номер провадження справи 13/83/13
11.02.2016 Справа № 908/2867/13
За позовом: Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м. Одеса, в інтересах держави в особі
1. Міністерства оборони України, м. Київ
2. Державного підприємства Міністерства оборони України “Запорізький автомобільний ремонтний завод”, м. Запоріжжя
до: Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрзапчасть”, м. Київ
про визнання незаконним та скасування рішення
Суддя Серкіз В.Г.
Представники:
від позивача-1: Ященко В.В., довіреність № 220/768/д від 25.12.2015р.
від позивача-2: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
від військової прокуратури: Зубков В.С., посвідчення № 035537 від 07.09.2015р.
Перший заступник прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (позивач-1) та Державного підприємства Міністерства оборони України “Запорізький автомобільний ремонтний завод” (позивач-2) звернувся до господарського суду з позовом до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області за участю Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрзапчасть” (третя особа) про визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 30.01.2007р. № 11 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ “Укрзапчасть”.
27.08.2013р. ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2867/13 та призначено до розгляду на 17.09.2013р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.09.2013р. зупинено провадження у справі № 908/2867/13 до розгляду господарським судом Запорізької області справ № 908/2809/13 та № 908/2846/13 і набранням судових рішень законної сили.
Ухвалою суду від 04.01.2016р. поновлено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 26.01.2016р.
Ухвалою від 26.01.2016р. розгляд справи відкладено на 11.02.2016р., у зв'язку з неявкою представників сторін та витребуванням додаткових доказів по справі.
До початку розгляду справи представник позивача-1 та прокурор заявили клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
11.02.2016р. справу розглянуто, спір вирішено, прийнято рішення у справі, вступну та резолютивну частини якого оголошено в судовому засіданні згідно із приписами ст. 85 ГПК України.
В судовому засіданні прокурор та позивач-1 підтримали позовні вимоги, з підстав викладених в позовній заяві № 05/2-2987вих.13 від 07.08.2013р. та просять суд визнати незаконним та скасувати рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 30.01.2007р. № 11 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ “Укрзапчасть”. Позовні вимоги засновані на приписах ст. 121 Конституції України, ст. 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. 16, 21, 203, 215, 386, 393 ЦК України, ст.ст. 20, 21, 116, 140-142, 152, 155 Земельного кодексу України та ст.ст. 1, 2, 15, 23, 29, 54, 58, 66, 67 ГПК України.
Представники позивача-2, третьої особи та відповідача в судові засідання не з'явилися, про дату, час та місце призначеного судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином, шляхом направлення на їх адресу відповідних ухвал.
Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”).
Ухвали суду про порушення провадження у справі № 908/2867/13 від 27.08.2013р., про поновлення провадження у справі від 04.01.2016р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 26.01.2016р. направлені позивачу-2, третій особі та відповідачу.
Таким чином, у суду є достатні підстави вважати, що позивач-2, третя особа та відповідач про дату, час та місце розгляду даної справи були повідомлені належним чином у відповідності із приписами закону. Підстави неявки сторін суду не відомі.
Суд визнав за можливе розглянути справу по суті без участі представників позивача-2, третьої особи та відповідача, за поясненнями позивача-1 і прокурора та наявними у справі матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача-1 та прокурора, суд
Відповідно до Державного акту на право користування землею серії Б № 012923 від 1981 року 402 воєнному заводу ГСП-161, правонаступником якого на даний час є ДП МОУ «ЗАРЗ», виконавчим комітетом Якимівської районної ради депутатів трудящих у 1981 році були надані у безстрокове та безоплатне користування земельні ділянки загальною площею 4 га, з яких 3 га надано для розміщення спортивного комплексу, 1 га - для бази відпочинку.
Згідно зі ст.ст. 77, 78, 84 Земельного кодексу України, ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про використання земель оборони», вищевказані землі відносилися за формою власності - до державної власності, за цільовим призначенням - до земель оборони та перебували на відповідному обліку в органах квартирно-експлуатаційної служби ЗС України.
У листопаді 2002 року начальник ДП МОУ «ЗАРЗ» спрямував на адресу голови Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області лист № 790, відповідно до змісту якого керівництво підприємства не заперечувало проти передачі раніше відведеної земельної ділянки площею 3 га (відповідно до Державного акту 1981 року) на користь ТОВ «ЛОНО».
