ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
16 лютого 2016 р. Справа № 909/1376/15
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гриняк Б. П. , секретар судового засідання Михайлюк А. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю " Інтернешнл Констракшн Системс", вул. Старозамкова , 2 , м. Івано-Франківськ ,76018
до відповідача: Приватного підприємства "Тріада- ЮМ", вул. Старозамкова , 2 , м. Івано-Франківськ , 76018
про визнання права власності на майно - Газопровід високого тиску dy 500мм (Р=12кгс/см2) (газопостачання мікрорайону для індивідуальних житлових забудов), який знаходиться в с. Угринів, урочище ОСОБА_1, масив Боднарчик Тисменецького району, Івано-Франківської області.
представники сторін в судове засідання не з'явились
ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Констракшн Системс" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою (вх. № 13773/15 від 18.12.2015р.) до Приватного підприємства "Тріада- ЮМ" про визнання права власності на майно - Газопровід високого тиску dy 500мм (Р=12кгс/см2) (газопостачання мікрорайону для індивідуальних житлових забудов), який знаходиться в с. Угринів, урочище ОСОБА_1, масив Боднарчик Тисменецького району, Івано-Франківської області.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 22.12.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 12.01.2016р.
12 січня 2016 р. представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, однак представником позивача та представником відповідача надіслані суду клопотання вх.№ 304/16 та вх.№ 305/16 від 12.01.2016р. про відкладення розгляду справи, мотивовані неможливістю забезпечення явку уповноважених представників в судове засідання, у зв'язку з чим, суд відклав розгляд справи в судовому засіданні на 02.02.2016р.
02.02.2016 р. представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи , вимог суду щодо надання додаткових не виконали, ухвали від 12.01.2016 р. направлені на адреси зазначені у позовній заяві, повернулась до суду з відміткою органів поштового зв'язку "за зазначеною адресою не числяться ".
Ухвалою суду від 02.02.2016 р. розгляд справи відкладено на 16.02.2016 р.
16.02.2016 р. представники сторін в судове засідання також не з'явилися, вимоги суду щодо надання додаткових доказів не виконали, причини неявки суду не повідомили, ухвали від 02.02.2016 р. направлені на адреси зазначені у позовній заяві та ЄДРПОУ, повернулись до суду з відміткою органів поштового зв'язку з відміткою " за зазначеною адресою не числяться ".
Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно з п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
02 лютого 2016 р. судом , за власною ініціативою здійснено електронний запит до єдиного державного реєстру юридичних осіб , фізичних осіб -підприємців та громадських формувань № 21657240 та № 21657254 щодо позивача та відповідача , та з"ясовано , що позивач по справі ТзОВ "Інтернешнл Констракшн Системс" зареєстрований за адресою - вул. Старозамкова ,2 , м. Івано-Франківськ ,76018, тобто адресою, яка вказувалась в позовній заяві та ухвалах суду, що надсилались позивачу.
Відповідач по справі ПП "Тріада- ЮМ" зареєстрований за адресою - вул. Старозамкова ,2 , м. Івано-Франківськ,76018, тобто адресою, яка вказувалась в позовній заяві та ухвалах суду, що надсилались позивачу.
Отже, за наведеного, ухвали по справі направлялись сторонам за адресами місцезнаходження, які зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача та відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судові засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, судом враховано наступне.
11.05.2015 року між Приватним підприємством " Тріада-ЮМ" ( відповідач по справі, продавець по договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інтернешил Констракшн ( позивач по справі, покупець по договору) укладено Договір №2 купівлі-продажу газопроводу ( Газопостачання мікрорайону для індивідуальних житлових забудов), який знаходиться в с. Угринові, ОСОБА_1, масив Боднарчик Тисменицького району Івано-Франківської області).
Згідно п. 1.2 предметом даного Договору є Газопровід високого тиску dy 500мм (Р=12кгс/см2) ( Газопостачання мікрорайону для індивідуальних житлових забудов) який знаходиться в с. Угринів, урочище ОСОБА_1, масив Боднарчик Тисменицького району, Івано-Франківської області.
Згідно п. 2.1 ціна вищезазначеного Газопроводу становить 85283,00 грн. ( вісімдесят п'ять тисяч двісті вісімдесят три гривні).
Передача Газопроводу здійснюється протягом 90 календарних днів та підтверджується відповідними актами прийому-передачі ( п. 2.2 ). Ціна за Газопровід за цим Договором може бути проведена в будь-якій формі розрахунків, що не суперечить чинному законодавству України, у тому числі можлива вексельна форма оплати.
В заяві позивач зазначив, що на виконання умов вищезазначеного Договору, ним здійснено оплату Газопроводу в сумі 85 283,00 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи копією Простого векселя АА 2566801 від 12.05.2015 р.
Однак, відповідач, в порушення прийнятих на себе договірних зобов'язань, вимоги щодо передачі Газопроводу у визначений Договором спосіб та строк не виконав, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом про визнання права власності на майно Газопровід високого тиску dy 500мм (Р=12кгс/см2) ( Газопостачання мікрорайону для індивідуальних житлових забудов) який знаходиться в с. Угринів, урочище ОСОБА_1, масив Боднарчик Тисменицького району, Івано-Франківської області.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що надані сторонами та містяться в матеріалах справи, суд відмовляє в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Статтею 144 Господарського кодексу України встановлено ряд підстав виникнення майнових прав та обов'язків суб'єкта господарювання, серед яких, зокрема, угоди, передбачені законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать; внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.
