ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.02.2016 Справа №910/30584/15
За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал";
до Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-13"
про стягнення 110 316,59 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники:
Від позивача: Касянчук Л. М., представник, довіреність № 433 від 03.12.2015 р.;
Від відповідача: Кіцелюк Я. М., представник, довіреність № б/н від 11.01.2016 р.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 78 046,56 грн. заборгованості за послуги водопостачання, 21 504,12 грн. інфляційної складової боргу, 1 390,89 грн. трьох відсотків річних, 5 472,69 грн. пені, 3 902,33 грн. штрафу, а також 1 654,75 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2015 року порушено провадження у справі № 910/30584/15, розгляд справи призначено на 14.01.2016 року.
У судових засіданнях 14.01.2016 р. та 28.01.2016 р. оголошувалась перерва у справі відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України.
У судовому засіданні 11.02.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні та у своєму письмовому відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на відсутність заборгованості перед позивачем за постачання питної холодної води та водовідведення холодних стічних вод у міську каналізаційну мережу за спірний період, а також на відсутність у нього зобов'язань здійснювати оплату вартості води, яка використовується для підігріву, оскільки укладеним між сторонами договором не регулюються постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-
Між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київодоканал", правонаступником якого є - Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київодоканал", (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Авіатор-13" (абонент) 03.09.2003 року укладено договір № 03024/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі - договір).
Відповідно до умов договору постачальник зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент - розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (надалі - Правила користування).
На підставі зазначеного договору відповідачу було відкрито особові рахунки та присвоєно коди 8-593, за якими здійснюється розрахунок питної води та водовідведення, а код 8-50593, за яким здійснюється розрахунок питної води, що використовується відповідачем для підігріву та її водовідведення.
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов'язаний: забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна"; приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин.
Пунктом 2.2 договору визначено, що абонент зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору; щоквартально представляти перелік об'єктів, в тому числі субабонентів, яким подається вода (приймаються стоки) у відповідності з вимогами правил; відповідати за збереження водолічильників, водомірних вузлів, з'єднань на водомірних вузлах та санітарний стан приміщення водомірного вузла; мати резерв водолічильників для негайної заміни вибувших із ладу приладів. Типорозмір нового лічильника встановлюється постачальником; при зміні своїх реквізиті повідомляти про це постачальника у семиденний термін; при відчуженні належних йому об'єктів водоспоживання, вносити про це зміни до договору у семиденний термін з моменту підписання акту прийому-передачі та сповіщати нового власника про обов'язок оформитися абонентом у постачальника.
Положеннями п. 2.3 договору передбачено, що абонент в кінці кожного місяця направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, відповідно з додатком №1 даного договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення), за останній місяць, для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту. Інформація повинна бут надана у такому виді: заборгованість мешканців, на власні потреби, орендарів і субабонентів, що фінансуються з районного і міського бюджетів, інших орендарів, і субабонентів, за холодну воду для приготування гарячої води, субсидії ветеранам ВВВ, пільги учасникам ліквідації на ЧАЕС, різницю в тарифах.
Згідно з п. 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.
Умовами п. 3.3 договору визначено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.
Пунктом 3.4 договору визначено, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів банківської установи.
Відповідно п. 3.5 договору сторони погодили, що абонент у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи направити повноважного представника з обґрунтованими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.
Цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання (п. 7.1 Договору).
Позов мотивовано тим, що на виконання умов договору позивачем надано послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.07.2014р. по 30.09.2015р. на суму 171 997,97 грн., однак відповідач зобов'язання в частині оплати наданих послуг виконав лише частково, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 78 046,56 грн. (з урахуванням перерахунків на суму 3 056,91 грн.).
Крім того, позивач просить стягнути інфляційні втрати в розмірі 21 504,12 грн., 3% річних в розмірі 1 390,89 грн., пеню в розмірі 5 472,69 грн. та штраф в розмірі 3 902,33 грн.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.
Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.
Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води, зокрема зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Судом встановлено, що 01.05.2000 року між АК "Київенерго", правонаступником якого є ПАТ "Київенерго" та ЖБК "Авіатор-13" було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 820137, відповідно до умов якого ПАТ "Київенерго" здійснює постачання, користування та своєчасну сплату в повному обсязі теплової енергії у гарячій воді ЖБК "Авіатор-13".
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 визначено, що договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".
