16 лютого 2016 року Справа № 915/330/15
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Палій В.В.
розглянувши касаційну скаргу державного концерну "Укроборонпром" м. Київ (далі - Концерн),
на рішення господарського суду Миколаївської області від 20.05.2015 та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.09.2015
зі справи № 915/330/15
за позовом заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону, м. Миколаїв, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ (далі - Міністерство),
до державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод", м. Миколаїв (далі - Завод),
про стягнення 31 043 787,76 грн.
Судове засідання проведено за участю:
прокурора - Яговдіка С.М.,
представника Міністерства - Півторака Т.О.,
представника Заводу - Царюка В.В.,
представника Концерну - Тоцького Б.А.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
Позов було подано (з урахуванням подальшої зміни розміру позовних вимог) про стягнення 31 043 787,76 грн., з яких: 24 323 061,15 грн. - сума невикористаних коштів, яка підлягає поверненню; 3 212 946,24 грн. - пеня за прострочення виконання зобов'язань за договором; 1 955 706,40 грн. - штраф у розмірі 7% за прострочення виконання робіт на термін понад тридцять днів; 1 552 073,97 грн. - штраф у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) за кожний день неповернення суми невикористаних коштів попередньої оплати станом на 14.04.2015.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.05.2015 (суддя Коваль С.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 (колегія у складі: Діброва Г.І. - головуючий, Принцевська Н.М., Ліпчанська Н.В.): позов задоволено; із Заводу стягнуто на користь Міністерства зазначені суми, а також 73 080 грн. судового збору.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Концерн просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та передати останню на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаргу мотивовано тим, що: Концерн є особою, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права та обов'язки (частина перша статті 107 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України), оскільки Концерн є уповноваженим суб'єктом з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, до яких належить і майно Заводу (згідно із Законом України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі); господарськими судами у розгляді даної справи порушено норми матеріального і процесуального права, в тому числі названого Закону і ГПК України, не було повністю з'ясовано обставини, пов'язані з виконанням Заводом умов договору, з нарахуванням Заводу штрафних санкцій, з визначенням фактичної вартості наданих послуг, та не було здійснено належної оцінки доказів зі справи, зокрема додаткової угоди до укладеного сторонами договору.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.
09.12.2014 Міністерством і Заводом було укладено договір № 294/14/108 про закупівлю послуг за державні кошти (далі - Договір), за умовами якого:
- Завод як виконавець зобов'язується у 2014 році надати Міністерству (замовникові) послуги з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності (33.12.2) (заводський ремонт за технічним станом бронетранспортерів БТР - 70) за номенклатурою, у кількості, терміни та за цінами, які зазначені у календарному плані надання послуг (додаток № 1 до Договору), що є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити ці послуги. Заводський ремонт за технічним станом згідно з ДСТУ В 3576-97 "Експлуатація та ремонт військової техніки" - ремонт, під час якого контроль технічного стану виконується з періодичністю та в обсязі, встановленими в нормативній документації, а обсяг і момент початку ремонту визначаються технічним станом виробів військового призначення (пункт 1.1);
- ремонту підлягають 34 од. виробів (34 од. БТР -70) (пункт 1.2);
- вироби (вузли, блоки, агрегати, комплектуючі), які отримані виконавцем для їх ремонту, є військовим майном та власністю держави. Виконавець несе повну матеріальну відповідальність, визначену законодавством України, за передане йому військове майно до моменту належної передачі його замовнику (пункт 1.4);
- умови Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання (пункт 1.5);
- ціна Договору становить 27 938 662,92 грн., у тому числі ПДВ 2 656 443,82 грн., з яких за резервним фондом КПКВ 2101710, КЕКВ 2260, стаття 3639 кошторису МО України 237 грн. (пункт 3.1);
- обсяги закупівлі, зазначені в календарному плані наданих послуг (додаток № 1 до Договору), можуть бути зменшені залежно від реального стану фінансування видатків замовника з відповідним зменшенням суми Договору. Замовник у 10-денний термін письмово повідомляє виконавця про зменшення обсягів, і на підставі цього сторони вносять відповідні зміни до Договору, підписуючи додаткову угоду, в якій визначаються порядок та строки відшкодування фактично понесених виконавцем витрат. Ціна Договору не може бути перевищена виконавцем. Таке перевищення оплаті не підлягає (пункти 3.3, 3.4);
- замовник здійснює розрахунки з виконавцем за фактично надані послуги протягом 30 банківських днів з дати підписання замовником акта приймання наданих послуг, який є невід'ємною частиною цього договору, відповідно до наданих виконавцем рахунків, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства (пункт 4.1);
- за письмовим погодженням між сторонами, відповідно до належним чином оформленого рішення Міністра оборони України, замовник має право здійснювати попередню оплату в розмірі 90% від суми Договору на строк до 20.12.2014 згідно з абзацом другим пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (зі змінами). Виконавець у строк до 20.12.2014, після отримання попередньої оплати, повинен надати замовнику документи, що підтверджують фактичне надання послуг, або повернути невикористані кошти на рахунок замовника (пункт 4.4);
- термін надання послуг - до 20.12.2014. Дострокове надання послуг дозволяється за письмовою згодою сторін. Послуги за Договором надаються у відповідності до вимог "діючої документації", визначеної в пункті 2.1 цього договору. Термін проведення ремонту виробів встановлюється календарним планом надання послуг (додаток № 1 до Договору). Про початок робіт з надання послуг виконавець повідомляє 1301 ГВК МО України у термін до 3 діб до початку ремонту. Місце проведення ремонту виробів - територія України. Виконавець зобов'язаний контролювати надання послуг співвиконавцями по ремонту комплектуючих, складових виробів. Відповідальним за результат їх роботи залишається виконавець (пункт 5.2);
- транспортування виробів до місця проведення ремонту здійснюється силами та засобами представника замовника. Приймання виробів для проведення ремонту, їх видача після проведення ремонту здійснюється військовими частинами та установами Збройних Сил України та виконавцем і оформлюється актом приймання-передавання виробів у відповідності до вимог Інструкції про порядок передачі озброєння, військової техніки і майна в ремонт, затвердженої наказом Міністра оборони України від 31.07.2012 № 505, Керівництва з організації експлуатації бронетанкового озброєння та техніки у Збройних Силах України в мирний час, введеного в дію наказом Міністерства від 25.12.2009 № 665 (із змінами) (пункт 5.3);
- передача виконавцю виробів для ремонту здійснюється представниками замовника власними силами та засобами за нарядами (форма 5 Тимчасового керівництва з обліку озброєння, техніки, майна та інших матеріальних засобів у Збройних Силах, затверджених наказом Міністерства від 01.12.2010 № 690), виданими Центральним бронетанковим управлінням Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України (ЦБТУ), м. Київ, вул. Дегтярівська, 28А. Поставка виробів у ремонт до виконавця здійснюється представниками замовника не пізніше 3 діб після укладення Договору (пункт 5.4);
- транспортування виробів після проведення ремонту до місця їх експлуатації здійснюється силами та засобами представника замовника. Приймання виробів після проведення ремонту здійснюється власними силами та засобами представника замовника у відповідності до вимог нормативно - технічної документації на здачу виробів у ремонт та їх видачу з ремонту і оформлюється актом приймання - передавання виробів (додаток № 3 до Договору), який підписується уповноваженими особами виконавця і представниками замовника. Даний акт складається у 4-х примірниках: три - для замовника та один - для виконавця. Передавання виробів представнику замовника після надання послуг здійснюється виконавцем за участю представника відділу технічного контролю (ВТК) виконавця з попереднім оформленням документації виробів та внесенням відповідних записів у паспорти (формуляри) виробів, з обов'язковою відміткою ВТК виконавця та 1301 ГВК МО України (пункт 5.15).
