16 лютого 2016 р. Справа № 903/1048/14
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Замости, Турійський район, Волинська область
до дочірнього підприємства “Агрофірма Луга-Нова” приватного підприємства “Універсам”, с.Мишів, Іваничівський район, Волинська область
про стягнення 398342,91 грн.
Головуючий суддя Вороняк А.С.
суддя Гарбар І.О.
суддя Дем'як В.М.
секретар судового засідання Чорний С.О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність №2317 від 30.10.2014р.
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №1763 від 11.11.2015р..
Права та обов'язки прокурору та позивачу роз'яснені відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Відводу складу суду не заявлено. Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: в жовтні 2014р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до дочірнього підприємства “Агрофірма Луга-Нова” приватного підприємства “Універсам” про стягнення 398342,91 грн.(з врахуванням збільшень позовних вимог поданих позивачем 04.03.2015р.), з них 170800 грн. заборгованості за надані послуги по договору №11 про надання послуг по збиранню врожаю 2013 року від 02.09.2013р., 170800 грн. - штрафу нарахованого згідно п.5.7 вищезазначеного договору, 50187 грн. - інфляційних втрат та 6555,91 грн. - 3% річних нарахованих згідно ст.625 ЦК України.
В обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №11 про надання послуг по збиранню врожаю 2013 року від 02.09.2013р., акт №11 приймання виконаних робіт від 07.11.2013р. на суму 170800 грн., претензію від 16.09.2014р..
22.10.2014р. вказану позовну заяву розподілено судді Вороняку А.С..
Ухвалою господарського суду Волинської області від 23.10.2014р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 12.11.2014р. та зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 12.11.2014р. провадження у справі №903/1048/14 зупинено до вирішення господарським судом Волинської області справи №903/1112/14 та набрання судовим рішенням законної сили.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 19.02.2015р. провадження у справі поновлено, а розгляд справи призначено на 04.03.2015р..
Ухвалою господарського суду Волинської області від 04.03.2015р. розгляд справи відкладено на 30.03.2015р. для з'ясування всіх істотних обставин справи та надання нових доказів.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 30.03.2015р. враховуючи винятковість випадку, для встановлення та з'ясування всіх істотних обставин справи продовжено строк розгляду спору на 15 днів по 14.04.2015р., а в судовому засіданні 30.03.2015р. оголошено перерву до 03.04.2015р..
В судовому засіданні 03.04.2015р. оголошено перерву до 08.04.2015р. у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 08.04.2015р. у справі №903/1048/14 призначено судову почеркознавчу експертизу підпису фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у полі “Виконавець” на додатковій угоді №1 від 23.09.2013р. до договору №11 про надання послуг по збиранню врожаю 2013р. від 02.09.2013р., провадження у справі зупинено, до отримання висновку експертизи.
11.06.2015р. на адресу суду від заступника начальника науково-дослідного експертно-криміналістичного центру управління МВС України у Волинській області надійшов висновок експерта №366 від 21.05.2015р. за результатами судової почеркознавчої експертизи підпису фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у полі “Виконавець” на додатковій угоді №1 від 23.09.2013р. до договору №11 про надання послуг по збиранню врожаю 2013р. від 02.09.2013р..
Постановою Вищого господарського суду України від 01.09.2015р. у справі №903/1048/14, у частині оскарження призначення судової експертизи касаційне провадження з перегляду ухвали господарського суду Волинської області від 08.04.2015 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 зі справи №903/1048/14 припинено. У частині зупинення провадження зі справи №903/1048/14 ухвалу господарського суду Волинської області від 08.04.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 із зазначеної справи залишено без змін, а касаційну скаргу дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам" - без задоволення.
08.09.2015р. на адресу суду з Вищого господарського суду України повернулася справа №903/1048/14.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Волинської області ОСОБА_4 №01-3/130 від 10.09.2015р. розгляд справи №903/1048/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до дочірнього підприємства “Агрофірма Луга-Нова” приватного підприємства “Універсам” про стягнення 398342,91 грн., доручено колегіальному складу господарського суду в складі головуючого судді Вороняка А.С., суддів Гарбара І.О., Дем'як В.М..
