Справа № 760/10884/15-ц С
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1674/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Демидовська А.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
10 лютого 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,
суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,
при секретарі: Юрченко А.С.,
за участю: позивача - ОСОБА_3
представника позивача - ОСОБА_4
представника відповідача - Тюменцевої Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті-Девелопмент» на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 27 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті-Девелопмент» про визнання недійсними договорів, стягнення коштів, -
У червні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом та зазначав, що 23 квітня 2015 року між ним та відповідачем було укладено попередній договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1. Вартість квартири була визначена зазначеним договором та в день його підписання позивач передав відповідачу грошову суму в обсязі передбаченому розділом 2 попереднього договору. Пунктом 1.3.1 попереднього договору передбачено, що сторони зобов'язуються укласти основний договір протягом 1 кварталу 2016 року, з урахуванням вимог п. 5.2. цього договору, але в будь- якому разі не раніше отримання продавцемправовстановлюючих документів на об'єкт- надання Державною реєстраційною України та/або відповідними державними органами документів, що є необхідними для належного укладення та нотаріального посвідчення основного договору.
Вважає, що такі положення договору не відповідають вимогам закону, зокрема ст.638 ЦК України.
При укладанні попереднього договору сторони визначили, що зобов'язання щодо укладення та нотаріального посвідчення основного договору повинно бути забезпечене, пункт 2.1 Договору.
Крім цього, вважає, що договір про забезпечення виконання зобов'язань №СС/Д1/87-470/Н від 23 квітня 2015 року не є забезпеченням виконання зобов'язань за попереднім договором, а фактично є доповненням його умов, якими передбачено виконання основного зобов'язання, що не відповідає положенням ч.2 ст.546 ЦК України і є самостійною підставою для визнання його недійсним.
Просив суд визнати недійсним попередній договір договору купівлі-продажу квартири від 23 квітня 2015 року, укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіті-Девелепмент»; визнати недійсним договір про забезпечення виконання зобов'язань №СС/Д1/87-470/Н від 23 квітня 2015 року, укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіті-Девелепмент»; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті- Девелопмент» на його користь кошти в сумі 494 700, 00 грн. та судові витрати.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27 листопада 2015 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті-Девелопмент» про визнання недійсними договорів, стягнення коштів.
Визнано недійсним попередній договір договору купівлі-продажу квартири від 23 квітня 2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіті-Девелопмент» та ОСОБА_3.
Визнано недійсним договір про забезпечення виконання зобов'язань №СС/Д1/87-470/Н від 23 квітня 2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіті-Девелепмент» та ОСОБА_3.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті-Девелопмент» на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 494 700, 00 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті-Девелопмент» на користь ОСОБА_3 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 3897,60 грн.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті-Девелопмент», подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник ТОВ «Сіті-Девелопмент» - Тюменцева Т.Ю. апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.
ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечували і просили рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що попередній договір договору купівлі-продажу квартири, який містить в собі умови з відкладними обставинами, суперечить положенням ст. 635 ЦК України, а тому відповідно до ст. ст.203, 215 ЦК України є недійсним. Крім того, недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, а тому договір про забезпечення виконання зобов'язань № СС/Д1/87-470/Н від 23 квітня 2015 року.
Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам і нормам матеріального закону.
Установлено, що 23 квітня 2015 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Сіті-Девелопмент» укладено попередній договір, відповідно до п.п. 2.2, 3.2.3, 3.3.1 якого позивач зобов'язався сплатити товариству, як продавцю, частинами у строк до 20 травня 2015 року суму грошових коштів, 97% вартості об'єкту що у національній валюті України на день укладання цього договору становить 595700,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 99283,33 грн. Вказані кошти мали бути зараховані як відповідна частина оплати за основним договором. Відповідно до п. 1.2. вищевказаного договору вид та порядок забезпечення виконання вказаного зобов'язання сторони визначили в окремому договорі про забезпечення виконання зобов'язання № СС/Д1/87-470/Н від 23 квітня 2015 року.
Пунктом 1.2 вказаного договору визначено, що попередній договір та договір про виконання зобов'язань є невід'ємними один від одного, припинення дії, втрата чинності, розірвання одного з цих договорів тягне за собою припинення дії, втрату чинності, розірвання іншого договору. /к
Пунктом 1.3.1 попереднього договору передбачено, що сторони зобов'язуються укласти основний договір протягом 1 кварталу 2016 року, з урахуванням вимог п. 5.2. цього договору, але в будь - якому разі не раніше отримання товариством правовстановлюючих документів на об'єкт - надання Державною реєстраційною України та/або відповідними державними органами документів, що є необхідними для належного укладення та нотаріального посвідчення основного договору.
Згідно п. 1.3.1 попереднього договору укладення основного договору можливе лише за умови отримання ТОВ «Сіті-Девелопмент» правовстановлюючих документів на об'єкт - надання Державною реєстраційною службою України та/або відповідними державними органами необхідних документів.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частин6ами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Отже, зазначення в попередньому договорі договору купівлі-продажу квартири про те, що сторони зобов'язуються укласти основний договір «в будь- якому разі не раніше отримання товариством правовстановлюючих документів на об'єкт- надання Державною реєстраційною України та/або відповідними державними органами документів, що є необхідними для належного укладення та нотаріального посвідчення основного договору», не дає підстав вважати, що сторонами визначений певний строк (певний термін) для укладення основного договору.
А відтак, при укладенні попереднього договору не були дотримані вимоги, встановлені ч.1 ст.203 ЦК України, тому він як оспорюваний правочин згідно зі ст. 215 ЦК України визнається недійсним.
Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання ( вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Враховуючи вимоги закону, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними попереднього договору та договору про забезпечення виконання зобов'язання, а також вірно застосував наслідки недійсності правочину, стягнувши з ТОВ «Сіті-Девелопмент» сплачені позивачем кошти в сумі 494 700 грн.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, оцінив докази, подані сторонами (ст.212 ЦПК), надав їм належну правову оцінку та ухвалив законне рішення про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що в договорі сторони визначили термін укладення основного договору, перший квартал 2016 року з вказівкою на подію, яка має неминуче настати, що відповідає положенням ст.ст.251, 252 ЦК України, колегія суддів не може прийняти в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки за правилами ст. 635 ЦК України сторони в попередньому договорі мають визначити саме строк (певний термін), протягом якого має бути укладений основний договір, а не обставину, з настанням якої сторони зобов'язуються укласти основний договір.
Посилання в апеляційній сказі на положення ч.3 ст.635 ЦК України, яким передбачені підстави припинення зобов'язань, встановлених попереднім договором, правового значення у цій справі не мають, оскільки предметом даного спору є відповідність правочину вимогам законодавства на момент його укладення.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті-Девелопмент» - відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 27 листопада 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: