ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.02.2016Справа №52/679
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Квазар-2" про стягнення 39 555,10 грн., за участю представників позивача - Селезньової О.О., довіреність №593 від 24.12.2015 року, відповідача - не з'явився,
У жовтні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 28 883,44 грн. основного боргу, 10 671,65 грн. - інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язання за договором № 6554/4-08 від 02.04.1999 року на послуги водопостачання та водовідведення за період з червня 2006 року по травень 2009 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.10.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 04.12.2009 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2010 року провадження у справі було зупинено до вирішення іншої пов'язаної з нею справи № 2а-3475/09.
09.11.2015 року позивач надав суду клопотання про поновлення провадження у справі у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили його зупинення.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2015 року було поновлено провадження у справі №52/679 та призначено до розгляду на 14.12.2015 року.
Відповідно до п. 1.1. статуту Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", затвердженого позачерговими зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 20.12.2012 року, який було надано позивачем до заяви про поновлення провадження у справі Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал".
За таких обставин, суд вважає за необхідне замінити позивача з Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на його процесуального правонаступника Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал".
11.01.2016 року позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення у справі.
03.02.2016 року позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення у справі.
Представник відповідача в судове засідання 10.02.2016 року не з'явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 64 ГПК України.
Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Квазар -2" (абонент) було укладено договір № 6554/4-08 від 02.04.1999 року на послуги водопостачання та водовідведення.
Відповідно до умов договору (п. 1.1.) постачальник зобовязується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобовязується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65 (далі правила).
Вказані правила відповідно до ст. 3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання.
Зокрема, відповідно до ст. 22 Закону одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.
Рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом, що передбачено п. п. 1.10, 12.5 правил № 65.
В п. 11.1 та пп. а) п. 12.3 правил № 65 передбачено, що кількість води, використаної абонентами, визначається за показниками повірених у встановленому порядку водолічильників та інших приладів обліку, які мають бути опломбовані. Розрахунки за воду здійснюються з підприємствами (за винятком ЖЕО), як правило, один раз на місяць.
Відповідно до п. 3.1. договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.
Позивач належним чином виконував свої зобовязання за договором, надаючи послуги з водопостачання та приймаючи від відповідача каналізаційні стоки цілодобово.
Пунктами 3.6, 3.7 договору передбачено, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, у пятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобовязаний у пятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.
Відповідних повідомлень відповідач не подавав, повноважного представника до позивача не направляв.
Предметом даного судового спору є вимога про стягнення з відповідача 28 883,44 грн. боргу (8 688,70 грн. - борг за послуги з водопостачання та водовідведення по коду 7-740 для потреб холодного водопостачання та 20 194,74 грн. - борг за послуги з водопостачання та водовідведення по коду 7-50740 для потреб гарячого водопостачання) та інфляційних втрат у розмірі 10 671,66 грн. (1 853,82 грн. - по коду 7-740 та 8 817,84 грн. - по коду 7-50740).
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №6554/4-08 від 02.04.1999 року на послуги водопостачання та водовідведення, укладеного між ними. На підставі вказаного договору відповідачу відкрито особовий рахунок та присвоєно код 7-740, за яким здійснюється розрахунок оплати послуг з водопостачання та водовідведення.
Крім того, позивач відкрив відповідачу другий додатковий рахунок та присвоїв код 7-50740, за яким здійснюється розрахунок оплати послуг з постачання питної води, що йде на підігрів.
Проте, договором № 6554/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення, укладеним сторонами у справі 02.04.1999 року, не передбачено надання послуг щодо постачання питної води, що використовується на підігрів гарячої води.
Договір №6554/4-08 від 02.04.1999 року на послуги водопостачання та водовідведення не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві питної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, оскільки за даним договором відповідно до п. 3.1. договору не зареєстровано лічильник, який обліковує воду, що йде на підігрів, а інші договори, які б регулювали відносини між сторонами щодо постачання води, яка йде на підігрів, в матеріалах справи відсутні.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
З огляду на викладене, позивачем необґрунтовано проведено нарахування за послуги з водопостачання щодо води, яка використовується для приготування гарячої на підставі договору №6554/4-08 від 02.04.1999 року на послуги водопостачання.
Тому, включення позивачем до суми боргу оплати послуг постачання питної води, що використовується на підігрів, не ґрунтується на договорі №6554/4-08 від 02.04.1999 року та є безпідставним.
Зважаючи на викладене, правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 20 194,74 грн. з оплати послуг постачання, що використовується на підігрів, за договором №6554/4-08 від 02.04.1999 року та інфляційних втрат з цієї суми у розмірі 8 817,84 грн. відсутні, у зв'язку з чим у позові в цій частині слід відмовити.
Поясненнями позивача, платіжними вимогами-дорученнями за період з червня 2006 року по травень 2009 року, довідкою позивача, поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, стверджується факт надання послуг з водопостачання та водовідведення позивачем відповідачу по коду 7-740 протягом указаного періоду за вищевказаним договором на суму 8 688,70 грн., а також факт користування відповідачем цими послугами та наявності на момент подачі позовної заяви до суду заборгованості у останнього перед позивачем за надані послуги у сумі 8 688,70 грн.
Однак, після звернення позивача з позовною заявою до суду відповідачем було сплачено основний борг у розмірі 8 688,70 грн., що підтверджується поясненнями представника позивача у судовому засіданні та витягом з особового рахунку відповідача.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Приймаючи до уваги, що станом на день розгляду справи відповідач сплатив заборгованість за надані послуги після звернення позивача з позовною заявою до суду в сумі 8 688,70 грн., суд вважає, що провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору, державне мито в цій частині позову покладається на відповідача.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що відповідач прострочив виконання встановленого договором зобов'язання з оплати наданих послуг з холодного водопостачання та водовідведення, вимоги позивача про стягнення 1 853,82 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82- 85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Квазар-2" (04108, м. Київ, пров. Квітневий, буд. 7; код 22885571) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; код 03327664) 1 853 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят три) грн. 82 коп. інфляційних втрат, 106 (сто шість) грн. 92 коп. державного мита та 31 (тридцять одна) грн. 86 коп. витрат на сплату інформаційного-технічного забезпечення судового процесу.
Провадження у справі в частині стягнення 8 688,70 грн. основного боргу припинити.
В іншій частині позову відмовити.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 15.02.2016р.
Суддя С.О. Чебикіна