50 років Жовтня, 82 представництвом Фонду державного майна України у м. Котовську було відчужено ТОВ «Янтарь - ЛТД», (а.с. 93-95).
4 березня 1996 року відбулася передача представництвом Фонду державного майна України у м. Котовську будівлі колишнього комбінату громадського харчування (двоповерховий будинок) ТОВ «Янтарь - ЛТД», згідно договору купівлі - продажу від 29 листопада 1995 року, про що між сторонами було підписано акт передачі державного майна приміщення колишнього комбінату громадського харчування, розташованого по вул. 50 років Жовтня, 82 та в зв'язку з чим, ТОВ «Янтарь - ЛТД» стало власником двоповерхової будівлі літ. «Т», що також підтверджується поверховим планом на будівлю «Т» по пров. Вокзальному,2 від 12.09.1994 року. (а.с. 96).
Також представник відповідача - ОСОБА_3 районної державної лікарні ветеринарної медицини вказує, що відповідно до рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради народних депутатів № 469 від 28.11.1996 року, у зв'язку із продажем частини приміщень колишнього комбінату громадського харчування ТОВ «Янтарь-ЛТД» по вул. 50 років Жовтня, 82, останньому було надано в постійне користування земельну ділянку площею 126 кв. м., по пров. Вокзальному, на якій розміщується адміністративна будівля під літ. «Т». а ТВО «Україна» залишено у тимчасовому користуванні земельну ділянку площею 4936 кв.м. (а.с. 88-89).
Однак, відповідно до норм Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» не передбачено окреме відчуження частки яка відноситься до єдиного майнового комплексу державних підприємств.
Звідси слідує, що представництво Фонду державного майна України у м. Котовську при укладенні договору купівлі - продажу від 29 листопада 1995 року з ТОВ «Янтарь - ЛТД» діяло в порушенні вимог діючого законодавства України.
За правилами ст. 48 Цивільного Кодексу Української PCP (в редакції 1963 року), який діяв на той час, угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції.
Відповідно до ст. 59 ЦК УРСР (в ред. 1963 року) угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.
З листа регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, судом встановлено, що цілісний майновий комплекс ТПО «Україна» та продовольчий склад що розташовані за адресою: м. Котовськ, вул. 50 років Жовтня. 82, та належали ТПО «Україна» були спочатку передані в оренду а згодом відчужені позивачці ОСОБА_4
Інформація про передачу в оренду та відчуження частини цілісного майнового комплексу - спірної будівлі, позначеної на схематичному плані літ. «Т», представництвом ФДМУ в м. Котовську ТОВ «Янтарь-ЛТД» відсутня.(а.с. 200-224).
Дане свідчить про те, що на момент укладення договору оренди цілісного майнового комплексу ТПО «Україна», договорів купівлі-продажу оборотних матеріалів та засобів при передачі в оренду цілісного майнового комплексу ТВО «Україна» від 29.11.1996 року та договорів купівлі - продажу державного майна при викупі в порядку приватизації від 10 грудня 1996 року, укладених між представництвом ФДМУ в м. Котовську та позивачкою ОСОБА_4 спірна будівля, позначена на схематичному плані ліг. «Т» знаходилася на балансі та належала ТПО «Україна».
Крім того, при огляді в судовому засіданні інвентаризаційної справи на земельну ділянку та будівлю, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Котовськ. пров. Вокзальний 2, було виявлено, що в реєстраційному посвідченні № 13, яким повинно було б посвідчуватись право власності ТОВ «Янтарь-ЛТД» на спірну будівлю, відсутні підпис та печатка посадової особи органу державної реєстрації прав на нерухоме майно, що також ставить під сумнів визнання права власності на дане нерухоме майно за ТОВ «Янтарь-ЛТД». (а.с. 232).
Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що договір купівлі-продажу від 29 листопада 1995 року, укладений між представництвом Фонду державного майна України м. Котовську та ТОВ «Янтарь - ЛТД» не відповідає вимогам чинного законодавства та відповідно до ст. 48 Цивільного Кодексу Української PCP (в редакції 1963 року) є підставою для визнання його недійсним.
Тому суд відхилив докази відповідача ОСОБА_3 районної державної лікарні ветеринарної медицини про законність відчуження спірного приміщення, позначеного на схематичному плані літ. «Т» та прийшов до обгрунтованого висновку, що позовні вимоги позивачки в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.11.1995 р. укладеного між ФДМУ в м. Котовську та ТОВ «Янтарь-ЛТД», є законними.
