№ 2-а-573/09
1 вересня 2009 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі: головуючого- судді Гибала О.І. при секретарі Водяній А.М. з участю адвоката ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до начальника Смілянського ВДАІ ОСОБА_3 про визнання його дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу, -
Постановою начальника Смілянського ВДАІ ОСОБА_3 від 22 червня 2009 року позивачка притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 140 КпАП України і на неї накладено штраф в сумі 680 грн..
Згідно постанови начальника ДАІ ОСОБА_2 на привокзальній площі станції ім. Т. Шевченка в м. Сміла розмістила торгівельний кіоск в безпосередній близькості від проїзної частини без погодження з ДАІ.
Посилаючись на те, що законодавством не передбачено таке узгодження, оскільки кіоск встановлено не на дорозі, а на привокзальній площі. Виходячи з цього не передбачена і її юридична відповідальність. Посилається також на те, що вона має всі передбачені законом дозволи на установку торгівельного павільйону, а начальник ДАІ наклав на неї стягнення з порушенням 2-х місячного строку встановленого ст. 38 КпАП України. Просить також поновити їй строк на оскарження постанови начальника ДАІ оскільки про накладення на неї штрафу дізналась 27 червня 2009 року, а 1 липня 2009 року звернулась до начальника ДАІ з заявою про пред'явлення їй матеріалів на підставі яких він піддав її штрафу, а самі матеріали отримала лише 15 липня 2009 року. Тому вважає, що строк на звернення до суду вона порушила з поважних причин.
Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачка до адміністративної відповідальності притягнута обґрунтовано, оскільки не мала погодження на установку кіоску передбаченого п. 32.1 Правил дорожнього руху. Сам кіоск стоїть на тротуарі, а торгова палатка та холодильники - прямо на проїзній частині привокзальної площі.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає до задоволення зі слідуючих підстав.
Згідно підпункту «а» п. 32.1 Правил дорожнього руху з органами Державтоінспекції узгоджуються: розміщення в смугах відведення автомобільних доріг або червоних лініях міських вулиць і доріг та їх штучних спорудах кіосків, павільйонів, рекламоносіїв, пересувних торгівельних пунктів, а також на прилеглих територіях, будинках, спорудах - адміністративних приміщень підприємств, установ та організацій, місць торгівлі та надання послуг.
Проте позивачка такого погодження ні на момент притягнення її до адміністративної відповідальності ні на момент розгляду даної справи судом не мала. Це вона визнала і в судовому засіданні.
З наданих нею експлікації та фотодокументів, а також згідно фотодокументів наданих ДАІ вбачається, що кіоск ОСОБА_2 дійсно знаходиться на тротуарі в безпосередній близькості від проїзної частини привокзальної площі станції ім. Т. Шевченка, а торгівельна палатка та холодильник-прямо на проїзній частині привокзальної площі (а.с. ). Це підтверджується і матеріалами щодо ДТП, яке мало місце 21 липня 2009 року коли гр-ка ОСОБА_4 керуючи автомобілем «ДЕО» та рухаючись заднім ходом вчинила наїзд на даний кіоск (а.с. ).
Згідно ж п. 3.7.4 ДСТУ 3587-97 «Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди» забороняється розміщувати споруди торговельно-побутового призначення та інші об'єкти дорожнього сервісу на тротуарах, пішохідних доріжках і алеях.
Посилання позивачки на те, що в копії протоколу, який їй видали в ДАІ, відсутні дані про її народження та відмітка про її відмову підписати даний документ, що зазначено в оригіналі цього документу, не є суттєвими, оскільки документ, який їй було видано, виготовлявся під копірку, а тому цей недолік виник з технічних причин і на вирішення справи по суті впливати не може.
Стосовно клопотання ОСОБА_2 про поновлення їй строку на оскарження зазначеної постанови то суд не вбачає підстав для його задоволення. З пояснень самої позивачки вбачається, що про притягнення до адміністративної відповідальності їй стало відомо 27 червня 2009 року. Проте до суду вона звернулась лише 23 липня 2009 року. Поважних причин для поновлення вказаного строку вона не наводить, а посилання на те, що вона спочатку домагалась від начальника ДАІ адміністративних матеріалів для ознайомлення не є такою підставою. Суд також приймає до уваги те, що як вбачається з пояснень представника відповідача та свідка ОСОБА_5 протокол про вчинення ОСОБА_2 правопорушення було складено в її присутності, але від його підпису та дачі пояснень вона відмовилась і покинула приміщення ДАІ. В зв'язку з цим інспектором в протоколі зроблена відповідна відмітка в присутності свідків.
Виходячи з наведеного суд вважає, що позивачка до адміністративної відповідальності притягнута обґрунтовано, а тому підстави для скасування постанови начальника Смілянського ВДАІ від 22 червня 2009 року, якою вона піддана штрафу - відсутні..
На підставі викладеного, п. 32.1 Правил дорожнього руху та керуючись ст.ст. 11,69,71,161,162 КАС України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_2 до начальника Смілянського відділення ДАІ ОСОБА_3 про визнання дій відповідача неправомірними та скасування винесеної ним 22 червня 2009 року постанови про накладення на позивачку штрафу за ч. 2 ст. 140 КпАП України в сумі 680 грн. - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через міськрайсуд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження та подання протягом 20 днів після подання такої заяви апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана через Смілянський міськрайсуд і в 10-денний строк з дня проголошення постанови без попереднього подання заяви про її оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі оскарження-після розгляду справи апеляційним судом, якщо вона не буде скасована.
Головуючий