- приймання наданих послуг замовником здійснюється спільною комісією замовника, військової частини (отримувача виробів) та виконавця на території виконавця. При прийманні послуг комісія керується вимогами документації, визначеної в пункті 2.1 Договору, і умовами цього договору. За результатами приймання наданих послуг комісія складає та підписує акт приймання наданих послуг (додаток № 4 до Договору), який подається на адресу замовника та виконавця для затвердження. Зобов'язання виконавця з надання послуг за Договором вважається виконаним у повному обсязі після підписання комісією згаданого акта (додаток № 4 до Договору) (пункт 5.16);
- виконавець зобов'язаний забезпечити надання послуг у терміни згідно з календарним планом надання послуг (додаток № 1 до Договору), а їх якість має відповідати умовам, установленим розділом 2 цього договору. Нести всі ризики та витрати під час надання послуг, забезпечити збереження виробів та усунення несправності у разі оформлення рекламаційного акта повинен виконавець (пункти 6.3.1, 6.3.2);
- виконавець зобов'язаний забезпечити своєчасне надання звітних документів, що підтверджують факт надання послуг на суму попередньої оплати (пункт 6.3.5);
- цей договір набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами і діє до 30.12.2014, а з питань розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань по цьому Договору. Зміни і доповнення до Договору здійснюються в письмовій формі (пункт 11.1). Згідно з додатковою угодою від 30.12.2014 № 2 до Договору сторони продовжили термін дії Договору до 31.03.2015 в обсязі, що не перевищує 20 % суми, визначеної в Договорі.
Пунктом 12 Договору сторони визначили перелік додатків до нього, які є невід'ємною частиною Договору.
На виконання умов Договору Міністерством було здійснено попередню оплату в сумі 25 100 000 грн., що підтверджується відповідними документами.
Згідно з листом ЦБТУ від 13.05.2015 № 342/3/3/2676 техніка до Заводу була передана завчасно.
Відповідно до наряду від 14.10.2014 (дійсного до 13.12.2014) до Заводу було передано для ремонту 25 од. БТР-70, які Заводом прийняті. Також за нарядом від 04.11.2014 (дійсним до 25.12.2014) до Заводу було передано і ним прийнято 22 од. БТР-70.
Фактична передача військової техніки за нарядом № 388/14 здійснювалася до 19.03.2015 та за нарядом № 353/14 - до 06.12.2014.
За доводами Міністерства, на порушення умов Договору станом на 02.03.2015 від Заводу звітних документів щодо використання суми попередньої оплати не надходило, Заводом не надано документів, що підтверджують фактичне надання послуг, та аргументованої відповіді щодо невиконання умов Договору, відповідні кошти Міністерству не повернуто.
За Договором Завод повинен у строк до 20.12.2014 надати Міністерству документи на підтвердження фактичного надання послуг або повернути невикористані кошти. Однак Завод надав Міністерству звітні документи щодо використання частини коштів попередньої оплати 14.04.2015 та 12.05.2015, а саме: згідно з актами приймання наданих послуг від зазначених дат ремонт бронетранспортерів виконаний частково - 2 одиниці БТР-70 на суму 776 938,85 грн. Відтак за пунктом 4.4 Договору Завод зобов'язаний був решту коштів (24 323 061,15 грн.) повернути Міністерству, але на час розгляду справи місцевим господарським судом вона повернута не була.
Згідно з пунктом 7.2 Договору:
- за порушення терміну виконання зобов'язання з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсоток вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості;
- у випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання у визначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг, виконавець сплачує штрафні санкції в розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми невикористаних коштів.
Сторони домовилися, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, який підлягає відшкодуванню Міністерством за несвоєчасність грошових розрахунків, не може бути більшим за суму заборгованості, корегованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період (час прострочення). Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та частини шостої статті 231 Господарського кодексу України сторони встановили інший розмір процентів - 0%.
Згідно з поданим суду розрахунком Міністерство на підставі абзацу першого пункту 7.2 Договору нарахувало Заводу пеню в сумі 3 212 946,24 грн., де 27 938 662,92 (вартість послуг ремонту) х 0,1% (пеня за кожен день прострочення) х 115 (кількість прострочених днів) за період з 21.12.2014 по 14.04.2015. На підставі того ж абзацу першого пункту 7.2 Договору Міністерство нарахувало Заводу штраф у розмірі 7% за прострочення виконання робіт на термін понад тридцять днів; сума штрафу становить: 27 938 662,92 грн. х 7% = 1 955 706,40 грн.
