ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.02.2016Справа №910/1277/16
За позовом Компанії «Baramist Limited» (Компанія «Бараміст Лімітед»)
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатекс»
2) Дочірнього підприємства «Інвестиційно-будівельна компанія «НЕСТ-ПОКРОВСЬКИЙ ПОСАД»
про стягнення 3 889,34 доларів США, що еквівалентно 96 650,09 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача Кочмарук М.В., Трохимчук І.І. - представники за договором № 01/11-16GB від 11.01.16
від відповідача-1 Акулов Р.О. - представник за довіреністю № 356 від 15.02.16
від відповідача-2 не з'явилися
В судовому засіданні 17.02.2016 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Компанії «Baramist Limited» (Компанія «Бараміст Лімітед») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатекс» та Дочірнього підприємства «Інвестиційно-будівельна компанія «НЕСТ-ПОКРОВСЬКИЙ ПОСАД» про стягнення 3 889,34 доларів США, що еквівалентно 96 650,09 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06 серпня 2014 року між позивачем та ТОВ «Мегатекс» (відповідач-1) було укладено контракт № 96/сн, на підставі якого позивач як продавець зобов'язався передати у власність відповідачу-1 як покупцю олово в чушках (Sn -99,85% min), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вказуй товар. За доводами позивача, продавець за контрактом належним чином виконав свої зобов'язання та поставив покупцю товар. А саме 5,041 тон олова на загальну суму 86 730,41 долар США, що підтверджується міжнародною-товарно-транспортною накладною CRM № 151794. Відповідачем-1 було оплачено товар на суму 82 875 доларів США, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, у зв'язку з чим у відповідача-1 перед позивачем утворився борг у сумі 3 855,41 доларів США. За неналежне виконання умов контракту позивачем в порядку п. 4.1. контракту нараховано пеню у розмірі 33,93 долара США. Відтак за доводами позивача загальний борг відповідача становить 3 889,34 доларів США. Позивачем також зазначено, що 08.08.2014 для своєчасного і повного виконання зобов'язань відповідача-1 за контрактом № 96/сн позивачем було укладено договір поруки з Дочірнім підприємством «Інвестиційно-будівельна компанія «НЕСТ-ПОКРОВСЬКИЙ ПОСАД» (відповідач-2). За умовами договору поруки поручитель (відповідач-2) несу солідарну відповідальність з боржником (відповідачем-1) перед кредитором (позивачем) в тому ж об'ємі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків за порушення умов договору. З огляду на зазначене та керуючись статями 525,526,553,554,610,611,612,625 ЦК України та статей 193, 265 ГК України позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 3 889,34 доларів США, що еквівалентно 96 650,09 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.02.2016 порушено провадження у справі № 910/1277/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 17.02.2016.
У судове засідання 17.02.2016 з'явилися представники позивача та відповідача-1.
Представники позивача на виконання вимог ухвали суду надали документи, що були залучені до матеріалів справи, та пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали.
Представник відповідач-1 надав відзив на позовну заяву відповідно до якого зазначив про факт укладення контракту з позивачем та часткову оплату товару на суму 82 875,00 дол. США. Доставку товару, а саме: 5,041 тон олова, від продавця до покупця здійснювала фірма JSC «SVEVALA» (Республіка Литва»), проте товар так і не був доставлений в обумовлений строк відповідачу-1. У зв'язку з чим, відповідач-1 звернувся в поліцію із відповідною. На даний час осіб, які здійснили протиправні дії по заволодінню товару не встановлені.
З огляду на зазначене, відповідач-1 з посланням на п. 5.1. контракту та ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» вважає, що повна оплата з боку останнього не відбулася через дію форс-мажорних обставин а тому просить суд відмовити у позові повністю.
Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Таким чином, незважаючи на те, що відповідач-2 не з'явився у судове засідання 17.02.2016, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
06 серпня 2014 року між Компанією «Baramist Limited» (надалі - продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатекс» (надалі - покупець/відповідач-1) було укладено контракт № 96/сн (надалі - контракт).
