копія
09 лютого 2016 р. Справа № 804/301/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗахарчук-Борисенко Н. В.
при секретаріТатаренко Ю.В.
за участю:
позивача представника позивача представників відповідачаОСОБА_3 ОСОБА_4 Міщук Н.П., Рєзнік О.І., Лобода Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Прокуратури Дніпропетровської області про поновлення на роботі, -
13 січня 2016 року ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Прокуратури Дніпропетровської області (далі - Прокуратура Дніпропетровської області, відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Дніпропетровської області №2811к від 14 грудня 2015 року щодо звільнення ОСОБА_3 з посади старшого прокурора прокуратури Самарського району м. Дніпропетровська Дніпропетровської області та органів прокуратури Дніпропетровської області № 2811к від 14 грудня 2015 року;
- поновити ОСОБА_3 на роботі в органах прокуратури Дніпропетровської області;
- поновити ОСОБА_3 на посаді рівнозначній тій, яку він займав до звільнення, та яка існує на даний момент.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 14 лютого 2008 року на підставі наказу прокурора Дніпропетровської області №170 від 13 лютого 2008 року позивач знаходився в трудових відносинах з відповідачем. Згодом, 25 вересня 2015 року позивач був ознайомлений з попередженням Прокуратури Дніпропетровської області про звільнення його з 14 грудня 2015 року у зв'язку з ліквідацією органу прокуратури. На думку ОСОБА_3, відповідач, звільнивши його з посади старшого прокурора прокуратури Самарського районі м. Дніпропетровська на підставі пункту 1.1 частини 1 статті 40 КЗпП України та пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» діяв неупереджено та порушив права і інтереси позивача.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, а також надали до матеріалів справи письмові заперечення в обґрунтування яких зазначено, що у зв'язку з утворенням з 15 грудня 2015 року місцевих прокуратур та припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур наказом Генерального прокурора України від 23.09.2015 № 76ш у
штатному розпису прокуратури Дніпропетровської області виключено ряд міських, районних, міжрайонних прокуратур та встановлено тринадцять місцевих прокуратур. З урахуванням викладеного, всім працівникам міських, міжрайонних, районних прокуратур області у вересні 2015 року вручено попередження про звільнення.
25 вересня 2015 року позивачу було вручено попередження про майбутнє звільнення у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі з 14.12.2015. У зв'язку з тим, що позивачем не було набрано необхідну кількість балів для зайняття посади у місцевій прокуратурі, де рейтинговий бал складав 62,7 балів, в той час як у ОСОБА_3. був рейтинговий бал 50, відповідач вважає, що оскаржуваний наказ прокурора Дніпропетровської області №2811к від 14 грудня 2015 року щодо звільнення ОСОБА_3 з посади старшого прокурора прокуратури Самарського району м. Дніпропетровська Дніпропетровської області та органів прокуратури Дніпропетровської області № 2811к від 14 грудня 2015 року є правомірним, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідача, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
15 липня 2015 року, набрав чинності новий Закон України «Про прокуратуру», який був прийнтятий парламентом 14 жовтня 2014 року.
Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон № 1697-VII) розпочато процес системного реформування органів прокуратури України, у тому числі, запроваджено ряд принципово нових підходів до питань призначення на посади прокурорів місцевої прокуратури, основою якого є якісне оновлення керівного та кадрового складу.
Згідно із статтею 28 Закону № 1697-VII добір кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури здійснюється на конкурсних засадах із числа осіб, які відповідають вимогам, установленим частиною 1 та 5 статті 27 цього Закону, за результатами кваліфікаційного іспиту.
Відповідно до положень підпункту «в» пункту 5-1 розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 1697-VII прокурорами місцевих прокуратур призначаються особи, які на день набрання чинності Законом № 1697-VII працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування.
Згідно з Порядком проведення тестування для зайняття посад прокурора місцевої прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України №98 від 20 липня 2015 року (далі - Порядок) саме тестування забезпечує умови для об'єктивного і неупередженого з'ясування спроможності кандидатів за своїми професійними та особистими якостями виконувати службові обов'язки на посадах прокурорів місцевих прокуратур.
