16 лютого 2016 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Усика Г.І.
суддів - Пікуль А.А., Соколової В.В.
при секретарі - Ільченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 вересня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСАВТО» про стягнення заборгованості за суборенду, водопостачання холодної та гарячої води, неустойки, індексу інфляції, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди,
У січні 2015 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «РОСАВТО», в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача заборгованість за суборенду нерухомого майна у розмірі 20 033,20 грн., за водопостачання холодної та гарячої води - 10 050,44 грн., три проценти річних - 1 552,51 грн., індекс інфляції - 1 102,04 грн., неустойку (пеню) - 16 492,45 грн., а всього 49 230, 64 грн., а також відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн., заподіяну внаслідок невиконанням відповідачем зобов'язань.
На обґрунтування своїх вимог зазначав, що 01.10.2011 р. між фізичною особою- підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ «РОСАВТО» укладено договір суборенди нерухомого майна № 01/10/11, відповідно до якого відповідачеві передано в суборенду нежитлові приміщення № 116а (з приміщення № 1 по приміщення № 10) першого поверху (в літ. А), загальною площею 212,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.
20.04.2014 р. між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «РОСАВТО» укладено угоду про розірвання (припинення) договору суборенди нерухомого майна № 01/10/11 від 01.10.2011 р., відповідно до якої сторони останнім днем оренди вважали 20.04.2014 р. та погодили, що на момент припинення дії договору за ТОВ «РОСАВТО» наявна заборгованість у розмірі 43 700 грн.
18.12.2014 р. між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги, за яким останній отримав право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за договором суборенди нерухомого майна №01/10/11 від 01.10.2011 р.
Справа №761/611/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1890/2016
Головуючий усуді першоїінстанції: Марцинкевич В.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І.
Посилаючись на те, що ТОВ «РОСАВТО» не виконало взятих на себе зобов'язань за договором суборенди нерухомого майна, позивач просив задовольнити його вимоги.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15.09.205 р. позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення боргу за оренду, штрафу, індексу інфляції, трьох процентів річних задоволено.
Стягнуто з ТОВ «РОСАВТО» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 22 687,75 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ТОВ «РОСАВТО» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 243,60 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Зазначав, що суд не перевірив надані ним розрахунки та не зазначив у рішенні, яка саме сума штрафних санкцій, трьох процентів річних та інфляційних втрат підлягає стягненню з відповідача за невиконання зобов'язань за договором суборенди, а також не звернув увагу на надані ним докази, зокрема щодо заборгованості відповідача за водовідведення холодної та гарячої води.
Крім того вказував на те, що суд залишив поза увагою його доводи про те, що невиконання відповідачем його зобов'язань та небажання повертати борг протягом тривалого часу, спричинили йому значні моральні страждання.
В судове засідання ОСОБА_1 не з׳явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений за останньою відомою суду адресою його місця реєстрації.
Представник ТОВ «РОСАВТО» просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим. Вказував на те, що ТОВ «РОСАВТО» в добровільному порядку виконало оскаржуване рішення, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти в сумі 22 931,35 грн.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.10.2011 р. між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «РОСАВТО» укладено договір суборенди нерухомого майна № 01/10/11, за умовами якого ТОВ «РОСАВТО» були передані в суборенду нежитлові приміщення № 116а (з приміщення № 1 по приміщення № 10) першого поверху (в літ. А), загальною площею 212 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.
20.04.2014 р. між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «РОСАВТО» укладено угоду про розірвання договору суборенди нерухомого майна від 01.10.2011 р. Сторони домовилися припинити дію цього договору з 21.04.2014 р. а також погодили, що на момент припинення дії договору за ТОВ «РОСАВТО» наявна заборгованість у розмірі 43 700,00 грн. Зазначеною угодою також погоджено графік, відповідно до якого ТОВ «РОСАВТО» гарантувало сплату заборгованості у такі строки:
10 000,00 грн. - в строк до 30.07.2014 року, 10 000,00 грн. - в строк до 30.08.2014 р., 13 700,00 грн. - в строк до 30.09,2014 р., 10 000,00 грн. - в строк до 30.10.2014 р.