Право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 134 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із набуттям, здійсненням права власності на майно та його захистом здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 цього ж Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб усуває негативні наслідки порушення його прав.
Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин. Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують позовні вимоги, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Підтвердження в суді права власності або іншого речового права на майно, що складає предмет спору, здійснюється за допомогою спростування у суді установлених фактів або шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншому речовому праві.
Відповідно до приписів ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Вказана стаття знаходиться в розділі 29 ЦК України "Захист права власності", тобто, стосується випадків, коли існуюче, належно набуте від попереднього власника та належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в особи документів, що засвідчують належність їй такого права, у зв'язку з їх втратою.
Таким чином, відповідний позов пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами. З цим кореспондується стаття 11 Цивільного кодексу України, яка визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.
Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності, у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів, наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, а метою подання позову про визнання права власності є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі щодо індивідуально визначеного майна.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 04.04.2011 р. у справі № 25/208-08.
Позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності, судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів.
Таким чином, захист права власності шляхом його визнання в судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, це підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.
Отже, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. Тобто підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.
Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого речового права на майно.
Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майно, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
Отже, сторонами у справі є особи, правовий спір яких вирішується в суді, що мають юридичну заінтересованість у результаті справи, мають комплекс процесуальних прав і обов'язків, необхідних для захисту прав, свобод та інтересів.
Потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.
Якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо такого права сумнівів або претензій третіх осіб, або існує інша невизначеність у праві власності, викликана поведінкою таких осіб, то згідно з цим приписом права заінтересованої особи підлягають захисту шляхом подання позову про визнання права власності на належне їй майно.
За відсутності доказів оспорювання чи невизнання відповідачем права власності позивача на певне майно відсутні й підстави для визнання права власності на це майно, оскільки право позивача не порушене.
Разом з тим, згідно з п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили(ст.43 ГПК України).
Ухвалами від 22.12.2015 р., 12.01.2016 р. та 02.02.2016р. суд зобов'язував позивача подати суду : довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ; належним чином завірену копію статуту ;
та відповідача - подати суду :
- документ , що підтверджує вексельно банківські операції щодо фактичної оплати суми по договору та її зарахування на рахунки позивача ;
- технічну документацію на газопровід високого тиску dy 500мм (Р=12кгс/см2) (газопостачання мікрорайону для індивідуальних житлових забудов) , який знаходиться в с. Угринів , урочище ОСОБА_1, масив Боднарчик Тисменецького району , Івано-Франківської області ;
- документ , що посвідчує право власності на газопровід високого тиску dy 500мм (Р=12кгс/см2) (газопостачання мікрорайону для індивідуальних житлових забудов) , який знаходиться в с. Угринів , урочище ОСОБА_1, масив Боднарчик Тисменецького району , Івано-Франківської області ;
- документ , що підтверджує вартість газопроводу високого тиску dy 500мм (Р=12кгс/см2) (газопостачання мікрорайону для індивідуальних житлових забудов) , який знаходиться в с. Угринів , урочище ОСОБА_1, масив Боднарчик Тисменецького району , Івано-Франківської області ;
-картографічні схеми , що зазначають довжину газопроводу із зазначенням з якої точки і до якої ;
-погодження із ПАТ " Івано-Франківськгаз" на право відчуження газопроводу високого тиску dy 500мм (Р=12кгс/см2) (газопостачання мікрорайону для індивідуальних житлових забудов) , який знаходиться в с. Угринів , урочище ОСОБА_1, масив Боднарчик Тисменецького району , Івано-Франківської області ;
- відзив на позов з обґрунтуванням причин та підстав невиконання своїх зобов'язань, а також направити копію відзиву позивачу;
- довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ;
- належним чином завірену копію статуту .
Однак , вимоги суду щодо подання вищезазначених документів , позивачем та відповідачем не виконані
Системний аналіз вищенаведеного свідчить про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, оскільки невиконання відповідачем зобов'язань згідно Договору купівлі-продажу №2 від 11.05.2015р. щодо передачі Газопроводу не є оспорюванням права власності на вказане майно.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до роз'яснень наданих у постанові пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р., у разі коли право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
З врахуванням вищенаведеного, вимога позивача до відповідачів про визнання права власності на Газорпровід високого тиску dy500мм ( Р=12кгс/см2) ( Газопостачання мікрорайону для індивідуальних житлових забудов) , який знаходиться в с. Угринів, урочище ОСОБА_1, масив Боднарчик Тисменицького району, Івано- Франківської області є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Судові витрати по справі, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України , слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. 22, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в зададоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Констракшн Системс" до Приватного підприємства "Тріада- ЮМ" про визнання права власності на майно - Газопровід високого тиску dy 500мм (Р=12кгс/см2) (газопостачання мікрорайону для індивідуальних житлових забудов), який знаходиться в с. Угринів, урочище ОСОБА_1, масив Боднарчик Тисменецького району, Івано-Франківської області.
Судові витрати по справі залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 18.02.16
Суддя Гриняк Б. П.