ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.02.2016Справа №910/29634/15
За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
до Святошинської районної організації Партії "Реформи і порядок"
про стягнення 10 004, 81 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Фомін О. Д.
від відповідача: не з'явились
Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Святошинської районної організації Партії "Реформи і порядок", в якому просить суд стягнути з відповідача 10 004,81 грн. за договором №1909 від 18.09.2012 р. про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів нежилого приміщення в будинку за адресою: м. Київ, вул. Юри Гната, буд. 9 в м. Києві, з яких: сума боргу - 6 222, 59 грн., пеня - 1 459, 74 грн., втрати від інфляції - 2 125, 04 грн., 3% річних - 197, 44 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати наданих послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 р. порушено провадження у справі № 910/29634/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.12.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Розгляд даної справи неодноразово відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з невиконанням вимог суду в повному обсязі.
29.01.2016 р. позивач через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з Святошинської районної організації Партії "Реформи і порядок" заборгованість у розмірі 5 343,11 грн., 225,66 грн. - 3 % річних, 1650,82 грн. - пені та 2997,37 грн. - інфляційних втрат.
02.02.2016 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з хворобою представника та зобов'язався оплатити надані послуги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2016 р. розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 10.02.2016 р.
Розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Враховуючи, що заява Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" не суперечить приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв її до розгляду та задовольнив.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
У судовому засіданні 10.02.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
18.09.2012 р. між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" та Святошинською районною організацією Партії "Реформи і порядок" укладено договір №1909 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів.
Відповідно до п.1.1. предметом договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: м. Київ, вул. Юри Гната, буд. 9.
Згідно з п.п.2.2.1.-2.2.2. договору, позивача зобов'язався розподіляти надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення (під час опалювального сезону), в кількості та в обсягах, що відповідають технічній документації будинку та площі, займаній відповідачем (звернення-доручення).
Надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію (додаток №1), проводити засобами Дирекції як структурного підрозділу позивача технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем опалення, абонентських уводів згідно з доданою калькуляцією.
Відповідно до п.2.3.3. договору, відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни,які передбачені в додатках №1,2 до цього договору.
Згідно з п. 2.3.7. договору, за несвоєчасну сплату передбачених цим договором нарахувань відповідач на користь позивача сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу.
Договір, відповідно до п.6.1., набуває чинності з 01.09.2012 р. та діє до 01.09.2013 р.
Відповідно до п.6.3. договору припинення його дії не звільняє відповідача від обов'язку повної сплати фактично спожитих послуг за отриману теплову енергію та технічне обслуговування систем ЦО до моменту звільнення приміщення та передачі його за актом іншому споживачу (орендарю, власнику або балансоутримувачу приміщення).
Договір, відповідно до п.6.4. вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.
Згідно з п. 8.1. розрахунки за спожиті за цим договором послуги виконуються з Дирекцією по експлуатації нежилих будинків як структурним підрозділом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація".
Святошинська районна організація Партії "Реформи і порядок" звернулась до Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" із зверненням-дорученням про укладення договору на забезпечення потреб відповідача тепловою енергією у гарячій воді з 01.09.2012 р.
18.09.2012 р. сторони підписали додаток №1 до договору №1909 від 18.09.2012 р., в якому визначили тарифи на теплову енергію та технічне обслуговування тепломережі.
18.09.2012 р. сторони підписали додаток №2 до договору №1909 від 18.09.2012 р., в якому визначили порядок розрахунків за теплову енергію; відповідач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства акт звірки на початок розрахункового періоду, розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою відповідача), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт; відповідач зобов'язався здійснювати розрахунки за теплову енергію не пізніше 23 числа поточного місяця.
18.09.2012 р. сторони підписали додаток №3 до договору №1909 від 18.09.2012 р., в якому визначили умови припинення подачі теплової енергії.
08.10.2012 р. між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №813007, відповідно до якого позивач зобов'язався сплачувати за постачання теплової енергії повністю за будинок, а сам ці кошти збирає з орендарів та власників, з якими він має договір про надання послуг по теплопостачанню.
Відповідно до п.8.1. договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2012р.
Договір, відповідно до п.8.4. вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази письмового звернення однієї зі сторін договору №1909 від 18.09.2012 р. про його припинення, суд дійшов висновку, що він неодноразово пролонговувався та станом на день розгляду справи у суді є чинним.
Відповідно до актів прийому виконаного опалення та технічного обслуговування, позивачем надані послуги на загальну суму 16 728,18 грн.
Крім того, матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем проплат за надані позивачем послуги в розмірі 11 213,54 грн.
25.05.2015 р. позивач звернувся до Святошинської районної організації Партії "Реформи і порядок"з вимогою про сплату заборгованості.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що Святошинська районна організація Партії "Реформи і порядок" неналежним чином виконує умови договору №1909 від 18.09.2012 р. щодо оплати наданих позивачем послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів за період грудень 2013 р.- серпень 2015 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 5 343,11 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.
При цьому, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунки фактичної вартості теплової енергії, які зроблено на підставі табуляграм Публічного акціонерного товариства «Київенерго» відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації про встановлення тарифів на теплову енергію, та технічного обслуговування системи центрального опалення, яке нараховано згідно із калькуляцією від 24.02.2011 р., на підставі п. 2.3.6. договору та п.3.5. додатку №2 до договору.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.
За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Варто відзначити, що факт споживання відповідачем теплової енергії та її вартість відповідачем не заперечується та при цьому, доказів її оплати або обґрунтованих пояснень щодо наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань відповідачем не надано.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за договором №1909 від 18.09.2012 р. у розмірі 5 343,11 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 225,66 грн., 1650,82 грн. - пені та інфляційні втрати у розмірі 2997,37 грн.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Приймаючи до уваги, що відповідачем допущено порушення умов договору щодо оплати спожитої теплової енергії, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України.
Перевіривши правильність нарахування позивачем 3 % річних, пені та інфляційних втрат, судом встановлено, що його розрахунки не перевищують розрахунок суду та відповідають нормам чинного законодавства України.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд вважає за необхідне задовольнити позов.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1.Позов Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" задовольнити.
2.Стягнути з Святошинської районної організації Партії "Реформи і порядок" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд.9, код ЄДРПОУ 25943561), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд.51-А, код ЄДРПОУ 03366500) заборгованість у розмірі 5 343,11 (п'ять тисяч триста сорок три грн. 11 коп.) грн., інфляційні втрати - 2 997,37 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто сім грн. 37 коп.) грн., 225,66 (двісті двадцять п'ять грн. 66 коп.) грн. - 3 % річних, та 1 218,00 (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) грн. - судового збору.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 15.02.2016 р.
Суддя Пригунова А.Б.