17 лютого 2016 року Справа № 910/23990/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),
суддів: Іванової Л.Б.,
Самусенко С.С.
за участю представників:
позивача - Вабіщевич Т.В.,
відповідача - не з'явився,
третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юністіл"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015
та на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2015
у справі № 910/23990/13
за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"
до АБС Елайд Білдінг Енд Стіл Лімітед (ABS Allied Building & Steel Limited)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юністіл"
про стягнення заборгованості за рахунок звернення стягнення на предмет застави
У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до АБС Елайд Білдінг Енд Стіл Лімітед (ABS Allied Building & Steel Limited) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юністіл", в якому позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та заяви про зміну предмета позову просив звернути стягнення в рахунок погашення кредитної заборгованості ТОВ "Юністіл" перед ПАТ "ОТП Банк" у загальному розмірі 263 486 961,01 грн., яка складається із заборгованості по договору про надання кредиту № 08-435/29-1 від 13.08.2008 в сумі 186 456 128,22 грн. (8 352 245,96 доларів США заборгованість по кредиту; 1 358 345,74 доларів США заборгованість по відсоткам та заборгованість по пені в сумі 33 342 994,80 грн.); заборгованості по договору про надання кредиту № 08-437/29-1 від 13.08.2008 в сумі 77 030 832,68 грн. (24 109 165,37 грн. та 1 780 000,00 доларів США заборгованість по кредиту; 9 687 301,93 грн. та 163 744,22 дол. США заборгованість по відсоткам; 12 586 102,38 грн. заборгованість по пені) на майно - предмет застави, а саме на частку АБС Елайд Білдінг Енд Стіл Лімітед (ABS Allied Building & Steel Limited) у статутному капіталі (фонді) ТОВ "Юністіл", яка складає 100% і становить 6 009 500,00 грн. шляхом продажу предмета застави обтяжувачем - ПАТ "ОТП Банк", з правом укладення від імені заставодавця, - АБС Елайд Білдінг Енд Стіл Лімітед (ABS Allied Building & Steel Limited), договору купівлі-продажу предмету застави з іншою особою - покупцем.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2015 (суддя Спичак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 (колегія суддів у складі: суддя Пашкіна С.А. - головуючий, судді Баранець О.М., Мальченко А.О.), позов задоволено у повному обсязі. Приймаючи такі рішення, господарські суди виходили з того, що матеріалами справи доведений факт неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитними договорами, що призвело до прострочення виконання грошових зобов'язань. В якості забезпечення виконання зобов'язань третьої особи, позивачем та відповідачем укладено договір застави корпоративних прав (майнова порука), у відповідності до якого заставодавцем передано в заставу банку всі корпоративні права, що належать застоводавцю на праві власності. Враховуючи, що ТОВ "Юністіл" зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів виконано не було, у ПАТ "ОТП Банк" виникло право на підставі ст. 589 ЦК України, ст. 20 Закону України "Про заставу" та п.п. 6.2, 6.2.1 договору застави корпоративних прав (майнова порука) № 09-056/29-1 від 24.03.2009 звернути стягнення на предмет застави.
У касаційній скарзі ТОВ "Юністіл" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2015, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст. 41 ГПК України, ст.ст. 1054, 10561 ЦК України. Так, на думку скаржника, господарськими судами попередніх інстанцій не враховано, що матеріали справи містять суперечливі та взаємовиключні дані щодо розміру заборгованості за кредитними договорами. У зв'язку з цим, в процесі розгляду справи виникли питання, що потребували спеціальних знань, однак місцевим господарським судом було відмовлено в задоволенні клопотання про проведення судово-економічної експертизи. Крім того, скаржник зазначає й про те, що позивач у справі не знижував до відповідного рівня проценту ставку по кредиту згідно із змінами в ставках Libor, що передбачено в ч. 4 ст. 10561 ЦК України.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить рішення господарського суду першої інстанції від 16.02.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Так, на думку позивача, банком з дотриманням вимог ст.ст. 32-34 ГПК України доведено наявність заборгованості ТОВ "Юністіл" за кредитними договорами; господарськими судами було правомірно відмовлено у проведенні експертизи у зв'язку з відсутністю необхідності застосування спеціальних знань; умовами кредитних договорів передбачено, що зменшення процентної ставки можливо лише за взаємною згодою сторін при укладанні додаткової угоди сторін, тоді як сторонами кредитного договору не укладалися додаткові угоди про зменшення процентної ставки.
