16 лютого 2016 року м.ПолтаваСправа № 816/4807/15
Полтавський окружний адміністративний суд колегією у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
суддів - Канигіної Т.С. , Іваненка С.А. ,
за участю:
секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,
представника Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України - ОСОБА_1,
представника Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України - ОСОБА_1,
представника ОСОБА_2 уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України , Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 уповноважений у справах Європейського суду з прав людини про визнання нечинною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії, -
24 грудня 2015 року ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3 / позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач-1 / ВПВР ДВС МЮУ), Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач-2 / ДДВС МЮУ) , Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області (далі по тексту - відповідач-3 / УПФ України в Решетилівському районі Полтавської області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 уповноважений у справах Європейського суду з прав людини про:
- визнання незаконною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження №ВП39412380 від 04 грудня 2015 року.
11 січня 2016 року позивачем подано уточнення до позовної заяви (а.с. 15), в якому останній, крім іншого, просив:
- зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області надати загальну суму недоплати державної пенсії по справі №2-а-567/10 за період з 08 лютого 2010 року по 31 грудня 2014 року
- зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області надати загальну суму недоплати державної пенсії по справі №2-а-445/10 за період 22 травня 2008 року по 31 грудня 2014 року.
В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що постанова про закінчення виконавчого провадження є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки при її винесенні відповідач-1 безпідставно послався на рішення Європейського суду з прав людини по справі "ОСОБА_4 проти України", де містяться правові висновки та узагальнення, які самі по собі не можуть являтися підставою для закінчення виконавчого провадження та на факт виконання рішення національного суду. Наполягав на тому, що факт сплати позивачу коштів, визначених у рішенні Європейського суду з прав людини є доведений, однак не є підтвердженням виконання рішення національного суду в частині перерахунку та проведення виплат ОСОБА_3 належного розміру пенсії, а тому державний виконавець передчасно прийняв оскаржувану постанову в частині виконання рішення національних судів згідно виконавчого листа. Стверджував, що до листопада 2011 року отримувала належну пенсію відповідно до рішень національного суду, проте з листопада 2011 року такі виплати припинилися.
Позивачем до позовної заяви додано заяву про розгляд справи безйого участі (а.с.9).
Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України проти задоволення позову заперечував у зв'язку із його безпідставністю. Стверджував, що у державного виконавця були усі наявні підстави для прийняття 04 грудня 2015 року постанови про закінчення виконавчого провадження №39412380 у зв'язку із повним виконанням рішення Європейського суду з прав людини та рішень національних судів. Зазначив, що листом ОСОБА_2 уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 03 жовтня 2014 року №43500-0-61-14/12.0.1 повідомлено, що Європейський суд з прав людини у своїй ухвалі у справі "ОСОБА_4 проти України", відповідно до змісту якого заявниця скаржилася на невиконання рішення, яким Управління Пенсійного фонду України було зобов'язано здійснити перерахунок та виплачувати їй кошти з 01 грудня 2008 року, визнав заяву неприйнятною як повністю необгрунтовану. Крім того, відповідач вказав, що у вищевказаному рішенні Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що подальша дія рішення національного суду закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни.
Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області проти задоволення позову заперечувало, вказуючи на ту обставину, що рішення Решетилівського районного суду Полтавської області виконані в повному обсязі. Та зазначило, що управлінням виплачено позивачу усі кошти. Розгляд справи управління просило проводити без участі їх представника.
ОСОБА_2 уповноважений у справах Європейського суду з прав людини у своїх письмових поясненнях зазначив, що за рішенням Європейського суду з прав людини №1270/12 виданого 18 липня 2015 року позивачу перерахована платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 07 листопада 2013 року №4339 сатисфакція у розмірі 21608,28 грн. (еквівалент 2000 євро) та виплачено пеню у розмірі 75,48 грн. Щодо виконання рішень національного суду, які є додатковими заходами індивідуального характеру, зазначив, що листом від 14 лютого 2014 року №376 управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області повідомило Департамент ДВС МЮУ, що постанови Решетилівського районного суду Полтавської області від 15 лютого 2010 року та від 11 березня 2010 року виконані фактично в повному обсязі. Крім того, зазначив, що 03 червня 2014 року Європейським судом винесено остаточну ухвалу у справі "ОСОБА_4 проти України", в якій розглядалися питання, які стосувалися відмови управління Пенсійного фонду України здійснювати заявниці виплату пенсій згідно з рішенням національного суду, винесеного на її користь, після листопада 2011 року та у якому зазначено, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому. При цьому, Європейський суд констатував, що дія судового рішення закінчується, коли у законодавство, яке регулює пенсійні виплати, вносяться зміни. За результатами розгляду заяви ОСОБА_4 Європейський суд визнав її неприйнятною як явно необгрунтовану.
Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України, Департамент виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Так, постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 15 лютого 2010 року по справі №2-а-445/10 (а.с. 23-24) позов ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області про перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії як інваліду III групи внаслідок Чорнобильської катастрофи задоволено, визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області у перерахуванні та виплаті з 22 травня 2008 року позивачці ОСОБА_3 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області із врахуванням проведених виплат здійснити за період з 22 травня 2008 року перерахунок та виплату додаткової пенсії ОСОБА_3 у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
Постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 11 березня 2010 року по справі №2-а-567/10 позов ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області про перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії як інваліду III групи внаслідок Чорнобильської катастрофи задоволено, визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області у перерахуванні та виплаті ОСОБА_3 державної пенсії, зобов'язано управління Пенсійоного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області із врахуванням проведених виплат здійснити з 08 лютого 2010 року перерахунок та виплату ОСОБА_3 державної пенсії.
На виконання рішень Решетилівського районного суду Полтавської області від 15 лютого 2010 року №2-а-445/10 та від 11 березня 2010 року №2-а-567/10 Управлінням Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області прийнято розпорядження №114433 від 08 вересня 2010 року щодо нарахування пенсії ОСОБА_3, як потерпілій внаслідок аварії на ЧАЕС (а.с. 43-45).
18 липня 2013 року Європейський суд з прав людини ухвали остаточне рішення у справі "Москаленко та інші проти України" (заява №1270/12) (а.с. 168-189).
Вказаним рішенням Європейський суд об'єднав заяву ОСОБА_3 41303/12 та 249 інших заяв, поданих проти України іншими заявниками.
Відповідно до резолютивної частини рішення Європейського суду з прав людини держава протягом трьох місяців зобов'язана виплатити заявниці 2000 євро справедливої сатисфакції, які мали бути конвертовані в національну валюту держави відповідача за курсом на день здійснення платежу та виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються не виконаними.
05 серпня 2013 року ОСОБА_3 звернулася до начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України із заявою про відкриття виконавчого провадження (а.с. 233-234).
16 серпня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №39412380 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини №1270/12 від 18 липня 2013 року (а.с. 224).
Платіжними дорученнями №4339 від 07 листопада 2013 року та №442 від 01 липня 2014 року Міністерством юстиції України ОСОБА_3 перераховані кошти в розмірі 21608, 28 грн. та 75,48 грн. відповідно.
Як слідує з листа управління з координації та контролю за виплатою пенсій в Полтавській області Головного управління Пенсійного фонду України на підставі розпоряджень управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі, відповідно до постанов Решетилівського районного суду проведено перерахунок пенсії та здійснення її доплати ОСОБА_3, особовий рахунок №114433, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 жовтня 2010 року в сумі 38337,19 грн. Поточна пенсія за період з 01 листопада 2010 року по 31 жовтня 2011 року по рішенню суду виплачена в збільшеному розмірі (а.с. 249).
24 лютого 2014 року управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області листом від 14 лютого 2014 року №376 (а.с. 246-248) повідомило відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, що рішення Решетилівського районного суду у справі щодо пенсійного забезпечення гр. ОСОБА_3, які набрали законної сили, виконано управлінням в межах покладених судом зобов'язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством.
04 грудня 2015 року постановою державного виконавця закінчено виконавче провадження №39412380 (а.с. 260).
Закінчуючи виконавче провадження державний виконавець виходив з того, що рішення суду виконано фактично у повному обсязі згідно з виконавчим документом. Грошові кошти перераховані стягувачу платіжним дорученням Міністерства юстиції України №4339 від 07 листопада 2013 року у розмірі 21608,28 грн. (еквівалент 2000 євро), платіжним дорученням Міністерства юстиції України №442 від 01 липня 2014 року сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 75,48 грн. Згідно інформації наданої Управлінням Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області листом від 14 лютого 2014 року №376 постанова Решетилівського районного суду Полтавської області від 15 лютого 2010 року №2а-445/10 та постанова Решетилівського районного суду Полтавської області від 11 березня 2010 року №2а-567/10 виконані фактично в повному обсязі. ОСОБА_2 уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 03 жовтня 2014 року №43500-0-61-14/12.0.1 повідомлено, що Європейський суд у своїй ухвалі у справі "ОСОБА_4 проти України", у якій заявниця скаржилася на невиконання рішення, яким управління Пенсійного фонду України було зобов'язано здійснити перерахунок та виплачувати їй пенсію з 01 грудня 2008 року, визнав заяву неприйнятною як повністю необгрунтовану. Європейський суд дійшов висновку "що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19 січня 2010 року, і таким чином для скарги немає підстав".
Позивач, не погоджуючись із постановою про закінчення виконавчого провадження від 04 грудня 2015 року №39412380, звернувся до суду.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Надаючи правову оцінку спірній постанові, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України та Законами України "Про виконавче провадження (далі - Закон №606-XIV), "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон №3477-IV), "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( далі - Закон №2857-VI ).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 17 Закону № 606-XIV, відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Статтями Закону № 3477-IV визначено, що рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.
Виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до частини першої, третьої та четвертої статті 8 Закону №3477-IV, виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.
Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у п. «б» частини першої статті 7 цього Закону.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині 3 цієї статті документів, здійснює списання на вказаний стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України "Про виконавче провадження".
У пункті 8 частини першої, частини третьої статті 49 Закону № 606-XIV визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що достатньою та необхідною правовою підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження за пунктом 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV є виконання боржником в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи, що боржником - державою Україною в особі Міністерства юстиції України було повністю виконано рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2013 року № 1270/12 стосовно ОСОБА_3, а саме: виплачено позивачу 2000 євро компенсації в еквіваленті 21608,28 грн., пеню за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини в розмірі 75,48 грн., а пенсійним органом перераховано і виплачено позивачу заборгованість за рішеннями національних судів до 01 листопада 2011 року, що й не заперечується і позивачем.
Стосовно доводів позивача про обов'язок Пенсійного фонду України здійснювати останньому виплати за рішеннями Решетилівського районного суду Полтавської області після листопада 2011 року, колегія суддів зазначає слідуюче.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по третій групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було встановлено, що особам, віднесеним до першої категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам третьої групи - 50 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 14 червня 2011 року № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнені Прикінцеві положення пункту 4, якими установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання пункту 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року № 3491-6 Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 6 липня 2011 року № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності з 23 липня 2011 року.
У зв'язку з прийняттям зазначеного нормативно-правового акту терміни застосування положень статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 23 липня 2011 року здійснюються у порядку та розмірах встановлених наведеним законом, а з 23 липня 2011 року у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" було визнано право Кабінету Міністрів України як державного органу, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, на визначення механізму реалізації законів України, у тому числі встановлення порядку та розміру соціальних виплат, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету.
Разом з тим, відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" норми i положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 piк.
Згідно пункт 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06 грудня 2012 року №5515-IV, який набрав чинності із 01.01.2013 року, у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Пунктом 67 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16 січня 2014 року, встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Із аналізу наведених норм випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
На виконання вищевказаних вимог закону постановою Кабінету Міністрів України №745 від 06 липня 2011 року та постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23 листопада 2011 року були визначені розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяної здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що припинення з 01 листопада 2011 року пенсійним органом виконання постанов Решетилівського районного суду Полтавської області та призначення нового розміру пенсії з часу зміни в законодавстві, є правомірним, оскільки у позивача з цього часу виникають інші (нові) правовідносини, які він має можливість оскаржити в судовому порядку та які не відносяться до виконання постанов Решетилівського районного суду Полтавської області від 15 лютого 2010 року по справі №2-а-445/10 та від 11 березня 2010 року по справі №2-а-567/10ж.
Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність у постановах Решетилівського районного суду Полтавської області кінцевої дати не породжує у боржника обов'язок довічно здійснювати виплату позивачу пенсії, та додаткової пенсії у розмірах, встановлених вказаними судовим рішенням. Такий обов'язок у боржника припиняється у разі зміни правового регулювання виплати зазначених соціальних виплат.
При цьому, судова колегія відзначає, що в рішенні "ОСОБА_4 проти України" від 03 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області по справі №2-а-567/10 надати загальну суму недоплати державної пенсії з 08 лютого 2010 року по 31 грудня 2014 року та по справі №2-а-445/10 надати загальну суму недоплати додаткової пенсії з 22 травня 2008 року по 31 грудня 31 грудня 2014 року, колегія суддів зазначає.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити, зокрема, вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити дії.
Разом з тим, суд зазначає, що процесуальним законом передбачений порядок надання суду доказів у справі та їх збирання, в тому числі і шляхом подачі особами, які беруть участь у справі, клопотань про витребування доказів.
Таким чином вимоги позивача про зобов'язання надати інформацію щодо надання загальної суми недоплати пенсії, на яких грунтується позов, не можуть розглядатися у якості адміністративного позову з вимогами щодо зобов'язання вчинити дії, оскільки порядок надання суду доказів у справі, їх збирання та можливість забезпечення передбачені процесуальним законом, а тому не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 уповноважений у справах Європейського суду з прав людини про визнання нечинною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 18 лютого 2015 року.
Головуючий суддя ОСОБА_5
суддя суддя ОСОБА_6 ОСОБА_7