У зв'язку з утворенням з 15 грудня 2015 року місцевих прокуратур та
припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних,
міжрайонних, районних у містах прокуратур, на виконання вищевказаних
вимог, наказом Генерального прокурора України №76ш від 23 вересня 2015 року у штатному розпису прокуратури Дніпропетровської області виключено ряд
міських, районних, міжрайонних прокуратур та встановлено тринадцять місцевих прокуратур, у тому числі Дніпропетровську місцеву прокуратуру №1, під територіальну юрисдикцію якої підпадає: Амур-Нижньодніпровський, Індустріальний, Самарський район м. Дніпропетровська.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07 грудня 2010 року наказом № 2039 прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_3. призначений прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області, де працював до 20 грудня 2012 року, після чого відповідно до наказу № 3395 прокурора Дніпропетровської області призначений на посаду старшого прокурора прокуратури Самарського району м. Дніпропетровська.
14 грудня 2015 року відповідно до наказу № 2811 прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_3. звільнений з посади та органів прокуратури у зв'язку з реорганізацією органу прокуратури.
Суд звертає увагу на той факт, що всім працівникам міських, міжрайонних, районних прокуратур області у вересні 2015 року було вручено попередження про звільнення, в тому числі і позивачу вручено попередження про майбутнє звільнення у разі непроходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі 25 вересня 2015 року, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось позивачем у судовому засіданні.
Отже, позивач був належним чином повідомлений про майбутнє звільнення у разі непроходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі.
Розділом XIII Порядку визначено порядок формування рейтингу та призначення кандидата на посаду прокурора місцевої прокуратури.
Так, відповідно до вимог пункту 9.1 Порядку рейтинговий список формується робочою групою окремо для кожної місцевої прокуратури за загальним для двох тестів підсумковим балом - від більшого до меншого.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами тестування ОСОБА_3 набрав 50 балів та відповідно до рейтингового списку Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 за результатами підсумкового балу ОСОБА_3 зайняв 76 позицію, в той час як рейтинговий бал, який би дозволив претендувати на подальшу роботу у місцевій прокуратурі склав 62,7 балів (72 позиція у рейтинговому списку).
Пунктом 3.16 Порядку визначено, що на підставі відомостей про результати тестування, робоча група регіонального центру формує рейтинговий список, форма якого наведена у додатку 2 Порядку, по кожній місцевій прокуратурі окремо. Рейтинговий список кандидатів оприлюднюється на офіційному веб - сайті відповідної регіональної прокуратури після закінчення тестування (п.3.18 Порядку).
Рішення щодо результатів тестування може бути оскаржене до робочої групи, а рішення робочої групи може бути оскаржене до суду (п.8.1-8.7 Порядку).
Суд зазначає, що позивач правом на оскарження порядку проходження тестування та їх результатів до Дніпропетровської робочої групи не скористався, що свідчить про його згоду з результатами тестування та зайнятою у рейтингу позицією.
Відповідно до наказу Генерального прокурора України № 76 ш від 23.09.2015 штатна чисельність працівників Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 складає 70,5 одиниць із них: керівник -1, перший заступник керівника - 1, заступник керівника -2, прокурор - 60, головний спеціаліст з питань захисту державних таємниць -2, спеціаліст І категорії -2, водій -1, прибиральник службових приміщень - 1,5. Більшу кількість, ніж є у штаті місцевої прокуратури 67 замість 64 склалася із за перебуванням деяких працівників прокуратури у відпустці по догляду за дитиною. Такими, що успішно пройшли тестування та включені до списку працюючих в місцеву прокуратуру є 67 осіб.
Щодо посилання позивача на порушення вимог статті 60 Закону № 1697-VII, зокрема на те, що він був звільнений без подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури у визначених випадках, судом не береться до уваги, оскільки глава 3 вказаного Закону № 1697-VII, яка регламентує діяльність Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів набирає чинності лише з 15 квітня 2016 року.
Частиною другою статті 40 КЗпП визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника на іншу роботу.
Відповідно до частин першої і третьої статті 49-2 КЗпП, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, посилання ОСОБА_3 на те, що йому не запропонували посади прокурора в іншій прокуратурі, судом не беруться до уваги та є безпідставними, оскільки претендувати на посаду в іншій місцевій прокуратурі може працівник, який раніше працював в такій прокуратурі до її реформування.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу. Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 був правомірно звільнений з посади старшого прокурора прокуратури Самарського району м.Дніпропетровська Дніпропетровської області та органів прокуратури у зв'язку з реорганізацією органу прокуратури згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України та пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Прокуратури Дніпропетровської області про поновлення на роботі - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Повний текст постанови складено 12 лютого 2016 року.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 12.02.2016 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді Н.В. Захарчук-Борисенко Н.В. Захарчук-Борисенко В.В.Кухар