Справа №359/8198/15-ц
№ 2/359/187/2016
«12» лютого 2016 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.
при секретарі - Шляхетко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Київської області, Реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, ОСОБА_3 про визнання недійсним і скасування рішення міської ради та рішення реєстраційної служби про реєстрацію права власності, визнання права, -
02.09.2015 ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з даним позовом, в якому просив суд: визнати недійсним та скасувати рішення ОСОБА_2 міської ради Київської області № 5300-63-VI від 21 травня 2015 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність громадянину ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0900 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул. Урицького, 49 у м. Борисполі Київської області, кадастровий номер 3210500000:13:003:0312; визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер : 23228708 від 29.07.2015 09:54:08, яким було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0900 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул. Урицького, 49 у м. Борисполі Київської області, кадастровий номер 3210500000:13:003:0312 за ОСОБА_3, та на підставі якого видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер: 41386587 від 29.07.2015 на вказану земельну ділянку ОСОБА_3 Михайловичу; визнати за позивачем право на отримання у власність земельної ділянки площею у межах 0,1000 га у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул. Урицького, 49 у м.Борисполі Київської області (землі житлової та громадської забудови); витрати по справі стягнути з відповідача (а.с.2-5).
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням ОСОБА_2 міської ради № 4601-56-VI від 07 жовтня 2014 року йому було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею в межах 0,1000 га у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул.Урицького, 49 у м.Борисполі Київської області (землі громадської та житлової забудови). До цього рішення ОСОБА_2 міської ради № 704 від 08 жовтня 2002 року було надано дозвіл на розробку проекту відведення вказаної земельної ділянки площею 0,10 га під будівництво житлового будинку його матері ОСОБА_5, яка померла 07.04.2011 року, не встигши оформити право власності. Позивач зазначає, що земельна виділялась його матері ОСОБА_5 за рахунок земельної ділянки її матері ОСОБА_6, яка померла 11.01.2003 року, та знаходилась у користуванні з 1963 року. Проект землеустрою позивач подав до Управління Держземагенства у Бориспільському районі на погодження, проте йому було повідомлено про відмову у його погодженні, оскільки бажана до виділення земельна ділянка перебуває у власності (користуванні третьої особи). Позивач також зазначає, проект відведення земельної ділянки щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 не містить будь-якої інформації щодо наявних обмежень у використанні земельної ділянки, а також, що акт приймання-передачі межових знаків на зберігання від 08.07.2014 року, він підписаний від імені померлої ОСОБА_6. Позивач стверджує, що його сім'я тривалий час користувалась спірною земельною ділянкою, по межі якої ними було встановлено паркан, насаджено дерева та збудовані споруди. В зв'язку з тим, що право власності на спірну земельну ділянку було набуто відповідачем ОСОБА_3 з порушенням чинного законодавства, посилаючись на вимоги ст.ст.152,155 ЗК України, ст.50 Закону України «Про землеустрій», ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», позивач вважає, що підлягають скасування оскаржуване ним рішення міської ради, а також рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку.
В судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали заявлені позовні вимоги та викладені в позовній заяві обставини.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені.
Відповідачі ОСОБА_2 міська рада Київської області, Реєстраційна служба Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області направили до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, заперечень проти позову не подали..
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився повторно, про час та місце судового розгляду повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання, заперечень проти позову не подав.
Відповідно до вимог ст. ст. 169, 224 Цивільного процесуального кодексу України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи позивач та представник не заперечують.
Заслухавши пояснення позивача, його представника, допитавши свідка, дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ч. 3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України судом було роз'яснено особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, та попереджено про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, в тому числі роз'яснено, що вищенаведені вимог ст.60 ЦПК України.
В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 17 квітня 1992 року, реєстровий №1472, (а.с.101), ОСОБА_6 набула право власності на житловий будинок по вул.Лісна, 13 в м.Борисполі Київської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7.
В подальшому право власності на вказаний житловий будинок в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлої 11 січня 2003 року, перейшло до ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 29 січня 2004 року державним нотаріусом першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори, реєстровий №3-159 (а.с.102-103).
Згідно з викопіюванням з плану будівельного кварталу №9, датованого 16.06.1981 року (а.с.97) у фактичному користуванні ОСОБА_8 знаходилась земельна ділянка площею 0,3261 га, в тому числі під будівлями 0,0125, двором 0,0238 га, сад - 0,0914 га, город - 0,1984 га. Проте, суд не може визнати належним і допустимим зазначений доказ, оскільки він не містить інформації щодо того, працівником якої установи та на якій підставі був складений документ, не містить він також інформації, ким, коли, в якому розмірі та для якої мети передавались земельні ділянки ОСОБА_8
Також встановлено, що ОСОБА_9 згідно Державного акту, виданого на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради від 21 квітня 1998 року за №292, належала земельна ділянка площею 0,100 га, місцезнаходження якої- м.Бориспіль вул.Лісна, 13, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку (а.с.108).