За результатами розгляду клопотання державного підприємства Якимівською районною державною адміністрацією Запорізької області прийнято розпорядження № 20 від 21.01.2004р. (далі - Розпорядження), яким затверджено матеріали інвентаризації земельної ділянки ДП МОУ «ЗАРЗ» під розміщення бази відпочинку «Дельфін»; вищезазначений Державний акт серії Б № 012923 від 1981 року скасовано; вилучено земельну ділянку площею 3 га та переведено її до земель запасу Кирилівської селищної ради; надано державному підприємству земельну ділянку площею 1,24 га під розміщення бази відпочинку «Дельфін» в постійне користування.
Наведеним розпорядженням земельна ділянка площею 3 га виведена з державної власності і виключена зі складу земель оборони та передана до комунальної власності, створені передумови для подальшого розпорядження нею з боку органів місцевого самоврядування.
Так, 30.01.2007р. рішенням Кирилівської селищної ради № 11 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1 га (з числа раніше вилучених у ДП МОУ «ЗАРЗ» земель) ТОВ «Укрзапчасть» для розміщення кемпінгу з автостоянкою; змінено її цільове призначення на землі житлової та громадської забудови; надано дану земельну ділянку ТОВ «Укрзапчасть» в довгострокову оренду на 49 років.
На виконання зазначеного рішення 16.02.2007р. між Кирилівською селищною радою з одного боку та ТОВ «Укрзапчасть» з другого боку укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2320355400:10:003:0075).
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами (ч.ч. 1, 3 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).
Згідно із частиною 1 статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Частиною 2 статті 2 та частиною 1 статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Система місцевого самоврядування включає територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради тощо.
Статтями 46, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільська, селищна, міська, районна у місті, районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також постійних комісій ради. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до частини 1 статті 73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Судом встановлено, що відповідно до акту Б № 012923, від 1981 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею № 24, за 402 військовим заводом ГСП -161 м. Запоріжжя (на час слухання справи- ДП МОУ “ЗАРЗ”), як за землекористувачем, закріплюються в безстрокове і безоплатне користування 4,0 гектарів землі, яка надана для спортивного комплексу - 3,0 га. та бази відпочинку 1,0 га.
Так, в матеріалах перевірки прокурора міститься розпорядження № 20 від 21.01.2004 року Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області відповідно до якого:
- затверджено матеріали інвентаризації земельної ділянки ДП МОУ “ЗАРЗ” для розміщення бази відпочинку “Дельфін”;
- Державний акт серії Б № 012923 від 1981 року скасовано;
- вилучено земельну ділянку площею 3 га. та переведено її до земель запасу Кирилівської селищної ради;
- надано державному підприємству земельну ділянку площею 1, 24 га. під розміщення бази відпочинку “Дельфін” в постійне користування.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.02.2014 року по справі № 908/2846/13, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 року позовні вимоги задоволено, у зв'язку із чим визнано недійсними пункти 2, 3 розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.01.2004 року “Про затвердження матеріалів інвентаризації” про скасування державного акту на право постійного користування Б № 01223 від 1981 року під розміщення бази відпочинку “Дельфін” та вилучення земельної ділянки площею 3,0 га та переведення її до земель запасу Кирилівської селищної ради.
Так, рішенням суду першої інстанції у справі № 908/2846/13 встановлено, що у листопаді 2002 року начальник Державного підприємство Міністерства оборони України “Запорізький автомобільний ремонтний завод” (військова частина НОМЕР_1 ) спрямував на адресу голови Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області лист № 790, відповідно до змісту якого керівництво підприємства не заперечувало проти передачі раніше відведеної земельної ділянки площею 3 га. (відповідно до державного акту 1981 року) на користь ТОВ “ЛОНО”, за результатами розгляду якого Якимівською районною державною адміністрацією Запорізької області прийнято розпорядження № 20 від 21.01.2004 року, п. п. 2, 3 якого визнано недійсними. Разом з тим встановлено, що фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що спірна земельна ділянка площею 3,0 га в установленому ч. 4 ст. 83 ЗК України порядку до земель комунальної власності не передавалася. Таким чином, в розумінні ст. 14 Закону України “Про збройні сили України” (в редакції від 19.06.2003 року), Якимівська районна державна адміністрація Запорізької області фактично змінила право державної власності на спірну земельну ділянку.