Відповідно до п. 1.1. контракту продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити на умовах даного контракту олово в чушках (Sn -99,85% min).
Згідно з п. 1.2. контракту товар поставляється окремими партіями. Кількість кожної партії товару вказується в додатках (специфікаціях), які являються невід'ємною частиною контракту.
У п. 2.1. контракту сторонами передбачено, що порядком розрахунку за товар, що поставляється, є передплата у розмірі 100% . Оплата проводиться в доларах США, на розрахунковий рахунок продавця в строки, погоджені с специфікаціях.
Строк поставки товару: протягом 7-ми календарних днів з моменту вибору котирувальної дати. Комплект товаросупровідних документів включає: товаротранспортна накладна (CRM). Оригінал рахунку-фактури, оформлений у відповідності з фактичною кількістю поставленого товару, копія сертифікату якості заводу виробника (п. 2.2. контракту).
Згідно з п. 2.3. контракту товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем:
по кількості - згідно з копією сертифікату якості заводу-виробника,
по кількості - згідно з відповідністю фактичної ваги даним, зазначеним в накладній і рахунку-фактурі.
Відповідно до п. 3.2. контракту котирувальна дата - невідома дата в майбутньому, яка вибрана покупцем після отримання продавцем 100% передплати, але не пізніше, ніж через 2 робочих дні до дати відвантаження.
У п. 3.3. контракту зазначено, що остаточна ціна і вартість товару фіксується у фінальному рахунку-фактурі продавця.
Як вбачається із матеріалів справи позивачем та відповідачем-1 підписано фінальну специфікацію № 3 від 19.10.2015 до контракту № 96/сн від 06.08.2014, якою визначили остаточну ціну за тону товару - 17 205,00 дол. США, остаточний об'єм партії - 5,041 т. та остаточну вартість партії товару - 86 730,41 дол. США на умовах DAP Роттердам Нідерланди.
Даний контракт, згідно з п. 7.5. вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016.
За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи (виписки з рахунку позивача) відповідачем-1 було здійснено передплату товару на загальну суму 82 875,00 дол. США. Позивачем в свою чергу було поставлено відповідачу-1 товар у кількості, погодженій сторонами, а саме: 5,041 тон олова на загальну суму 86 730,41 долар США, що підтверджується міжнародною-товарно-транспортною накладною CRM № 151794 від 30.10.2015.
Як зазначає позивач, відповідач-1 вартість товару у повному обсязі не оплатив, заборгувавши позивачу 3 855,41 доларів США.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлялася на адресу відповідача-1 претензія № 151216/5 від 15.12.2015 з вимогою погасити борг та нараховані штрафні санкції до 25.12.2015. Оскільки відповідачем відповіді на претензію не надано, борг не погашено, тому позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем контракт № 96/сн від 06.08.2014 за своєю правовою природою є договором поставки.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У п. 2.1 контракту сторони передбачили 100% передплату товару, що поставляється.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем-1 було здійснено часткову передплату товару на загальну суму 82 875,00 дол. США, що підтверджується виписами з банківського рахунку позивача. Позивачем в свою чергу було поставлено відповідачу-1 товар у кількості, погодженій сторонами, а саме: 5,041 тон олова на загальну суму 86 730,41 дол. США, що підтверджується міжнародною-товарно-транспортною накладною CRM № 151794 від 30.10.2015.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 2.1. контракту виконання грошового зобов'язання відповідача-1 по сплаті за отриманий товар за контрактом на момент розгляду справи по суті настав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується міжнародною-товарно-транспортною накладною CRM № 151794 від 30.10.2015., проте відповідач-1 в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 3 855,41 дол. США (86 730,41 дол. США - 82 875,00 дол. США).
