12 лютого 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/74/16
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Канигіної Т.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Петрукович Ю.О.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом
позивача ОСОБА_4
до відповідача Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області
про визнання протиправною та скасування постанови
26.01.2016 ОСОБА_4 (надалі - ОСОБА_4, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (надалі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.08.2015 ВП №48339071.
Обґрунтовуючи вимоги, представник позивача у судовому засіданні зазначив, що оскаржувана постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області (надалі - ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області) від 04.08.2015 про відкриття виконавчого провадження ВП №48339071 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 04.10.2013 ВП №39847107 є не обґрунтованою та протиправною. На його думку, відповідач діяв всупереч вимог Закону України "Про виконавче провадження", а відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову, посилаючись на те, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови діяв відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. У судовому засіданні представники відповідача наголошували на пропущення позивачем строку звернення до суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2013 державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області Конозом В.М. на підставі виконавчого напису №1624, виданого 05.09.2013, прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №39847107 (а.с. 20-21).
04.10.2013 державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області Конозом В.М. прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №39847107. Сума виконавчого збору становить 463031,08 грн (а.с. 22).
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18.07.2014 у справі №554/6799/14-ц позов ПАТ "Полтава-банк" до ОСОБА_4, третя особа ПАТ "Будінвест СМ" про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності задоволено, зокрема: звернуто стягнення на майно (предмет іпотеки) громадянина України ОСОБА_4 на користь ПАТ "Полтава-банк" для часткового повернення заборгованості за кредитним договором №3532 від 13.05.2010 у сумі 4638110,00 грн шляхом набуття ПАТ "Полтава-банк" права власності на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором (зі змінами від 28.09.2012, від 12.03.2013), посвідченого 13.05.2010 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_5, у реєстрі за №998, а саме: на нежитлові приміщення (офіс), загальною площею 478,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Жовтнева, будинок 19, зазначеному на плані під літ. "А-2", у загальному користуванні тамбур 169а пл.3,7 кв.м., що належать ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Управлінням житлово-комунального господарства м. Полтави 21.08.2008, зареєстрованого Приватним підприємством Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" у книзі №20, номер запису 4561, згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №25818658 від 09.04.2010, реєстраційний номер 24428392 за оціночною вартістю у 4638110 грн. Визнано право власності ПАТ "Полтава-банк" на вказані нежитлові приміщення (а.с.36-38).
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 03.03.2015 у справі №554/6799/14-ц абзац восьмий резолютивної частини рішення Октябрського районного суду м.Полтава від 18.07.2014 змінено, викладено в новій редакції: зазначена інша оціночна вартість нежитлового приміщення - 9286276,00 грн; також визнано виконавчий напис №1624, що виданий 05.09.2013 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про звернення стягнення на нежитлові приміщення (офіс), загальною площею 478,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Жовтнева, будинок 19, зазначеному на плані під літ. "А-2", що належать на праві власності ОСОБА_4, як забезпечення зобов'язань за кредитним договором №3532 від 13.05.2010 та додатковими угодами до нього, укладеними між ПАТ "Будінвест СМ" та ПАТ "Полтава-банк", у межах суми стягнення 4630310,76 грн таким, що не підлягає виконанню (а.с.29-35).
20.03.2015 заступником начальника ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області ОСОБА_2 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №39847107 (а.с.40-41).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.05.2015 скасовано рішення апеляційного суду Полтавської області від 03.03.2015, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.07.2014 у справі №554/6799/14-ц залишено в силі (а.с.42-50). Відповідно до положень статті 349 ЦПК України ухвала набрала законної сили з моменту її оголошення, тобто 20.05.2015.
01.07.2015 ПАТ "Полтава-банк" подало заяву вих.№005-006/1619 (за вх.№ 5862/04-29/4 від 01.07.2015) до заступника начальника ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження (а.с.141).
Проте, 21.07.2015 начальник ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області ОСОБА_7 постановою скасував постанову про закінчення виконавчого провадження від 20.03.2015 ВП №39847107 (а.с.51-52).
Матеріали виконавчого провадження ВП №39847107 містять як доказ надсилання позивачу постанови начальника ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області від 21.07.2015 про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.03.2015 ВП №39847107 лише супровідний лист від 22.07.2015 №6468 (а.с.142). Доказів вручення позивачу вказаної постанови відповідачем не надано. У судовому засіданні представник позивача зазначив, що позивач не отримував цю постанову.
