Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "16" лютого 2016 р. Справа № 906/1766/15
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
при секретарі Антонюк Н.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - дов. №5 від 05.01.2016
від відповідача: ОСОБА_2 - директор, наказ №1 від 02.04.2013.
від третьої особи: не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Комунального підприємства "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю" Еліт Захист 2012"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №13"
про стягнення 96104,78грн
Ухвалою суду від 04.02.2016 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 16.02.2016.
Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у розмірі 95898,80грн та 205,98грн пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нерухомого майна №1789 від 19.12.2013.
27.01.2016 до суду від позивача надійшла заява №96 про повернення надмірно сплаченого судового збору в розмірі 160,00грн (а.с. 39).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснив, що згідно довідки №144 від 04.02.2016 заборгованість з орендної плати згідно договору №1798 від 19.12.2013 в межах суми позову 05.01.2016 відповідачем сплачено 7824,14грн. Тому, станом на 04.02.2016 заборгованість відповідача за орендовані приміщення становить 88074,66грн. Не заперечував проти наданої представником відповідача заяви про розстрочку виконання рішення суду.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав з врахуванням часткової сплати. Надав заяву про розстрочку виконання рішення суду в частині стягнення 88074,66грн на 12 місяців згідно наданого графіку (а.с. 56).
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 53).
Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, третя особа у справі була належним чином повідомлена судом про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення її представника не перешкоджає вирішенню спору.
У зв'язку з цим, відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
19.12.2013 між Комунальним підприємством "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Захист 2012" (орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна №1789 (далі - Договір) (а.с.10-11), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення, що знаходяться на балансі КП "ВЖРЕП №13", за адресою: м. Житомир, вул. Корольова, 46, загальною площею 71,34кв.м (для розміщення офісу), з орендною платою у розмірі 34,00грн за 1кв.м без ПДВ за базовий місяць розрахунку, та загальною площею 57,7кв.м (для розміщення складу), орендною платою у розмірі 11,50грн за 1кв.м без ПДВ за базовий місяць розрахунку (п.1.1. Договору).
Вступ орендаря у користування приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами даного договору та акту приймання-передачі об'єкта оренди (п.2.1. Договору).
Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (п.3.1. Договору).
Пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що орендна плата по цьому договору за перший місяць оренди становить 3088,00грн без ПДВ у місяць і вноситься орендарем згідно наданого рахунку не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, з врахуванням щомісячного індексу інфляції та податку на додану вартість.
Пунктом 6.6. Договору передбачено обов'язок орендаря сплачувати орендну плату своєчасно і в повному обсязі.
У п.8.1. Договору сторони визначили, що даний договір діє з 19.12.2013 по 19.10.2016.
На виконання умов договору оренди нерухомого майна №1789 від 19.12.2013 орендар та балансоутримувач передали, а відповідач прийняв у платне користування нежитлові приміщення, що знаходиться на балансі КП "ВЖРЕП №13", за адресою: м. Житомир, вул. Корольова, 46, загальною площею 57,7кв.м (для розміщення офісу), про що свідчить акт прийому-передачі приміщення від 19.12.2013 (а.с. 12).
Також, в матеріалах справи знаходиться акт обстеження нежитлових орендованих приміщень від 19.11.2015, яким позивачем встановлено, що відповідач також фактично використовує нежитлове приміщення загальною площею 71,3кв.м (а.с. 12, зворотній бік).
Внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати за користування приміщеннями, за останнім виник борг з орендної плати в розмірі 95898,80грн.
Оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору оренди нерухомого майна №1789 від 19.12.2013, який за своєю правовою природою є договором оренди.
Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.
Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Пунктом першим статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Варто зазначити, що під час розгляду справи в суді відповідач частково сплатив позивачу основний борг у сумі 7824,14грн, про що свідчать виписки з банку (а.с. 45-46) та довідка №144 від 04.02.2016 (а.с. 47), тому провадження у справі в частині стягнення даної суми необхідно припинити за відсутністю предмету спору відповідно до ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України.
Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 205,98грн.
Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.3.7. на підставі п.3.7. договору оренди нерухомого майна №1789 від 19.12.2013 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується з орендаря з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки, визначеної НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування та стягнення пені здійснюється за весь період прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо перерахування орендної плати в терміни, встановлені в п.3.3. цього договору.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с. 16), суд вважає його обґрунтованим, оскільки пеня в сумі 205,98грн нарахована відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позов щодо предмету та підстав не оспорив, суму основного боргу частково сплатив під час розгляду справи в суді, решту позовних вимог визнав у повному обсязі.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 88074,66грн основного боргу і 205,98грн пені обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. У частині стягнення 7824,14грн основного боргу суд припиняє провадження у справі за відсутністю предмету спору згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Що стосується клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення 88074,66грн на 12 місяців згідно наданого графіку, слід зазначити наступне.