В той же день між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «РОСАВТО» підписано акт приймання-передачі приміщення.
03.09.2014 р. ТОВ «РОСАВТО» перерахувало ФОП ОСОБА_2 3 000,00 грн.
24.10.2014 р. ФОП ОСОБА_2 направила відповідачеві лист-претензію про погашення заборгованості у розмірі 40 700,00 грн.
18.12.2014 р. між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор (ФОП ОСОБА_2.) передав, а новий кредитор (ОСОБА_1.) прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і став кредитором за договором суборенди нерухомого майна № 01/10/11 від 01.10.2011 р., укладеного між первісним кредитором та ТОВ «РОСАВТО», та за угодою від 20.04.2014 р. про розірвання основного договору.
25.12.2014 р. ОСОБА_1 направив ТОВ «РОСАВТО» вимогу про погашення до 30.12.2014 р. заборгованості по орендній платі у сумі 40 700 грн., та виплату неустойки у розмірі 10 050,44 грн.
15.04.2015 р. ТОВ «РОСАВТО» сплатило позивачеві 20 666,50 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення боргу за оренду, штрафу, індексу інфляції, трьох процентів річних частково у розмірі 22 687,75 грн., суд першої інстанції не навів будь-яких обґрунтувань визначення цієї суми заборгованості. В порушення вимог ст.ст. 214-215 ЦПК України а також роз'яснень, викладених у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільних справах», рішення не містить мотивів, з яких виходив суд частково задовольняючи позов, а також не наведено розрахунків, з яких виходив суд частково задовольняючи позов у цій частині
З урахуванням наведеного, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 5.3 договору суборенди нерухомого майна від 01.10.2011 р. передбачена, що за несвоєчасне внесення суборендної плати та інших платежів суборендар сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується неустойка, від несвоєчасно внесеної плати за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Ураховуючи зазначені положення закону та договору суборенди нерухомого майна, а також невиконання відповідачем умов договору та угоди про розірвання договору щодо сплати заборгованості за суборенду відповідно до погодженого сторонами графіку, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення неустойки за несвоєчасне внесення плати за суборенду підлягає задоволенню частково, у розмірі 4 065,62 грн.
Розрахунок неустойки проводиться за формулою: сума заборгованості х подвійна ставка НБУ % / кількість днів у році х кількість днів прострочки.
Розмір ставки НБУ за період з 01.08.2014 р. по 30.08 2014 р. становив 12,5 %.
10 000 х (12,5 х 2)% / 365 х 30 = 205,48 грн.
Розмір ставки НБУ за період з 31.08.2014 р. по 03.09.2014 р. становив 12,5 %.
20 000 х (12,5 х 2)% / 365 х 4 = 54,79 грн.
Розмір ставки НБУ за період з 04.09.2014 р. по 30.09.2014 р. становив 12,5%
17 000 х (12,5 х 2)% / 365 х 27= 314, 38 грн.
Розмір ставки НБУ за період з 01.10.2014 по 30.10.2014. становив 12,5%
30 700 х (12,5 х 2)% / 365 х 30 = 630,82 грн.
Розмір ставки НБУ за період з 30.10.2014 р. по 12.11.2014 р. становив 12,5%
40 700 х (12,5 х 2)% /365 х 13 = 362, 40 грн.
Розмір ставки НБУ за період з 13.11.2014 р. по 01.02.2015 р. становив 14,00%
40 700 х (14,00 х 2)% /365 х 80 = 2 497,75 грн.
Загальна сума неустойки становить - 4 065,62 грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуваннямвстановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума нарахувань трьох процентів річних від простроченої суми здійснюється за формулою: прострочена сума х 0,03 / кількість днів у році х кількість прострочених днів = сума нарахувань трьох процентів річних.
За період з 01.08.2014 по 30.08.2014 р.