22.07.2015 заступником начальника ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області ОСОБА_2 прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження ВП №39847107 (а.с.53-54).
Матеріали виконавчого провадження ВП №39847107 також не містять доказів вручення позивачу постанови про відновлення виконавчого провадження від 22.07.2015 ВП №39847107, а лише наявний супровідний лист від 22.07.2015 №6469 (а.с.143) про направлення вказаної постанови. У судовому засіданні представник позивача зазначив, що позивач також не отримував цю постанову.
29.07.2015 ПАТ "Полтава-банк" звернулося до відповідача із заявою про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с.84-87) та 03.08.2015 старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області Приймак О.В. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №39847107, пунктом 2 якої передбачено винесення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 04.10.2013 ВП №39847107 (а.с.88-89).
На наступний день старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області Приймак О.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №48339071 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 04.10.2013 ВП №39847107 (а.с.89-90).
Позивач не погоджуючись із правомірністю постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.08.2015 ВП №48339071, звернувся до суду з вимогою про її скасування.
Відповідно до положень статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За загальним правилом згідно з частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено спеціальні скорочені строки звернення до суду у справах за позовами учасників виконавчого провадження щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Згідно з частинами першою, другою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Позивач є стороною виконавчого провадження (боржником), тому строк звернення до суду відповідно до статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України складає 10 днів.
Матеріали справи свідчать, що оскаржувана постанова винесена 04.08.2015 та супровідним листом №6974 від 04.08.2015 (а.с.25) направлена на адресу позивача, проте, матеріали виконавчого провадження ВП №48339071 не містять доказу вручення позивачу оскаржуваної постанови, як того вимагає стаття 31 Закону України "Про виконавче провадження". Посилання відповідача на те, що 17.11.2015 при написанні заяви про звернення стягнення на заробітну плату (а.с. 131) ОСОБА_4 дізнався про існування постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.08.2015 ВП №48339071 судом оцінюється критично з огляду на таке.
Згідно з пояснень представника позивача вказану заяву було написано за допомогою працівника ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області.
Відповідно до підпункту 2.12.2 пункту 2.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802, ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження здійснюється в приміщенні органу ДВС та у присутності державного виконавця, про що у виконавчому провадженні робиться відмітка із зазначенням дати ознайомлення та особи, яка ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження.
Відповідач не надав доказів ознайомлення позивача з матеріалами виконавчого провадження.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 не був обізнаним про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 04.10.2013 ВП №39847107, тому наявні обґрунтовані підстави для поновлення строку звернення до суду.
Визнаючи причини пропуску позивачем строку звернення до суду поважними, суд враховував, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У Рішенні у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 ЄСПЛ констатує, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.
У рішеннях у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та "Перес де ОСОБА_1 Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року ЄСПЛ зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ЄСПЛ у справі "ОСОБА_3 проти Туреччини" зазначає, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Отже, враховуючи встановлені обставини справи та практику ЄСПЛ, суд вважає за можливе визнати причини пропуску позивачем строку звернення до суду із вимогою про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.08.2015 ВП №48339071 поважними.
Надаючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови та обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строк
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV).
За приписами статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 6 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Частиною другою статті 25 цього Закону (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом (частина перша статті 28 Закону № 606-XIV).
Таким чином, підставою стягнення виконавчого збору є невиконання боржником рішення у наданий для добровільного виконання строк.
Як встановлено судом, 19.09.2013 державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області Конозом В.М. на підставі виконавчого напису №1624, виданого 05.09.2013, прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №39847107 (а.с. 20-21).
Цей виконавчий напис вчинений про звернення стягнення на нежитлові приміщення (офіс), загальною площею 478,6 кв.м., що розташований за адресою: м. Полтава, вул. Жовтнева, будинок 19, зазначеному на плані під літ. "А-2", що належать на праві власності боржнику (іпотекодавцю) ОСОБА_4, як забезпечення виконання кредитного договору №3532 від 13.05.2010 та додаткових угод до нього, укладених між ПАТ "Будінвест СМ" та ПАТ "Полтава-банк", у межах суми стягнення 4630310,76 грн (а.с. 114-115).
