10 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014100070001777 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пруди Путивльського району Сумської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз - 16.08.2010 вироком Буринського районного суду Сумської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 4 червня 2015 року,
В апеляційній скарзі на вирок Подільського районного суду м. Києва від 4 червня 2015 року обвинувачений ОСОБА_5 просить призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 1 ст. 121 КК України. За доводами обвинуваченого підставами для призначення такого покарання є те, що він щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується, має хронічне захворювання, не перебуває на обліку у лікаря психіатра, а також його готовність відшкодувати витрати, пов'язані із залученням експерта.
Іншими учасниками судового провадження апеляційні скарги на вирок суду першої інстанції не подані.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Вироком Подільського районного суду м. Києва від 4 червня 2015 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта, в розмірі 147 грн. 42 коп.
Вирішено питання про речові докази відповідно до ст. 100 КПК України.
Вироком суду першої інстанції визнано доведеним, що ОСОБА_5 18 березня 2014 року приблизно о 5 годині 00 хвилин, знаходячись за місцем свого тимчасового проживання в кімнаті, розташованій в будинку АДРЕСА_2 , де між ним та ОСОБА_8 виник конфлікт, який переріс в бійку, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно наніс ОСОБА_8 удар ножем в область живота та черевної порожнини, спричинивши останньому тілесне ушкодження.
Згідно висновку експерта № 701/Е від 16 травня 2014 року у ОСОБА_8 мало місце тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудей та живота зліва, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя).
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину за встановлених судом обставин, юридична кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 121 КК України ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та детально викладених у вироку доказах у їх сукупності та взаємозв'язку.
Такі висновки учасниками судового провадження, в тому числі обвинуваченим, не оскаржуються та не оспорюються, а тому відповідно до положень ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє вирок суду першої інстанції лише в межах апеляційної скарги.
Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, обставини його вчинення.
Суд врахував дані про особу ОСОБА_5 , який перебуває на обліку у лікаря нарколога, а також те, що він раніше неодноразово судимий, і, маючи не зняті та непогашені у встановленому законом порядку судимості, знову вчинив умисний злочин, і цю обставину - рецидив злочинів визнав такою, що обтяжує покарання.
Крім того, судом врахована обставина, яка пом'якшує покарання, - щире каяття у вчиненому.
Судом взято до уваги і ті обставини, на які посилається обвинувачений в апеляційній скарзі, зокрема, дані про те, що він не перебуває на обліку у лікаря психіатра, позитивно характеризується за місцем проживання.
Виходячи із встановлених у кримінальному провадженні фактичних обставин, наведених даних про особу винного, а також даних матеріалів кримінального провадження, згідно яких обвинувачений, будучи звільненим з установи Державної кримінально-виконавчої служби по відбуттю строку покарання за попереднім вироком, протягом незначного часу вчинив новий умисний тяжкий злочин, суд першої інстанції прийшов до умотивованого висновку про суспільну небезпечність обвинуваченого, а звідси - про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі.
Водночас, взявши до уваги пом'якшуючу покарання обставину, суд призначив ОСОБА_5 за тяжкий злочин покарання у мінімальному розмірі санкції кримінального закону.
Що стосується посилань обвинуваченого на наявність у нього хронічного захворювання та погіршення стану здоров'я, то з огляду на наведені обставини, вони не можуть бути достатньою підставою для пом'якшення призначеного покарання.
З огляду на викладене, призначене ОСОБА_5 судом першої інстанції покарання, на переконання колегії суддів, відповідає ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого, є необхідним для виправлення винного та попередження нових злочинів, і підстави для пом'якшення йому покарання та відповідно для застосування положень ст. 69 КК України відсутні.
За наведених підстав колегія суддів визнає апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 необґрунтованою.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_5 заявив клопотання про зарахування йому в строк покарання за вироком Подільського районного суду м. Києва від 4 червня 2015 року часу перебування під вартою у даному кримінальному провадженні, яке підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Частиною 5 статті 72 КК України в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року №838-VІІІ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» передбачено, що зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
У межах кримінального провадження №12014100070001777 щодо обвинуваченого ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід - тримання під вартою, строк якого обчислюється з 18 березня 2014 року, тобто з моменту затримання обвинуваченого. Строк тримання ОСОБА_5 під вартою продовжувався судом до ухвалення вироку. І вироком суду першої інстанції запобіжний захід - тримання під вартою ОСОБА_5 залишено без змін до набрання вироком чинності.
Таким чином, строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою як запобіжний захід у межах даного кримінального провадження обчислюється з 18 березня 2014 року та закінчується з моменту набрання вироком законної сили.
З огляду на викладене, керуючись вимогами ч. 5 ст. 72 КК України, колегія суддів вважає, що до строку покарання, призначеного ОСОБА_5 вироком Подільського районного суду м. Києва від 4 червня 2015 року, слід зарахувати строк попереднього ув'язнення з 18 березня 2014 року по 10 лютого 2016 року включено з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Вирок Подільського районного суду м. Києва від 4 червня 2015 року у кримінальному провадженні №12014100070001777 щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.
Клопотання ОСОБА_5 задовольнити.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання час попереднього ув'язнення ОСОБА_5 в межах цього кримінального провадження з 18 березня 2014 року по 10 лютого 2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_5 - в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді:
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3