Заперечення відповідача наведені у відзиві не спростовують доводів позивач, щодо настання обов'язку повної оплати за товар згідно з умовами контракту.
Доводи відповідача-1 щодо не виконання зобов'язань контракту через форс-мажорні обставини не підтверджуються належними доказами. Зокрема, у п. 5.1 контракту сторони визначили, що у випадку виникнення непереборної сили (стихійні лиха, воєнні дії, блокади, страйки, ембарго чи інші випадки надзвичайного характеру), строк виконання зобов'язань за контрактом відстрочується пропорційно часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.
Проте, суд зазначає, що відповідачаем-1 не надано доказів настання непереборної сили, що визначені сторонами у контакті як форс-мажор, як і не надано Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» видається Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палати.
Враховуючи, що відповідач-1 в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги частині стягнення суми основного боргу у розмірі 3 855,41 дол. США нормативно та документально доведені.
Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідачів 33,93 дол. США. - пені.
Судом встановлено, що відповідач-1 у встановлений договором поставки строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною першою ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п. 4.1. контракту сторонами визначено, що зрив строків оплати за поставлену партію товару, згідно з п. 2.1. даного контракту, тягне за собою оплату пені на користь продавця у розмірі 0,01% вартості неоплаченої вартості партії товару за кожен день прострочки.
Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що розмір пені становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявленому позивачем: 33,93 дол. США - пені.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачем-1 за контрактом № 96/сн від 06.08.2014 між позивачем та Дочірнім підприємством «Інвестиційно-будівельна компанія «НЕСТ-ПОКРОВСЬКИЙ ПОСАД» (надалі - поручитель/відповідач-2) було укладено договір поруки від 08.08.2014.
Відповідно до 2.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за належне виконання боржником зобов'язань по оплаті товару, а саме: олова в чушках (Sn -99,85% min), яке кредитор передає у власність боржника.
Згідно з умовами п. 2.1. договору поруки поручитель (відповідач-2) несу солідарну відповідальність з боржником (відповідачем-1) перед кредитором (позивачем) в тому ж об'ємі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків за порушення умов договору.
Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно із статтею 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з положеннями ч. 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і \від будь-кого з них окремо.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин.
Відповідно до пункту 3.4. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» та п. 4. ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ на день подання позову.
При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій проводилися чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами.
У разі подання позову про стягнення суми боргу в національній валюті України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається національній валюті України за офіційним курсом, визначеним НБУ на день подання позову.
Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що Компанії «Baramist Limited» при визначені фактичного розміру заборгованості дотримуючись вимог чинного законодавства, при встановлені розрахунку фактичного розміру заборгованості припустилась помилки, так за розрахунком суду розмір заборгованості з урахуванням офіційного курсу валют, встановленим НБУ на дату подання позовної заяви (27.01.2016) становить 96 646,04 грн. (3 889,34 дол. США х 2484,8956).
Судовий збір, відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладається на відповідачів.
Керуючись ст.ст., 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатекс» (85102, Донецька область, м. Костянтинівка, вул.. Європейська, буд. 1А; ідентифікаційний код 20338741) та Дочірнього підприємства «Інвестиційно-будівельна компанія «НЕСТ-ПОКРОВСЬКИЙ ПОСАД» (01133, м. Київ, вул.. Щорса, буд. 26; ідентифікаційний код 35690853) на користь Компанії «Baramist Limited» (Suite 351, 10 Great Russell Street, London, England, реєстраційний код 4488994) основну суму заборгованості у розмірі 3 855 (три тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять) доларів США 41 цент, що еквівалентно 95 802 (дев'яносто п'ять тисяч вісімсот дві) грн 91 коп.; пеню у розмірі 33 (тридцять три) долари США 93 центи, що еквівалентно 843 (вісімсот сорок три) грн 13 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 449 (одна тисяча чотириста сорок дев'ять) грн 70 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 18.02.2016
Суддя Пукшин Л.Г.