17 лютого 2016 року Справа № 917/1449/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 24.11.2015
у справі№ 917/1449/15 Господарського суду Полтавської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Антекс"
доПублічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна
провизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
за участю представників сторін:
позивача: не з'явилися
відповідача: Власюк Н.В., дов. від 10.12.2015 б/н
третя особа, яка не заявляє самостійних
вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю "Антекс" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого 22.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстрованому в реєстрі за № 2195.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.09.2015 у справі № 917/1449/15 (суддя Гетя Н.Г.) відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 у цій справі (колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., судді Івакіна В.О., Камишева Л.М.) рішення Господарського суду Полтавської області від 14.09.2015 у справі № 917/1449/15 скасовано; прийнято нове рішення у справі, яким позовні вимоги задоволено; визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 22.04.2015, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2195; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" 1218,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 1339,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (згідно із змінами, внесеними до Статуту 26.11.2015, Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Сбербанк") звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 у справі № 917/1449/15 та залишити в силі рішення Господарського суду Полтавської області від 14.09.2015 у цій справі.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції про спірність суми заборгованості за виконавчим написом не відповідає нормам ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат" та приписам Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, а також вказує на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права щодо належності та допустимості доказів.
Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та третя особа не скористалася передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.04.2013 між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антекс" (далі - позичальник) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 03-В/13/75/ЮО (далі - кредитний договір) відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в євро та надає позичальнику кредитні кошти (Кредит) у порядку та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути кредит банку у терміни, встановлені цим договором та виконати інші умови цього договору.
Згідно із п.п. 1.2, 1.4 кредитного договору ліміт кредитної лінії складає 150000,00 євро та, починаючи з 24.11.2014 ліміт кредитної лінії зменшується щомісячно кожного 24 числа календарного місяця на 25000,00 євро. Останній день дії кредитної лінії - 23.04.2015.
20.08.2013 сторони уклали Договір про внесення змін № 03-В/13/75/ЮО-1 до Договору про відкриття кредитної лінії № 03-В/13/75/ЮО від 24.04.2013, яким змінили п. 2.1 ст. 2 кредитного договору, узгодивши, що належне виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору забезпечується, зокрема, іпотекою нежитлового приміщення загальною площею 1385,8 кв.м. та земельної ділянки загальною площею 0,1653 га (кадастровий номер НОМЕР_1), які розташовані за адресою: Полтавська обл., м. Лубни, вул. Комунарівська, буд. 13/27, та належать позичальнику на праві власності.
З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника по Договору про відкриття кредитної лінії № 03-В/13/75/ЮО від 24.04.2013 (основному договору), між банком та позичальником 24.04.2013 було укладено Іпотечний договір № 03-В/13/75/ЮО/І, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жамойдою Г.М. та зареєстровано в реєстрі за № 464.
Відповідно до умов Іпотечного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Антекс" (іпотекодавець) передає Публічному акціонерному товариству "Дочірній банк Сбербанку Росії" (іпотекодержателю) в іпотеку майно, зазначене в ст. 3.1 цього договору.
Договором № 03-В/13/75/ЮО/І-1 від 20.08.2013 про внесення змін до Іпотечного договору, який було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жамойдою Г.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1378, сторони змінили п. 3.1 Іпотечного договору та узгодили, що предметом іпотеки є:
- нежитлове приміщення (будівля заводоуправління літ. "А-2" площею 1385,8 кв.м., в тому числі складові частини: прибудова "а", прибудова "1,а", прибудова "3,а", крильце "3,а", крильце "4,а", підвал, площею 62,6 кв.м.), розташоване за адресою: Полтавська обл., м. Лубни, вул. Комунарівська, буд. 13/27, яке належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2006, посвідченого приватним нотаріусом Лубенського міського нотаріального округу Стадницькою Л.Г. за реєстровим № 4553. Право власності на зазначене нежитлове приміщення зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області 22.03.2013, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_3, номер запису про право власності НОМЕР_2;
- земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 0,1653 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка є власністю іпотекодавця згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_4, виданого Лубенським міським відділом земельних ресурсів 28.12.2006, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.12.2006, посвідченого приватним нотаріусом Лубенського міського нотаріального округу Стадницькою Л.Г. за реєстровим № 4557. Цільове призначення земельної ділянки - підприємства іншої промисловості. Земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 28.03.2013. Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.04.2013, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_3, номер запису про право власності НОМЕР_5.