Щодо земельної ділянки під приміщенням, позначеним на плані під літ. «Т», то згідно договору купівлі-продажу державного майна при викупі в порядку приватизації майна продуктового складу ТВО «Україна» по вул. 50 років Жовтня. 82 від 10.12.1996 року, посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_3 міської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 за реєстровим № ІІ-2714 (а.с. 5-8). позивачка ОСОБА_4 придбала приміщення продуктового складу / склад овочесховища, тарного складу/, обладнання та другі основні фонди ТВО «Україна», яке знаходиться на земельній ділянці 916,4 кв. м. під будівлями, 916.4 кв.м. А згідно журналу зовнішніх обмірів приміщень, що розташовані за адресою: м. Котовськ, вул. 50 років Жовтня, 82, овочесховище позн. літ. «О» має площу 796,7 кв.м., склад позн. літ. «Т» має площу 119,7 кв.м.. що в сумі становить 916.4 кв.м. (а.с. 157).
Що стосується рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради народних депутатів № 469 від 28.11.1996 року, яким ТОВ «Янтарь-ЛТД» було надано в постійне користування земельну ділянку площею 126 кв. м., по вул. 50 років Жовтня, 82, то згідно ст. 27 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року), який діяв на той час, право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: добровільної відмови від земельної ділянки. Однак, відповідно до змісту рішення виконавчого комітет) ОСОБА_3 міської ради народних депутатів № 469 від 28.11.1996 року «Про припинення права користування та надання в постійне користування земельних ділянок підприємства міста» відсутня інформація, що така заява була надана від ТВО «Україна» до міської ради, що також підтверджується наданою управлінням забезпечення діяльності виконавчого комітету та ОСОБА_3 міської ради довідкою від 26.06.2015 року за № 106. (а.с. 197).
Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року), при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користуванню земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.
Статтями 22, 23, 24 цього кодексу встановлено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості» одержання документа, що посвідчує ' це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.
Однак, виконавчим комітетом ОСОБА_3 міської ради народних депутатів ТОВ «Янтарь - ЛТД» державний акт на право постійного користування землею відповідно до вказаного рішення від 28.11.1996 року не видавався, договір оренди не укладався.
Також з матеріалів справи встановлено що, виконавчим комітетом ОСОБА_3 міської ради народних депутатів припинено право користування ТОВ «Україна» частиною земельної ділянки за адресою: вул. 50 років Жовтня, 82, а ТОВ «Янтарь - ЛТД» надано в постійне користування земельну ділянку за адресою: пров. Вокзальний, 2.
Але як вбачається з повідомлення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради народних депутатів за № 1336 (а.с. 123), рішення щодо присвоєння поштової адреси - провулок Вокзальний,2 не приймалось взагалі. В довідці управління архітектури та земельних відносин № 212 від 05.03.2015 р. теж вказано, що відсутня інформація про надання поштової адреси ветеринарній службі - пров. Вокзальний, 2. (а.с. 83).
Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004 p., власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав: визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).
Згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Згідно ч.5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Згідно ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків .
В зв'язку з тим, що представництвом Фонду державного майна України у м. Котовську договір купівлі - продажу від 29 листопада 1995 року з ТОВ «Янтарь - ЛТД» був укладений з порушенням норм діючого законодавства та в порушення ст. 48 Цивільного Кодексу Української PCP (в редакції 1963 року), то і прийняте виконавчим комітетом ОСОБА_3 міської ради народних депутатів рішення № 419 від 11 серпня 1998 року «Про оформлення права власності» та видача 12 серпня 1998 року ОСОБА_7 свідоцтва про право власності на спірне нежитлове приміщення, порушують вказані норми законодавства та право власності позивачки ОСОБА_4
Між тим, статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2. 4. 7 та
11 до Конвенції», закріплений принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь - які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2000 р. № 14-рп/ 2000 у справі № 1-16/2000, правовий режим власності, порядок га умови придбання і припинення права власності, а також права володіння, користування і розпорядження майном установлюється законами.
Таким чином, нерухоме майно, яке належить ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про право власності від 17.02.1997 року, реєстраційний № 1. виданого головою ОСОБА_3 міської ради, в порушення норм законодавства України перебуває у власності ОСОБА_3 районної державної лікарні ветеринарної медицини, чим завдається шкода її майновим правам.
Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яке не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати майно добросовісного набувача у випадку, якщо воно вибуло з володіння власника не з його волі, іншим шляхом.