Згідно з абзацом другим пункту 7.2 Договору Міністерство нарахувало Заводу штраф у розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожний день неповернення суми невикористаних коштів попередньої оплати станом на 14.04.2015 у розмірі 1 552 073,97 грн., де 25 100 000 грн. (кошти попередньої оплати) х 14 % (облікова ставка НБУ з 13.11.2014 по 05.02.2015) : 365 днів х 35 днів (кількість прострочених днів) + 25 100 000 грн. (кошти попередньої оплати) х 19,5 % (облікова ставка НБУ з 06.02.2015 по 03.03.2015) : 365 днів х 26 днів (кількість прострочених днів) + 25 100 000 грн. (кошти попередньої оплати) х 30% (облікова ставка НБУ з 04.03.2015) : 365 днів х 42 дні (кількість прострочених днів).
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявлених до такого стягнення сум попередньої оплати за Договором та відповідних сум штрафних санкцій.
Відтак попередніми інстанціями у вирішенні спору мали бути вичерпно з'ясовані обставини, пов'язані з такими підставами та з визначенням правильності нарахованих позивачем сум. Однак зазначених обставин судовими інстанціями належним чином не встановлено з урахуванням такого.
Так, за змістом пояснень у справі військової прокуратури Південного регіону, станом на 14.08.2015 відповідачем зобов'язання за Договором виконані в повному обсязі, відремонтовано 34 одиниці БТР-70, що підтверджується актами приймання наданих послуг із заводського ремонту. Відповідні обставини, пов'язані з наданням послуг за Договором, судом не перевірено.
Із змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що пунктом 7.2 Договору передбачено стягнення пені від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, а не із загальної вартості послуг (ціни Договору), як це зазначено в тих же рішеннях. Правильності розрахунку позивачем відповідних штрафних санкцій суди не з'ясували.
У перевірці правильності розрахунку сум штрафних санкцій поза увагою судів залишилося те, що, за ними ж з'ясованим змістом пункту 10.1 Договору, строк дії останнього закінчився 30.12.2014, а стосовно 20% від вартості послуг за Договором - 31.03.2013, і Договір продовжує діяти до повного виконання сторонами своїх зобов'язань виключно з питань розрахунків (а не в частині відповідальності за несвоєчасне надання послуг за цим договором). Судами не перевірено, яким чином відповідна умова Договору впливала на наявність підстав для стягнення штрафних санкцій та (за наявності таких підстав) - на розмір цих санкцій.
У зв'язку з цим суди не дослідили належним чином й зміст додаткової угоди від 30.12.2014 № 2 до Договору (хоча існування такої угоди ними й з'ясовано). Так, з наведеного ними положення цієї угоди випливає, що, по-перше, за згодою сторін їй надано зворотну дію в часі; по-друге, що за нею сторони дійшли також згоди щодо визначення строку надання послуг стосовно 80% від суми Договору до 20.12.2014, а стосовно інших 20% від тієї ж суми - до 31.03.2015. Судами не перевірено, чи впливало це і якщо так, то яким чином на підстави і розмір штрафних санкцій, про стягнення яких заявлено позивачем.
Так само не досліджено судами наявності взаємозв'язку між положеннями тієї ж додаткової угоди від 30.12.2014 і умовами пункту 7.2 Договору (стосовно відповідальності Заводу за прострочення виконання зобов'язань) з точки зору наявності (чи відсутності) двох окремих один від одного періодів часу нарахування сум штрафних санкцій: з 21.12.2014 по 14.04.2015 (стосовно 80% від вартості послуг за Договором) і з 01.04.2015 по 14.04.2015 (стосовно 20% від вартості тих же послуг).
Не з'ясувавши, таким чином, усього кола обставин, що входять до предмета доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Відтак у Вищого господарського суду України відсутні й підстави для висновку про правильність застосування названими судовими інстанціями норм матеріального права, в тому числі Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, оскаржувані судові рішення відповідно до пункту 3 статті 1119 і частини першої статті 11110 ГПК України підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам усіх учасників судового процесу і поданим ними доказам належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу державного концерну "Укроборонпром" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 20.05.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 зі справи № 915/330/15 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Васищак
Суддя В. Палій