Ухвалою господарського суду Волинської області від 10.09.2015р. провадження у справі 903/1048/14 поновлено, розгляд справи призначено на 23.09.2015р..
11.09.2015р. на адресу господарського суду Волинської області надійшла касаційна скарга дочірнього підприємства “Агрофірма Луга-Нова” приватного підприємства “Універсам” на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2015р., яка долучена до матеріалів справи.
14.09.2015р. на адресу господарського суду Волинської області надійшла ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. у справі 903/1048/14, якою заяву ДП "Агрофірма Луга-Нова" про перегляд постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2015р. у справі №903/1048/14 за нововиявленими обставинами до розгляду не прийнято і повернуто заявникові. Оригінал ухвали на 1 арк. та копію заяви з додатками на 11 арк. направлено до господарського суду Волинської області для долучення до матеріалів справи.
16.09.2015р. з Рівненського апеляційного господарського суду на адресу господарського суду Волинської області надійшов лист про витребування справи №903/1048/14 у зв'язку із надходженням до Рівненського апеляційного господарського суду касаційної скарги дочірнього підприємства “Агрофірма Луга-Нова” приватного підприємства “Універсам” на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2015р..
Ухвалою господарського суду Волинської області від 18.09.2015р. зупинено провадження у справі №903/1048/14 до розгляду Вищим господарським судом касаційної скарги дочірнього підприємства “Агрофірма Луга-Нова” приватного підприємства “Універсам” на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. та повернення справи №903/1048/14 до господарського суду Волинської області.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.11.2015р. прийнято відмову дочірнього підприємства "АГРОФІРМА ЛУГА-НОВА" приватного підприємства "Універсам" від касаційної скарги на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. зі справи №903/1048/14 про повернення заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 03.12.2015р. зупинено провадження у справі №903/1048/14 до повернення справи господарському суду Волинської області, матеріали якої були надіслані до апеляційної інстанції у зв'язку із надходженням до Рівненського апеляційного господарського суду заяви дочірнього підприємства “Агрофірма Луга-Нова” приватного підприємства “Універсам” про перегляд постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2015р. у справі №903/1048/14 за нововиявленими обставинами.
08.12.2015р. постановою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №903/1048/14 заяву ДП "Агрофірма Луга-Нова" про перегляд постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2015р. у справі №903/1048/14 за нововиявленими обставинами до розгляду не прийнято і останню повернуто заявникові.
18.01.2016р. ухвалою Вищого господарського суду України касаційну скаргу на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 зі справи №903/1048/14 про повернення заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами повернуто дочірньому підприємству "АГРОФІРМА ЛУГА-НОВА" приватного підприємства "Універсам".
29.01.2016р. справа №903/1048/14 повернулася до господарського суду Волинської області.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 01.02.2016р. провадження у справі №903/1048/14 поновлено. Розгляд справи призначено на 16.02.2016р..
10.02.2016р. через канцелярію суду надійшла від Дочірнього підприємства "Агрофірма "Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Волинської області від 03.12.2015р. про зупинення провадження у даній справі.
11.02.2016р. на адресу суду від Рівненського апеляційного господарського суду, надійшов лист №903/1048/14/749/16 від 10.02.2016р., в якому зазначено, що 10.02.2016р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Дочірнього підприємства "Агрофірма "Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" на ухвалу господарського суду Волинської області від 03.12.2015р. про зупинення провадження у справі №903/1048/14 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Агрофірма "Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" про стягнення 398342,91 грн.. Додано вказану апеляційну скаргу з додатками для вирішення питання щодо надсилання матеріалів справи №903/1048/14 разом з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду.
Згідно п.3.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зловживанням процесуальними правами слід вважати також і подання учасниками судового процесу: клопотань (заяв) про вчинення господарським судом не передбачених ГПК процесуальних дій; подання другого і наступних клопотань (заяв) з одного й того самого питання, яке вже вирішено господарським судом; апеляційних і касаційних скарг на процесуальні документи, дія яких на момент подання такої скарги закінчилася (вичерпана), - наприклад, на ухвалу про зупинення провадження у справі після поновлення провадження в останній. З урахуванням обставин справи господарський суд може залишити відповідне клопотання(заяву, скаргу) без задоволення, приєднавши його (її) до матеріалів справи і зазначивши про це в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи). Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.
