17 лютого 2016 року Справа № 911/3818/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. - головуючого,
Мележик Н.І. - доповідача,
Владимиренко С.В.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства
"Златобанк" в особі Уповноваженої особи
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на ліквідацію АТ "Златобанк"
на ухвалу Київського апеляційного господарського
суду від 26.10.2015 року
у справі № 911/3818/15
господарського суду Київської області
за позовом Публічного акціонерного товариства
"Златобанк" в особі Уповноваженої особи
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на ліквідацію АТ "Златобанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Трейд"
за участю третьої особи Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кирилюка Д.В.
про визнання нікчемним правочину та
застосування наслідків недійсності правочину
за участю представників:
позивача - Кісільової І.В.
відповідача - Іващенка Д.А.
третьої особи - не з"явились
В серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Златобанк" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакалія - Трейд" за участю третьої особи - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кирилюка Д.В. про визнання нікчемним договору про розірвання (припинення) договору іпотеки, посвідченого 31.07.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. від 08.08.2014 р.; застосування наслідків недійсності нікчемного правочину через застосування реституції та повернення сторін у стан, який існував до укладання нікчемного правочину шляхом прийняття рішення про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі яких внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про припинення іпотеки та про припинення обтяжень забороною; зобов'язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кирилюка Д.В. вчинити дії щодо відновлення прав ПАТ "Златобанк", як іпотекодержателя, шляхом державної реєстрації обтяження щодо іншого речового права, що виникло на підставі договору іпотеки від 31.07.2013 р. та договору про внесення змін від 28.12.2013 р. до об'єктів нерухомого майна - торгівельно-розважального центру і земельної ділянки.
Рішенням господарського суду Київської області від 29.09.2015 року (суддя Кошик А.Ю.) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Публічне акціонерне товариство "Златобанк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 року (судді: Тищенко О.В., Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.) на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційну скаргу ПАТ "Златобанк" повернуто скаржнику у зв"язку з відсутністю доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.
Не погодившись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 року про повернення апеляційної скарги, Публічне акціонерне товариство "Златобанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про її скасування у зв"язку з порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні доводи касаційної скарги та правильність застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи апеляційну скаргу ПАТ "Златобанк" на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 ГПК України, апеляційний господарський суд послався на відсутність доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, оскільки скаржником сплачено судовий збір в сумі 5 359,20 грн. за чотири вимоги немайнового характеру, в той час як фактично оспорюється рішення про відмову в задоволенні вимоги майнового характеру та три вимоги немайнового характеру, зокрема, як зазначено апеляційною інстанцією, майновою є вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину через застосування реституції та повернення сторін у стан, який існував до укладання нікчемного правочину, а немайновими є вимоги про: визнання нікчемним договору про розірвання (припинення) договору іпотеки, посвідченого 31.07.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. від 08.08.2014 р.; скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; зобов'язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кирилюка Д.В. вчинити дії щодо відновлення прав ПАТ "Златобанк", як іпотекодержателя, шляхом державної реєстрації обтяження щодо іншого речового права, що виникло на підставі договору іпотеки від 31.07.2013 р. та договору про внесення змін від 28.12.2013 р. до об'єктів нерухомого майна - торгівельно-розважального центру і земельної ділянки.
Проте з такими висновками не можна погодитись з наступних підстав.
Так, в силу частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Згідно частини 1 пункту 2.11. Постанови Пленуму "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7 якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Також в пп. 2.2., 2.2.1 цієї ж Постанови Пленуму зазначено, що статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Зокрема, господарським судам слід враховувати, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК).
Як зазначалось вище, предметом спору у даній справі є визнання нікчемним договору про розірвання (припинення) договору іпотеки, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину через застосування реституції та повернення сторін у стан, який існував до укладання нікчемного правочину шляхом прийняття рішення про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі яких внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про припинення іпотеки та про припинення обтяжень забороною; зобов'язання приватного нотаріуса вчинити дії щодо відновлення прав ПАТ "Златобанк", як іпотекодержателя, шляхом державної реєстрації обтяження щодо іншого речового права, що виникло на підставі договору іпотеки та договору про внесення змін до нього.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції, вказавши на те, що застосування наслідків недійсності нікчемного правочину через застосування реституції та повернення сторін у стан, який існував до укладання нікчемного правочину є вимогою майнового характеру, не врахував викладених позивачем наслідків застосування реституції за оспорюваним правочином шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі яких внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про припинення іпотеки та про припинення обтяжень забороною, тобто фактично позивачем заявлено чотири немайнові вимоги, в т. ч. щодо застосування наслідків нікчемного договору про розірвання (припинення) договору іпотеки, посвідченого 31.07.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. від 08.08.2014 р.
Відтак, апеляційний господарський суд помилково виходив з наявності правових підстав для повернення апеляційної скарги з посиланням на пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши про необхідність обкладення судовим збором однієї вимоги майнового характеру та трьох немайнових вимог.
З огляду на викладене, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 року у справі № 911/3818/13 підлягає скасуванню з передачею справи до цього ж суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до апеляційного провадження.
Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 року у справі № 911/3818/13 скасувати.
Справу направити до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до апеляційного провадження.
Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська
СуддіН.І. Мележик
С.В. Владимиренко