№ 1-КП/359/17/2016
359/1982/15-к
18 лютого 2016 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 ,
судді ОСОБА_3 ,
за участю прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю перекладача ОСОБА_6 ,
за участю обвинуваченого ОСОБА_7 ,
за участю обвинуваченого ОСОБА_8 ,
за участю захисника ОСОБА_9 ;
за участю захисника ОСОБА_10 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву захисника ОСОБА_10 про відвід головуючого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 та члена колегії судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 359/1982/15-к за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України, -
У провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження відносно вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України, обвинуваченим ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України.
В порядку ст. 35 КПК України у даному провадженні визначено колегію суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Триває судовий розгляд зазначеного кримінального провадження. В судовому засіданні захисник ОСОБА_10 подав письмову заяву про відвід судді ОСОБА_1 та судді ОСОБА_2 з мотивів відсутності детального обґрунтування ризиків в ухвалах стосовно доцільності продовження строків тримання під вартою обвинувачених за період з 18.03.2015 р. по 23.12.2015 р. включно.10.12.2015 р. ОСОБА_10 , вступивши в справу в якості захисника ОСОБА_8 , та ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, на його переконання вище вказані ухвали свідчать про упередженість головуючого судді ОСОБА_1 та судді ОСОБА_2 . Крім того, заявник вважав, що при постановленні судом даних ухвал були недотримання вимог чинного КПК України, та практики ЄСПЛ, оскільки дані ухвали про продовження строку тримання під вартою носять загальний характер щодо обох обвинувачених в сукупності.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав думку свого захисника.
Захисник ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_7 підтримали думку заявника.
Прокурор заперечив проти задоволення заяви про відвід, вказуючи на відсутність обґрунтованих підстав передбачених ст. ст. 75, 76 КПК України для відводу суддів, а також зазначив, що принцип рівності прав учасників судового провадження порушено не було.
Вислухавши думку всіх учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали заяви про відвід, суд приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.
Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суд безумовно підлягає відводу, визначений ст. ст. 75, 76 КПК України.
Заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність таких підстав відводу, що передбачені нормами КПК України.
Судовим розглядом не встановлено і заявником не доведено наявність обставин, які викликали б сумніви в неупередженості суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , і унеможливлювали б винесення ними об'єктивного рішення по даній справі.
Пунктом 4 частини 1 статті 75 КПК України передбачено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. Поняття "інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості", є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з'ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.
Проте, такі обставини при розгляді заяви про відвід стосовно суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не встановлені, заявником не доведена наявність обставин, які б викликали сумніви в їх неупередженості, що б унеможливлювали ухвалення зазначеними суддями об'єктивного рішення у справі.
Відповідно до ст. 55 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов'язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді та дотримуватися правил суддівської етики.
Пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади" передбачає, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі "Гаусшильдт проти Данії", "Мироненко і Мартиненко проти України" зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Гаусшильдт проти Данії" вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки , що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі "Мироненко і Мартиненко проти України"). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 року, у справі №5-15п12).
Так, не погодження з процесуальними рішеннями ухваленими суддями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не є підставою для їх відводу, передбаченою п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, а відтак доводи заявника про відвід вказаних суддів є безпідставними.
Те, що заявник, внаслідок суб'єктивних міркувань не погоджується з процесуальними рішеннями суду під час розгляду справи, не свідчить про упередженість та необ'єктивність суду. Крім того, в апеляційній інстанції захисник не позбавлений права висловити всі свої міркування, щодо незадоволення процесуальними рішеннями, які були постановлені судом першої інстанції під час судового розгляду, але таке не задоволення, не може бути підставою для відводу судді.
З огляду на вищевикладене, обставини, зазначені заявником в якості підстав для відводу судді ОСОБА_1 та судді ОСОБА_2 , суд не вбачає підстав, які викликали б сумнів у їх неупередженості, свідчили про їх певну особисту заінтересованість у кримінальному провадженні, певні прихильності, уподобання стосовно однієї зі сторін у кримінальному провадженні, тому вважає заяву захисника ОСОБА_10 про відвід необґрунтованою, та такою, що не відповідає вимогам чинного КПК України, та суперечить рішенням ЄСПЛ.
На даний час відсутні будь-які порушення вимог КПК України, які б могли свідчити про необ'єктивність та упередженість колегії суддів при розгляді зазначеного кримінального провадження, а відтак заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 75, 76, 80, 81 КПК України, суд, -
У задоволенні заяви захисника ОСОБА_10 про відвід головуючого судді ОСОБА_1 та члена колегії судді ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 359/1982/15-к за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України, та за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_3