Отже, суть виконавчого провадження ВП №39847107 полягала у виконанні виконавчого напису №1624, виданого 05.09.2013, про звернення стягнення на нежитлові приміщення (офіс), загальною площею 478,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Жовтнева, будинок 19, зазначеному на плані під літ. "А-2", що належали на праві власності ОСОБА_4
Проте, як зазначено вище, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.05.2015 залишено в силі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.07.2014 у справі №554/6799/14-ц, яким визнано право власності ПАТ "Полтава-банк" на нежитлові приміщення (офіс), загальною площею 478,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Жовтнева, будинок 19, зазначеному на плані під літ. "А-2", у загальному користуванні тамбур 169а пл.3,7 кв.м., що належать ОСОБА_4 (а.с.36-37, 42-50).
Таким чином, ПАТ "Полтава-банк" вирішило в судовому порядку реалізувати своє право щодо виконання умов кредитного договору №3532 від 13.05.2010 та додаткових угод до нього, укладених між ПАТ "Будінвест СМ" та ПАТ "Полтава-банк", шляхом визнання права власності на предмет іпотеки (зазначені нежитлові приміщення за іпотечним договором від 13.05.2010 (зі змінами від 28.09.2012, від 12.03.2013), як забезпечення виконання вказаного кредитного договору та додаткових угод до нього (а.с.100-112).
Визначальним моментом за даних обставин є те, що постанова про відновлення виконавчого провадження від 22.07.2015 ВП №39847107 з виконання виконавчого напису №1624, виданого 05.09.2013, прийнята пізніше ніж постановлено ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.05.2015, якою рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.07.2014 у справі №554/6799/14-ц залишено в силі, яким, зокрема визнано право власності за ПАТ "Полтава-банк" на спірні нежитлові приміщення (власність позивача) (а.с.42-50).
Отже, до відновлення виконавчого провадження ВП №39847107 у судовому порядку було виконано зобов'язання, встановлене виконавчим написом №1624, який слугував підставою для проведення виконавчих дій у межах виконавчого провадження ВП №39847107.
З огляду на вищевикладене, дії державного виконавця при проведені виконавчих дій є необґрунтованими. Приймаючи постанову про відновлення виконавчого провадження ВП №39847107 (а.с.53-54), відповідач поставив у правову невизначеність стягувача (ПАТ "Полтава-банк"), оскільки останній був позбавлений можливості у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", здійснити реєстрацію права власності на нежитлові приміщення (офіс), загальною площею 478,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Жовтнева, будинок 19. За даних обставин 29.07.2015 стягувач (ПАТ "Полтава-банк") був змушений звернутися до відповідача із заявою про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с.123-126).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.
Відповідно до частини шостої статті 28 Закону № 606-XIV у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
Як вже зазначено, 03.08.2015 старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №39847107, пунктом 2 якої передбачено винесення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 04.10.2013 ВП №39847107 (а.с.88-89).
На виконання пункту 2 постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 03.08.2015 ВП №39847107 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.08.2015 ВП №48339071 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 04.10.2013 ВП №39847107 (а.с.89-90).
Як вже встановлено судом, докази вручення позивачу постанов від 21.07.2015 про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.03.2015 ВП №39847107 та від 22.07.2015 про відновлення виконавчого провадження ВП №39847107, від 04.08.2015 про відкриття виконавчого провадження ВП №48339071 у матеріалах виконавчого провадження відсутні. Зі змісту супровідного листа №6974 від 04.08.2015 (а.с.25) вбачається, що на підставі статей 5, 11, 12 Закону № 606-XIV ОСОБА_4 зобов'язано в 7-денний строк надати до відділу документальне підтвердження виконання рішення суду або письмове пояснення про причини його невиконання. Однак, у зв'язку з неотриманням зазначених постанов та супровідних листів до них позивач був позбавлений можливості надання пояснень про фактичне виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором.
Суд зазначає, що стягнення виконавчого збору є саме тим заходом, який застосовується державним виконавцем у випадку невиконання боржником рішення суду в строк, що ним встановлений. При цьому, суд наголошує, що боржник повинен бути обізнаний з постановою про відкриття виконавчого провадження, у якій зазначений строк для добровільного виконання рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 04.08.2015 ВП №48339071 не ґрунтується на вимогах Закону № 606-XIV, прийнята без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.
Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_4 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про відкриття виконавчого провадження від 04 серпня 2015 року ВП №48339071.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 17 лютого 2015 року.
Суддя Т.С. Канигіна