Як передбачено п. 2.1 Іпотечного договору, іпотекою забезпечуються зобов'язання іпотекодавця, які випливають з Основного договору, зокрема: (1) зобов'язання щодо повернення іпотекодержателю кредиту, наданого в євро в межах кредитної лінії, відкритої терміном до 23.04.2015 за Основним договором з граничним лімітом кредитування в сумі 150000,00 євро (з урахуванням індексу інфляції в разі прострочення повернення кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії в національній валюті України), в строки, зазначені в Основному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/або Основним договором та/або цим договором - достроково; (2) зобов'язання щодо сплати процентів за користування кредитом за Основним договором, а саме: в період з 24.04.2013 по 23.04.2014 проценти за користування кредитом за Основним договором з розрахунку 11,5% річних за користування кредитом в євро (з можливістю зміни розміру процентів та строків їх оплати у випадках і порядку, передбачених Основним договором, та в період з 24.04.2014 до кінця строку дії Основного договору проценти за користування кредитом за Основним договором, які розраховуються за формулою R=LIBOR EUR 12M+M, де "R" - розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом у відсотках річних, "LIBOR EUR 12M" - базова процентна ставка, "M" - маржа іпотекодержателя.
Пунктом 3.2 Іпотечного договору сторони погодили, що заставна вартість предмету іпотеки складає 3548200,00 грн., що за офіційним обмінним курсом НБУ станом на 24.04.2013 (1 євро=10,382907 грн.) складає 341734,74 євро, при цьому заставна вартість нежитлового приміщення (будівля заводоуправління літ. "А-2", в тому числі прибудова "а", прибудова "1,а", прибудова "3,а", крильце "3,а", крильце "4,а") складає 3467600,00 грн., що за офіційним обмінним курсом НБУ станом на 24.04.2013 (1 євро=10,382907 грн.) складає 333971,98 євро, а заставна вартість земельної ділянки складає 80600,00 грн., що за офіційним обмінним курсом НБУ станом на 24.04.2013 (1 євро=10,382907 грн.) складає 7762,76 євро.
Згідно із п. 6.2 Іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі, якщо в момент настання терміну (строку) виконання іпотекодавцем будь-якого з зобов'язань, зазначених в ст. 2 цього договору, воно не буде виконане або буде виконане неналежним чином.
Відповідно до п. 6.3 Іпотечного договору іпотекодержатель набуває права вимагати дострокового виконання зобов'язань, зазначених в ст. 2 цього Договору, а якщо його вимога не буде задоволена в 30-тиденний строк, - звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем будь-якого із зобов'язань за Основним договором, а також з інших підстав, передбачених Основним договором, які дають право іпотекодержателю на дострокове стягнення заборгованості іпотекодавця за Основним договором, та у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем будь-якого із зобов'язань за цим договором.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що банк виконав свої зобов'язання по кредитному договору, надавши позичальнику кредитні кошти в сумі 150000,00 євро згідно із меморіальним ордером № 26757640 від 25.04.2013.
У зв'язку із невиконанням позичальником (іпотекодавцем) зобов'язань за кредитним договором, банк рекомендованим листом за вих. № 11148/5/283 від 31.12.2014 направив позичальнику Повідомлення-вимогу про повернення повної суми заборгованості за кредитним договором. Вказана вимога отримана позивачем 06.01.2015, що підтверджується копією відповідного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
У повідомленні-вимозі банк зазначає про необхідність погашення заборгованості по кредитному договору протягом 30-денного строку шляхом сплати повної суми заборгованості, яка станом на 24.12.2014 становить 155937,93 євро та 101083,77 грн.; розмір заборгованості по сплаті процентів та пені змінюється щоденно в сторону збільшення, тому ця частина заборгованості повинна бути сплачена позичальником і за період часу, який сплине з дати, на яку банк здійснив розрахунок заборгованості по кредитному, тобто з 24.12.2014 і по дату фактичного повернення повної суми заборгованості.
Крім цього, у повідомленні-вимозі банк повідомив позичальника про те, що у випадку невиконання або невчасного виконання цієї вимоги банк буде вимушений звернути стягнення на передане в іпотеку майно, з метою стягнення вищезазначеної суми заборгованості за кредитним договором в примусовому порядку. Стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно, передане банку в іпотеку, буде здійснено на власний розсуд банком, одним із способів, передбачених законом або вищезазначеним Іпотечним договором, в тому числі шляхом подачі позову до суду або вчиненням виконавчого напису нотаріуса.
