справа № 285/458/16-ц провадження у справі № 2/0285/561/16
про залишення позовної заяви без руху
18.02.2016 року м. Новоград-Волинський
Суддя Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області Літвин О.О., розглянувши матеріали
позовної заяви ОСОБА_1
до Новоград-Волинської міської ради Житомирської області
про визнання права власності на спадкове майно,
Позивач 16.02.2016 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_2 на житловий будинок № 2 по вул. Коротченка в м. Новоград-Волинський Житомирської області (далі - Будинок).
Подана позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, оскільки позивачем сплачений судовий збір по заниженій ціні в сумі 2 855 грн.
Як слідує з доданих до позовної заяви документів, предметом спору є нерухоме майно - Будинок, загальною площею 185,2 кв.м., житловою площею 82,4 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: підвалом, гаражем, сараєм та убиральнею, загальною площею забудови 136,8 кв.м., які розташовані на земельних ділянках загальною площею 0,0591 га та 0,10 га.
На момент подачі позову, відповідно до проведеного дослідження, визначення та огляду ринку нерухомості, а також оголошень виставлених на продаж житлових будинків у місті Новоград-Волинському Житомирської області, ринкова вартість спірного майна за схожою характеристикою, квадратурою, роком побудови та місцем розташування становить від 3 000 грн. за 1 кв. м. Відтак, середня вартість Будинку повинна становити не менше 555 600 грн., що вочевидь не відповідає визначеній позивачем та вказаній у довідці Комунального підприємства «Новоград-Волинське МБТІ» дійсній вартості Будинку, а саме 285 462 грн.
Відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 80 ЦПК України та роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму ВСУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 року, розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно визначається з урахуванням дійсної вартості спірного майна. При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості на момент пред'явлення позову, і суд не повинен визначати його вартість за відповідними вимогами, оскільки за змістом ст. 80, п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України такий обов'язок покладається на позивача.
Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, і суми судового збору, здійснюється судом із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору.
На думку суду, з урахуванням існуючих ринкових цін, дійсна вартість спірного майна є істотно вищою. Очевидність заниження ціни позову не потребує окремого обґрунтування судом цієї обставини з посиланням на докази. Оцінка правильності визначення ціни позову здійснюється судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.
Згідно пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIII, який набрав чинності з 01.09.2015 року, встановлено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати. Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати в сумі 1 378 грн.
З огляду на наведене суд, у відповідності до ч. 2 ст. 80 ЦПК України, визначає позивачу розмір судового збору в сумі 4 000 грн. Недоплачена сума судового збору в такому разі становитиме - 1 145 грн.
На думку суду, визначення позивачу розміру судового збору не буде перешкодою їй в доступі до правосуддя, оскільки останній в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ЦПК. Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред'явлення позову до суду.
Сплата судового збору згідно закону здійснюється через банківські установи чи поштові відділення зв'язку за рахунок платника.
Невірне визначення ціни позову, що призвело до недоплати судового збору, є недоліком позовної заяви, а тому до неї повинні застосовуватися вимоги, передбачені ст. 121 ЦПК.
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для можливості усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст. 80, 119-121, 209 ЦПК України, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Новоград-Волинської міської ради Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно, залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків терміном п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз'яснити, що в іншому випадку її позовна заява може бути визнана неподаною і повернута їй.
Роз'яснити позивачу, що оригінал квитанції (платіжного доручення) про сплату судового збору має бути поданий безпосередньо до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області.
Ухвала щодо визначення розміру судових витрат може бути оскаржена до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня отримання її копії.
Суддя О.О.Літвин