До початку розгляду касаційної скарги до Вищого господарського суду України від ТОВ "Юністіл" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити присутність свого представника в судовому засіданні, призначеному у даній справі на 17.02.2016 через зайнятість представника в іншому судовому засіданні.
Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечував, стверджуючи про затягування судового процесу третьою особою.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.
Згідно з п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32-34 ГПК України).
Оцінивши доводи клопотання у сукупності з іншими обставинами справи, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність у даному випадку правових підстав для відкладення розгляду касаційної скарги з огляду на те, що відповідачем у справі є іноземний суб'єкт і для належного повторного повідомлення його про розгляд справи необхідний тривалий час, що може призвести до порушення розумних строків розгляду справи, в той час як в силу наданих ст. 1117 ГПК України повноважень, суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, збирати нові, тощо, а перевіряє судові рішення виключно на дотримання судами при їх прийнятті норм матеріального та процесуального права; ухвалою про призначення даної справи до розгляду від 11.08.2015 сторони попереджалися про те, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи і представником третьої особи не надано належних та допустимих доказів неможливості направлення іншого представника у судове засідання.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:
- 13.08.2008 ТОВ "Юністіл" та ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ПАТ "ОТП Банк", укладено договір про надання кредиту № CR 08-435/29-1 із змінами та доповненнями внесеними договорами №№ 1-17;
- згідно з п. 1.4 кредитного договору № CR 08-435/29-1 за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату від суми кредиту в порядку та на умовах, визначених в п 1.4.1;
- п. 1.4.3 вказаного кредитного договору передбачено, що зменшення процентної ставки за договором можливо лише за взаємною згодою сторін при укладенні відповідної додаткової угоди до цього договору;
- п. 1.4.5 договору № 15 від 08.12.2011 про зміну кредитного договору № CR 08-435/29-1 встановлено, що проценти нараховуються 20 числа кожного календарного місяця та повинні сплачуватися позичальником банку щомісячно протягом першого банківського дня наступного за таким 20 (двадцятим) числом кожного календарного місяця;
- згідно з п. 1.6 кредитного договору позичальник зобов'язаний був виконати боргові зобов'язання в повному обсязі в строк до 13.08.2015 включно, при цьому повернення кредиту здійснюється позичальником щомісячно відповідно до п. 1.6.1 кредитного договору із змінами внесеними договором № 16 про зміну договору про надання кредиту № CR 08-435/29-1 від 13.05.2014;
- відповідно до п. 4.2.1 кредитного договору за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту, та/або сплаті процентів за кредит позичальник зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення. Вказана пеня сплачується окремо від процентів та штрафних санкцій, нарахованих за користування простроченими до повернення сумами та нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язань позичальником;
- на виконання умов договору № CR 08-435/29-1 банком перераховано на рахунок позичальника грошові кошти в межах ліміту фінансування в сумі 16 053 119,96 доларів США, що підтверджується меморіальними ордерами, копії яких містяться в матеріалах справи;
- 13.08.2008 ТОВ "Юністіл" та ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ПАТ "ОТП Банк", укладено договір про надання кредиту № CR 08-437/29-1 із змінами та доповненнями внесеними договорами №№ 1-17;
- згідно з договором № 18 від 08.12.2011 про зміну кредитного договору № CR 08-437/29-1, кредитний договір викладено в новій редакції;
- відповідно до п. 10 договору № 18 від 08.12.2011 про зміну кредитного договору банк зобов'язався надати банківську послугу клієнту відповідно до положень даного договору;
- п. 4 договору № 18 від 08.12.2011 про зміну кредитного договору № 08-437/29-1 встановлено, що ціна (сума) договору дорівнює генеральному ліміту;
- п. 34 договору № 21 від 28.12.2012 про зміну кредитного договору № 08-437/29-1 передбачено, що генеральний ліміт дорівнює 5 000 000,00 (п'ять мільйонів) дол. США або еквівалент цієї суми в іншій(их) валюті(ах). Генеральний строк становить до 13.08.2015, з цільовим призначенням - поповнення обігових коштів (п.п. 28.2.4, 28.3.3);
- згідно з п. 6. договору № 21 від 28.12.2012 про зміну кредитного договору № 08-437/29-1 встановлено, що банк здійснює надання банківських послуг за плату, що має сплачуватися клієнтом банку в порядку та на умовах договору виключно в безготівковій формі. Залежно від виду банківської послуги видами плат можуть бути проценти та/або комісійна винагорода;
