11 лютого 2016 року Справа № 911/3779/15
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :
головуючого суддіХодаківської І.П.,
суддівФролової Г.М.,
Яценко О.В.,
розглянувши
касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції
на постанову від 15.12.2015 Київського апеляційного господарського суду
у справі№911/3779/15 господарського суду Київської області
за позовомДержавного підприємства "Завод "Електроважмаш"
до проПублічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" стягнення 362758,64 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача - Ходарєва К.Г. (дов. від 14.12.15)
Від відповідача - Желінська Т.М. (дов. від 18.12.15)
Державне підприємство завод "Електроважмаш" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення 362 758,64 грн боргу за надані згідно договору № 262-0711Т3В від 20.07.2011 супровідні послуги.
Рішенням господарського суду Київської області від 02.10.2015 (суддя Горбасенко П.В.) позов задоволено, стягнуто з ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції на користь ДПЗ "Електроважмаш" 362758,64 грн боргу за надані згідно договору № 262-0711Т3В від 20.07.2011 року супровідні послуги та 7255, 18 грн судового збору.
Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 у складі: Баранця О.М., Калатай Н.Ф., Пашкіної С.А. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст.193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
ДП "Завод "Електроважмаш" у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.07.2011 між ДПЗ "Електроважмаш" (постачальник) та ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської ТЕС (замовник) укладено договір № 262-0711Т3В, згідно якого постачальник зобов'язався поставити замовнику на умовах договору електродвигуни та генератори змінного струму (комплект турбогенераторного обладнання ТГВ-330-2МУЗ) для блоку № 3 Трипільської ТЕС, а замовник - оплатити та прийняти продукцію за ціною, в обсязі та в строки відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 1.5. договору постачальник зобов'язався надати замовнику супутні послуги, зазначені в п. 5.1. договору.
Згідно п.п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.5. ціна (вартість) договору складає 96 600 000 грн., в т.ч. ПДВ 16 100 000 грн та включає в себе вартість продукції та вартість супровідних послуг, зазначених в п. 5.1. договору. Валюта договору - гривня України. Валюта платежу - гривня України. Всі комісійні витрати за проходження платежів за договором у банку замовнику і банках кореспондентах оплачуються замовником, а в банку постачальника - постачальником. Ціна (вартість) договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
Постачальником надаються послуги з виконання супроводу монтажу, пуско-налагоджувальних робіт, приймально-здавальних випробувань турбогенератора і навчання працівників замовника в кількості 3-х чоловік на об'єкті по статичній тиристорній системі збудження при виїзді фахівців постачальника на територію замовника. Загальна кількість людино-днів перебування персоналу постачальника при виконання вказаних робіт обмежена в рамках 110 людиноднів (п. 5.1. договору).
Пунктом 13.1. договору передбачено, що договір може бути розірваний достроково тільки за згодою сторін.
12.08.2011 між ДПЗ "Електроважмаш" (в подальшому назву було змінено на ДП "Завод "Електроважмаш") та ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської ТЕС укладено додаткову угоду № 2 до договору № 262-0711Т3В, згідно якої ціна (вартість) договору складає 91 602 000 грн, в т.ч. ПДВ 15 267 000 грн. та включає в себе вартість продукції та вартість супровідних послуг, зазначених в п. 5.1. договору.
Додатком № 3/1 до договору встановлено перелік платіжних етапів на комплект турбогенераторного обладнання типу ТГВ-330-2МУЗ, який включає в себе 23 етапи. Останній 23-ий етап оплати передбачений за фактом успішного проведення 72 годинних випробувань на станції, але не пізніше ніж 16 місяців від дати поставки продукції на площадку електростанції у сумі 9 160 200 грн. в строк до 22.09.2013 року.
Судами також встановлено, що на виконання п. 1.1. договору № 262-0711Т3В від 20.07.2011 позивачем відповідачу поставлено обладнання на загальну суму 91 239 241,36 грн, що підтверджується наявними матеріалами справи, у т. ч., актом проміжного приймання продукції № 22 від 29.10.2012, підписаним обома сторонами договору.
Крім того, позивачем на виконання п. 5.1. договору № 262-0711Т3В від 20.07.2011 надано відповідачу супровідні послуги на загальну суму 362 758,64 грн (91 602 000 грн (ціна договору) - 91 239 241,36 грн (вартість обладнання), що підтверджується наявними в матеріалах справи посвідченнями про відрядження, квитанціями з готелю та проїзними документами, а також актами виконаних робіт, на яких наявні підписи шеф-інженерів ДПЗ "Електроважмаш".
Позивач, зазначивши, що відповідач в порушення договору № 262-0711Т3В від 20.07.2011 за отримані від позивача супровідні послуги на загальну суму 362 758,64 грн не розрахувався, що підтверджується довідкою АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ" № 342/5/57-3 від 07.09.2015, звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 362 758,64 грн боргу за надані згідно договору № 262-0711Т3В від 20.07.2011 супровідні послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарськими судами встановлено, що позивачем на виконання п. 5.1. договору № 262-0711Т3В від 20.07.2011 надано відповідачу послуги із шеф-монтажу поставленого відповідачу обладнання на загальну суму 362 758,64 грн (91 602 000 грн (ціна договору) - 91 239 241,36 грн (вартість обладнання)), що підтверджується матеріалами справи, відповідач, в порушення договору № 262-0711Т3В від 20.07.2011, за отримані від позивача супровідні послуги на загальну суму 362 758,64 грн не розрахувався, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за надані згідно договору № 262-0711Т3В від 20.07.2011 супровідні послуги складає 362 758,64 грн.
Крім того, судами взято до уваги, що відповідно до платіжного доручення № t/1628 від 17.06.2014 відповідач сплатив позивачу 8797441,36 грн за поставку комплекту турбогенераторного обладнання згідно договору № 262-0711Т3В від 20.07.2011, а не за поставку обладнання та надані супровідні послуги, а згідно змісту підписаних відповідачем актів, останнім оплачено лише вартість обладнання, а не супровідні послуги.
З посиланням на те, що надання супровідних послуг підтверджується наявними матеріалами справи, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, суди дійшли обгрунтованого висновку про задоволення позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд апеляційної інстанції обгрунтовано дійшов висновку про залишення без змін рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позову.
Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції залишити без задоволення.
Постанову від 15.12.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі №911/3779/15 господарського суду Київської області залишити без змін.
Головуючий суддя І. Ходаківська
Судді Г. Фролова
О. Яценко