Справа № 515/120/16-к
Провадження № 1-кп/515/326/16
Татарбунарський районний суд Одеської області
Іменем України
19 лютого 2016 р. Татарбунарський районний суд Одеської області в складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Татарбунари кримінальне провадження за обвинувальним актом, внесеному в ЄДРР за №12015160440000568 по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, українки, з середньою освітою, перебуваючої в шлюбі, маючої на утриманні трьох неповнолітніх дітей, без офіційного місця працевлаштування, раніше не судимої,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , громадянки України, українки, з середньою освітою, не перебуваючої в шлюбі, маючої на утриманні трьох неповнолітніх дітей, без офіційного місця працевлаштування, раніше не судимої,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
24.10.2015 року, біля 23 год. 00 хв., ОСОБА_6 , за попередньою змовою з ОСОБА_5 , з метою викрадення чужого майна, через відчинену хвіртку проникли на територію домоволодіння АДРЕСА_3 , після, за допомогою фізичної сили рук, відчинили вхідні двері в будинок, звідки умисно, таємно викрали морозильник марки «Indesit» моделі «SFR 167NF», вартістю 5 516 грн.70 коп., який належить ОСОБА_4 , завдавши їй майнову шкоду на вказану суму, після чого з місця злочину зникли і викраденим розпорядилися на свій розсуд.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 винною себе у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю, не оспорювала фактичних доказів по справі, у вчиненому розкаялася, прохала її суворо не карати та детально пояснила суду про обставини скоєного нею кримінального правопорушення щодо викрадення чужого майна із домоволодіння потерпілої ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5 , не оспорюючи вартість викраденого ними майна, яке згодом було повернуто потерпілій.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 винною себе у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушенні визнала повністю, не оспорювала фактичних доказів по справі, у вчиненому розкаялася і прохала її суворо не карати та дала покази, аналогічні показам обвинуваченої ОСОБА_6 .
Потерпіла ОСОБА_4 пояснила суду, що у належному їй домоволодінні по АДРЕСА_3 вона постійно не проживає, але доглядає за ним та в ньому зберігає частину належного їй майна. 25 жовтня 2015 року, приблизно о 7 год.30 хв., вона в черговий раз прийшла до вказаного будинку і виявила в ньому крадіжку майна, в тому числі і морозильної камери, в якій вона зберігала продукти харчування. Через декілька днів викрадена камера їй була повернута працівниками міліції, під час її вилучення з будинку обвинуваченої ОСОБА_6 камеру ввімкнули до електромережі, вона запрацювала, але на теперішній час вона в неробочому стані.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів по справі, враховуючи, що обвинувачені повністю визнали свою вину в інкримінованому їм діянні, ніхто з учасників провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, вірно розуміють зміст цих обставин, в суду немає сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників процесу, а тому відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд вважає за недоцільне проводити дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, обмежившись лише показаннями обвинувачених та матеріалами кримінального провадження, що стосуються їх осіб.
Таким чином, суд повно, усестороннє, об'єктивно аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні докази, приходить до висновку, що умисні дії обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч.3 ст.185 КК України, за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, поєднану з проникненням у житло.
При обранні покарання обвинуваченим, суд враховує суспільну небезпеку вчиненого ними кримінального правопорушення, особу обвинувачених та всі обставини справи.
Також суд враховує повне визнання вини обвинуваченими в судовому засіданні, їх щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування шкоди потерпілій, позитивні характеристики за місцем проживання, перебування на їх утриманні неповнолітніх дітей.
Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , суд не виявив.
Враховуючи обставини справи, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особи обвинувачених, суд вважає, що обмежувати чи позбавляти їх волі немає необхідності, їх виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, в умовах відбуття покарання з випробуванням, відповідно до ст.75 КК України.
Крім того, суд вважає за необхідне покласти на обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 обов'язки у відповідності до ст.76 п.п.2,3 КК України.
Вказане покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових злочинів.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Питання про розподіл процесуальних витрат вирішити в порядку ст.124 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.100,369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити їй покарання у вигляді 3(трьох) років позбавлення волі.
ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити їй покарання у вигляді 3(трьох) років позбавлення волі.
Згідно ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від призначеного покарання з випробовування на 1(один) рік кожну.
Відповідно до п.п.2,3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обчислювати з моменту проголошення вироку суду, відповідно до ч.1 ст.165 КВК України.
Контроль за виконанням вироку покласти на кримінально-виконавчу інспекцію Татарбунарського РВ КВІ УДПтСУ в Одеській області.
Речові докази у справі, передані на зберігання під розписку потерпілій ОСОБА_4 , вважати повернутими за належністю.
Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь держави судові витрати за проведення експертизи, відповідно акту №6504/26 здачі-приймання висновку судового експерта, порівну в розмірі по 307,50 грн. з кожної.
Вирок може бути оскаржено впродовж 30 діб з моменту його оголошення до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд Одеської області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженим та прокурору.
Суддя Сивоконь