Окрім того, згідно абз.11 п.6.1 рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011р.(№17-рп/2011) у справі №1-9/2011, Європейський суд з прав людини в рішенні від 10.07.1984р. у справі "Гінчо проти Португалії" передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст.6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
Згідно абз.12 п.6.1 рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011р.(№17-рп/2011) у справі №1-9/2011, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989р. у справі "Юніон Аліментаріа ОСОБА_5 проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З врахуванням вищезазначеного, дані апеляційні скарги відповідача на ухвалу господарського суду Волинської області від 03.12.2015р. про зупинення провадження у справі №903/1048/14, приєднані до матеріалів справи, оскільки останні надійшли 10.02.2016р., після поновлення провадження у справі №903/1048/14(ухвала господарського суду Волинської області від 01.02.2016р.), тобто дія(зупинення провадження) на момент подання таких скарг закінчилася (вичерпана).
16.02.2016р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання додаткових доказів та стягнення судових витрат, а саме: 900,48 грн. витрат за проведення судової експертизи(квитанція №90 від 14.05.2015р. на суму 900,48 грн.) та 9 грн. витрат позивача по оплаті комісійних доходів банку(квитанція №90/КЗ від 14.05.2015р. на суму 9 грн.).
16.02.2016р. через канцелярію суду від відповідача надійшла заява №172 від 15.02.2016р. про зупинення провадження у справі у зв'язку з розглядом господарським судом Волинської області справи №903/63/16 за позовом дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору №11 про надання послуг по збиранню врожаю 2013р. від 02.09.2013р..
В підтвердження заяви відповідачем додано копії ухвали від 11.02.2016р. у справі №903/63/16, позовної заяви №137 від 04.11.2016р. та судову практику на 13 арк..
У судовому засіданні 16.02.2016р. представник позивача позов підтримав, вимоги просить задовольнити. Додатково повідомив, що договір №11 про надання послуг по збиранню врожаю 2013р. від 02.09.2013р. позивачем не підписувався, а підписав ОСОБА_6, як його представник згідно наданої йому довіреності. Акт №11 прийняття виконаних робіт та претензію від 16.09.2014р. підписав також представник позивача ОСОБА_6. Роботи позивачем виконанні в повному обсязі, що підтверджується актом №11 прийняття виконаних робіт. Також просить відмовити в задоволенні заяви №172 від 15.02.2016р. про зупинення провадження у справі, оскільки це призведе до тривалого вирішення спору, який триває з 2014р. та є зловживанням відповідачем процесуальними правами. Додатково заявив усне клопотання про витребування у відповідача оригіналу договору №11 про надання послуг по збиранню врожаю 2013 року від 02.09.2013р., на якому мають бути погодження юристами відповідача даного договору.
В судовому засіданні 16.02.2016р. представник відповідача заперечив з приводу задоволення позовних вимог з підстав наведених у додаткових поясненнях №559 від 01.04.2015р., просить відмовити у задоволені позову. Додатково заперечив виконання умов договору сторонами, оскільки послуги саме позивачем не надавались, крім цього позивач фізично не в силах був зібрати власними силами врожай. Додатково підтримав заяву №172 від 15.02.2016р. про зупинення провадження у справі, просить її задовольнити.
Суд розглянувши клопотання представника позивача про витребування у відповідача оригіналу договору №11 про надання послуг по збиранню врожаю 2013р. від 02.09.2013р. відмовляє в його задоволені, як необґрунтоване та таке, що не відповідає вимогам ст.38 ГПК України.
Відповідно до ст.38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Представником позивача не наведено підстави з яких випливає, що цей доказ має відповідач, обставини, які може підтвердити цей доказ та неможливість самостійно подати цей доказ. При цьому, слід зауважити, що обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд прийшов висновку про його відхилення, з підстав наведених в мотивувальній частині рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
встановив:
02.09.2013р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1(далі - Виконавець) та дочірнім підприємством "Агрофірма Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам"(далі - Замовник) був укладений договір №11 про надання послуг по збиранню врожаю 2013р.(далі - Договір)(а.с.10-11, т.1).