- проценти щодо банківської послуги як кредит та/або кредитна лінія, виконання зобов'язань відносно якої здійснюється клієнтом вчасно, без будь-яких порушень, нараховані станом на день нарахування процентів (згідно з п.п. 28.2.14. 28.3.11 день нарахування процентів - 20 (двадцятий) календарний день місяця), повинні сплачуватися клієнтом банку протягом першого банківського дня наступного за таким днем нарахування процентів;
- п. 15 договору № 18 від 08.12.2011 про зміну кредитного договору передбачено, що за невиконання та/або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за договором клієнт несе відповідальність у порядку та на умовах, обумовлених у договорі, а саме: за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) будь-яких із взятих на себе платіжних (грошових) зобов'язань в обумовлені договором строки, клієнт зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних, що діє на момент (протягом строку) такого порушення, від суми таких порушених зобов'язань за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується додатково до процентів та комісійних винагород, що підлягають сплаті відповідно до договору;
- на виконання умов договору № 08-437/29-1 від 13.08.2008 банком перераховано на рахунок позичальника грошові кошти в межах ліміту фінансування в сумі 42 842 765,47 грн. та 1 780 000,00 доларів США, що підтверджується меморіальними ордерами, копії яких містяться в матеріалах справи;
- п. 1.10 кредитного договору № 08-435/29-1 та п. 9 кредитного договору № 08-437/29-1 передбачають, що при виникненні випадку невиконання умов даних договорів третьою особою, позивач вправі вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому, або у визначеній банком частині;
- в якості забезпечення виконання зобов'язань третьої особи за кредитними договорами, ПAT "ОТП Банк" та АБС Елайд Білдінг Енд Стіл Лімітед (ABS Allied Building & Steel Limited) (заставодавець) укладено договір застави корпоративних прав (майнова порука) № 09-056/29-1 від 24.03.2009 зі змінами та доповненнями;
- відповідно до договору застави, заставодавцем передано в заставу банку всі корпоративні права, що належать застоводавцю на праві власності на підставі Статуту ТОВ "Юністіл", а саме частка заставодавця у статутному капіталі (фонді) ТОВ "Юністіл" складає 100%, що становить 6 009 500,00 грн.;
- п. 1.2 договору застави передбачено, що сторони погоджуються, що вказана оціночна вартість є орієнтованою та заставодержатель має право на виконання своїх вимог за договорами про надання банківських послуг, за рахунок суми, що буде отримана від реалізації предмету застави;
- згідно з п. 2.1 статті 2 договору застава за цим договором забезпечує вимоги заставодержателя щодо виконання позичальником кожного і всіх його боргових зобов'язань, що підлягають виконанню за кредитними договорами та/або пов'язані з кредитними договорами, у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як це встановлено в кредитних договорах, в тому числі будь-якими змінами та доповненнями до них;
- відповідно до п. 6.1 статті 6 договору застави застава за цим договором забезпечує вимоги банку щодо виконання третьою особою кожного і всіх боргових зобов'язань у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитних договорах, включаючи також ті, що можуть бути укладені сторонами кредитних договорів в майбутньому, та всі інші вимоги банку, які можуть бути задоволені із вартості предмета застави, включаючи вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків та витрат;
- умовами п. 6.2 договору застави передбачено, що у випадку настання будь-якого заставного випадку, заставодержатель має переважне право звернути стягнення на предмет застави та одержати задоволення своїх з вартості предмета застави. Для цілей цього договору, заставними випадками, зокрема, є невиконання або неналежне виконання заставодавцем положень цього договору та/або невиконання та/або неналежне виконання невиконання боржником положень договорів про надання банківських послуг, в тому числі невиконання вимог заставодержателя про повернення кредиту (траншу) відповідно до умов договорів про надання банківських послуг;
- у зв'язку з тим, що ТОВ "Юністіл" зобов'язання щодо повернення кредитних коштів не були виконані, позивач 02.08.2013 направив третій особі досудові вимоги від 29.07.2013 про погашення заборгованості за кредитними договорами, а 14.08.2013 позивач направив відповідачу повідомлення від 14.08.2013 з вимогою погасити заборгованість, що підтверджується описами про вкладення у цінні листи із відповідною відміткою поштового відділення, які третьою особою та відповідачем залишено без відповіді та виконання.
