ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.02.2016Справа №910/31463/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5"
До Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
Про визнання зобов'язання припиненим
Суддя Лиськов М.О.
Представники:
Від позивача: Лепех Л.Л. (довіреність від 12.01.2016 № 359/05);
Від відповідача: Марковська В.В. (довіреність від 13.10.2015 № 91/2015/10/13-1).
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 10.02.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 5" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - Київенерго) про визнання припиненим зобов'язань за договором від 03.11.2008 № 521404 (далі - Договір), які виникли з 26.04.2014.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 було порушено провадження у справі № 910/31463/15; призначено розгляд справи на 13.01.2016.
13.01.2016 відповідач подав суду відзив на позовну заяву.
13.01.2016 позивач подав суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справи та заяву про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 13.01.2016 було оголошено перерву до 10.02.2016, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
В судове засідання, призначене на 10.02.2016, представник позивача з'явився та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання, призначене на 10.02.2016, представник відповідача з'явився та проти позовних вимог заперечив в повному обсязі.
В судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
03.11.2008 Товариством (абонент) та Київенерго (енергопостачальна організація) було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 521404 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. предметом Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених Договором.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2015 зі справи № 910/22454/14 розірвано Договір № 521404 Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 03.11.2008.
Позивач просить суд визнати припиненими зобов'язання за Договором, які виникли з 26.04.2014, посилаючись на таке:
- до 26.04.2014 грошові зобов'язання за Договором виконувалися за рахунок виконання зобов'язань з оплати коштів Товариству кінцевими споживачами;
- з 26.04.2014 Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 № 1198-7 внесено зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги";
- відповідно до внесених змін, у пункт 4 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація);
- разом з тим, частиною першою статті 29 Закону України "Про житлово-комунанальні послуги" передбачено, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг;
- відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо постачання теплової енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012 № 278 зазначено, що даний вид діяльності підлягає ліцензуванню;
- таким чином, необхідно зазначити, що Товариство не є виконавцем, оскільки не є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, а тому не вправі провадити діяльність даного виду, що виключає будь-яку можливість бути стороною Договору в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
У свою чергу, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема та те, що:
- статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України не передбачено такого способу захисту, який обраний позивачем у даному випадку;
- Київенерго не порушує права та законні інтереси Товариства;
- зобов'язання не можуть бути припинені з підстав, визначених позивачем.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
26.04.2014 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії".
Вказаним законом було внесено зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема, статтю 19 було доповнено частиною 4, відповідно до якої виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Одночасно було доповнено статтю 29 частиною 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Згідно з частиною третьою статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії є видами господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню.
Позивач зазначає, що немає необхідних дозвільних документів на провадження діяльності у сфері централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води та, відповідно, не може бути виконавцем вказаних послуг з моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії".
Згідно зі статтею 11, частинами першою та другою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, із договорів.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно зі статтею 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об'єктом виконання).
Товариство вказує на те, що неможливість виконання зобов'язання за Договором обумовлена Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" та відсутністю у позивача відповідної ліцензії.
Разом з тим, прийняття змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не передбачає ані автоматичного розірвання договорів щодо теплопостачання, які діяли до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", ні припинення зобов'язань за такими договорами.
Даний Закон лише визначає, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Відповідач зазначає, що на підставі статті 24 Житлового кодексу України позивач як житлово-експлуатаційна організація повинен забезпечувати високий рівень обслуговування громадян та здійснити здачу жилого будинку на поквартирний облік, надавши можливість виконавцю послуг з ЦО та ЦПГВ користуватися внутрішньобудинковими мережами на підставі договору про співпрацю виконавця послуг з ЦО та ЦПГВ з виконавцем послуг з утримання будівель, споруд та прибудинкових територій під час надання послуг з ЦО та ЦПГВ та розмежування відповідальності.
Витрати на утримання внутрішньобудинкових мереж, відповідно до норм чинного законодавства України, такі витрати є складовою послуги з утримання будинків, а не послуг з централізовано опалення та постачання гарячої води.
До матеріалів справи долучено копію правочину, який було укладено сторонами з метою приведення відносин у відповідність із новою редакцією Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а саме договору від 15.04.2015 № 110/53-15 доручення, за умовами якого: довіритель (Київенерго) доручає, а повірений (Товариство) приймає на себе зобов'язання вчиняти такі юридичні дії від імені та за рахунок довірителя: обслуговування особових рахунків споживачів послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води; визначення фізичних обсягів споживання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води; підготовка інформації, що випливає на визначення обсягів та вартості наданих комунальних послуг, необхідної для здійснення нарахування плати за послуги з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води споживачам; здійснення щомісячно нарахування плати споживачам за послуги з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води споживачам; ведення обліку пільгових категорій споживачів послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води; технічного огляду, зняття показань будинкових засобів обліку теплової енергії та гарячої води; технічного огляду, зняття показань квартирних засобів обліку теплової енергії та гарячої води; формування та друку споживачам рахунків на оплату послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання; доставки рахунків (квитанцій) споживачам послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води; друк та доставка актів приймання-передавання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (оформлених довірителем) орендарям та власникам нежитлових приміщень; обробки та рознесення платежів споживачів за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води; надання консультаційних послуг споживачам з питань розрахунків за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води; оформлення документів, необхідних для отримання споживачами послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води пільг, субсидій та компенсацій; здійснення коригування обсягів та вартості наданих послуг за періоди їх ненадання, надання не у повному обсязі, відхилення кількісних та якісних показників від затверджених нормативів/норм та таких, що здійснені помилково..
Отже, вказаний правочин регулює відносини сторін з урахуванням нової редакції Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
З огляду на викладене, суд не вбачає правових підстав для застосування положень статті 607 ЦК України.
Разом з тим, слід зазначити, що позивачем не доведена неможливість виконання ним із 26.04.2014 своїх обов'язків, передбачених пунктом 2.3 Договору (додержувати норми витіку мережної води, визначеної в додатку № 1 (підпункт 2.3.9), додержувати норми якості зворотної мережної води після свої систем тепло споживання (підпункт 2.3.10), додержувати узгоджені температури мережної води (підпункти 2.3.11, 2.3.12), безперебійно забезпечувати тепловою енергією власні системи теплопостачання, а також системи інших підприємств, організацій та установ приєднаних до теплового обладнання позивача (підпункт 2.3.16), у міжопалювальний період готувати власне теплове господарство (підпункт 2.3.18), зберігати власні прилади обліку теплової енергії, ремонтувати їх, налагоджувати (підпункт 2.3.20), тощо).
Саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги.
Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України).
Відповідно до пункту 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.
Позивач не подав суду належних та допустимих доказів (у розумінні статі 32 ГПК України) наявності обставин та підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на наведене у позові слід відмовити.
За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про визнання зобов'язання припиненим - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст рішення складено 17.02.2016.
Суддя М.О. Лиськов