11.02.16р. Справа № 904/10793/15
За позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 14 332 грн. 72 коп.
Суддя Рудь І.А.
Представники:
від позивача: Цвіркун А.А.., дов. №4 від. 04.01.16р.;
від відповідача: не з'явився.
Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 14 332 грн. 72 коп., з яких: 9 058 грн. 14 коп. - заборгованість за теплову енергію, 1 862 грн. 67 коп. - пеня, 3 139 грн. 34 коп. - інфляційні втрати, 272 грн. 57 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару від 16.06.2011р. № 5484.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.
Відповідач явку свого повноважного представника в призначені судові засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи.
На адресу суду повернулися конверти з ухвалою, що направлялися на адресу відповідача, з відміткою відділення поштового зв'язку про невручення поштового відправлення.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки позовна заява з доданими до неї документами й ухвали суду направлялися за юридичною адресою відповідача, яка значаться у спеціальному витязі з ЄДРЮОФОП від 17.12.2015р., наданому за електронним запитом господарського суду, відповідно до якого відповідач зареєстрований як фізична особа - підприємець за адресою: АДРЕСА_1. Згідно статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
16.05.2011р. між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладений договір на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари № 5484 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник відпускає споживачу теплову енергію у гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання у вигляді пару на технологічні потреби, а споживач сплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені цим Договором (п. 1.1 Договору).
За умовами п. 6.1 Договору цей договір діє з 01.03.2011р. по 01.03.2012р. і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не надійде заява однієї із сторін про відмову від цього Договору або його перегляд.
Відповідно до п. 1.3 Договору постачальник відпускає споживачу теплову енергію на об'єкти, зазначені у таблиці № 2, у відповідності до встановленого плану теплоспоживання з 01.03.2011р. по 01.03.2012р.
Згідно п. 3.1 Договору оплата за відпущену теплову енергію здійснюється споживачем щомісячно, самостійно, у грошовій формі, та іншими формами розрахунку за погодженням сторін до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим. В іншому випадку постачальник має право без додаткового попередження зупинити повністю або обмежити частково подачу теплової енергії споживачу.
Тарифи теплової енергії передбачені постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30.09.11р. № 119 «Про вставлення тарифів на теплову енергію КПТМ «Криворіжтепломережа», відповідно до якої тариф складає 954,05 за 1 Гкал з ПДВ; від 31.1.2013р. № 383 "Про встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) КПТМ "Криворіжтепломережа", відповідно до якої тариф складає 892,16 грн. за 1 Гкал (з ПДВ); від 13.06.2014р. № 683 "Про встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) КПТМ "Криворіжтепломережа", відповідно до якої тариф складає 1 294,70 грн. за 1 Гкал (з ПДВ); від 28.11.2014р. № 489 "Про встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) КПТМ "Криворіжтепломережа", відповідно до якої тариф складає 1555,38 грн. за 1 Гкал (з ПДВ); від 27.02.2015р. № 410 "Про встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) КПТМ "Криворіжтепломережа", відповідно до якої тариф складає 2 235,73 грн. за 1 Гкал (з ПДВ); від 31.03.2015р. № 1088 "Про встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) КПТМ "Криворіжтепломережа", відповідно до якої тариф складає 1 924,87 грн. за 1 Гкал (з ПДВ).
На виконання умов Договору позивач відпустив відповідачу теплову енергію протягом всього періоду, передбаченого договором, не порушуючи щорічні розпорядження Виконавчого комітету Криворізької міської ради "Про початок та закінчення опалювального періоду", що підтверджується актами про подачу теплоносія та актами про припинення постачання теплової енергії, у зв'язку із закінченням опалювального сезону (а.с. 10-15).
В порушення взятих на себе договірних зобов'язань, відповідач вартість отриманої теплової енергії, поставленої у період з 01.04.2013р. по 12.04.2015р., оплачував не у повному обсязі, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 9 058 грн. 14 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами на оплату (а.с.26-40).
За умовами п. 3.4 Договору якщо споживач є суб'єктом іншого сектору господарювання економіки (не державного) та не здійснив оплату за відпущену теплову енергію в строк, встановлений п.3.1. Договору, він несе відповідальність згідно з п.п.4-7 ст.231 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати.
За розрахунком позивача до сплати відповідачем підлягає пеня у розмірі 1 862 грн. 67 коп., нарахована за період з 20.12.2014р. по 18.11.2015р.
На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача суму 272 грн. 57 коп. 3% річних за загальний період з 20.05.2013р. по 18.11.2015р. та 3 139 грн. 34 коп. інфляційних втрат за період з червня 2013р. по жовтень 2015р.
Заборгованість відповідача підтверджується: Договором, обґрунтованим розрахунком позовної суми за спожиту теплову енергію, копіями рахунків за послуги опалення та доказами їх вручення відповідачу, довідкою позивача про розмір заборгованості відповідача станом на 08.02.2016р. тощо.
На час розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідача перед позивачем не надано.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Вищевказаний Договір за своїм змістом є договором енергопостачання.
Відповідно до приписів ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13р. № 14, з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.
Водночас, за приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки при проведенні розрахунку пені позивачем не враховані приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно перерахунку, здійсненого господарським судом, до стягнення з відповідача підлягає пеня у загальному розмірі 1 852 грн. 11 коп.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні (майново-господарські) зобов'язання перед позивачем, допустивши прострочення платежів, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 9 058 грн. 14 коп. заборгованості за теплову енергію, 3 139 грн. 34 коп. інфляційних втрат, 272 грн. 57 коп. 3% річних, 1 852 грн. 11 коп. пені - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.
Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (50024, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, б. 9, код ЄДРПОУ 03342184) 9 058 грн. 14 коп. (дев'ять тисяч п'ятдесят вісім грн. 14 коп.) основного боргу, 3 139 грн. 34 коп. (три тисячі сто тридцять дев'ять грн. 34 коп.) інфляційних втрат, 272 грн. 57 коп. (двісті сімдесят дві грн. 57 коп.) 3% річних, 1 852 грн. 11 коп. (одну тисячу вісімсот п'ятдесят дві грн.. 11 коп.) пені, 1 217 грн. 10 коп. (одну тисячу двісті сімнадцять грн. 10 коп.) витрат по сплаті судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя І.А. Рудь
Повне рішення складено -16.02.16р.