Встановлено, що 28 березня 2001 року ОСОБА_5 зверталась до ОСОБА_2 міської ради в особі міського голови із заявою про виділення їй земельної ділянки у розмірі 0,10 га для побудови і обслуговування житлового будинку, яка знаходиться у межах землекористування її матері ОСОБА_6 за адресою м.Бориспіль, вул.Лісна, 13 (а.с.105).
Також встановлено, що ОСОБА_6 склала та нотаріально посвідчила заяву від 17 березня 2001 року, реєстровий №1259 (а.с.106), відповідно до якої просила вилучити у неї земельну ділянку площею 0,10 гектара, з метою надання у приватну власність ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку.
За змістом рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради від 08 жовтня 2002 року №704 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків громадян м.Бориспіль» було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок ОСОБА_5 по вул.Урицького, 47-а площею 0,10 га під будівництво житлового будинку (склад сім'ї 3 чоловіки, проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, житловою площею 17,090 кв.м) за рахунок земельної ділянки матері ОСОБА_6, згідно поданої заяви (а.с.95).
В ході судового розгляду справи встановлено, і ця обставина визнана позивачем, що протягом тривалого часу ОСОБА_5 не реалізувала надане їй право щодо розробки проекту відведення земельної ділянки з метою його подальшого затвердження та оформлення права власності на земельну ділянку в порядку, встановленому законом.
Згідно наданих позивачем ОСОБА_1 документів, рішенням ОСОБА_2 міської ради Київської області від 07 жовтня 2014 року №4601-56-VI йому було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею у межах 0,1000 га у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул.Урицького, 49 у м.Борисполі (землі житлової та громадської забудови) (а.с.15).
На підставі вказаного рішення за замовленням позивача ПП «РІНАР-БОРИСПІЛЬ» було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр.ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у м.Бориспіль по вул.Урицького, 49 Київської області (а.с.10-32)
В ході виготовлення вказаного проекту землеустрою Управлінням Дежземагенства у Бориспільському районі Київської області листом за №259/05 від 26.05.2015 року стосовно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр.ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у м.Бориспіль по вул.Урицького, 49 Київської області було повідомлено землевпорядну організацію ПП «РІНАР-БОРИСПІЛЬ» про те, що за даними Національної кадастрової системи, бажана для відведення земельна ділянка на даний час перебуває у власності (користуванні) третьої особи (а.с.8).
Встановлено, що оскаржуваним рішенням ОСОБА_2 міської ради Київської області № 5300-63-VI від 21 травня 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу безоплатно у власність земельних ділянок громадянам для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) у м.Борисполі (землі житлової та громадської забудови)» було затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність громадянину ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0900 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул.Урицького, 49 у м. Борисполі Київської області, кадастровий номер 3210500000:13:003:0312 (а.с.60-61).
За змістом п.3 вказаного рішення ОСОБА_2 міської ради зазначено про те, що вирішено громадянам зареєструвати право власності на земельні ділянки відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд прийшов до висновку, що зазначене, оскаржуване позивачем рішення про передачу у власність відповідачу ОСОБА_3 спірної земельної ділянки прийнято ОСОБА_2 міською радою на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, в тому числі відповідно до вимог ст.ст.12,40,81,91116,118, 121,125 Земельного кодексу України та п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
За змістом ст.ст.125,126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідні положення вимоги щодо порядку набуття права власності чи права користування земельну ділянку містилися у Земельному кодексу України 1990 року та Земельному кодексі УРСР 1970 року.
Так, за змістом ч. 1, 7, 15 ст.19 Земельного кодексу України 1990 року було передбачено, що надання земельних ділянок в користування здійснюється радами депутатів про проектам відводу.
Крім того, відповідно до вимог ст.22 Земельного кодексу України 1990 року право власності та право користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою - державного акту - та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості) та одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації, забороняється.
Відповідно до вимог ст.23 Земельного кодексу України 1990 року право власності або право постійного користування землю посвідчується державними актами, які видаються та реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами депутатів.
Відповідно до вимог ст.22 Земельного кодексу УРСР 1970 року було закріплено, що приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.
Будь-яких належних і допустимих доказів, що позивач відповідно до вимог та у встановленому законом порядку, в тому числі в порядку спадкування, набув права власності або право користування на спірну земельну ділянку суду надано не було.