Згідно п.1.1 Договору, Виконавець надає послуги по збиранню врожаю зернових та технічних культур на площах Замовника у відповідності з агротехнічними вимогами в слідуючих обсягах: сої на площі 427 га., за ціною 400грн. за 1 га. збирання на загальну суму 170800 грн..
Згідно п.п.1.2. Договору, орієнтовна сума Договору складає 170800 грн..
Згідно п.1.4. Договору, сільськогосподарські роботи проводяться на пальному Замовника.
Розділом 2 Договору сторони погодили зобов'язання Замовника, а саме Замовник зобов'язується забезпечити: щоденний контроль за якістю виконання робіт, належні умови для проведення робіт по ремонту та технічному обслуговуванню техніки Виконавця під час виконання сільськогосподарських робіт, своєчасну заправку комбайнів Виконавця якісними паливно-мастильними матеріалами, безперебійне транспортування зерна від збиральної техніки, житлом та щоденним триразовим харчуванням працівників Виконавця, охорону та належне зберігання техніки виконавця, погрузку, вигрузку і транспортування навісного обладнання в "польових умовах" по замовленню Виконавця, забезпечити облік намолоченого зерна і зібраної площі по полях, культурах.
Згідно п.2.1.5. Договору, в день закінчення Виконавцем робіт сторони оформляють "Акт здачі-приймання виконаних робіт" в двох примірниках з зазначенням обсягів та вартості наданих послуг за підписом керівника, або осіб за дорученням, скріпити його печатками.
Згідно п.2.1.6. Договору, Замовник зобов'язується оплатити повну вартість виконаних робіт по збиранню сільськогосподарських культур.
В розділі 3 Договору сторонами визначені зобов'язання Виконавця, зокрема Виконавець зобов'язується здійснити: сільськогосподарською технікою обсяг робіт, передбачений в п. 1.1. даного договору, власними силами та засобами та ін.
Згідно п.4.1. Договору, після виконання робіт складається акт приймання-передачі виконаних робіт, в якому зазначаються обсяги виконаних робіт, якість та їх вартість згідно п.1.1. даного договору.
Згідно п.4.2 Договору, оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі рахунку, виписаного за фактичний обсяг наданих послуг, підтверджених актами виконаних робіт і підписаними особами Замовника та Виконавця протягом 10 банківських днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.
Згідно п.8.1. Договору, термін дії Договору встановлюється з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013р., а в частині розрахунку - до повного виконання договірних зобов'язань.
Даний договір підписано ОСОБА_7 - директором ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" та скріплено печаткою підприємства, з боку ФОП ОСОБА_1 - фактично ОСОБА_6, що діяв на підставі довіреності б/н від 15.08.2013р.(а.с.92, т.1).
Договір №11 про надання послуг по збиранню врожаю 2013 року від 02.09.2013р. за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
07.11.2013р. оформлено акт №11 приймання виконаних робіт на суму 170800 грн.(а.с.12, т.1).
Даний акт було підписано ОСОБА_7 - директором ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" та скріплено печаткою підприємства, з боку ФОП ОСОБА_1 - фактично ОСОБА_6, що діяв на підставі довіреності б/н від 15.08.2013р..
12.11.2013р. позивачем виписано відповідачу рахунок №11/2013 на суму 170800 грн.(а.с.73, т.1).
19.09.2014р. на адресу відповідача направлено претензію від 16.09.2014р. з вимогою оплатити заборгованість в розмірі 170800 грн.. Дана претензія отримана відповідачем 23.09.2014р., проте залишена останнім без виконання та відповіді(а.с.13-14, т.1).
Основна сума заборгованості відповідача на момент розгляду справи складає 170800 грн. Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати відповідач суду не подав.
Згідно ст.901 та ст.903 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.144 Господарського кодексу України(далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.193 ГК України, ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Окрім того, згідно ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду(іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі особи.
Отже факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.
