ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.02.2016Справа №910/30648/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «К.А.М. Нова Союз»
до Малого приватного науково-впроваджувального підприємства «Фірма Фонор»
про стягнення 86477,92 грн.,
та за зустрічним позовом Малого приватного науково-впроваджувального підприємства «Фірма Фонор»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «К.А.М. Нова Союз»
про визнання договору недійсним.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від позивача - Пилипенко Г.О. (представник за довіреністю);
від відповідача - не з'явилися.
На розгляд Господарського суду міста Києва передано вимоги указаного первісного позову про стягнення суми заборгованості та санкцій у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань розрахуватися за поставлений йому товар по Договору № 02/03 від 01.03.2014, з урахуванням укладених у подальшому договорів відступлення права вимоги, а також вимоги указаного зустрічного позову про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги № 11/11-15 від 11.11.2015, як укладеного без передбаченої основним договором обов'язкової згоди боржника.
Розгляд справи судом переносився, у судових засіданнях оголошувалися перерви та судове засідання було призначено на 10.02.2016, про що представника Відповідача було повідомлено під розписку. Проте Відповідач у засідання 10.02.2016 представників не направив, та підстав такого ненаправлення суду не повідомив.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18.
Суд приймає до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та здійснює її розгляд.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь у судових засіданнях, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
На підставі укладеного 01.03.2014 між ТОВ «Далас», як постачальником, та Відповідачем, як покупцем, Договору № 02/03 (далі - Договір, Основний договір), ТОВ «Далас» постачався, а Відповідачем приймався та частково оплачувався товар, що підтверджується залученими до справи видатковими накладними, та складеними на їх підставі податковими накладними і рахунками на оплату, а також платіжними дорученнями про часткову оплату товару (повний перелік наведений у позові). Накладні про поставку товару містять підписи представників сторін та скріплені їх печатками, зауважень ці накладні не містять. Докази наявності у Відповідача претензій щодо якості та/або комплектності поставленого по вказаним накладним на підставі Договором товару у матеріалах справи також відсутні.
За умовами п. 8.3 Договору сторони погодили, що відступлення права вимоги та/або переведення боргу за цим Договором однією зі сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження такого правочину іншою стороною.
Тобто сторони скористалися наданим їм ст. 516 ЦК України правом встановити у Договорі заборону заміни кредитора у зобов'язанні без згоди боржника.
У п. 6.1 Договору сторони також вказали, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по цьому Договору його сторони відповідають згідно чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Тобто, оскільки у Договорі сторонами не було визначено розміру та бази нарахування пені, то вона підлягала б нарахуванню та могла б бути стягнута лише у разі, якщо обов'язок та умови її сплати було визначено певним законодавчим актом. Аналогічну правову позицію викладено в п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14. Однак щодо спірних правовідносин такий законодавчий акт відсутній, у Договорі розміру та бази нарахування пені не визначено, тому відсутні договірні та законодавчі підстави нараховувати пеню за несвоєчасну оплату товару.
28.01.2015 між ТОВ «Далас», як первісним кредитором, ТОВ «Стронг партнерс», як новим кредитором, та Відповідачем, як боржником, було укладеного Договір № 28/01-15 від 28.01.2015 (далі - Договір відступлення), за умовами якого сторони керуючись ст.ст. 512 - 519 ЦК України домовилися, що первісний Кредитор відступає Новому Кредитору належне йому право вимоги за Договором (Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та Боржником, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, і Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання зобов'язань із сплати вартості наданого Боржнику Первісним кредитором та отриманого Боржником товару за Основним договором у сумі 148491,90 грн.
За умовами Договору відступлення сторони погодили, що Боржник зобов'язаний погасити борг у розмірі, вказаному у п. 1.2 цього Договору (148491,90 грн.) не пізніше 30.05.2015.
Дослідивши умови Договору відступлення суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою даний договір не є новацією (ст. 604 ЦК України), оскільки не відбулося заміни первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (зобов'язання залишилося те саме - розрахуватися за отриманий по Договору товар, а сторони змінилися - новим кредитором став ТОВ «Стронг партнерс»), і також не відбулося новації боргу у позикове зобов'язання (ст. 1053 ЦК України), оскільки борг, що виник з Договору, не був замінений позиковим зобов'язанням (у Договорі відступлення немає умов про надання позики та умов, на яких вона надавалася).
Отже за своєю правовою природою Договір відступлення є договором про заміну кредитора у зобов'язанні, укладеним на підставі ст.ст. 512-517 ЦК України за згодою боржника (Відповідача) та виконаний сторонами у частині передачі зобов'язань, докази чого залучені до матеріалів справи, тому до нового кредитора - ТОВ «Стронг партнерс» перейшли всі права первісного кредитора у зобов'язанні за Договором в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та встановлені Договором відступлення, а саме: обсяг заборгованості - 148491,90 грн., умови (перенесення строку погашення у договорі відступлення) - погашення у строк не пізніше 30.05.2015.