Крім того встановлено, що дозвіл на розробку проекту землеустрою відповідачу ОСОБА_3 щодо відведення йому у власність спірної земельної ділянки площею у межах 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул. Урицького, 49 у м. Борисполі Київської області, відповідачу було надано на підставі нескасованого та не оскаржуваного позивачем рішення ОСОБА_2 міської ради Київської області від 24 червня 2014 року №4350-53-VI «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) у м.Борисполі (землі житлової та громадської забудови)» (а.с.62-63).
Тобто відповідач ОСОБА_3 отримав дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення йому у власність спірної земельної ділянки раніше за позивача, якому такий дозвіл було надано на підставі вищенаведеного рішення ОСОБА_2 міської ради від 07 жовтня 2014 року (а.с.15).
Встановлено, що 29.07.2015 року реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 41386587 та здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_3 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер : 23228708 від 29.07.2015 09:54:08, державного реєстратора Реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_4 (а.с.35,36).
Відповідно до вимог п.13 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, в тому числі: рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність.
Отже передача відповідачу ОСОБА_3 у власність земельної ділянки та реєстрація права власності на спірну земельну ділянку відбулась в порядку, визначеному чинним законодавством України.
Та обставина, що Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 08.07.2015 року представником ПП «Екватор-2012» відповідачу ОСОБА_3 згідно з показаннями свідка ОСОБА_10, як власника суміжного земельної ділянки, нею не підписаний та не міг бути підписаний померлою ОСОБА_6, суд вважає такою, що не спростовує встановленого в судовому засіданні факту, що позивач ОСОБА_1 у встановленому порядку не набув право власності чи право користування спірною земельною ділянкою, яка була передана у власність ОСОБА_3, а отже не довів, що оскаржуваним рішенням міської ради про передачу у власність земельної ділянки відповідачу ОСОБА_3 та реєстрації права власності за відповідачем на спірну земельну ділянку, були порушення права та охоронювані законом інтереси позивача.
Не доводить факту порушення прав позивача на спірну земельну ділянку і та обставина, що спірна земельна ділянка огороджена парканом, який поєднує спірну земельну ділянку із ділянкою, право на яку в порядку спадкування набула мати позивача ОСОБА_5 від попереднього власника ОСОБА_6, оскільки будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що позивач в порядку спадкування набув право власності на земельну ділянку площею 0,10 га по вул.Лісна, 13, що перебувала у власності ОСОБА_6 та у встановленому порядку оформив своє право власності на спадкове домоволодіння та господарські споруди, розташовані на суміжній із спірною земельній ділянці, суду надано не було.
Крім того, суд бере до уваги, що будь-які належні і допустимі докази того, що позивач, або попередні власники домоволодіння по вул.Лісна, 13 (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8Т.) мали право встановлювати огорожу на спірній земельній ділянці, суду надано не було, натомість з письмових матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка по вул.Урицького, 49, яка межує із земельною ділянкою, що була передана у власність ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування належного їй будинку(вул.Лісна,13), в установленому чинним законодавством порядку у власність чи користування позивачу чи іншим, зазначеним ним особам, не передавалась.
Отже, не будучи власником огорожі, яка встановлена навколо спірної земельної ділянки по вул.Урицького, 49, позивач не набув права і на саму земельну ділянку, а отже його твердження про порушення його прав на спірну земельну ділянку є безпідставними.
Суд також приймає до увагу, що як підставу для заявлених позовних вимог позивачем не було зазначено про те, що має місце накладення земельних ділянок, а саме частини земельної ділянки, що була передана у власність власнику будинку №13 по вул.Лісна (Лісова) в м.Бориспіль ОСОБА_6 та право на яку, з моменту прийняття спадщини перейшло до ОСОБА_11, матері позивача, та спірної земельної ділянки по вул.Урицького, 49, яка була передана у власність відповідачу ОСОБА_3 А також враховує, що на підтвердження цих обставин позивачем та його представником жодного належного і допустимого доказу надано не було.
Таким чином, з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, суд прийшов до переконання, що позивач не набув у встановленому законом порядку право на земельну ділянку, а отже доводи позивача щодо порушення його права на земельну ділянку не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, в зв'язку з чим в задоволенні позову має бути відмовлено.
Відповідно до ст..88 ЦПК України в зв'язку з відмовою в позові, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.10,11,60,61,88,169,209,212,214,215,224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд ,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Київської області, Реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, ОСОБА_3 про визнання недійсним і скасування рішення міської ради та рішення реєстраційної служби про реєстрацію права власності, визнання права - відмовити повністю.
Рішення суду може бути переглянуто Бориспільським міськрайонним судом Київської області за заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення, а також позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга Апеляційному суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: І.В.Муранова-Лесів