10 000 грн. х 0,03 /365 х 30 = 24,66 грн.
За період з 31.08.2014 р. по 03.09.2014 р.
20 000 грн. х 0,03/365 х 4 = 6,58 грн.
За період з 04.09.2014 р. по 30.09.2014 р.
17 000 грн. х 0,03/365 х 27 = 37,73 грн.
За період з 01.10.2014 по 30.10.2014
30 700 х 0,03/365 х 30 = 75,70 грн.
За період з 30.10.2014 по 06.04.2015 р. (дата подання заяви про уточнення позовних вимог)
40 700 х 0,03/365 х 93 = 311,10 грн.
Загальна сума трьох відсотків річних від суми заборгованості становить 455,77 грн.
Інфляційні втрати вираховується за наступною формулою: сума боргу х індекс інфляції за період прострочення - сума боргу = сума інфляційних нарахувань.
Індекс інфляції за період з 01.08.2014 р. по 30.08.2014 р. склав - 100,8 %.
10 000 грн. х 1,008 - 10 000 грн. = 80,00 грн.
Індекс інфляції за період з 31.08.2014 по 03.09.2014 склав - 0 %, а тому збільшення заборгованості не відбулося
Індекс інфляції за період з 04.09.2014 по 30.09.2014 склав - 102,9 %
17 000 х 1,029 - 17 000 = 493 грн.
Індекс інфляції за період з 01.10.2014 по 30.10.2014 склав - 102, 4%
30 700 х 1,024 - 30 700 = 736,80
Індекс інфляції за період з 30.10.2014 по 06.04.2015 р. склав - 126,3 %
40 700 х 1,263 - 40 700 = 10 704,10 грн.
Загальна сума інфляційних нарахувань становить - 12 013,80 грн.
Таким чином загальна сума грошових коштів, що підлягає стягненню з ТОВ «РОСАВТО» на користь ОСОБА_1становить 36 568,39 грн., що складається з невиплаченої суми заборгованості суборенди - 20 033,20 грн., неустойки - 4 065,62 грн., трьох процентів річних - 455,77 грн. та інфляційних нарахувань - 12 013,80 грн.
Ураховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення.
Ураховуючи, що ТОВ «РОСАВТО» добровільно до набрання законної сили рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15.09.2015 р. сплатило ОСОБА_1 стягнуті з нього за цим рішенням грошові кошти у розмірі 22 687,75 грн. та витрати по сплаті судового збору - 243,60 грн. а всього 22 931,35 грн., то з ТОВ «РОСАВТО» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню залишок несплаченої позивачузаборгованості по оренді, а також неустойка, три відсотки річних, та інфляційні нарахування у розмірі 13 637,04 грн. (36 568,39 - 22 931,35).
Що стосується доводів апеляційної скарги про неправильність висновків суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за водопостачання холодної та гарячої води у розмірі 10 050,44 грн. з нарахуванням на зазначену суму неустойки, трьох процентів річних та індексу інфляції, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження наявності заборгованості за надані послуги та оплати ним чи первісним кредитором відповідних рахунків, як це передбачено п. 3.4.1. договору суборенди нерухомого майна від 01.11.2011 р.
Крім того пунктом 4 угоди про розірвання договору суборенди нерухомого майна №01/10/11 сторони обумовили, що у зв'язку з припиненням дії договору, жодна із сторін не має претензій до іншої сторони, окрім претензій майнового характеру щодо наявності за суборендарем заборгованості у розмірі 43 700,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив з недоведеності позивачем зазначених вимог.
Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 вересня 2015 р. в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСАВТО» про стягнення заборгованості за оренду, водопостачання холодної та гарячої води, неустойки, індексу інфляції, трьох процентів річних, а також відшкодування судового збору, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСАВТО» на користь ОСОБА_1 заборгованість по суборенді, неустойку, три проценти річних, та інфляційні нарахування у розмірі 13 637,04 грн.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСАВТО» про стягнення заборгованості з водопостачання холодної та гарячої води, відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: Судді:
.