Пунктом 3.13 зазначених правил передбачено, що розрахунок з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюється суб'єктами господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано відповідачу заборгованість в сумі 32 361,52 грн. за кодом № 8-50593 за постачання холодної води, яка йде на підігрів, натомість відповідно до матеріалів справи забезпечення житлового будинку № 19-В по вул. Героїв Космосу у місті Києві водою, яка йде на виготовлення гарячої води здійснюється від виносних бойлерів, які заходяться на балансі Публічного акціонерного товариства "Київенерго", а відповідно у відповідності до п. 3.13. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 у відповідача відсутній обов'язок по сплаті позивачу за воду поставлено по коду № 8-50593.
За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, задоволенню не підлягають, оскільки умови договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води, а матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів або котелень, з яких здійснюється постачання гарячої води.
У свою чергу, що стосується заборгованості відповідача, яка обліковується за кодом 8-593 на суму 45 685,04 грн., щодо надання послуг з холодного водопостачання та водовідведення, то суд вважає позовні вимоги в цій частині доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Так, матеріалами справи належним чином підтверджується надання позивачем послуг з постачання питної холодної води та водовідведення стічних вод у міську каналізаційну мережу за період з 01.07.2014 р. по 30.09.2015 р. за кодом абонента № 8-593 вартістю 129 050,57 грн., з яких відповідачем сплачено 83 365,53 грн., внаслідок чого заборгованість останнього за спірний період становить 45 685,04 грн.
Відповідач у своєму письмовому відзиві на позовну заяву не погоджується з розрахунком позивача та зазначає, що станом на 04.01.2016 року заборгованість Житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-13» складає 5660,09 грн., оскільки в рахунок погашення заборгованості за спірний період відповідачем у відповідності до платіжних доручень від 16.10.2015 р. сплачено 10 000,00 грн., від 29.11.2015 р. сплачено 5000,00 грн. та від 04.01.2016 сплачено 29807,48 грн.
Однак, дослідивши надані відповідачем копії вищевказаних платіжних доручень, судом не вбачається за можливе встановити за який саме період відповідачем були сплачені кошти за даними платіжними документами, оскільки в графі призначення платежу відсутній період оплати.
Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та Фінансову звітність в Україні». Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Інструкцію про безготівкові розрахунки України в національній валюті, затверджену постановою управління НБУ від 21.01.2004 № 22, реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки, з наданих відповідачем платіжних доручень № 609 від 16.10.2015 р., № 640 від 29.11.2015 р. та № 664 від 30.12.2015 з призначенням платежу: «За послуги водопостачання та водовідведення згідно договору від 03.09.2003 року № 03024/4-08, л/с 720-79 абон 8-593» не можливо встановити період за який були здійснення перерахування коштів, суд не приймає дані платіжні доручення в якості належних доказів на підтвердження погашення відповідачем в рахунок заборгованості за спірний (позовний) період з 01.07.2014 р. по 30.09.2015 р. за кодом абонента № 8-593.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем з надання послуг з постачання питної холодної води та водовідведення стічних вод у міську каналізаційну мережу за період з 01.07.2014 р. по 30.09.2015 р. за кодом абонента № 8-593 в розмірі 45 685,04 грн., належних доказів погашення якої, станом на день розгляду справи, відповідачем суду надано не було.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат та штрафу суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 216 ГК України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Положеннями п. 4.2 договору сторони погодили відповідальність відповідача у вигляді сплати пені за несвоєчасну оплату послуг в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п. 4.1 договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг відповідач сплачує штраф у розмірі 5 відсотків від несплаченої суми.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, колегією суддів здійснено перерахунок штрафних санкцій, а відповідно з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 297,14 грн. пені та 2 284,25 грн. штрафу.
Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Відповідно до арифметично правильного розрахунку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 15 274,34 грн. інфляційних втрат та 997,69 грн. 3 % річних
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з покладанням судового збору, в порядку статті 49 ГПК України, на сторін пропорційно до розміру заявлених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 43, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-13" (03146, м. Київ, вул. Героїв Космосу, будинок 19-в, код ЄДРПОУ 22885476) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 45 685 (сорок п'ять тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн. 04 коп. основного боргу, 3 297 (три тисячі двісті дев'яносто сім) грн. 14 коп. пені, 2 284 (дві тисячі двісті вісімдесят чотири) грн. 25 коп. штрафу, 15 274 (п'ятнадцять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 34 коп. інфляційних втрат, 997 (дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 69 коп. трьох процентів річних та 1 013 (одну тисячу тринадцять) грн. 08 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
3. У задоволенні іншої частині позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Мандриченко
Дата складання рішення 17.02.2016 р.