Одночасно, відповідно до змісту постанови Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2014 року у справі № 908/2846/13 земельна ділянка, яка була надана у користування позивачеві-2 (ДП МОУ “ЗАРЗ”) згідно Державного акту Б № 012923 - є державною власністю. При цьому судова колегія погодилася із твердженням суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка у встановленому ст. 83 ЗК України порядку до земель комунальної власності не передавалась.
Згідно положень п. 2.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” (із змінами та доповненнями внесеними Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 10.07.2014 року № 6 “Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України”) не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Так, відповідно до наявного в матеріалах справи державного акту на право користування землею серії Б № 012923 від 1981 року 402 воєнному заводу ГСП- 161 (м. Запоріжжя) правонаступником якого на даний час є Державне підприємство Міністерства оборони України “Запорізький автомобільний ремонтний завод” (військова частина НОМЕР_1 ), виконавчим комітетом Якимівської районної ради депутатів трудящих у 1981 році були надані у безстрокове та безоплатне користування земельні ділянки загальною площею 4 га., з яких 3 га. надано для розміщення спортивного комплексу, 1 га - для бази відпочинку.
Державному підприємству Міністерства оборони України “Запорізький автомобільний ремонтний завод” надано у постійне користування 1, 2436 гектарів землі для розміщення бази відпочинку “Дельфін” відповідно до рішення Якимівської районної державної адміністрації від 21.01.2004 року № 20.
30.01.2007р. рішенням Кирилівської селищної ради № 11 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1 га (з числа раніше вилучених у ДП МОУ «ЗАРЗ» земель) ТОВ «Укрзапчасть» для розміщення кемпінгу з автостоянкою; змінено її цільове призначення на землі житлової та громадської забудови; надано дану земельну ділянку ТОВ «Укрзапчасть» в довгострокову оренду на 49 років.
Однак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області не мала права розпоряджатися вказаною земельною ділянкою, оскільки п. 2 розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, яким скасовано державний акт на право постійного користування серії Б № 012923 від 1981 року, визнано недійсним в судовому порядку, оскільки земля за вказаним актом є державною власністю.
При прийнятті актів як нормативного, так і ненормативного (індивідуального) характеру, державний чи інший орган повинен бути на це уповноважений, діяти в межах наданої йому компетенції, що закріплено у ст. 19 Конституцією України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, у справах щодо оскарження рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, суд повинен перевірити чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Пунктом 2.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 “Про деякі питання практики застосування розгляду справ у спорах, що виникають з земельних відносин” від 17.05.2011 року (із змінами і доповненнями) визначено, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Господарські суди повинні мати на увазі, що відповідно до частини другої статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок здійснюється за згодою землекористувачів у випадках, передбачених законом, на компенсаційних засадах з визначенням повноважень органів, які здійснюють таке вилучення, та обмежень, встановлених статтею 151 ЗК України.
Відповідно до ч. 2 статті 144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Із даним конституційним положенням кореспондується норма частини десятої статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, відповідно до якої акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
У зв'язку з наведеним можна зробити висновок, що визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування відноситься до компетенції суду.
Рішення органу місцевого самоврядування, прийняте з перевищенням повноважень, є таким, що не відповідає вимогам законодавства.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Під час звернення з позовом прокурором надано відповідні докази порушення інтересів держави, а позивачами доведено порушення їх прав на час винесення спірного рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 30.01.2007р. № 11 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ “Укрзапчасть”, оскільки прийнято органом місцевого самоврядування із перевищенням повноважень.
З системного аналізу вищенаведених норм права, враховуючи обставин, які викладені прокурором в позовній заяві, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 30.01.2007р. № 11 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ “Укрзапчасть”.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 1 218,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати незаконним та скасувати рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 30.01.2007р. № 11 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ “Укрзапчасть”.
3. Стягнути з Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (72563, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Калініна, 67, код ЄДРПОУ 25489968) на користь Державного бюджету Одержувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, Банк одержувача: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДР 38025409, № рахунку 31215206783007, код класифікації доходів бюджету 22030001 “Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)”судовий збір в розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Повне рішення складено 16.02.2016р.
Суддя В.Г. Серкіз