У зв'язку з невиконанням вказаних вимог, ПАТ "ОТП Банк" звернулося до господарського суду з позовом у даній справі.
Сукупності встановлених у справі обставин господарські суди дали належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 11, 509, 525, 526, 546, 549, 572, 589, 590, 610-612, 626, 629, 1050, 1054, 10561 ЦК України, ст.ст. 167, 193, 231, 345 ГК України, ст.ст. 1, 4, 20 Закону України "Про заставу", ст.ст. 24-26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", дійшли правильного висновку про обґрунтованість поданого позову.
При цьому, господарськими судами обґрунтовано зазначено, що з огляду на передбачене договором застави корпоративних прав (майнова порука) № PL 09-056/29-1 від 24.03.2009 та чинним законодавством право заставодержателя на задоволення своїх кредиторських вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави, в тому числі за рахунок продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження з укладенням договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем у зв'язку із порушенням позивальником основного зобов'язання з повернення кредитних коштів, процентів та спати пені, позивач правомірно реалізував передбачене чинним законодавством право на звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на заставлене майно у визначений у позові спосіб.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржуючи у апеляційному порядку прийняте господарським судом рішення у даній справі, третя особа зазначала зокрема про те, що необхідною умовою для дотримання законності та встановлення характеру правовідносин між позивачем та відповідачем є проведення у справі судово-економічної експертизи, оскільки матеріали справи містять суперечливі та взаємовиключні дані щодо розміру заборгованості за кредитними договорами. Господарським судом апеляційної інстанції відхилено вказані ствердження ТОВ "Юністіл" та зазначено, що в матеріалах справи є достатньо доказів, які досліджено та перевірено обома судовими інстанціями в тому числі і суму заборгованості за кредитним договором і правильність нарахування штрафних санкцій.
Крім того, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
У пункті 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування
Відповідно до п. 5 вказаної постанови пленуму питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Згідно з п. 12 цієї ж постанови недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Крім того, ТОВ "Юністіл" не вказано, які саме спеціальні знання необхідні для перевірки розрахунку боргу за кредитним договором, оскільки право господарського суду для призначення у справі судової експертизи виникає лише у разі дійсної необхідності спеціальних знань, якими не володіє суд для встановлення фактів, що входять до предмету доказування.
Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України вважає твердження скаржника щодо обов'язкового призначення у справі судово-економічної експертизи необґрунтованими.
Доводи третьої особи в касаційній скарзі про те, що позивач не знижував до відповідного рівня проценту ставку по кредиту згідно зі змінами в ставках Libor, що передбачено ч. 4 ст. 10561 ЦК України, було предметом дослідження у господарському суді апеляційної інстанції і відхилено ним з огляду на умови укладеного сторонами кредитного договору № CR 08-435/29-1, п. 1.4.1 якого передбачено, що проценти за кредит розраховуються банком від суми кредиту на підставі процентної ставки в розмірі (LIBOR+10%) річних із розрахунку триста шістдесят днів на рік. При цьому, п. 1.4.2 вказаного договору сторони домовились, що за обставини невиконання чи неналежного виконання позичальником будь-якого з своїх зобов'язань, процентна ставка автоматично збільшується на 2% і до закінчення строку дії цього договору проценти за кредит розраховуються банком від суми кредиту на підставі процентної ставки в розмірі (LIBOR+12%) річних. Крім того, умовами кредитних договорів передбачено, що зменшення процентної ставки можливо лише за взаємною згодою сторін при укладанні додаткової угоди сторін, тоді як сторонами кредитного договору не укладалися додаткові угоди про зменшення процентної ставки.
Отже, висновки господарських судів попередніх інстанцій ґрунтуються на доказах, наведених в оскаржуваних рішенні та постанові, і відповідають положенням чинного законодавства.
Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене, підстави для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юністіл" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2015 у справі № 910/23990/13 залишити без змін.
Поновити виконання рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2015.
Головуючий суддя:В. Картере
Судді: Л. Іванова
С. Самусенко