Рішенням господарського суду Волинської області від 23.12.2014р. у справі 903/1112/14, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.02.2015р.(а.с.45-47, т.1) та постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2015р. встановлено, що Договір №11 від 02.09.2013р. в частині виконання взятих на себе зобов'язань Виконавцем повністю виконаний і Замовником були прийняті проведені ним роботи в повному обсязі без зауважень та підписано акт №11 прийняття виконаних робіт на загальну суму 170800 грн.. Також встановлено, що Замовником був схвалений Договір №11 від 02.09.2013р., що стверджується: допуском Виконавця до збирання врожаю сої на площі 427 га; забезпеченням техніки Виконавця паливно-мастильними матеріалами, а працівників житлом та харчуванням, відповідно до п.2.1.4 Договору; обліком та отриманням зібраного зерна та, в результаті, прийнятяя без будь-яких зауважень, за актом прийняття виконаних робіт №11 від 07.11.2013р., проведені відповідачем роботи по збиранню врожаю сої на 427 га, з ціною 400 грн. за 1 га, на загальну суму 170800 грн..
З огляду на викладене, враховуючи укладення Договору, виконання позивачем його умов, надання відповідачу послуг зі збирання врожаю сої на площі 427 га. та не проведення при цьому відповідачем всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 170800 грн..
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 170800 грн., суд зазначає таке.
Згідно п.5.7 Договору, в разі несвоєчасного розрахунку з Виконавцем, Замовник сплачує штраф в розмірі всієї суми простроченого платежу.
Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд перевіривши правильність нарахування штрафу, враховуючи відсутність розрахунку з позивачем, в тому числі протягом 10-ти банківських днів після підписання акту №11 від 07.11.2013р. приймання виконаних робіт, приходить до висновку, що дана вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 170800 грн. підставна та підлягає до задоволення.
Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 50187 грн. та 3% річних в розмірі 6555,91 грн. нарахованих за період прострочення оплати з 22.11.2013р. по 03.03.2015р. на суму заборгованості 170800 грн., суд зазначає таке.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Суд перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат в розмірі 50187 грн. та 3% річних в розмірі 6555,91 грн. нарахованих за період прострочення оплати з 22.11.2013р. по 03.03.2015р. на суму заборгованості 170800 грн., приходить висновку, що дані вимоги підставні та підлягають до задоволення.
При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".
Посилання відповідача на додаткову угоду №1 від 23.09.2013р. до Договору, якою фактично змінено порядок розрахунків за надані послуги та виключено договірну відповідальність у формі штрафу(п.п.5.1, 5,7 Договору), критично оцінюється судом та не береться до уваги, оскільки згідно пояснень представника позивача від 30.03.2015р.(а.с.72, т.1) ФОП ОСОБА_1 не укладав і не підписував вказану додаткову угоду до Договору, дане твердження підтверджується висновком експерта №366 від 21.05.2015р. за результатами судової почеркознавчої експертизи підпису фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у полі “Виконавець” на додатковій угоді №1 від 23.09.2013р. до договору №11 про надання послуг по збиранню врожаю 2013р. від 02.09.2013р. (а.с.187-198, т.1), в якому зазначено, що підпис ФОП ОСОБА_1 у полі “Виконавець” даної додаткової угоди до Договору виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
За змістом даної норми, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 2 - 4 статті 35 ГПК України).
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
Згідно п.3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
В силу приписів ст.83 ГПК України, господарський суд не обмежений у праві визнати недійсним пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, тобто якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаний з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент його укладення, він, керуючись п.1 ч.1 ст.83 ГПК України, вправі за власною ініціативою визнати його недійсним.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.12.2015 року по справі №916/2829/15.
Обставин, які б свідчили, що пов'язаний з предметом спору Договір суперечить законодавству, судом не встановлено, іншого відповідачем не обґрунтовано.
За таких обставин, господарський суд приходить висновку, про залишення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №903/1048/14 без задоволення.
Окрім того, слід зазначити, що дана справа перебуває в проваджені господарського суду Волинської області з 23.10.2014р., неодноразово зупинялося провадження, зокрема і через подання відповідачем позову про визнання Договору №11 від 02.09.2013р. недійним(справа №903/1112/14), чергове зупинення провадження у справі призведе виключно до затягування її розгляду.
Судом враховано, що у силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах, перебіг провадження для цілей ст.6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Пояснення відповідача, що договір №11 про надання послуг по збиранню врожаю 2013р. від 02.09.2013р. суперечить чинному законодавству, оскільки не підписаний з боку позивача, тому є неукладеним, а також відсутність правових підстав та повноважень для підписання договору представником позивача, не приймаються судом, з огляду на таке.