Відповідно до ст. 400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа мас право пред'явити позов про витребування цього майна.
Згідно з ч. 1 п. 2 ст. 399 Цивільного кодексу України, право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником або іншою особою.
Також, відповідно до п. 10 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 399 Цивільного кодексу України право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником або іншою особою.
Також, відповідно до пп. 10, п.2 ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконним рішення, дій чи діяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування. їхніх посадових і службових осіб.
Згідно ст. 6 ч.І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішив спір щодо його прав обов'язків цивільного характеру.
Виходячи із правил ст.6 ч.1 Конвенції і практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні, невід'ємною частиною права на справедливий судовий розгляд є доступ до суду.
В зв'язку з тим, що про факт укладення 29 листопада 1995 року договору купівлі продажу державного майна при викупі приміщення колишнього комбінату громадською харчування, розташованого по вулиці 50 років Жовтня, 82, між представництвом Фонд державного майна України у м. Котовську та ТОВ «Янтарь - ЛІД», а також що виконавчим
комітетом ОСОБА_3 міської ради народних депутатів було 28.11.1996 року прийнято рішення № 469 «Про припинення права користування та надання в постійне користування земельних ділянок підприємства міста», 11 серпня 1998 року рішення № 419 «Про оформлення права власності» та було видано 12 серпня 1998 року ОСОБА_7 свідоцтва про право власності на спірне нежитлове приміщення позивачка ОСОБА_11 дізналася з заперечення відповідача - ОСОБА_3 районної державної лікарні ветеринарної медицини від 03.03.2015 року, тому суд правильно зробив висновок, що строк позовної давності позивачкою був пропущений з поважних та незалежних від неї причин і поновив позивачці строк позовної давності.
Твердження апелянта про те, що судом проігноровано суттєві обставини справи не відповідає дійсності.
Суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про визнання договору купівлі-продажу від 29.11.1995 р. недійсним і про порушення земельного законодавств, тому що представництво Фонду державного майна України у м. Котовську при укладенні договору купівлі-продажу від 29.11.1995 р. з ТОВ «Янтарь-ЛТД» діяло з порушенням вимог діючого законодавства України.
ТВО «Україна» не надавала згоди на вилучення у неї частини земельної ділянки по вул. 50 років Жовтня, 82. Проте виконком ОСОБА_3 міськради народних депутатів своїм рішенням № 469 від 28.11.96 р. надав ООО «Янтарь-ЛТД» в постійне користування земельну ділянку площею 126 кв.м. по пров. Вокзальному, 2, де розміщується 2-х поверховий адміністративний будинок.
Але згідно довідки Управління архітектури та земельних відносин № 212 від 05.03.2015 р. відсутня інформація про надання поштової адреси КРДЛ ветеринарної медицини - Вокзальний пров.2.
Таке ж повідомлення за № 1336 надав виконком ОСОБА_3 міськради- рішення виконавчим комітетом, щодо присвоєння поштової адреси «пров. Вокзальний 2» не приймалось. Регіональне відділення фонду державного майна України по Одеської області 23.06.2015 р. надало суду інформацію про те, що в переліку прийому-передачі від 17.01.1997 р., якістосуються питань приватизації майнового комплексу ТВО «Україна» та складу дійсно вказані документи які стосуються підприємця ОСОБА_4 Степанівни.Твердження апелянта про те, що суд порушив ч.4 ст. 267 ЦК країни, спростовується тим, що позивачка дійсно дізналась про порушення своїх прав тільки з заперечень відповідача 03.03.2015 р. В зв'язку з цим, суд правильно визнав, що строк позовної давності був пропущений з поважних причин і поновив його.
Суд не порушив і ст. 33 ЦПК України, так як тільки в кінці розгляду справи стало відомо, що ТОВ «Янтарь-ЛТД» було ліквідовано в 1996 р., а Представництво фонду державного майна України у м. Котовську ліквідовано у 1998 р.
Залучати в якості 3-ої особи ОСОБА_7 було недоцільно, так як він до предмету спору не має відношення, а якщо він вважає, що його права порушені, то в нього є можливість заявити самостійні позовні вимоги.
Крім того, право власності позивачки на спірну будівлю ніхто на оскаржує.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до апеляційного суду надано не було.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують та задоволенню не підлягають, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.
Судова колегія, розглянувши справу, прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 районної державної лікарні ветеринарної медицини відхилити.
Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак її може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
ОСОБА_12Ісаєва
Судді: О.Г. Журавльов
ОСОБА_2