"15" лютого 2016 р. Справа № 907/20/16
За позовом публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 Аваль”, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „Оптсервісойл”, м. Мукачево (відповідач-1) та до публічного акціонерного товариства „Закарпатнафтопродукт-Мукачево”, м. Мукачево (відповідач-2) про стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 98 166 972,17 грн., в т.ч. 78 500 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 11 466 987,73 грн. - заборгованість за процентами, 8 199 984,44 грн. - пеня ( в т.ч. 6 734 227,86 грн. - пеня за тілом кредиту, 1 465 756,58 грн. - пеня за процентами)
Суддя господарського суду - Ушак І.Г.
представники сторін:
позивача - ОСОБА_2, представник за довіреністю;
відповідача -1- не з'явився;
відповідача-2- ОСОБА_3, представник за довіреністю
Позивачем разом з позовною заявою подано до суду заяву про забезпечення позову, за змістом якої просить до вирішення справи по суті накласти арешт на грошові кошти відповідачів, що знаходяться на належних їм банківських рахунках, в тому числу, але не виключно :
- ТОВ „Оптсервісойл”:
рахунок № 26000478168, в АТ «ОСОБА_1 Аваль», МФО 380805;
рахунок № 26004478197, в АТ «ОСОБА_1 Аваль», МФО 380805;
рахунок № 26005478196, в АТ «ОСОБА_1 Аваль», МФО 380805;
рахунок № 26007490844500 в ПАТ «Укрсиббанк», МФО 351005;
рахунок № 26003188718173 в ПАТ «ОСОБА_4 розвитку», МФО 380719.
- ПАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево»:
рахунок № 26004453899, в АТ «ОСОБА_1 Аваль», МФО 380805;
рахунок № 26007453885, в АТ «ОСОБА_1 Аваль», МФО 380805;
рахунок № 26008453895, в АТ «ОСОБА_1 Аваль», МФО 380805;
рахунок № 26001023001075, в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627;
рахунок № 26000013001075, в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627;
рахунок № 26002124189, в АБ «Укргазбанк», МФО 320478;
рахунки№№ 2600701814523, 26049098141523 АТ «Укрексімбанк», МФО 322313;
рахунок № 260080000000481, ПАТ «ОСОБА_4 розвитку», МФО 3800719;
рахунок № 26009700240538, в АКБ «Правекс -Банк», МФО 321983;
Крім того, просить до вирішення справи по суті заборонити відповідачам, а також будь-яким іншим особам здійснювати відчуження належного відповідачам нерухомого або іншого майна у будь-який спосіб; передавати будь-яке майно в оренду, заставу, іпотеку, лізинг до статутного фонду юридичних осіб.
Необхідність застосування таких заходів мотивує значним розміром позовних вимог, тим, що вимоги позивача забезпечені заставою майна лише на 20% від суми боргу на момент подачі позову. Вважає, що відповідачі до завершення розгляду справи судом з метою ухилення від виконання зобов'язань за кредитним договором та договором поруки здійснять заходи з переведення майнових активів на інші підприємства, намагатимуться розпорядитися належними їм коштами, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі.
Присутній в судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні заяви, посилаючись на вищенаведене.
Відповідач-1 участі уповноваженого представника в засідання суду не забезпечив, письмового відзиву не надав.
Відповідач-2 письмово та його представник усно в судовому засіданні проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечують, вважаючи його безпідставним, оскільки відсутні будь-які докази на підтвердження обставин, на які посилається позивач у своїй заяві. Крім того, відповідач-2 вважає, що у разі вжиття зазначених позивачем заходів до забезпечення позову, буде повністю зупинена господарська діяльність відповідача-2.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін та вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову, виходячи з наступного.
За змістом ст. 66 Господарського процесуального кодексу України (ГПКУ) суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Згідно із ст. 67 ГПКУ позов може забезпечуватись, зокрема, шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Про забезпечення позову виноситься ухвала суду.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” за № 16 від 26.12.11 з наступними змінами (далі - постанова) заходи забезпечення позову застосовуються судом як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПКУ, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
За приписами п.3 зазначеної постанови умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Позивач у даній справі, наполягаючи на застосуванні заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідачів, заборони відповідачам та будь-яким іншим особам здійснювати відчуження належного відповідачам нерухомого або іншого майна у будь-який спосіб, передачі його в оренду, заставу, іпотеку, лізинг, до статутного фонду юридичних осіб, лише посилається на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення, однак не наводить фактичних обставин, з якими пов'язує вжиття зазначених заходів. Позивач не надав доказів на підтвердження існування таких обставин, тобто припущення позивача наведені у заяві як підстава застосування заходів забезпечення позову не є документально обґрунтованими.
За таких обставин та з урахуванням наведених приписів процесуального законодавства належить відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України,
1. У задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі відмовити.
Суддя Ушак І.Г.