Договір №11 про надання послуг по збиранню врожаю 2013р. від 02.09.2013р. не суперечить чинному законодавству, оскільки Договір підписаний з боку позивача - директором дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" та скріплений печаткою, а зі сторони відповідача - уповноваженим його представником ОСОБА_6 згідно довіреності б/н від 15.08.2013р.. На його виконання були вчинені сторонами дії, які свідчать про його схвалення. Представник ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_6 мав відповідні повноваження, проте у правочині помилково відсутні вказівки на те, що його укладено від імені підприємця. Договір №11 про надання послуг по збиранню врожаю 2013р. від 02.09.2013р., вчинений від імені ФОП ОСОБА_1.
Обов'язку фізичної особи - підприємця видавати нотаріально завірену довіреність на підписання спірного договору немає, як і немає обов'язку скріплювати його печаткою.
Згідно ст.207 ЦК України (в редакції 11.10.2013р. - на момент укладення Договору та оформлення акту №11 прийняття виконаних робіт від 07.11.2013р.) правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Тобто обов'язок скріплювати правочин печаткою покладений лише на юридичну особу.
Відповідно до ч.3 ст.244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами; довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. За змістом цієї норми довіреністю є письмовий документ, що підтверджує повноваження представника діяти від імені довірителя у відносинах з третіми особами. Тому довіреність є чинною незалежно від того, чи ґрунтується вона на договорі, акті органу юридичної особи, чи не ґрунтується, а випадки, наведені у частині першій та другій статті 244 ЦК України, не складають виключного переліку випадків, у яких може видаватися довіреність.
Судом встановлено, що письмова довіреність б/н від 15.08.2013р., яка видана ФОП ОСОБА_1 на підписання договорів та актів про їх виконання, підтверджує повноваження представника ОСОБА_6 діяти від імені довірителя у відносинах з третіми особами.
Посилання відповідача, що акт №11 прийняття виконаних робіт від 07.11.2013р. не відповідає вимогам до оформлення первинних документів, не приймається судом, оскільки вказаний акт містить обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що зазначені в ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи встановлені обставини по справі, оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 398342,91 грн., з них 170800 грн. - основна заборгованість, 170800 грн. - штраф, 50187 грн. - інфляційні втрати, 6555,91 грн. - 3% річних підставні та обґрунтовані, підлягають до задоволення в повному обсязі.
Згідно абз.1 п.1 постанови Пленуму ВГС України від 21.02.2013р. №7, відповідно до розділу VI ГПК України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.
Оскільки позивач поніс витрати в розмірі 9 грн. у вигляді оплати банківської комісії при оплаті за проведення судової експертизи, суд вважає ці витрати судовими витратами, які пов'язані з розглядом справи.
Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, судові витрати в сумі 8876,34 грн., з них 7966,86 грн. сплаченого позивачем судового збору, 900,48 грн. витрат за проведення судової експертизи та 9 грн. витрат позивача по оплаті комісійних доходів банку в порядку ст.ст.44,49 ГПК України слід покласти на нього.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з дочірнього підприємства “Агрофірма Луга-Нова” приватного підприємства “Універсам” (45325, Волинська область, Іваничівський район, с.Мишів, код ЄДРПОУ 31979873) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (44836, Волинська область, Турійський район, с. Замости, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 398342,91(триста дев'яносто вісім тисяч триста сорок дві гривні дев'яносто одну копійку) грн., з них 170800 грн. - основної заборгованості, 170800 грн. - штрафу, 50187 грн. - інфляційних втрат, 6555,91 грн. - 3% річних, 7966,86 (сім тисяч дев'ятсот шістдесят шість гривень вісімдесят шість копійок) грн. сплаченого позивачем судового збору, 900,48(дев'ятсот гривень сорок вісім копійок) грн. витрат за проведення судової експертизи та 9(дев'ять гривень) грн. витрат позивача по оплаті комісійних доходів банку.
Повний текст рішення складено
19.02.2016
Головуючий суддя Вороняк А.С.
суддя Гарбар І.О.
суддя Дем'як В.М.