16 лютого 2016 року Справа № 910/21121/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Поляк О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиДочірнього підприємства "Бест-Альтернатива"
на постановувід 01.12.2015 Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 910/21121/15
господарського суду міста Києва
за позовомДочірнього підприємства "Бест-Альтернатива"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна"
провизнання недійсним пункту договору
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: від відповідача:Мельник Ю.В. (довіреність № 328 від 28.09.2015) Семещенко В.О. (довіреність від 21.09.2015)
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Курдельчук І.Д.) від 07.10.2015 у справі № 910/21121/15 в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Баранець О.М., судді - Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.) від 01.12.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 у справі №910/21121/15 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 у справі № 910/21121/15 та винести нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.1, 180, 198, 292 ГК України, ст.ст.22, 84 ГПК України.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Дочірнє підприємство "Бест-Альтернатива" (Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним пункту 6.3. додатку до договору про фінансовий лізинг від 27.11.2013 №00009116 з тих підстав, що його зміст суперечить положенням ч.2 ст.198 ЦК України.
Судами встановлено таке.
27.11.2013 Підприємством (лізингоодержувач) та Товариством (лізинодавець) укладено Договір, за умовами якого:
- об'єктом лізингу є транспортний засіб VW Touareg NF 3.0 V6 TDI, 2013 року випуску, номер кузова: WVGZZZ7PZЕD023016;
- вартість об'єкту лізингу - еквівалент 64 754 доларів США;
- авансовий платіж - еквівалент 12 950,80 доларів США;
- обсяг фінансування - еквівалент 51 803,20 доларів США;
- залишкова вартість - еквівалент 0,00 доларів США;
- кількість лізингових платежів - 36;
- строк лізингу - 36 місяців;
- лізинговий платіж - еквівалент 2 082,76 доларів США;
- усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквівалентів в доларах США, зазначених вище, відповідно до пункту 6.3., та 2) відповідно до підпункту 6.4.2. пункту 6.4. (якщо застосовується) загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу;
- зобов'язання (вказані вище еквіваленти в доларах США) лізингоодежувача на момент доставки об'єкта лізингу будуть виражені в гривнях у акті прийому-передачі, який є невід'ємною частиною Договору. Наступні розрахунки у гривнях будуть здійснюватися лізингодавцем та вказуватися у рахунках, що підлягатимуть сплаті лізингоодержувачем.
Відповідно до пункту 6.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (далі - додаток до Договору), для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме лізингодавцеві лізингові платежі у відповідності до Графіку покриття витрат та виплат лізингових платежів (плану відшкодування).
Пунктом 6.3. додатку до Договору встановлено, що сторони погоджуються, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна суми очікуваної станом на дату виконання контракту відповідно до чинного курсу обміну євро/долара США (як обумовлено сторонами в контракті) за безготівковими операціями, встановленого українським комерційним банком (ПАТ "КІБ Креді Агріколь" або іншим банком) або Національним банком України (далі - обмінний курс) як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна станом на дату, коли кожний платіж підлягає здійсненню. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим контрактом розраховуються в євро/долар США (як обумовлено сторонами в контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом за безготівковими операціями вказаного вище банку, чинним на робочий день, що передує дню виставлення рахунка. В разі часткової зміни вищевикладених положень цього пункту Порше Лізинг Україна матиме право вимагати щоб лізингові платежі та усі інші платежі за цим контрактом були розраховані за обмінним курсом іншого банку (Національного банку України, ПАТ "КІБ Креді Агріколь" або іншого банку) замість обмінного курсу банку вказаного вище. Сторони погоджуються що така вимога може бути висунена на власний розсуд Порше Лізинг Україна та без обмежень щодо кількості таких вимог протягом строку дії контракту, і для цього не вимагатимуться згода лізингоодержувача. Порше Лізинг Україна повідомляє лізингоодержувача про свій намір щодо зміни обмінного курсу банку за сім робочих днів до дати відповідного платежу, який має бути здійснений лізингоодержувачем. Новий обмінний курс банку про який повідомить Порше Лізинг Україна в подальшому буде застосуватися до усіх наступних платежів, які підлягають здійсненню лізингоодерджувачем до того моменту коли Порше Лізинг Україна повідомить про інше в такому самому порядку. В разі зміни обмінного курсу банку згідно з цим пунктом усі інші умови пункту повинні рівною мірою застосовуватися до нового обмінного курсу банку. Умови цього пункту застосовуються також до розрахунку розміру штрафів та інших платежів, які підлягають сплаті лізингоодержувачем за цим контрактом. У разі нездійснення лізингоодержувачем лізингових платежів та інших платежів за новим обмінним курсом банку Порше Лізинг Україна матиме право припинити дію цього контракту відповідно до пункту 12.6.8. цього контракту.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним п.6.3. додатку до Договору суди обох інстанцій правомірно виходили із такого.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Отже, чинним законодавством визначено, що договір (окрема його частина) може бути визнано недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Відповідно до статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Частиною 2 ст.198 ГК України унормовано, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Отже, положення чинного законодавства хоч і встановлюють, що грошове зобов'язання має бути виражене у національній валюті - гривні, однак не містять заборони на визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
Судами встановлено, що грошові зобов'язання за Договором виражені в національній валюті - гривні.
Ураховуючи те, що положення п.6.3. додатку до Договору фінансового лізингу узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не суперечать ним, при укладенні договору фінансового лізингу позивач не заперечував проти його умов, тому висновок судів обох інстанцій про відсутність правових підстав для визнання недійсними пункту додатку до Договору є обґрунтованим.
Скаржник помилково ототожнює поняття "вираження грошового зобов'язання" і "визначення грошового еквівалента зобов'язання".
Оскільки суди обох інстанцій дійшли аналогічних правових висновків та ухвалили вірне рішення про відмову в позові, касаційна інстанція не вбачає підстав для скасування апеляційним судом законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Звертається увага, що відповідно до частини 3 статті 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції; стаття 104 ГПК України встановлює підстави для скасування або зміни рішення, відповідно до частини другої якої порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення, чого в даному випадку не відбулось, оскільки місцевий суд відмовив у об'єднанні вимоги про визнання пункту додатку до договору недійсними з іншою самостійною позовною вимогою про визнання загальної вартості грошових зобов'язань у сумі 616 780,08 грн, що є його правом в силу ч.2 ст.58 ГПК України, позаяк заявник не позбавляється у випадку відмови у об'єднанні позовних вимог подати інший позов в окремому провадженні.
Пред'явлення самостійної додаткової позовної вимоги, а позивач звернувся саме про доповнення вимог без відмови від раніше заявленої (а.с.72-73), не є ані збільшенням прийнятої до розгляду позовної вимоги, ані зміною предмету позову, що помилково не було враховано судом апеляційної інстанції.
За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, п.6 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Бест-Альтернатива" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 у справі № 910/21121/15 - скасувати.
Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 у справі №910/21121/15 - залишити в силі.
Головуючий-суддя К.Грейц
Судді С.Бакуліна
О.Поляк