При цьому, всупереч твердженням Позивача, встановлення у Договорі відступлення відповідальності у вигляді сплати пені за прострочення Боржником (Відповідачем) сплати 148491,90 грн. боргу пізніше 30.05.2015 не є встановленням сторонами відповідальності у вигляді сплати пені за невиконання Основного зобов'язання (оплати товару по Договору поставки), оскільки Договір відступлення не є новацією та не є самостійним правочином, а є договором про заміну кредитора у зобов'язання, тому нове зобов'язання (щодо сплати 148491,90 грн.) з Договору відступлення не виникає, натомість існує старе зобов'язання, строк виконання якого було перенесено (виконати до 30.05.2015), яке виникло з Основного договору, та яке пенею не забезпечувалось (пеня Договором не передбачена), що обгрунтвоано вище судом.
Отже, нарахування встановленої Договором відступлення пені на суму боргу за Основним договором є неправомірним.
Залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями підтверджується погашення Відповідачем у період з 22.04.2015 по 26.05.2015 частини заборгованості в сумі 81130 грн.
11.11.2015 між ТОВ «Стронг партнерс», як Первісним кредитором, та Позивачем, як Новим кредитором, було укладено Договір відступлення права вимоги № 11/11-15 (далі - Договір № 11/11-15), за умовами якого Первісний кредитор відступив Новому кредитору в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, належне Первісному кредитору право вимоги за Договором відступлення (який сторони іменують тут «Основний договір»),
відповідно до якого Первісний кредитор набув право замість ТОВ «ДАЛАС»
вимагати від Боржника належного виконання зобов'язань зі сплати вартості
поставленого Боржнику на підставі Договору, але не оплаченого ним товару у сумі 148491,90 грн. І за умови часткового виконання Боржником Основного договору та часткової
прострочки його виконання сторони погодили, що Новий кредитор за цим Договором одержав право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати: основної суми заборгованості у розмірі 67 361,90 грн.; пені за прострочення погашення заборгованості у сумі 346,61 грн.; 3% за прострочення виконання грошових зобов'язань у сумі 631,17 грн., а загалом 80339,68 грн. (який сторони іменують ці суми «Борг»).
З посиланням на укладення Договору № 11/11-15, Позивач вважає себе кредитором по відношенню до Відповідача та заявив даний позов про стягнення: 67361,90 грн. заборгованості, 18086,22 грн. пені та 1029,80 грн. 3% річних.
Однак суд з такими позовними вимогами не погоджується.
За приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, та зокрема, з договорів.
Отже, оскільки, як уже було наведено вище судом, Договір відступлення не є новацією та не є самостійним правочином, а є договором про заміну кредитора у зобов'язання, тому нове зобов'язання (щодо сплати 148491,90 грн.) з Договору відступлення не виникає, натомість існує старе зобов'язання, строк виконання кого було перенесено (виконати до 30.05.2015), яке виникло з Основного договору на підставі ст.ст. 11, 509 ЦК України.
При цьому обмеження, встановлені Договором для старого кредитора, щодо договірної заборони на підставі ст. 516 ЦК України заміни кредитора у зобов'язанні без згоди боржника, поширюються і на нового кредитора - на ТОВ «Стронг партнерс», тому відступлення останнім свого права вимоги за Договором № 11/11-15 без згоди Боржника (Відповідача) є порушенням умов п. 8.3 Договору та ст. 516 ЦК України. І також така протиправна передача права вимоги Позивачу до Відповідача без згоди останнього є порушенням його охоронюваних законом прав та інтересів на правову визначеність господарських відносин з дійними контрагентам, що призвело до виникнення протиправних вимог з боку Позивача до Відповідача та посягання на його майно (грошові кошти) з боку Позивача, як особи, не пов'язаної з Відповідачем господарськими правовідносинами, але вимагаючого виконання зобов'язання за свою користь.
З огляду на наведене, оскільки перед судом доведено порушення норм закону (ст. 516 ЦК України) та охоронюваних законом прав та інтересів Відповідача при укладенні Договору № 11/11-15, що описано вище, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог зустрічного позову про визнання Договору № 11/11-15 недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.
У зв'язку з визнанням недійсним Договору № 11/11-15 суд відмовляє у задоволенні первісного позову про стягнення 67361,90 грн. заборгованості, 18086,22 грн. пені та 1029,80 грн. 3% річних, позаяк у зв'язку з недійсністю Договору № 11/11-15 у Позивача відсутнє право вимагати від Відповідача виконання його зобов'язань за Договором поставки, тобто охоронювані законом права та інтереси Позивача не є порушеними з боку Відповідача у спірних правовідносинах.
Інші доводи сторін судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору (відмова у первісному позові та задоволення зустрічного позову) не вплинуть.
Судовий збір за ст. 49 ГПК України за звернення Позивача до суду з первісним позовом покладається на нього і не відшкодовується, а судовий збір сплачений Відповідачем за подавання зустрічного позову відшкодовується йому за рахунок Відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні первісного позову відмовити.
Зустрічний позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги № 11/11-15 від 11.11.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стронг партнерс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «К.А.М. Нова Союз».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «К.А.М. Нова Союз» (м. Київ, провулок Кутузова, 3 А; ідентифікаційний код 38546873) на користь Малого приватного науково-впроваджувального підприємства «Фірма Фонор» (м. Київ, вул. Боженко, 2; ідентифікаційний код 16458296) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Сташків Р.Б.