Ухвала від 17.02.2016 по справі 910/24456/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА

17 лютого 2016 року Справа № 910/24456/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Прокопанич Г.К.,

розглянувши матеріали касаційної скарги заступника Прокурора міста Києва (далі - Прокурор), м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2015

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015

зі справи № 910/24456/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КАРПАТИБУДІНВЕСТ" (далі - Товариство), м. Дружківка Донецької області,

до державного підприємства "ДЕРЖЕКОІНВЕСТ", м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління державної казначейської служби України у місті Києві, м. Київ,

за участю заступника Генерального прокурора України, м. Київ,

про стягнення 25 070 371,97 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.07.2015 зі справи № 910/24456/13, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015, позовні вимоги Товариства задоволено в повному обсязі.

Ухвалами Вищого господарського суду України від 01.12.2015 та від 23.12.2015 подану касаційну скаргу двічі було повернуто Прокурору на підставі пункту 4 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

13.01.2016 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Прокурор втретє звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 13.01.2016 № 05/2/3-13432-13, в якій просить судові акти попередніх інстанцій зі справи № 910/24456/13 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. В зазначеній касаційній скарзі Прокурора міститься клопотання про відновлення строку для її подання та клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 111 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України від 22.05.2015 N 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набрав чинності 01.09.2015, внесено суттєві зміни до Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674), які полягають, зокрема у такому:

- у частині другій статті 4 Закону:

пункт 2, що регулює ставки судового збору за подання до господарського суду позовних заяв, інших заяв, скарг, видачу документів, викладено у новій редакції, якою визначено найменування документа та дії, за яку справляється судовий збір, і платника судового збору;

у підпунктах 4, 5, 6 пункту 2 змінено порядок обчислення ставок судового збору за подання апеляційних, касаційних скарг на рішення господарського суду та у справах про банкрутство, заяв про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами та заяв про перегляд судових рішень Верховним Судом України. Такі ставки визначаються на підставі ставок, що підлягали сплаті при поданні позовних заяв, інших заяв і скарг;

- статтю 5 Закону викладено у новій редакції, згідно з якою позбавлено пільг щодо сплати судового збору органи прокуратури, державні органи (зокрема, Міністерство юстиції України, Міністерство фінансів України, Антимонопольний комітет України) та органи місцевого самоврядування.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону № 3674 у редакції, що діє з 01.09.2015, ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Водночас матеріали касаційної скарги не містять доказів, що підтверджували б сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

У касаційній скарзі міститься клопотання про відстрочку сплати судового збору, яке мотивоване тим, що Державним бюджетом України на 2016 рік передбачені кошти для сплати прокуратурою судового збору, однак фінансування відповідних видатків здійснюється в межах передбаченої річної суми згідно з кошторисом, який Головним розпорядником бюджетних коштів не доведено для прокуратури станом на 13.01.2016. Після доведення відповідного кошторису на 2016 рік Прокуратурою судовий збір з касаційної скарги буде сплачено.

Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі (частина перша статті 8 Закону України "Про судовий збір").

Слід врахувати, що положення статті 8 Закону № 3674 наділяють суд правом на відстрочення сплати судового збору лише за наявності виняткових обставин, з урахуванням того, що в майбутньому, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, заявник матиме фінансову можливість сплатити розмір судового збору.

Таким чином, особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження існування обставин, які перешкоджають сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Крім того, прикінцевими положеннями Закону України № 484-VІІІ від 25.05.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набув чинності з 01.09.2015 року, на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Прокурором не надано доказів того, що протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду касаційної скарги скаржник зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі. Так, Прокурор не довів, що прокуратурою (розпорядником бюджетних коштів) було надано органу Казначейства України доручення на здійснення відповідного платежу, оформлене відповідно до вимог законодавства, тобто Прокурор не підтвердив, що до ухвалення судового рішення у справі (постанови суду касаційної інстанції) він взагалі має намір та можливість сплачувати судовий збір за подання касаційної скарги у справі. Крім того, станом на час винесення означеної ухвали (17.02.2016) від Прокурора не надходили докази на підтвердження сплати судового збору або докази на підтвердження подання доручення органу Казначейства України про здійснення відповідного платежу.

Відтак, наведені Прокурором обставини не мають характеру виключних, що свідчить про відсутність належних підстав для відстрочення скаржникові сплати судового збору.

Пунктом 4 частини першої статті 1113 ГПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 4 частини першої і частиною другою статті 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Клопотання заступника Прокурора міста Києва про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 зі справи № 910/24456/13 відхилити.

2. Касаційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 зі справи № 910/24456/13 повернути заступнику Прокурора міста Києва.

Суддя В. Палій

Суддя І. Васищак

Суддя Г. Прокопанич

Попередній документ
55906094
Наступний документ
55906096
Інформація про рішення:
№ рішення: 55906095
№ справи: 910/24456/13
Дата рішення: 17.02.2016
Дата публікації: 19.02.2016
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Господарське
Суд: Вищий господарський суд України
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі - продажу