16 лютого 2016 року Справа № 904/2402/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді:Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Рогач Л.І.
за участю представників:
від позивача:ОСОБА_4, дов. б/н від 02.03.2015р.;
від відповідача:Мухіна Ю.О., дов. №1 від 22.12.2015р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуФермерського господарства ОСОБА_6
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.09.2015р.
у справі господарського суду№904/2402/15 Дніпропетровської області
за позовомФермерського господарства ОСОБА_6
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромисловий комплекс "Спаський"
простягнення 436 094,27грн. на відшкодування вартості 26,67 т. пшениці, 41,86 т. кукурудзи, 25,26 т. соняшника
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2015р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.09.2015р. у справі №904/2402/15, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повносу обсязі.
Позивач, Фермерське господарство ОСОБА_6, з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.12.2015р. задоволено клопотання позивача про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.
Ухвалою від 12.01.2016р. Вищий господарський суд України задовольнив клопотання позивача про продовження строку розгляду касаційної скарги по даній справі, продовжив строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відклав розгляд касаційної скарги.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.02.2016р. відкладено розгляд касаційної скарги.
У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 16.02.2016р. представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги, представник відповідача заперечував проти її задоволення.
Перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Фермерського господарства ОСОБА_6
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 10.04.2014р. в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрований договір оренди земельної ділянки від 15.02.2014р. між ОСОБА_7 та Фермерським господарством ОСОБА_6; 10.04.2014р. - договір оренди земельної ділянки від 15.02.2014р. між ОСОБА_8 та Фермерським господарством ОСОБА_6; 16.04.2014р. - договір оренди земельної ділянки від 15.02.2014р. між ОСОБА_9 та Фермерським господарством ОСОБА_6; 16.04.2014р. - договір оренди земельної ділянки від 15.02.2014р. між ОСОБА_10 та Фермерським господарством ОСОБА_6; 16.04.2014р. - договір оренди земельної ділянки від 15.02.2014р. між ОСОБА_11 та Фермерським господарством ОСОБА_6; 22.04.2014р. - договір оренди земельної ділянки від 12.04.2014р. між ОСОБА_12 та Фермерським господарством ОСОБА_6; 30.05.2014р. - договір оренди земельної ділянки від 21.05.2014р. між ОСОБА_13 та Фермерським господарством ОСОБА_6; 28.07.2014р. - договір оренди земельної ділянки від 03.04.2014р. між ОСОБА_14 та Фермерським господарством ОСОБА_6
Звертаючись до місцевого господарського суду з даною позовною заявою, позивач в підтвердження факту самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок надав акт від 30.11.2014р., який складений Головою асоціації фермерів Новомосковського району, Головою фермерського господарства "Стешенко", Головою фермерського господарства ОСОБА_6 та Головою фермерського господарства "ОСОБА_15." та лист Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровської області від 03.07.2014р.
Відповідно до ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Згідно з положеннями постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" належними доказами підтвердження факту самовільного зайняття земельної ділянки є матеріали адміністративного правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства), акт обстеження земельної ділянки.
Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.
Місцевим господарським судом досліджений зміст вищезазначеного акту від 30.11.2014р. та встановлено, що з останнього неможливо встановити обставини самовільного зайняття, спосіб визначення особи, яка вчинила самовільне зайняття, а також опис фактичних обставин, які б підтверджували неправомірність зайняття земельних ділянок саме відповідачем.
Переглядаючи судове рішення в апеляційному порядку, апеляційним господарським судом зазначено, що висновок, який міститься в листі Державної інспекції сільського господарства від 03.07.2014р. зроблений без належної перевірки, пояснення у порушника не відбиралось, припис з вимогою усунення порушення земельного законодавства не направлявся, протокол про адміністративне правопорушення не складався, відповідач до адміністративної відповідальності не притягався.
Відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено факту самовільного зайняття відповідачем спірних земельних ділянок.
В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.
Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.09.2015р. у справі №904/2402/15 відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.09.2015р. у справі №904/2402/15 - залишити без змін, а касаційну скаргу Фермерського господарства ОСОБА_6 - без задоволення.
Головуючий суддя Т.Б. Дроботова
Суддя (доповідач) І.В. Алєєва
Суддя Л.І. Рогач