16.02.2016
Справа № 522/25592/15-к
Провадження 1-кс/522/2320/16
16 лютого 2016 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , власниці ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНПУ в Одеській області ОСОБА_5 , погоджене з прокурором відділу прокуратури Одеської області, про накладення арешту на майно,-
ГУНПУ в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014160500004778 від 06.06.2014 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 358, ч.1 ст.190 КК України.
Згідно клопотання слідчого, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що 15.10.2001 р. Одеською міською радою ТОВ «Грінклаб» виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Бабушкіна, 2, площею 1,7945 га для обслуговування домоволодіння.
04.01.2006 р. з метою заволодіння шляхом обману вказаною земельною ділянкою між ТОВ «Грінклаб» та 19 фізичними особами укладено інвестиційні договори з будівництва житлового будинку котеджного типу, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому відповідний дозвіл на проведення будівельних робіт у ТОВ «Грінклаб» відсутній.
27.01.2014 р. ТОВ «Грінклаб» згідно з актом передачі житлових будинків, якби передає 19 фізичними особами будинки котеджного типу, на підставі яких в подальшому реєструється право-власності за вказаними фізичними особами на 19 житлових будинків.
Зареєструвавши право власності на 19 котеджних житлових будинків, 11.04.2014 р. до Одеської міської ради від власників подаються заяви з проханням передати їм безоплатно у приватну власність 19 земельних ділянок, для будівництва та обслуговування житлового будинку, а саме від наступних громадян ОСОБА_6 , АДРЕСА_2 ; ОСОБА_7 , АДРЕСА_3 ; ОСОБА_8 , АДРЕСА_4 ; ОСОБА_9 , АДРЕСА_5 ; ОСОБА_10 , АДРЕСА_6 ; ОСОБА_11 , АДРЕСА_7 ; ОСОБА_12 , АДРЕСА_8 ; ОСОБА_13 , АДРЕСА_9 ; ОСОБА_14 , АДРЕСА_10 ; ОСОБА_15 , АДРЕСА_11 ; ОСОБА_16 , АДРЕСА_12 ; ОСОБА_17 , АДРЕСА_13 ; ОСОБА_18 , АДРЕСА_14 ; ОСОБА_19 , АДРЕСА_15 ; ОСОБА_4 , АДРЕСА_16 ; ОСОБА_20 , АДРЕСА_17 ; ОСОБА_21 , АДРЕСА_18 ; ОСОБА_22 , АДРЕСА_19 ; ОСОБА_23 , АДРЕСА_20 .
Рішенням сесії Одеської міської ради від 27.08.2014 №5271-VI надано дозвіл 19 фізичним особам на розробку проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_21 .
Вказане рішення було винесено не зважаючи на те, що 07.04.2014 р. наказом ДАБІ № 28 було скасовано всі 19 декларації про готовність об'єкта до експлуатації, у зв'язку з тим, що в них вказані недостовірні данні, а також те, що у підприємства відсутній дозвіл та проектна документації на будівництво вказаних будинків.
Так, оглядом, проведеним 20.10.2015 р. за участю експерта будівельно-технічної експертизи, встановлено, що на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , розміщені будівлі, технічні характеристики яких фактично не відповідають тим, що зазначені у відповідній технічній документації, для житла не придатні, а деякі будівлі взагалі відсутні.
Допитані у якості свідків власники домоволодінь, які набули відповідні права на землю за вказаною адресою ОСОБА_6 та ОСОБА_16 повідомили, що до них звернулась знайома на ім'я ОСОБА_24 із проханням надати їй копії документів, а саме копії паспортів громадянина України, начеб - то для подальшого переоформлення у власність земельної ділянки, де саме розташовані земельні ділянки вона не сказала, повідомила тільки, що за надану допомогу їм гарантується матеріальна винагорода. Крім того ОСОБА_25 повідомила, що зазначеними земельними ділянками вони володіти не будуть.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:38:025:0039, площею 0,0836 га розташовану по АДРЕСА_16 належить ОСОБА_4 .
Ураховуючи те, що земельна ділянка, кадастровий номер 5110136900:38:025:0039, площею 0,0836 га розташовану по АДРЕСА_16 , є предметом кримінального правопорушення, з метою недопустимості подальшого переоформлення, продажу зазначеної земельної ділянки іншій особі, до з'ясування всіх обставин скоєння кримінального правопорушення, що в подальшому ускладнить встановлення істини та проведення необхідних слідчих дій, слідчий просив клопотання задовольнити.
ОСОБА_4 , проти задоволення клопотання заперечувала та зазначила, що вона є власником вищезазначеної земельної ділянки та їй про підозру у вчиненні злочину пред'явлено не було, ніяких відомостей про вчинення кримінального правопорушення відносно неї, до ЄРДР внесено не було.
Розглянувши клопотання, вивчивши надані до нього матеріали, заслухав думку учасників процесу, суд вважає необхідним у задоволенні клопотання відмовити з наступних підстав.
Так, згідно ч.2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Однак, клопотання слідчого зазначеній вимозі закону не відповідає.
Ст. 17 Загальної декларації прав людини, проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб'єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення. Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції встановлено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права».
Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України, метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Вивченням матеріалів наданих до клопотання встановлено, що у кримінальному провадженні, ОСОБА_4 , яка згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_16 , про підозру не повідомлено та ніяких відомостей про вчинення кримінального правопорушення відносно неї, до ЄРДР внесено не було.
Крім того, у даному кримінальному провадженні цивільний позов заявлений з боку будь-якої юридичної або фізичної особи не був.
У зв'язку з чим, доводи слідчого про те, що на вказане майно слід накласти арешт є необґрунтованими.
Задоволення клопотання про накладення арешту, може призвести до суттєвого порушення Конституційних прав та інтересів його законних власників, що є неприпустимим.
Будь-яких інших підстав для накладення арешту на вищевказане майно клопотання слідчого не містить.
Крім того, слід зазначити, що 28.01.2016 р. ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси в задоволенні аналогічного клопотання слідчого СУ ГУНПУ в Одеській області, про накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:38:025:0039, площею 0,0836 га, розташовану по АДРЕСА_16 , було відмовлено, однак без усунення зазначених недоліків, слідчий повторно звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що клопотання є необґрунтованим, не повним, не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.170-173 КПК України, -
В задоволенні клопотанняслідчого СУ ГУНПУ в Одеській області ОСОБА_5 , погоджене з прокурором, про накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:38:025:0039, площею 0,0836 га, розташовану по АДРЕСА_16 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12014160500004778 від 06.06.2014 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 358, ч.1 ст.190 КК України - відмовити.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: