номер провадження справи 3/155/15-11/202/15
11.02.2016 Справа № 908/5543/15
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі:
головуючий - суддя Гончаренко С.А., розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Державне підприємство «Дослідне господарство «Ізвєстія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» (вул. Комсомольська, буд.1, с. Широке, Веселівський район, Запорізька область, 72250; код ЄДРПОУ 00853317),
до відповідача: Державне підприємство «Науково-експериментальна база «Еліта» Запорізької сільськогосподарської дослідної станції Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України» (вул. Дослідна станція, буд. 4«А», м. Запоріжжя, Запорізька область, 69031; код ЄДРПОУ 32577754),
у присутності представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1 - дов. б/н від 23.11.2015;
про стягнення 183008,85грн.,
До господарського суду Запорізької області 03.11.2015 звернулось Державне підприємство «Дослідне господарство «Ізвєстія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» про стягнення Державного підприємства «Науково-експериментальна база «Еліта» Запорізької сільськогосподарської дослідної станції Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України» 174294,14грн. основного боргу вартості майна набутого без достатньої правової підстави та 8714,71грн. 5% штрафу, відповідно до п.6.1.5. умов договору підряду №125 від 03.09.2009.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.11.2015 порушено провадження у справі №908/5543/15, справі присвоєно номер провадження 3/155/15 У зв'язку з необхідністю витребування від сторін додаткових доказів, в судовому засіданні оголошувалась перерва.
14.12.2015 прийнята справа до провадження даним складом суду, присвоєно номер провадження №3/155/15-11/202/15, і призначена справа до розгляду.
У зв'язку із неявкою позивача, та ненадання тим заперечень на заяву відповідача про застосування строку позовної давності, розгляд справи відкладався.
У позовній заяві позивач просить задовольнити позовні вимоги. Підставою для звернення із позовом до суду позивач зазначає неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду №125 від 03.09.2009, в наслідок чого виникла сума боргу у розмірі 174294,14грн. вартості майна набутого без достатньої правової підстави та 8714,71грн. 5% штрафу відповідно до п. 6.1.5 договору. Разом з цим, позивач просить судові витрати, пов'язані із розглядом справи, віднести на відповідача.
Відповідач, у відзиві на позовну заяву, та заяві про застосування строків позовної давності, просить застосувати положення ст.ст.266, 267 Цивільного кодексу України, в саме строк позовної давності за договором від 03.09.2009, оскільки строк оплати за договором не встановлено, то відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України, право на звернення до суду за захистом порушеного права у позивача виникло з 25.09.2010. Отже, враховуючи приписи ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позивач повинен був звернутись до суду до 25.09.2013.
Також, відповідач звертає увагу суду на те, що позивач, приймаючи до уваги п.3.1. договору від 03.09.2009, недопоставив відповідачу 58,55т насіння пшениці озимої «ОСОБА_2 одеська», яка із розрахунку вартості пшениці 3 класу відповідно до інформації Союзу бірж України за період з 02 по 06 серпня 2010 року складала 186245,21грн. (1445,89грн.+120% х 58,55т).
Відповідач вважає, що він розрахувався з позивач за рахунок зменшення загальної кількості отриманої продукції.
Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представника відповідача, встановив наступні обставини:
Згідно положень ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зазначено, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язанням, відповідно до п.п.1, 2 ст.509 цього Кодексу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
03.09.2009 між Державним підприємством «Науково-експериментальна база «Еліта» Запорізької сільськогосподарської дослідної станції Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України» (надалі - Замовник) та Державним підприємством «Дослідне господарство «Ізвєстія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» (надалі - Підрядник) укладено договір підряду №125 (надалі - Договір).
У п. 1.1. Договору зазначено, що відповідно до умов цього Договору Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи з вирощування сільськогосподарських культур за завданням та з вихідного матеріалу Замовника з використання своїх допоміжних матеріалів, устаткування, сільськогосподарської техніки та земель, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи, а також прийняти результат виконаних Підрядником робіт.
Згідно п.1.2 Договору, характеристика робіт вирощування та збирання наступних сільськогосподарських культур: озима пшениця ОСОБА_2 одеська (супереліта) на площі 80 га. В сільськогосподарському сезоні 2009-2010р.
За своєю правовою природою, договір, укладений між сторонами є договором підряду.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Розділом 2 Договору, передбачено, що оплата виконаних Підрядником робіт здійснюється шляхом відшкодування їх вартості за рахунок зменшення загальної кількості отриманої продукції на кількість тонн за офіційними біржовими цінами (пшениця 3 класу) з урахуванням сортових надбавок та виходу кондиційного насіння.
