ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
16 лютого 2016 р.
Справа № 909/1351/15
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретаря судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віоліті-пак", вул. Фрунзе, 160-Ю, м. Київ, 04073
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона", юридична адреса: вул. Максимовича, 8, м. Івано-Франківськ, 76007; поштова адреса: вул. Грушевського, 22-А, 76000
про стягнення заборгованості в сумі 527071, 27 грн.
за участю:
від позивача: не з"явились,
від відповідача: не з"явились,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Віоліті-пак" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" заборгованості в сумі 527071, 27 грн., в тому числі 471200 грн. основного боргу, 15904,6 грн. пені та 39966,67 грн.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15.12.15 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.01.16. Ухвалою суду від 12.01.16 відкладено розгляд справи на 16.02.16.
Представник позивача в засідання суду не з"явився, на виконання вимог ухвали від 12.01.16 направив суду оригінал листа Держказначейства про підтвердження зарахування судового збору в Державний бюджет. Явка представника позивача в ухвалі від 12.01.16 не визнавалась обов"язковою. В обгрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №150515 від 15.05.15 щодо поставки оплаченого товару, в зв"язку з чим просить повернути суму сплаченої попередньої оплати, пеню за порушення термінів поставки товару та штраф за не реєстрацію податкової накладної.
Представник відповідача в засідання суду не з"явився, направив суду клопотання про відкладення розгляду справи за вх.№2082/16 від 16.02.16 у зв"язку з неможливістю представника взяти участь у розгляді справи, а також мирову угоду від 16.02.16. Вказана мирова угода судом відхилена, оскільки вона підписана тільки представником відповідача.
Відповідач вимоги ухвали суду від 12.01.16 щодо представлення витребуваних документів не виконав, що є грубим зловживанням процесуальними правами.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом відхилено з огляду на таке.
Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Крім того, відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду, якщо суд дійде висновку про можливість вирішення спору в даному судовому засіданні .
Слід зазначити, що розгляд справи вже відкладався ухвалою суду від 12.01.16 на підставі ст. 77 ГПК України.
Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи суд зазначає, що ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.
15.05.15 між сторонами по справі укладено договір поставки №150515, відповідно до умов яких постачальник (відповідач) зобов"язується поставити покупцю (позивачу) вироби із полімерів/полімерну сировину, асортимент, найменування, кількість та ціна якого, узгоджується сторонами у виставлених додатках до даного договору, а покупець зобов"язується прийняти поставку товарів та оплатити вартість товарів на умовах та у порядку, встановлених цим договором (п.п.1.1., 1.2. договору).
Відповідно до п.3 додатку №4 від 23.10.15, укладеного на виконання умов договору поставки, покупець (позивач) зобов"язується прийняти поставку товару та оплатити вартість товару авансовим платежем на поточний рахунок постачальника (відповіача) .
Позивач на підставі платіжних доручень №1138 від 23.10.15, №1141 від 27.10.15 згідно виставленого відповідачем рахунку №2008 від 23.10.15, перерахував відповідачу кошти в сумі 471200 грн. (належним чином завірені копії рахунку та платіжних доручень містяться в матеріалах справи - а.с.14-16).
Відповідно до п.2 додатку №4 від 23.10.15, відповідач зобов"язується здійснити поставку до 10.11.15, чого останній не зробив, в зв"язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною першою ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу приписів ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до положень ст. 663 ч. 1 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки, відповідач не виконав свого зобов"язання щодо поставки товару у встановлений договором строк, суд вважає позовну вимогу про стягнення 471200 грн. основного боргу (попередньої оплати) обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 15904,6 грн. пені за період з 11.11.15 по 08.12.15 та 39966,67 грн. штрафу за не реєстрацію податкової накладної.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по поставці товару не виконав, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У п.5.3. Договору передбачено, що у випадку затримання відповідачем поставки товару у строки передбачені додатком до договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не поставленої в строк партії товару за кожен день прострочення, але не більше вартості усієї партії товару. Пунктом п.5. договору передбачена відповідальність за не реєстрацію податкової накладної у вигляді штрафу в розмірі 10% від обсягів постачання без врахування ПДВ. Доказів реєстрації податкової накладної відповідачем не подано.
Судом перевірено правильність нарахування пені та штрафу.
Таким чином, до стягнення підлягають 471200 грн. основного боргу, 15904,6 грн. пені та 39966,67 грн. штрафу.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 7906,07 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 547, 549, 551, 610, 612, 663, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віоліті-пак" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" про стягнення заборгованості в сумі 527071, 27 грн. - задоволити .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" (вул. Максимовича, 8, м. Івано-Франківськ,76007, поштова адреса: вул. Грушевського, 22 - А, м.Івано-Франківськ, 76000, код 31789757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віоліті-пак" (вул. Фрунзе, 160-Ю, м. Київ, 04073, код 39019129) - 471200 (чотириста сімдесят одну тисячу двісті) грн. 00 коп. основного боргу, 15904 (п"ятнадцять тисяч дев"ятсот чотири) грн. 60 коп. пені, 39966 (тридцять дев"ять тисяч дев"ятсот шістдесят шість) грн. 67 коп. штрафу та 7906 (сім тисяч дев"ятсот шість) грн. 07 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
повне рішення складено 18.02.16
Суддя Г.З. Цюх