Справа № 357/10335/15-к
1-кп/357/723/15
16.09.2015 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біла Церква обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42015110360000033 від 20 березня 2015 року з угодою про визнання винуватості від 16 вересня 2015 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Великі Мости, Сокальського району, Львівської області, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, призваного під час мобілізації 25 березня 2014 року Сокальсько-Червоноградським ОРВК Львівської області, який проходив військову службу у розпорядженні командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), солдата запасу, одруженого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 ч. 3 КК України,-
ОСОБА_5 будучи призваним під час мобілізації військовослужбовцем, діючи в порушення вимог ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗС України та ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, 07 лютого 2015 року, не з'явився вчасно на службу із лікувального закладу до військової частини НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_1 ) та до моменту добровільного з'явлення 17 березня 2015 року, був відсутній за місцем служби без поважних причин, тривалістю понад один місяць.
Таким чином, ОСОБА_5 своїми умисними діями, вчинив самовільне залишення військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби) тривалістю понад один місяць, тобто злочин, передбачений ч. 3 ст. 407 КК України.
У судовому засіданні учасниками кримінального провадження суду надано угоду про визнання винуватості від 16 вересня 2015 року, укладену між прокурором ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні - з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_5 - з іншого боку.
На підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість у вчиненні злочину передбаченого ст. 407 ч. 3 КК України, пояснивши причини скоєння правопорушень та визнавши вину згідно викладеного обвинувачення.
При укладені угоди сторони приймають до уваги наявність у ОСОБА_5 декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Зокрема, ОСОБА_5 добровільно з'явився до органів досудового розслідування із зізнанням та дав правдиві покази по суті провадження, беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненому злочині та щиро покаявся.
Крім того, ОСОБА_5 вчинив злочин унаслідок збігу тяжких особистих обставин, які виразились у перенесенні ним гострої стресової ситуації під час участі в бойових діях у складі військової частини польова пошта НОМЕР_1 з 1 травня по 1 серпня 2014 року, тимчасовому небажанні після повернення до звичайних умов життя проходити військову службу в умовах бойових дій на Сході України. Указані несприятливі для ОСОБА_5 особисті обставини фізичного та морального характеру негативно вплинули на основні умови його життя, заподіяли страждання, негативно вплинули на його психіку, що і підштовхнуло до вчинення інкримінованого злочину.
На час проведення досудового слідства ОСОБА_5 позитивно характеризується по військовій службі, вперше притягується до кримінальної відповідальності.
Cуд переконався у судовому засіданні, що сторони погодилися на призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу, так як це покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення, а саме призначити покарання за ч .3 ст. 407 КК України у виді штрафу у розмірі двохсот дев'яноста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить чотири тисячі дев'яносто тридцять гривень.
При цьому обвинуваченому ОСОБА_5 роз'яснено наслідки укладення угоди, а саме: обмеження його права на оскарження вироку в апеляційному та касаційному порядку, відмова від права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчинення якого він обвинувачується, допиту свідків обвинувачення, подачі клопотань про виклик свідків і надання доказів, що свідчать на його користь, а також роз'яснено наслідки невиконання угоди.
У судовому засіданні з'ясовано, що ОСОБА_5 розуміючи, що кримінальне провадження стосовно нього може бути розглянуте в судовому засіданні, де він буде мати весь обсяг прав, просив затвердити угоду.
Суд переконався, що ОСОБА_5 винуватість визнав добровільно, без будь-якого примусу.
Судом роз'яснено ОСОБА_5 наслідки угоди, характер обвинувачення та конкретну міру покарання, передбачену ст. 407 ч. 3 КК України, погоджену сторонами - покарання у штрафу у розмірі двохсот дев'яноста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить чотири тисячі дев'яносто тридцять гривень.
Розглянувши угоду, вислухавши доводи сторін, суд вважає, що угода підлягає затвердженню, оскільки відповідає вимогам ст. 472 КПК України. Дії ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 407 КК України кваліфіковані вірно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін, угода укладена добровільно, ОСОБА_5 може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості останнім наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України.
Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирався.
Речові докази та процесуальні витрати у провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376, 475 КПК України, суд,-
Угоду про визнання винуватості від 16 вересня 2015 року, укладену у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 42015110360000033 від 20 березня 2015 року - затвердити.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 ч. 3 КК України і призначити покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 290 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4930 грн.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з моменту проголошення.
Суддя: ОСОБА_1 ,