Оплата виконаних робіт, визначена у п.2.1. Договору, включає в себе відшкодування витрат Підрядника та плату за виконанні ним роботи.
У розділі 3 Договору зазначено, що отримання продукції після збирання врожаю та оплати виконаних робіт (п.2.1. Договору) ділиться навпіл між Замовником та Підрядником. Розподіл отриманої продукції за цим Договором проводиться Замовником не пізніше 3 календарних днів після підписання сторонами акта здавання-приймання виконаних робіт та акта здавання-приймання результату виконаних робіт.
Згідно п.4.1. Договору, підрядник виконує роботи протягом 2009-2010 сільськогосподарського року.
У довідці №1 Державного підприємства «Дослідне господарство «Ізвєстія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» про виконання договору підряду №125 від 03.09.2009 зазначено наступне: площа посіву - 80га.; валовий збір - 309940кг.; мертві відходи - 6000кг.; вага після доробку - 297200кг.; зернові відходи - 6740кг.
Враховуючи домовленості сторін, а саме п.3.1. Договору, позивач повинен був віддати відповідачу 148600кг зерна.
Відповідно до накладною №184 від 24.09.2010 та товарно-транспортних накладних від 24.09.2010, через представника ОСОБА_3 (довіреність №077 від 24.09.2010), позивач передав відповідачу пшеницю «ОСОБА_2 одеська» згідно договору №125 у кількості 90050кг.
Також, позивачем здійснено калькуляцію витрат по вирощуванню пшениці, згідно п.2.1. Договору, виставлено рахунок №196 від 22.12.2010 на суму 179372,82грн. (з ПДВ), та між сторонами складено акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №1 від 22.12.2010.
Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Аналогічне положення закріплено в ст.526 ЦК України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.
Згідно вимог ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обо'вязку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
25.09.2015 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №262 від 25.09.2015 про сплату заборгованості у розмірі 174294,14грн. протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги.
Як зазначає позивач, на час звернення із позовом до суду, відповідачем не сплачено 174294,14грн. витрат по вирощуванню пшениці.
Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У ст. 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.6.1.5 Договору, в різі невиконання або неналежного виконання однією із стороні Договору своїх зобов'язань за цим Договором, вона сплачує на користь іншої сторони штраф в розмірі 5% від суми Договору.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8714,71грн. 5% штрафу.
Як зазначено у ст. 256 ЦК України «позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу».
Положеннями ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно вимог ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідач скористався своїм правом та заявив про застосування строку позовної давності до винесення судом рішення по даній справі.
Відповідно до положень ч.5. ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Як вбачається із змісту договору підряду №125 від 03.09.2009, сторони не встановили строк оплати відповідачем витрат понесених позивачем при вирощуванні пшениці.
У п.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських справ» вказано, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий ч.5 ст. 261 ЦК України), тобто після закінчення: або передбаченого частиною другою ст. 530 ЦК України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання. Виняток з цього правила становлять випадки, коли із закону або з договору випливає обов'язок негайного виконання зобов'язання: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред'явлення вимоги кредитором.
Як вже було зазначено, 22.12.2010 сторонами було складено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1. Даний акт складено на підставі договору підряду №125 від 03.09.2009, та зазначено, по те, що позивачем проведено роботи «Витрати по вирощуванню озимої пшениці ОСОБА_2», на суму 179372,82грн. (з ПДВ).
Даний акт підписаний директором підприємства позивача ОСОБА_4 та виконуючим обов'язки директора підприємства відповідача ОСОБА_5, та скріплені печатками підприємств.
Тобто, з 23.12.2010 у позивача виникло право вимагати у відповідача оплату у розмірі 179372,82грн.
Трирічний строк позовної давності щодо права стягнення з відповідача 179372,82грн. у позивача сплив 23.12.2013.
Яких-небудь доказів переривання перебігу позовної давності позивачем до суду не надано.
Вимога №262 від 25.09.2015 про сплату заборгованості у розмірі 174294,14грн. судом не приймається як доказ переривання перебігу позовної давності, оскільки вона була надіслана після 23.12.2013.
Відповідно до положень ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Тобто, застосування строку позовної давності розповсюджується і на вимогу позивача про стягнення 8714,71грн. 5% штрафу.
У п. 4 ст. 267 ЦК України зазначено про те, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на викладене підстави для задоволення позову відсутні.
Судові витрати віднести на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -
В позові відмовити.
В засіданні 11.02.2016 оголошена вступна і резолютивна частини рішення. Рішення в повному обсязі складено і підписане 16.02.2016.
Суддя С.А.Гончаренко