Як визначено апеляційним господарським судом, позичальник не виконав вимогу банку та не сплатив заборгованість по кредитному договору.
Згідно із п. 6.4 Іпотечного договору, у разі настання випадків, передбачених в п. 6.2-6.3 цього договору, іпотекодержатель реалізує предмет іпотеки, на який звернено стягнення, на підставі рішення суду, вчиненого виконавчого напису нотаріуса.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. на підставі заяви іпотекодержателя - Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" від 21.04.2015 № 3790(1)/4/28-1 вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 2195.
Зазначеним виконавчим написом звернуто стягнення на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Антекс" на праві власності, а саме:
- нежитлове приміщення (будівля заводоуправління літ. "А-2" площею 1385,8 кв.м., в тому числі складові частини: прибудова "а", прибудова "1,а", прибудова "3,а", крильце "3,а", крильце "4,а", підвал, площею 62,6 кв.м.), розташоване за адресою: Полтавська обл., м. Лубни, вул. Комунарівська, буд. 13/27, яке належить яке ТОВ "Антекс" на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2006, посвідченого приватним нотаріусом Лубенського міського нотаріального округу Стадницькою Л.Г. за реєстровим № 4553. Право власності на зазначене нежитлове приміщення зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області 22.03.2013, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_3, номер запису про право власності НОМЕР_2;
- земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 0,1653 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка є власністю ТОВ "Антекс" згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_4, виданого Лубенським міським відділом земельних ресурсів 28.12.2006 р., на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.12.2006, посвідченого приватним нотаріусом Лубенського міського нотаріального округу Стадницькою Л.Г. за реєстровим № 4557. Цільове призначення земельної ділянки - підприємства іншої промисловості. Земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 28.03.2013. Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.04.2013, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_3, номер запису про право власності НОМЕР_5.
За рахунок коштів, виручених від реалізації у встановленому порядку переданого в іпотеку майна, задовольнити вимоги ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" по Кредитному договору в сумі 155937,93 євро та 101083,77 грн., що становить частину заборгованості по Договору про відкриття кредитної лінії № 03-/13/75/ЮО від 24.04.2013.
19.06.2015 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на підставі заяви ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" від 08.06.2015 № 5241/4/28-1 відкрито виконавче провадження ВП № 47887410 на підставі виконавчого напису № 2195 від 22.04.2015, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В.
Посилаючись на те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус діяв у порушення вимог ч.ч. 1, 3 ст. 13-1 Закону України "Про нотаріат", а саме - здійснював нотаріальну діяльність за межами Київського міського нотаріального округу, оскільки предмет іпотеки знаходиться у м. Лубни Полтавської області, а також вказуючи на те, що договором іпотеки передбачено судовий порядок вирішення спорів між іпотекодавцем і іпотекодержателем, позивач звернувся з позовом до суду про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого 22.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В.
Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в межах господарського спору про право, основаного на вчиненні нотаріальної дії, суд не може давати оцінку діям нотаріуса та перевіряти чи були дотримані норми законодавства, що регулюють вчинення нотаріальної дії.
За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, задоволенню не підлягають.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи оскаржуване судове рішення в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, виходив з того, що іпотечним договором передбачено право іпотекодержателя реалізувати предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса і приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис в межах свого нотаріального округу, у зв'язку із чим відхилив відповідні доводи позивача.
Разом з тим, в ході апеляційного перегляду судом апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою від 31.08.2015 № 4/28-3 до ТОВ "Антекс" про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 169847,65 євро та 1498061,13 грн., в тому числі: 149952,08 євро заборгованості за кредитною лінією; 19895,57 євро процентів за користування кредитного лінією за період з 24.08.2014 по 27.08.2015; 1386220,84 грн. пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією за період з 11.11.2014 по 28.08.2015 та 111840,29 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією за період з 27.09.2014 по 28.08.2015.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.09.2015 позовну заяву ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 922/5305/15.
Апеляційним господарським судом з'ясовано, що в процесі розгляду справи № 922/5305/15 банк 20.11.2015 зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з ТОВ "Антекс" 149952,08 євро заборгованості за кредитною лінією, яка виникла станом на 28.08.2015, а ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.11.2015 у справі № 922/5305/15 за клопотанням позичальника призначено судову економічну експертизу, на вирішення якої поставлені питання щодо розміру суми заборгованості за кредитним договором станом на 28.08.2015.
Враховуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума основної заборгованості ТОВ "Антекс" за кредитним договором № 03-В/13/75/ЮО від 24.04.2013 не є безспірною та є предметом розгляду у справі № 922/5305/15 Господарського суду Харківської області, у зв'язку із чим задовольнив позовні вимоги та визнав таким, що не підлягає виконанню, оспорюваний виконавчий напис від 22.04.2015.
З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частиною 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно із ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Приписами ст. 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" від 29.06.1999 № 1172 (в редакції на дату вчинення оспорюваного виконавчого напису) передбачено, що для одержання виконавчого напису за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання, нотаріусу подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору;
б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання;
в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;
г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання;
ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.
Пунктом 3.1. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 N 296/5 передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
При цьому, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172.
Згідно із п. 3.5. глави 16 вищевказаного Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172.
Тобто, вказаними приписами законодавства встановлено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів (вказане також підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 20.05.2015 у справі 6-158цс15).
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що в господарських судах при вирішенні спору між боржниками і стягувачами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вирішується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства, тобто розглядається справа за наявності між боржниками і стягувачами спору про право.
Господарські суди при розгляді позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, перевіряють лише належність банку, як кредитору, права звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення його вимог за кредитним договором, правильність вимог, зазначених у виконавчому написі, а також встановлюють наявність (відсутність) об'єктивних обставин, при яких виконавчий напис втратив чинність та не підлягає виконанню.
Відповідно до абз. 3 пункту 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24 жовтня 2011 року № 10 зазначено, що до господарського суду не можуть оскаржуватися дії нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства.
Враховуючи приписи ст. 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, на позивача був покладений обов'язок довести відсутність (або інший розмір) заборгованості за Кредитним договором, якщо ним оспорюється визначена у виконавчому написі нотаріуса сума боргу, зокрема надати докази погашення заборгованості за Кредитним договором, зробити власний контррозрахунок належних до сплати сум тощо.
Матеріали справи свідчать, що під час розгляду справи в суді першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Антекс" не надало жодних заперечень та документальних підтверджень чи розрахунків щодо розміру заборгованості за кредитним договором, на погашення якої звернуто стягнення за спірним виконавчим написом, які б свідчили, що ним оспорюється право банку на звернення стягнення на предмет іпотеки або сума заборгованості за кредитним договором.
Натомість, позовні вимоги були обґрунтовані тим, що договором іпотеки передбачено судовий порядок вирішення спорів між іпотекодавцем і іпотекодержателем, а також тим, що нотаріус здійснював нотаріальну діяльність за межами Київського міського нотаріального округу.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в суді апеляційної інстанції позивач надав додаткові обґрунтування до апеляційної скарги, в яких оспорює вчинений виконавчий напис нотаріуса від 22.04.2015 з тих підстав, що вказані у виконавчому написі суми заборгованості не є безспірним, обґрунтовуючи вказані доводи тим, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.09.2015 порушено провадження у справі № 922/5305/15 за позовом банку до ТОВ "Антекс" про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального права та неповного дослідження фактичних обставин справи, апеляційний господарський суд виходив з того, що сума основної заборгованості ТОВ "Антекс" за кредитним договором не є безспірною, оскільки є предметом розгляду у справі № 922/5305/15 Господарського суду Харківської області.
При цьому, суд апеляційної інстанції не врахував, що провадження у вказаній справі порушено лише 14.09.2015, в той час як оспорюваний виконавчий напис було вчинено 22.04.2015, і на час його вчинення не існувало спору в суді щодо розміру заборгованості, а відповідач належними та допустимими доказами не довів відсутність (або інший розмір) заборгованості за кредитним договором, в рахунок погашення якої було звернуто стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом.
Як передбачено ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно із ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судом апеляційної інстанції безпідставно не взято до уваги, що обставини стосовно розгляду справи № 922/5305/15 Господарського суду Харківської області щодо стягнення заборгованості за кредитним договором не входили до підстав заявленого позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та не могли були предметом дослідження і оцінки місцевим господарським судом, оскільки на час розгляду справи в суді першої інстанції не існували.
За таких обставин, справа розглянута судом апеляційної інстанції з порушенням вимог процесуального права і, як наслідок, на підставі ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 у справі № 917/1449/15 скасувати.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 14.09.2015 у справі № 917/1449/15 залишити в силі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" 1461,60 грн. судового збору за подання касаційної скарги.
Доручити Господарському суду Полтавської області видати наказ.
Головуючий суддя: Л. Іванова
судді: Л. Гольцова
Т. Козир