Відповідно до п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
У п.2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 №5-рп/2013 зазначено, що у Господарському процесуальному кодексі України передбачено дві стадії, на яких суд може вирішувати питання про розстрочку виконання рішення, а саме: при винесенні рішення по суті справи, що відображається в мотивувальній та резолютивній частинах рішення (пункт 3 частини першої, частина друга статті 84), а також у наказі господарського суду; та під час виконання рішення суду (виконавчого провадження) шляхом винесення окремого процесуального документа (ухвали) про розстрочку виконання рішення (частина третя статті 121).
Розстрочка виконання рішення суду, як вважає Конституційний Суд України, означає виконання його частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. За змістом частини другої статті 84 Кодексу строки виконання рішення частинами (сплата грошових сум частками тощо) визначаються судом.
Конституційний Суд України також зазначає, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
За судовою практикою, як встановив Конституційний Суд України, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання, належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
У п.7.2. Постанови Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" також роз'яснено, що вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
У заяві про розстрочку виконання рішення суду відповідач посилається на складне фінансове становище товариства (а.с. 56).
Крім того, позивач не заперечує проти надання розстрочки виконання рішення суду.
Враховуючи вищевикладені обставини, що були наведені відповідачем, згоду позивача на надання розстрочки виконання рішення суду, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає обставини відповідача відносно винятковими та задовольняє заяву Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Захист 2012", розстрочивши виконання судового рішення в частині стягнення 88074,66грн на 12 місяців згідно наданого графіку.
Розстрочення виконання рішення суду здійснюватиметься в частині стягнення боргу в сумі 88074,66грн рівними платежами, починаючи з лютого 2016 року по січень 2017 року (включно) щомісячно, згідно наступного графіку:
до 29.02.2016 - 7340,00грн;
до 31.03.2016 - 7340,00грн;
до 30.04.2016 - 7340,00грн;
до 31.05.2016 - 7340,00грн;
до 30.06.2016 - 7340,00грн;
до 31.07.2016 - 7340,00грн;
до 31.08.2016 - 7340,00грн;
до 30.09.2016 - 7340,00грн;
до 31.10.2016 - 7340,00грн;
до 30.11.2016 - 7340,00грн;
до 31.12.2016 - 7340,00грн;
до 31.01.2017 - 7340,00грн.
Судовий збір покладається на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Крім того, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви позивача №96 від 22.01.2016 про повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 160,00грн, з огляду на наступне.
Згідно з частиною другою статті 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.
Оскільки, позивачем подано позов про стягнення 96104,78грн, судовий збір повинен складати 1441,57грн.
При цьому, за подання позову до суду позивачем згідно платіжних доручень №1126 від 29.10.2015 (у сумі 1378,00грн) та №1283 від 24.12.2015 (у сумі 63,57) до Державного бюджету України сплачено саме 1441,57грн (1378,00грн + 63,57грн) судового збору (а.с. 5-6).
За таких обставин відсутній факт надмірного внесення позивачем судового збору до Державного бюджету України. Тому, заява №96 від 22.01.2016 про повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 160,00грн є безпідставною та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю" Еліт Захист 2012" (10009, м. Житомир, 2-й АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 38623968) на користь Комунального підприємства "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, вул.Щорса, 4; ідентифікаційний код 34788934):
- 88074,66грн - боргу;
- 205,98грн - пені;
- 1441,57грн - судового збору.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 7824,14грн основного боргу за відсутністю предмету спору.
4. Розстрочити виконання рішення суду в справі №906/1766/15 в частині стягнення боргу в сумі 88074,66грн на 12 місяців, згідно наступного графіку:
до 29.02.2016 - 7340,00грн;
до 31.03.2016 - 7340,00грн;
до 30.04.2016 - 7340,00грн;
до 31.05.2016 - 7340,00грн;
до 30.06.2016 - 7340,00грн;
до 31.07.2016 - 7340,00грн;
до 31.08.2016 - 7340,00грн;
до 30.09.2016 - 7340,00грн;
до 31.10.2016 - 7340,00грн;
до 30.11.2016 - 7340,00грн;
до 31.12.2016 - 7340,00грн;
до 31.01.2017 - 7340,00грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 18.02.16
Суддя Шніт А.В.
Віддрукувати:
1 - у справу
2 - третій особі (рек. з повід.)